Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Попередження конфліктів з дітьми.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Безмежна дитина. Попередження конфліктів з дітьми. (Робоча книга для батьків та спеціалістів).
Вступ. 1. Що таке „безмежна дитина”? 2. Безмежна дитина вдома 2.1. Не сваримо, а спостерігаємо. 2.2. Оцінимо особливості характеру. 2.3. Екстернальність чи інтернальність? 2.4. Нестримні реакції. 2.5. Припиняємо протистояння. 2.6. Розуміємо почуття дитини. 2.7. Допомагаємо стати уважнішим. 2.8. Помічаємо „дрібнички”, які можуть зіпсувати цілий день. 2.9. Миротворчі дії. 2.10. Плануємо успіхи. 3. Безмежна дитина у дитячому садочку та школі. 4. Безмежна дитина в кабінеті психолога та соціального працівника.
Вступ. Деякі люди вважають, що конфлікти пов’язані з самою природою людини як соціальної істоти, деякі – що з недоліками виховання, а деякі – взагалі вважають їх джерелом розвитку особистості та суспільства. Метою даної роботи є привернути увагу соціальних працівників та батьків до такого джерела конфлікту, як розбіжності у рисах темпераменту і характеру між батьками та дітьми. Книжка присвячена проблемам батьківського виховання та соціальній і психологічній допомозі дітям з розладами характеру та поведінки. В ній наведені:
Тому, працюючи з книгою бажано стати її співавтором: самостійно описувати поведінку дитини, батьків, ваші власні спостереження. Для цього потрібно роздрукувати бланки та заповняти їх, перед тим як перейти до наступного розділу.
1. Що таке „безмежна дитина”? Дідусі та бабусі кажуть, що з цією дитиною нема ладу; батьки від неї шаленіють та почуваються безпорадними; вчителі називають ”важкою”, а лікарі зазвичай не знаходять нічого особливого... тому рано чи пізно ця дитина потрапляє до кабінету психолога з проханням „Зробіть щось з нею, бо ми вже не знаємо, як нам бути. Порадьте, як правильно виховувати таку дитину!” „Безмежна дитина” – це така, в якої всього занадто: вона занадто активна, вперта, чутлива, боязка. Звичайні засоби виховання та спроби обмежити її само прояви не діють, або викликають ще гірші порушення поведінки. В цих дітей чітко помітні розбіжності поведінки у „хороший” та „поганий” день. В хороші дні це відносно слухняна, розумна та радісна дитина, яка охоче грається та навчається, але коли настає поганий день, то галас здіймається без усякого приводу і дитина здається зовсім невгамовною. Батьки безмежних дітей почуваються розгубленими та безпорадними – ті засоби якими користувалися їх батьки, те як вони читали в книзі та виховували старших дітей не допомагають у вихованні цієї дитини. Послухаємо, що про цю проблему кажуть самі батьки: Катерина. - Моя дочка Оля, двох років, не засинає до першої години ночі і не дає спати не лише нам, а ї сусідам. Я намагаюся вкласти її до ліжка о десятій але потім, вона починає кричати, волати, намагатися втекти з своєї кімнати і ця бійка продовжується допоки ми всі не падаємо з ніг. Василь Петрович. - Моєму сину Андрію вже десять і воно згодом не проходить, а стає тільки гірше: вчителі викликають мене до школи через день. То він побився, то зірвав урок, то приніс до школи жабу. Сварив, навіть за ремінь хапався – нічого не допомагає.
Ірина. - Ваші хоч розмовляють, а моїй Клаві ще нема й восьми років, але як їй щось не подобається мовчить і дивиться! Слова не вижмеш! А якщо хтось їй не до вподоби, то вона взагалі не розмовляє з цією людиною та в її присутності.
