Приверніть увагу до чогось кращого у майбутньому.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Приверніть увагу до чогось кращого у майбутньому.



Як ми ляжемо спати, я почитаю тобі улюблену книжку.

– Я вже налила воду у ванну і там плавають качечки. Хочеш подивитись?

– Бабуся, мабуть, вже чекає, пиріжків напекла...

Переходьте до дії.

Беру за руку і веду до ліжка.

Вимикаю телевізор і веду до ванної кімнати.

– Так, я вже у дверях. Ти йдеш?

 

Потренуйтеся у використанні цієї стратегії спочатку на вищенаведених прикладах.

Ситуація Дії батьків
Восьмимісячна дитина захоплена іграшкою, але настав час змінити памперс 1. Показуємо чистий памперс. 2. Пропонуємо віддати іграшку. 3. Показуємо нову іграшку. 4. Швидко перевдягаємо.
Дворічну дитину треба вдягнути на прогулянку 1. Скоро пора гуляти. 2. Ти зараз поїш і підемо. 3. Ти візьмеш відерце або м`ячик? 4. Одягайся! (вдягаєте куртку).
Чотирирічний складає головоломку, але пора спати 1. Вже пізно, за 10 хвилин – час спати. 2. Який гарний паззл ти складаєш. Ще два шматочки – і буде закінчено. 3. Що тобі почитати перед сном? 4. Ну як паззл, склав? То йдемо спати.
Шестирічний хлопчик збирає літак з конструктора. Він не лише погано адаптується, а ще й достатньо цілеспрямований. Вам треба піти з ним за покупками 1. Ми маємо скоро піти в магазин. Закінчуй. 2. Ну що, як літак? Лишилося часу лише на 6 кубиків. Чудово – ще 3 і збираємось. 3. Що ти хочеш купити в магазині? Я дам тобі трохи грошей, і ти купиш сам. 4. Останній кубик – і пішли! (бачимо, що цілеспрямованій дитині потрібно більше часу для попередження, ніж іншим).
Восьмирічну Олю треба забрати зі школи в середу на годину раніше, щоб відвести до зубного лікаря 1. У неділю: – Олю, в середу ми записані до зубного. 2. У вівторок: – Олю, ми завтра йдемо до зубного, ти не забула? Які в тебе завтра останні уроки? – Ну нічого, співи і фізкультури ми зможемо пропустити. Фізкультура тобі все одно не подобається, а я поясню причину вчителю. 3. – Стоматолог зніме брекети, що тобі вже набридли, а потім ми підемо кататися на каруселях. 4. То я зайду до школи о першій, не перевдягайся на фізкультуру. Добре?
Одинадцятирічного Мишка через 2 тижні треба буде відправити до літнього табору 1. Скоро канікули. Ми хочемо, щоб за 2 тижні ти поїхав до табору. За тиждень: – Що ти хочеш взяти з собою, починай збиратися. 2. Ми розуміємо, що в таборі все буде новим та незвичним. Але з тобою поїдуть твої друзі – Олег і Сергій, і ми домовилися, що ви житиме разом. 3. Ти візьмеш з собою фотоапарат? 4. Завтра до табору. Давай перевіримо, чи все зібрано.
Ви плануєте відпочинок на вихідні і хотіли б, щоб 16-річний Василь пішов з усіма до бабусі з дідусем У четвер: 1. У ці вихідні ми хочемо піти до діда з бабою. 2. Коли в тебе у суботу чи неділю буде час? 3. Добре, я дзвоню бабусі, що ми будемо у суботу ввечері, щоб вона приготувала твої улюблені варенички у суботу. У суботу: 4. – За годину – до бабусі, збираємося!

 

1. Подумайте, які випадки пристосування та змін дратують вашу дитину?

2. Спробуйте відповісти на наступні запитання:

· Чи не можна позбутися цього взагалі?

· Якщо воно таки необхідне, то за скільки часу треба попередити дитину?

· Що вона відчуває?

· Як можна зменшити напругу?

· Що хорошого є у майбутній події, до чого можна привернути увагу?

· Як ви помічаєте, що пора припинити розмови та почати діяти?

3. Проаналізуйте конкретний випадок зміни діяльності за цими запитаннями.

 

Говорять батьки.

