Нагадуйте попередні успіхи дитини.

– Пам`ятаєш, як ти боявся зайти у воду, а тепер ти плаваєш краще за всіх у класі!

– Пам`ятаєш, як ти боявся у садочку Марію Іванівну? А тепер ви з нею потоваришували.

Не підштовхуйте.

Не змушуйте дитину зробити більше, ніж вона сама може, давайте їй вибір:

– Ми підемо до класу зараз чи потрібно ще 5 хвилин?

– Ми кататимося з цього горбочка або з того?

6. Привчайте не відмовляти одразу, а казати:

– Я подумаю.

– Я придивлюся й потім вирішу.

 

Загальний світогляд

Сприймання світу як позитивного та радісного, або як важкого та сумного – це загальний світогляд людини. Він закладається у ранньому дитинстві, і його згодом дуже важко змінити. Зверніть увагу, чого, приємного або навпаки – чекають ваші домашні від самих себе або навколишнього світу.

– Мені пропонують посаду, це:

– нові можливості і більші гроші, або

– зайва робота;

– Завтра контрольна, я отримаю:

– добре як трійку,

– звичайно, 10-12 балів

– Ми відпочивали у селі:

– Там були корови, коні, гойдалка!

– Там були комарі та гидотно тхнуло...

Складіть табличку спостереження.

Члени сім`ї	Загальний світогляд
Оптимістичний погляд	Реальний (є й те, й інше)	Песимістичний

 

Як допомогти?

1. Звертайте увагу на успіхи вашої дитини, а невдачі пояснюйте випадковістю.

2. Частіше розповідайте про позитивні події та засоби, якими ви, інші люди або сама дитина долали життєві перешкоди.

– Коли я вчилася у третьому класі, в нас помінялася вчителька. Я спочатку не чекала від цього нічого хорошого, але згодом помітила, що вона весела, справедлива, з нею можна було обговорити будь-яку проблему.

3. Помічайте і розвивайте здібності дитини. Коли дитина захоплена своєю справою і досягає в ній успіху, позитивний світогляд починає формуватися:

– Ти перший в класі з математики!

– Ти один у дворі вмієш ліпити з пластиліну фортеці!

4. Підбадьорюйте дитину, дайте їй зрозуміти, що ви в неї вірите.

 

А тепер спробуємо самостійно вирішити ті проблеми, з якими батьки зверталися до нашої консультації.

Проблема	З якою особливістю характеру пов`язана ця проблема? Що б ви порадили батькам?
Моєму синові шість років. Якщо йому щось пропонуємо, він каже „ні”. Згодом йому хочеться приєднатися, і він починає просити. Що мені робити? Дозволити йому бути таким непослідовним, чи звертати увагу лише на перший вибір?
Що робити з моїм сином? От у середу він взагалі не поснідав, казав, що не голодним. Потім пообідав за двох і майже не вечеряв. А як вже ліг у ліжко, то почав скиглити, що голодний, і вимагати їжу в ліжко. Я йому сказала, що вже запізно, але ж він і дійсно був голодний. А як же бути з режимом?
Моїй доньці три з половиною роки. Кожне годування перетворюється на якусь циркову виставу. Вона крутиться, розмазує їжу, розмахує ложкою, бавиться хлібом. Наразі вона вискакує з-за столу і починає бігати по кухні, а я з ложкою – за нею. Ми не доходимо до десерту, бо в мене вже не вистачає сил!
Якщо я йду до магазину зі своїм 10-річним сином, то він весь час робить мені зауваження: „Не бери так багато, в нас не вистачить грошей. Чи ця їжа не прострочена? Тут не забагато нітратів або барвників? Ми зможемо без цього обійтися...” Я й задоволена, що він такий обачливий, але ж це не по-дитячому?

 

Плануємо успіхи

До цього ми розглянули особливості поводження батьків з дітьми, виходячи з окремих рис їх характеру. Але у житті ми стикаємось з тим, що в дитини водночас наявна не одна якась риса характеру, а декілька. Та й дітей у родині часто не по одному, а по двоє-троє й різних. Тому при читанні книги у батьків виникає враження, що вони мають цілий день нічим не займатися, крім того, що спостерігати за дітьми, вираховувати, що їм там не таке, та налагоджувати стосунки.

Це невірно – якщо ви будете братися за все і одразу, то у вас не вистачить сил і часу на впровадження всього, що ви запланували, а у дітей - ресурсів, щоб засвоїти нові навички поведінки. Тому впроваджувати нововведення теж слід поступово, крок за кроком, і так, щоб це не зашкодило нормальним стосункам у вашій родині.

Не загадуємо на багато років уперед. Подумаємо лише про наступну добу. Які події ми там запланували:

· підйом,

· сніданок,

· похід по магазинах,

· обід,

· денний сон?