Віра - Насті п’ять, і іноді я її зовсім не розумію. Вона може зчинити неймовірний галас з зовсім незначного приводу - гольфи не того кольору, чай занадто гарячий, у ліфті поганий запах. Ігор. - Я боюся, що мій син Ілля нічого не досягне в житті. Йому вже вісім, але як тільки він стикається з найменшою проблемою, то не долає її, а поводиться як дівчисько. От, наприклад, вчора він робив домашнє завдання з української мови. Показав мені зошит і я помітив там одну помилку, наказав йому виправити. Замість зробити як слід, він порвав та викинув зошита і побіг до кімнати з плачем та галасом: „Я ніколи не навчуся писати!” Щось подібне відбувається щодня! Тетяна. - Мій Мишко не кращій! Я не знаю як йому догодити. Купила нову сорочку, а він вимагає, щоб одягнули стару. Кажу, що підемо зараз до зоопарку, а він не тільки не радіє, а й намагається уникнути прогулянки. А ремонт чи перестановка меблів взагалі виводить його з ладу на тиждень. Психолог. Подивимось, що саме непокоїть батьків. Вони вважають, що їх діти занадто: Бурхливі – вони відчувають та проявляють свої почуття раптово та нестримно. Вперті – чітко та послідовно наполягають на своєму, Чутливі – на них впливає колір, шум, запах, яких взагалі не помічають інші діти, Неуважні – вони не чують, що їм кажуть, та відволікаються на будь які зовнішні подразники. Непристосовані – вони бояться будь – яких змін у навколишньому середовищі, а несподіванки (навіть приємні) виводять їх з рівноваги. Деякі з них, але не всі, бувають також: Непристосовані до режиму – сплять, їдять, відпочивають щодня інакше, Непосидючі – вони весь час у русі: бігають, крутяться, смикають ногою, гризуть ручку... Нерішучі – в новій компанії, або на початку нової гри почуваються зніченими та розгубленими. Боязкі – ставляться до подій з острахом і прагнуть проаналізувати всі можливі негативні наслідки, часто „роблять з мухи слона”, а посміхаються та жартують вкрай рідко.
Самостійне завдання для батьків. Позначте власні відповіді.
Що Вам хотілося б змінити? 4. Задайте ті ж запитання іншим членам родини. Вихователь. Діти дуже чутливі до ставлення з боку дорослих, якщо батьки постійно сварять дитину, то в неї формується негативне ставлення до самої себе. Тоді дитина не буде прагнути виправити свою поведінку, а навпаки поведінка ставатиме дедалі гіршою. Позитивне ставлення до дитини зменшить емоційну напругу, дозволить виховувати саме ті якості характеру, до яких Ви прагнете. Принципи позитивного ставлення: · Більше всміхайтеся, · Кажіть дитині, що саме Вам подобається в її діях, · Краще дослухайтеся до того що каже дитина, · Не соромтеся зайвий раз пригорнути та поцілувати дитину, · Помічайте бодай найменші зміни на краще.
Звернемо увагу на те, яки засоби виховання використовують батьки, попрохавши їх навести конкретні приклади:
Катерина. - Я пішла з Олею до супермаркету за продуктами, там вона зчинила такий галас, що я не витримала, вхопила її за тулуб та потягла тримаючи у руці, до виходу. Вона кричала так, що я боялася, що викличуть охорону! Василь Петрович. - На цьому тижні Андрій знов побився у школі. Я відлупцював його, а він намагався ще й мені здачі дати. Добре, що покию. я сильніше, але що буде далі? Ірина. - Клава так довела мене, що я закрила її в кімнаті на пів дня, а їй хоч би що, по моєму вона була ще й задоволена.