– Вам легко казати, а спробуйте жити з такою дитиною! Вчора в нас раптово вимкнули воду, коли я збиралася її купати. Ну нічого, нагріла воду і думаю – наллю у ванночку та пополиваю з глечика. Вона прийшла до ванни, побачила каструлю й глечик і зчинила галас на весь дім: „Не буду! Не піду! Ти мене зварити хочеш!”

– Скільки років вашій дитині?

– Три з половиною.

– А ви її попередили, чому і коли збираєтесь купати в інший спосіб?

– Ой ні, забула...

 

– А як я можу його попереджати, як і сама не знаю?

– Що???

– Я така, як щось запланую – то точно не вийде, тому я все вирішую в останню хвилину. Захочеться – куплю, буде бажання – поїду. Я не знаю в п`ятницю, що робитиму в суботу.

– А коли ви про це дізнаєтесь?

– За 5 хвилин до дії, або й ще менше.

– Так, це проблема... А якщо ви відкладете реалізацію на 10-15 хвилин, це буде можливо?

– Мабуть, що так.

– Ось ви і будете мати 15-20 хвилин на те, щоб попередити дитину про ваші наступні дії.

 

Ще важливішим заходом для поліпшення життя дитини з низькою адаптивністю стають ритми та ритуали. Зранку прокидаємось не відразу, а деякий час, лежачи у ліжечку, слухаємо приємну музику. На сніданок завжди однаково їмо в однаковому посуді. Визначений розклад та визначена послідовність приготування домашніх завдань. Ввечері – ті самі передачі по телевізору та ритуал з певною послідовністю дій відходу до сну.

Тоді в житті дитини трапляється менше „раптових” подій, і вона почувається значно краще.

 

Коротко про головне

· 1. Швидкість пристосування дитини до нових обставин залежить насамперед від особливостей її нервової системи.

· 2. Порушують настрій дитини більш за все переключення з однієї діяльності на іншу або переривання справи.

· 3. Можна вирахувати, що дратує дитину найбільше, та зменшити цей подразник.

· 4. Якщо необхідно перейти до іншої справи, то користуйтеся правилом „4 П”:

Ø попередити

Ø поспівчувати

Ø перемкнути увагу

Ø перейти

· 5. Ритуали, традиції та ритми, що організують активність дитини, необхідні для дітей з повільним пристосуванням.

10. А ще буває й таке... (нерегулярність, енергійність, перша реакція, загальне ставлення)

У всіх безмежних дітей зустрічаються виражені ознаки емоційності або цілеспрямованості, чутливості, недостатньої пристосованості. Але часто до тих проблем, про які вже йшлося, додаються ще й нерегулярність, енергійність, негативна перша реакція, песимістичний світогляд. Як їх помітити та що з ними робити – в цьому розділі.

 

- І я і моя дочка – нерегулярні. Ми не можемо відпочивати в санаторіях чи пансіонатах з чітким розкладом. Мене влаштовує робота у 3 місцях, бо тоді кожен день не схожий на інший. Іноді ми їмо по 10 разів на день, а іноді достатньо однієї склянки чаю. Я не дивуюся, якщо часом моя дочка засинає вдень після школи і спить 2-3 години, а іноді лягає о другій годині ночі.

Коли ми обидві нерегулярні, то це не стає проблемою – ми легко розуміємо і пристосовуємось одна од одної.

Ритмічність проявляється насамперед у розкладі їжі та сну.

1. Спробуйте проаналізувати себе, вашу дитину та інших членів сім`ї за цією ознакою.

а) Регулярні незалежно від того, це робочий день чи вихідні, лягають спати та встають у той самий час. Їх організм чітко знає, коли настала пора снідати, обідати та вечеряти, і вони хочуть в цей час нормально попоїсти. Не люблять печиво або „крекери” в проміжках між звичайним часом для їди. Якщо не вдається нормально та вчасно поїсти – дратуються і погано себе почувають. Те саме і зі сном – якщо їм треба встати або лягти у незвичний для себе час, будуть погано почуватися цілий день.

б) „Гризуни” можуть менше спати протягом робочого тижня і „відсипатися” у вихідні. Якщо є така можливість, то щось гризуть протягом всього дня – печиво, бутерброди, сухарики, насіння, намагаючись замінити цим нормальні прийоми їжі. Але як немає можливості – пристосовуються до режиму їжі, хоча при цьому почуваються голодними та невдоволеними.