А може, щось серйозніше?

· Перший день у школі після канікул,

· візит до поліклініки,

· повертається тато з відрядження?

Задамо собі запитання: „Що я можу зробити, щоб дитина почувалася краще в усіх цих обставинах?”

 

1. Подумайте про наступну добу, тиждень або місяць (як вам зручніше).

2. Подивіться на цю таблицю і запишіть, де ви помічаєте можливі проблемні ситуації для вашої дитини.

Повсякденні справи	Ситуації спілкування	Подорожі	Школа, дитячий садочок

 

Створивши такий „прогноз капостей на завтра”, подивимося, як їм краще запобігти.

1. Виявити потенційні „небезпечні” ситуації. Якщо дітей двоє і більше, то враховувати їх взаємодію між собою. Наприклад: „Як я вкладатиму спати 2-річну доньку, то вона буде кричати і непокоїтись десь хвилин 20. У цей час старший, з його емоційністю та чутливістю до звуків, точно не зможе спокійно готуватися до контрольної роботи”.

2. Ураховувати особливості характеру дитини (дітей).

„Менша погано пристосовується, тому для неї укладання спати - проблема. Старший чутливий до звуків та емоційний. Як мала довго плакатиме – то він чи прийде її забавляти (як буде в кращому гуморі), чи навпаки - сваритиме і дражнитиме. Що гірше?

3. Проаналізувати, що саме в цих ситуаціях їх „заводить”.

„Меншу – раптовий перехід у ліжко, старшого – її ниття або голосні крики”.

4. Подумати, як у цій ситуації заразити усім, урахувавши інтереси дітей та дорослих.

– Попередити малу за півгодини, 15 та 5 хвилин. Пообіцяти, що якщо ляже тихо, то брат почитає книжку.

– Умовити старшого спокійно почитати малій 10 хвилин казки та й сісти за уроки далі.

– Як не погодиться – посидіти з малою і почитати їй, доки не засне.

 

Спробуйте зробити ці кроки самостійно:

	Діти або дорослі
1. Можлива проблемна ситуація
2. Особливості характеру кожного з учасників
3. Що саме їх „заводить”
4. Що я маю зробити чи вони самі, щоб запобігти негативним емоціям?
5. Що буде нам винагородою?

 

– Так, я знала, що наші „проблеми” настають щодня і однаковим чином, але вони чомусь заставали мене зненацька. Я спробувала запланувати це запропонованим чином, і ось що вийшло:

1) Завтра мені з моїм 2,5-річним сином треба буде піти до супермаркету за закупками.

2) Він дуже цілеспрямований та енергійний, і зазвичай я частину часу бігаю за ним по супермаркету, а частину „воюю” з ним, щоб відібрати якусь склянку чи ще щось, що він схопив.

3) Його „заводить” необхідність стояти коло мене та велика кількість яскравих пакунків та етикеток навколо.

4) Я спробувала домовитися з ним по дорозі, що коли він „їздитиме” у машині весь час, то він сам обере кашу та цукерки. На мій подив, він погодився. Він розсівся у спеціальному дитячому візку-машині і вийшов лише коло стенда з дитячими сніданками, де обрав собі рисовий сніданок, та коло каси – купити льодяник на паличці. Вся інша „подорож” супермаркетом пройшла напрочуд тихо!

5) Він винагородив себе цукеркою, а я – швидкими і спокійними закупівлями!

 

– А ми вирішили, порадившись з лікарем, віддати сина до басейну. І почали планувати.

1. На тому тижні – перше заняття у басейні, а Сашко не вміє плавати.

2. Він чутливий, повільно пристосовується, і в нього негативна перша реакція.

3. Його явно „заведе” гамір у басейні, нові люди, він боятиметься води, плавання, тренера... Ймовірно, що взагалі навідруб відмовиться туди ходити.

4. Ми вирішили:

– попередити його за тиждень;

– подивитися по телевізору змагання з плавання;

– обговорити, які саме плавки та шапочку він хотів би, купити й походити в них вдома;

– домовитися з тренером, щоб він міг посидіти і подивитися на заняття;

– попередити тренера про особливості дитини і дозволити їй перші 1-2 заняття просто постояти у воді.

5. Через два тижні Сашко поплив! Басейн для нього став улюбленим місцем.

 

Коротко про головне

· 1. Не плануємо на роки вперед!

· 2. Уявляємо наступний тиждень або добу і плануємо наступним чином:

Ø 1. Які проблемні ситуації будуть?

Ø 2. Які особливості характеру моєї дитини?

Ø 3. Що її „заводить”?

Ø 4. Що зробити, щоб полегшити її та своє життя?

Ø 5. Яка винагорода нас чекає, коли ми успішно „пройдемо” цю ситуацію?

· 3. Ураховуємо взаємодію всіх членів родини.