Віра - Як тільки я намагаюся щось заборонити Насті, чи зробити їй зауваження, вона починає ридати по півгодини й більше! В мене серце не витримує і я дозволяю їй що завгодно, аби вона не впадала у такий розпач. Ігор. - Під час чергового вереску без ніякої поважної причини я вже не витримав і обізвав його „дурним дівчиськом”, здається він образився, але заревів ще дужче! Тетяна. - Мишко робить все дуже повільно, що я тільки не роблю – і кричу, й соромлю, й підганяю, а він як вродився загальмованим та вайлуватим, то таким і лишається попри всі мої зусилля. Самостійне завдання для батьків. Спробуємо пере формулювати
Психолог. Важко ставитись до дитини позитивно коли вона гасає по дому з голосними криками, або третю годину дивиться на ту саму вправу з домашнього завдання нічого не роблячи... Тому почнемо з простішого. Самостійне завдання. Емоційність. Емоційність – це сила емоційних проявів. Це не залежить від доброго чи поганого виховання, просто організм дитини реагує на стрес готовністю битися або тікати. Ці реакції дуже бурхливі, вони спалахують миттєво, проявляються раптовим сміхом, плачем, гнівом....
Цілеспрямованість. Деякі діти легко забувають про свою мету, відволікаються на щось інше, а деякі – будуть намагатися досягти свого попри всі перешкоди. Цілеспрямовані діти часто сприймаються як неслухняні та вперті. Ірина. - Це мабуть про мою Клаву. Їй не можна морозива зараз (тільки перехворіла ангіною), але вона помітила, що я купила морозиво для гостей і почала нити: „Хочу морозива, хочу морозива...” Я пропонувала їй печиво, цукерки, молоко, але вона не хотіла нічого крім морозива. Тільки-но я вийшла з кухні, як вона була вже поруч з холодильником та діставала своє морозиво. Часто зовсім прості спроби переключити увагу цілеспрямованої дитини перетворюються на „бої без правил” і не завжди батьки виходять з них переможцями.
Чутливість Деякі люди дуже чутливі до кольорів, запахів, звуків, дотиків, інтонацій голосу. Ці діти емоційно реагують на колючий светр, гарячу або прохолодну воду у ванні, незвичайний смак їжі. Але ця чутливість може надавати і приємні хвилини, коли дитина споглядає веселку, насолоджується пахощами квітів... Віра. - Так, саме ця риса характеру яскраво проявляється в Насті. Вона ретельно вибирає всі шматочки цибулі з супу чи салату, боїться голубів, бо „В них шумлять крила”. Взагалі неможливо передбачити на яку наступну дрібницю вона зреагує та яким чином. Якщо Ваша дитина проявляє вразливість не до всього, а лише до окремих видів відчуттів, але ця вразливість сильна, то це також оцінка в п’ять балів.
Спостережливість.
Спостережлива дитина перша помічає п’ять пелюсток на бузку, заховані батьками подарунки до Нового Року, вони охоче називають марки машин, що проїжджають повз них. При цьому в школі про них кажуть „неуважні”. Чому це відбувається? Бо спостережлива дитина потрапляє до великої зливи різноманітних стимулів: події в класі та на дворі, шепіт сусіда по парті, сонячний зайчик на стіні, голос вчителя, пахощі пиріжків з їдальні... Увага дитини розпорошується і привертається до будь – чого, крім уроку. Коли дитина зосереджено грається, то вона ніби „не чує”, що його звуть обідати або гуляти. В дитини добре розвинута мимовільна увага, і недостатньо сформована довільна концентрація уваги.
Адаптивність. Діти по різному реагують на новизну. Деякі діти здатні роками їсти ту саму манну кашу на сніданок, лягати в ліжко з улюбленим заяложеним ведмедиком, а спроба надягнути нову сорочку викликає конфлікт. Діти з низьким рівнем адаптивності ненавидять переїзди, відпустки, ремонти – все, що зазіхає на звичайний плин життя. Батьки дітей з повільним пристосуванням скаржаться, що інколи якась нова дрібниця може зіпсувати весь день. Тетяна. - Мій Мишко – це дитина з такою проблемою. Тепер я розумію, з чим пов’язана його дивна поведінка. От нещодавно він ходив засмучений і злий цілий день через те, що я замість його старої тріснутої чашки купила нову, більшу і кращу, а стару – викинула.