в) „Нерегулярні” – це про них: „Я їм регулярно, триразово – у понеділок, середу та п`ятницю”. Вони можуть лягти о другій годині ночі або підхопитися о п`ятій ранку, чи проспати 12 годин поспіль. В одні дні вони їдять багато і без упину, в інші – склянку чаю чи кефіру. Причому спроби їх нагодувати в „голодні” дні можуть викликати біль у шлунку або блювоту.

2. Визначте, на який з цих „портретів” схожі ваші домашні, та занесіть отримані дані у таблицю:

Члени сім`ї Регулярність
Регулярні Гризуни Нерегулярні
       
       
       
       
       

 

– Якщо виявилося, що всі вони різні, то що, цілий день стояти біля плити та годувати кожного окремо, як кому заманеться?

– Ні, зовсім не обов`язково. Вже 5-6-річна дитина здатна розігріти собі їжу, чи зробити бутерброд. Важливо, щоб вдома зажди була корисна для здоров`я їжа: суп, каша, тушковані та свіжі овочі, фрукти, сік або компот. І не купувалася їжа, не корисна для здоров`я – цукерки, лимонади, солодке печиво чи „швидкосуп”. Тоді дитина, що прийшла зі школи і зголодніла (хоч регулярна, хоч нерегулярна), отримає корисну їжу в тій кількості, що їй зараз потрібна.

– А як взагалі не їстиме?

– Не хоче, то й не їстиме, то поїсть ввечері разом з вами.

Гарним принципом здорового годування (навіть для дошкільників) є такий: „Батьки визначають, що саме їстиме дитина, а дитина – коли і в якій кількості”.

Те саме стосується й сну нерегулярних дітей. Вони часто недосипають, тому можливість денного сну, навіть у шкільному віці, може бути для них дуже корисною.

– А що ж станеться з ними у майбутньому? Чи зможе така нерегулярна людина знайти собі роботу?

– Так, це було проблемою ще декілька років рому, але тепер поширюється система роботи вдома чи участі у проектах, коли нікого не хвилює, робить людина роботу вдень, уночі або добу поспіль. Важливо, щоб робота була зроблена до визначеного терміну.

 

Енергійність також в кожної людини своя. Подивимося на дітей на березі моря. Хтось спокійно лежить та засмагає, хтось читає книгу, не помічаючи, що вже давно „згорів”, хтось будує з піску складні споруди, а хтось вже тричі оббігав увесь пляж, пограв з м`ячем, купив морозива і зараз (успішно) намагається спіймати краба.

Дивно, що коли ми спілкуємося з дітьми, то намагаємось обмежити їх енергійність:

– Посидь спокійно хоч хвилину.

– Припини гасати!

– Та коли ти вже заспокоїшся?

Тоді як в дорослих ми часто прагнемо збільшити енергійність:

– Скільки можна читати, йдемо плавати.

– Не лежи, підемо кудись погуляємо.

– Ну коли вже ти почнеш хоч якось рухатись?

 

1. Оцініть рівень енергійності вашої родини за 10-бальною шкалою. 10 – ні хвилини не може просидіти спокійно, бігає, стрибає, розхитується на стільці; 1 – була б його воля, не вставав би з дивану взагалі:

Член родини Рівень енергійності
   
   
   

 

2. Схожі ви чи відрізняєтеся за рівнем енергійності? Ваша дитина більш чи менш енергійна, ніж інші члени родини?

 

Щоб допомогти дітям з високою енергійністю, потрібно:

1. Привести до ладу навколишнє середовище:

· надати можливість бавитися на дворі;

· знайти дитячий майданчик, на якому багато спортивного знаряддя;

· обладнати вдома спортивний куточок з драбинами, канатами та кільцями;

· боксерська груша або дартс також стануть у пригоді, особливо якщо дитина ще й емоційна;

· поприбирати ті речі, які можуть пошкодитись або зашкодити дитині.

Якщо ваша дитина енергійна, то ще як вона немовля, перш ніж випустити її з ліжечка на простори квартири, будьте впевнені:

· вона порозчиняє всі незаперті дверцята;

· потягне за все, до чого може дістати;

· вилізе всюди, куди можна і не можна вилізти;

· покуштує все, до чого дістане (а дістане до всього, що не замкнуто!)

Тому подбайте про безпечність дитини у вашому будинку.

1. Відмітьте на малюнку 1, що треба поприбирати і додати, якщо вдома двоє дітей – 5 і 1,5 року – і вони обидва енергійні.