Регулярність. Всі батьки знають, що для дітей важливе життя за розкладом та режимом. Це робить життя як батьків так і дітей розміреним та передбачуваним. Деякі діти легко лягають спати в одну й ту саму годину, в обід хочуть їсти, а по обіді йдуть на прогулянку. Але для деяких – спроба налагодити будь – які режимні моменти провалюється ще з народження. Ці діти можуть гризти щось безперервно цілий день, а потім – відмовитись від обіду, вони засинають сьогодні о сьомій вечора, а назавтра не лягають до дванадцятої ночі. Вони раптово відмовляються від якихось продуктів, просинають на перші уроки до школи...
Енергійність. Спробуйте припинити читання, та звернути увагу на самого себе. Що Ви зараз робите? Сидите спокійно? Розташувалися лежачи? Хитаєте ногою? Соваєтесь? Гризете ручку або олівець? Хтось вродився таким енергійним, що змушений рухатися безперервно, а інша людина сидить спокійно годинами і не втомлюється від цього. Непосидючість дитини часто дратує як батьків, так і вчителів. Василь Петрович. - Андрій як був непосидючим змалку, так лишився таким і зараз. Він перебуває у постійному русі, навіть сидячи стукає чимось по столу, хитає ногами. А на перерві бігає як навіжений і неодмінно отримує зауваження або стикається з кимсь. Висидіти шість уроків йому надзвичайно важко, здається, він почувається добре лише на уроках з фізкультури.
Стиль реагування. Що робить Ваша дитина, побачивши щось нове, або стикнувшись з новою пропозицією? Деякі діти сприймають зміни з радістю і для них слова „це щось новеньке” означають „це щось гарне”. Для інших – навпаки, ім. Потрібен деякий час, щоб змиритися із змінами. При появі чогось нового вони почуваються засмученими та дезорієнтованими. Цей параметр дечим нагадує „адаптивність”, але й відрізняється від нього. Це автоматична реакція „ТАК”, або автоматична реакція ”НІ” Послухаємо розповідь батьків: Віра. - Дівчата у дворі гралися у резинки і Настя з ними. Вона вже трохи стомилась і сіла відпочивати. В цей час вийшла Галя з крейдою і запропонувала гратися у „Класики”. Всі охоче приєдналися до нової гри, крім Насті. Вона підійшла до мене і почала нити, що їй жарко, що болить живіт. Ми пішли додому і вона швидко заспокоїлася. Коли я розпитала її, що саме сталося, вона сказала, що ніколи не бачила цієї гри і тому не зможе в неї грати. Коли я пропоную їй будь-що, вона часто спочатку каже ні, а потім засмучується чому не отримала.
Оптимізм. Оптимістичний або песимістичний погляд на світ є також рисою характеру. „Сонячні” діти багато сміються, не переймаються через дрібниці, ставляться з гумором до проблем та перешкод. Діти з песимістичним поглядом на світ часто плачуть, сумують, ставляться до всього як до серйозної проблеми.
Порівняйте оцінки своїх рис характеру, та характеру дитини. Якщо батько сам енергійний, то він може оцінити енергійність дитини на „3”, а спокійна бабуся оцінить ту саму енергійність тої ж дитини на „5”. Тому попрохайте декількох людей оцінити Вашу дитину, не радячись між собою. Проставите середні оцінки у таблицю.
Підрахуйте загальну суму балів яку набрала ваша дитина. Яка вона? 9 – 18 – „золота дитина” 19 – 28 – дитина як дитина, 29 – 45 – безмежна дитина. А Ваш особиста сума? 9 – 18 – „золота матуся” 19 – 28 – мама як мама, 29 – 45 – безмежна мама. Порівняйте, чим батьки схожі та відрізняються від дитини. Риси характеру можуть сильно проявлятися але не створювати поведінкової проблеми у спілкуванні між дитиною та оточенням. Наприклад, якщо батьки працюють вдома та не дотримуються режиму, то й нерегулярність дитини їх не турбуватиме.