2. Порівняйте ваші ідеї з малюнком 2.

 

Плануйте рухову активність дитини.

Енергійна дитина охоче займатиметься різними видами спорту, особливо тими, де рухи достатньо різноманітні (футбол, баскетбол, двобої).

Протягом дня, особливо якщо дитина кудись їздила, чи була в школі або дитячому садочку (де її активність була обмежена), відведіть півгодини на рухову активність: грається на дворі, висить на турніку, бігає з вами навколо столу або б`ється подушками.

Якщо ви знаєте, що попереду деякий час „пристойної та сумирної поведінки” – обід у діда з бабусею, співбесіда перед першим класом, візит до логопеда – навантажте дитину фізично: біг, гра у м`яч, допоки вона не втомиться. Не забувайте, що рухової активності потребують не лише ноги, а й руки: кистьовий еспандер або кубик Рубіка дозволять зайняти руки енергійної дитини.

 

1. Хто з ваших дітей енергійний?

2. Яке переобладнання ви збираєтеся зробити?

3. На які секції ви збираєтеся записати свою дитину?

4. Які види рухової активності придатні для використання вдома?

 

Перша реакція.

Деякі з батьків вважають, що їх діти занадто тривожні, боязні чи відлюдкуваті. Ці діти ніколи не заговорять першими з незнайомою людиною, не візьмуться за нову гру. А дещо незвичне завдання у школі чи дитячому садочку викликає реакцію: „Ні! Я цього не зможу, я цього не робитиму, в мене не вийде!”

Якби ви опитали своїх домашніх (можете зробити це насправді), як би вони повели себе у такому випадку:

Ви прийшли на екскурсію до місцевої радіостанції. Раптом вам кажуть: „Захворів диск-жокей, ви не могли б його замінити?” Яка буде ваша перша реакція?”

– Ой, здорово, звичайно!

– Розкажіть про це детальніше.

– Ні, нізащо.

Складіть табличку реакцій.

Члени сім`ї Реакція
Так, чудово! Розкажіть детальніше Ні, нізащо!
       
       
       

 

Діти, що охоче приєднуються до будь-якої справи, так як і ті, що дають реакцію „ні, нізащо”, потребують вашої допомоги.

Якщо дитина занадто нерозважлива, то їй допоможуть запитання:

– Чи ти вмієш це робити?

– Скільки часу тобі потрібно, щоб навчитися?

– Як ти дізнаєшся, що зробила добре?

– Чи можуть бути погані наслідки від цієї діяльності?

 

Послухаємо:

– Мамо, хлопці пропонують поїхати на всю ніч за село пасти коней! Можна?

– А ти раніше їздив верхи?

– Ні, та це просто!

– Можеш показати мені, як ти тримаєшся на коні, перш ніж їхати?

– Добре...

– Що може статися там поганого?

– Кінь може скинути (як два дні тому Олеся скинув), комарі закусають...

– Можна я навчуся їздити верхи зараз, а ти купиш мені засіб від комарів?

– Так, можна!

 

На протилежному полюсі стоять діти з першою реакцією „Ні, нізащо!” Як же допомогти їм?

Попередити.

Дитині треба якнайкраще уявити собі ту діяльність чи те місце, де вона перебуватиме.

Якщо, наприклад, ви вирішили навчити таку дитину спускатися з гірки на лижах, то треба почитати з нею книжку про лижні спуски, подивитися, як це робиться, на відеозапису. Потім поїхати з нею на гору та дати можливість поспостерігати за лижниками.

Зрозуміти почуття.

У дитини з негативною першою реакцією, так само як і в емоційних дітей, виробляється забагато гормонів стресу. У них починається прискорене дихання, серцебиття. Вони можуть почати скаржитися на біль у голові чи животі. Треба навчити дитину повільному диханню, відволікти увагу жувальною гумкою, якщо дитина зовсім мала – міцно обняти, а старшу – тримати за руку. Не соромте дитину за її почуття, навпаки, дайте їй можливість висловитися.

Поступовість.

Привчайте дитину до нової діяльності маленькими кроками, що гарантують успіх.

– Ти зміг одягнути лижі!

– Ми йдемо до гірки, тримаючись за руки.

– Ти можеш триматися за палки.

– Ти гарно їдеш (схилом майже рівним і завдовжки в 5 метрів!)



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.16.210 (0.012 с.)