Екстраверт або інтроверт. Зворотного зв’язку · розуміння, що їх почули та зрозуміли, · відповідей на запитання, · поздоровлень та добрих побажань, · пояснення думок дорослих, · уваги. Глибоке повільне дихання. Інколи заспокоїти дитину, особливо коли її прояви пов’язані з порушенням дихання, криком або некоординованими рухами, можна за допомогою регуляції дихання. Запропонуйте дитині видувати мильні бульбашки, надувати повітряні кульки або задувати свічки. Більш старші іти і самі можуть регулювати дихання, стежачи за тим, щоб під час вдиху живіт надимався, а під час видиху – втягувався. Це сприяє оптимальному насиченню крові киснем та виведенню гормонів стресу. Знову ж таки спокійне дихання надає і всьому тілу заспокійливі сигнали. Гумор. У деяких сім’ях вдається припинити емоційні реакції за допомогою гумору та веселощів. – Як я помічаю, що моя донька починає вередувати без причини, то запитую: „Що, Вреднюги понападали?” і починаю ловити їх у її роті, животі, руках... Допоки вона не розсміється і неприємний стан не мине. – Так, ми відпочивали і пішли з дітьми до їдальні. Було жарко, діти втомилися і вже починали скиглити. Я знала, що ще декілька хвилин – і почнеться нестримна реакція. Тому я попрохала їх розповісти анекдоти, які вони знають. Ми почали розповідати анекдоти та кумедні віршики і розрядилися. – Моєму синові вже 13 і однією з розваг, що знімають зайву напругу, є перероблювати популярні пісні та висловлювання. Переключення активності. Тиха гра, яка потребує уваги, також допомагає позбутися зайвих емоційних спалахів: будування з конструктора Лего, розфарбовування, комп’ютерні ігри, вишивання чи плетіння бісеру. – Може, воно й так, але я не уявляю, як зможу примусити роздратованого сина, який бігає по кімнаті з голосним вереском, сісти за розфарбовування! Будемо реалістами! Психолог. Так, якщо ваша дитина енергійний екстраверт, то для неї краще підійде фізкультура або ритмічні рухи, а не спокійна активність. – А от для моєї дитини це найкращий спосіб заспокоїтись. Моя восьмирічна дочка каже, прийшовши зі школи після важкого дня: „Мене зараз краще не чіпати”, йде до своєї кімнати і деякий час мовчки малює. Деякі з цих малюнків їй подобаються і вона показує їх мені, а деякі просто знищує. Але я знаю, що їй потрібен такий час, я сама заспокоюють за в’язанням. – Так, а в нас з дочкою існує „заспокійлива лампа”. Як ми почуваємось ображеними, сумними чи роздратованими, то сідаємо, втупившись у лампу з бульбашками парафіну, та спостерігаємо за його плавними рухами, доки не легшає. – Це, мабуть, дуже індивідуально! Найліпша активність, що заспокоює мого сина – добре погамселити боксерську грушу. Та й я від цього не відмовився б! Спробуємо створити таблицю заходів, які можуть покращити життя занадто емоційним дітям та їх батькам.
Бачимо, що в нашому переліку немає перегляду телевізора. Це тому, що безмежні діти, особливо з проявами емоційності, не відпочивають та розряджаються від телевізійних програм, а навпаки, їх емоційність стає дедалі більшою. Вони хочуть та не можуть втрутитися до перебігу подій на екрані, а їх фізична активність під час перегляду обмежена.
1. Поспостерігаємо, які види запобіжної активності прийняті у вашій сім’ї. Для цього протягом декількох днів записуйте ці види активності і ставте поруч „+”, якщо це допомогло зняти емоційну напругу, та „–”, якщо це погіршило ситуацію.
2. Проаналізуйте успішність тих заспокійливих дій, що ними ви користуєтесь завжди. 3. Замініть неефективні дії чимось іншим з наведеного переліку та подивіться на результат.
Психолог. Усе те, про що ми казали досі – це гарні запобіжні заходи. А що робити, коли „спіймати” нестримну емоційну реакцію не вдалося і вона вже почалась? Покарання не будуть діяти, вони ще гірше роздратують дитину, якій і без того достатньо погано. Зверніть увагу на параметр екстраверсія-інтроверсія вашої дитини. Якщо переважає екстраверсія – то хорошим способом заспокоїти малу дитину може бути холдінг – утримання дитини в обіймах та ласкаві слова, допоки вона не заспокоїться. Якщо ви не маєте можливості сісти, то можна досить міцно притискати дитину до своїх колін. Ви водночас обмежуєте руйнівну активність дитини, демонструєте їй свою силу та проявляєте до неї любов. Картинка Дитина-інтроверт при нападах легше лишається на самоті. Їй буде підходити варіант „тайм-аут”. Батьки у випадку нестримної реакції пропонують піти до іншої кімнати і перебувати там декілька хвилин, не вибігаючи. Час має бути чітко визначеним і не перевищувати 10-15 хвилин. Дитина-інтроверт часто після цього заспокоюється та може чітко пояснити, що саме і чому з нею трапилося. Важливо, щоб домашні під час цієї розмови були достатньо уважними та дійсно вислухали та зрозуміли дитину. У будь-якому разі слід не тільки послухати, що саме каже дитина під час такої реакції, але й уточнити, що саме вона мала на увазі, коли вона буде у спокійному стані. – Так, це важливо. Наприклад, моя дочка, як я її вчора будила до школи, дала реакцію з криком, вереском та біганиною. У цей час вона кричала, що до школи не піде. Я її так зрозуміла, що в неї якісь проблеми у школі і вона взагалі не хоче туди ходити. коли вона заспокоїлася, я через 2-3 години все ж таки уточнила, що саме вона мала на увазі. Виявилося, що в них була екскурсія, від якої вона відмовилася, бо вже була в тому музеї. Вона забула сказати мені про це і сприйняла ситуацію так, що я хочу відправити її на екскурсію!
Коротко про головне · Емоційність дитини – це природна особливість її організму. · Можна „вирахувати” ознаки емоційної напруги раніше, ніж станеться нестримна емоційна реакція. · Можна скористатися 5 варіантами „запобіжників”: Ø фізкультура Ø ритмічні рухи Ø регуляція дихання Ø гумор Ø запобіжна діяльність · Якщо нестримна реакція вже почалася, то її можна перечекати з найменшими втратами.
Цілеспрямованість Цілеспрямовані діти сприймаються батьками та оточуючими людьми як вперті, „важкі”. Батьки цих дітей найчастіше чують від бабусь: „Він в тебе вже зараз таке виробляє, ось наплачешся з ним, як йому буде 13-14!” Ці діти завжди знають, чого хочуть, і хочуть отримати саме це за будь-яку ціну. При цьому вони здатні проявляти неабияку різноманітну поведінку: ввічливо прохати, кричати, скиглити, брати чи робити це самостійно, аби прохати в інших людей. Навіть якщо дитині не вдалося перемогти в цьому двобої, то батьки почуваються не дуже добре, а дитина вдосконалює свої засоби „боротьби” з батьками. Щоб порозумітися з безмежною дитиною, в якої переважає саме ця риса характеру, насамперед треба позбутися негативної оцінки особистості дитини та спрямувати свої очікування у добре майбутнє. Цілеспрямованість у дорослої людини – це не вада характеру, а навпаки, дуже корисна риса, яка дозволяє досягти високої успішності у житті. 1. Подивіться на варіанти переформулювань особливостей поведінки дитини та спробуйте продовжити цей перелік.
|
розповіді батьків,
