Навичка помічати свій емоційний стан.

1. Попрохайте дитину записати події минулого дня на окремих невеликих аркушах.

2. Хай дитина розташує їх від найприємнішої події до найгіршої.

3. Які події спричиняють негативну емоційну реакцію?

4. Чим дитина може зарадити собі в цих ситуаціях?

 

Навички ввічливого висловлювання щодо власних станів.

Потрібні тим дітям, що усвідомлюють свої стани, але не вміють попередити про це оточуючих:

– Я втомився, можна я побуду на самоті?

– Ця розмова мене дратує, я подумаю і ми продовжимо пізніше.

– Я вже починаю злитися, поверни мою ручку зараз же!

– Я образився на тебе, бо ти...

Можете сформулювати власні варіанти та навчити дитину (менших – в ігровій формі, старших – зробивши „словничок”) пояснювати свої почуття оточуючим раніше, аніж настане нестримна реакція.

 

– А я пропоную емоційним дітям намалювати свої відчуття, що є зараз, і віддати мені до спеціальної „схованки”.

– Мої ліплять з пластиліну свої „страшкуліни” та „вреднюг” і переліплюють, доки їм не сподобаються.

– А я в себе у садочку навіть ляльку таку здорову завела (завбільшки з півметри), щоб дитина могла на неї свою лють виплеснути, а не на вихователів з однолітками. Діти вже привчилися, самі прибігають: „Я такий злий, можна у вас поб’юся?”

– Моїм пісочна терапія допомагає. Щось собі пересипають, закопують, розкопують, дивись – і полегшало.

– Так, ми їм не заважаємо відчувати емоції, навпаки, просимо їх проявити та усвідомити. Не кажемо: „Чого ти злишся на меншу сестричку! Не можна!”, а: „Так, злися. І що далі?” Дозволяємо хоча б у грі виразити всі свої почуття та знайти придатні форми їх вираження, щоб не лякати оточуючих.

 

Цілеспрямовані.

Цілеспрямованим дітям дуже корисні ігри та елементи психодрами із зміною ролей, які допомагають зрозуміти позицію інших людей.

Молодшим школярам в цьому можуть допомогти іграшки з лялькового театру, старші здатні й самі „входити в образ”. Наведемо приклад такого заняття.

У кабінеті психолога 9-річна дівчинка.

– Що знову сталося?

– З мамою посварилася!

– Чого?

– Вона мене до Наталки не пускала. А я втекла, як вона не бачила, а вона сказала, що тепер взагалі нікуди не пускатиме мене. А я все одно втечу!

– Так, я зрозуміла, що на цей раз ви сварилися, чи можна тобі ходити до подруги чи ні. Так?

– Так...

– А тобі так щоразу сваритися подобається?

– Та не я ж перша починаю...

– А що, мама сама з собою свариться?

– Ні, зі мною...

– Можна ми пограємо у таку гру: я буду тобою, а ти своєю мамою?

– Так!

(гра з обміном ролями).

– Чому ти як мама мене не пускала?

– Бо вже пізно і дощ надворі.

– А що ти відчувала, як я втекла?

– Боялася і злилася.

– Дійсно, тепер мене ніколи нікуди не пускатимеш.

– (Всміхається) До школи – точно пускатиму, а от до подружок – ще подумаю. Я маму зрозуміла, чого вона так, сьогодні ж вибачусь і спробую пояснити толком, чому мені до Наталки треба було. Та й взагалі помирюся...

 

Також у роботі з цими дітьми буває корисно навчити їх використовувати „Рамку згоди” (див. розділ 1.6).

 

Чутливі.

З ними складніше – психолог не може зменшити чутливість їх аналізаторів. Але може:

1. Пояснити, що це не хвороба або вада, а їх природна особливість.

2. Допомогти дитині конкретизувати, що саме на неї негативно впливає. Подивимося, що варіант:

„Мені не подобається сонце, що світить в очі, коли я сиджу на третій парті”

значно краще звучить і більш зрозумілий для вчителя, ніж:

„Я тут не сяду!!!”

3. Допомогти висловити зрозумілим для інших чином своє прохання усунути подразник.

4. Визначити з дитиною припустимі межі дії подразника.

 

Наведемо приклад тренування дитини щодо впливу шуму.

– Тобі не подобається галас на перерві?

– Так.

– Навряд чи ми зможемо примусити всіх школярів на перерві мовчати, а з класу вас виганяють.

– Це вірно...

– А чи хотів би ти ставитися до цього шуму спокійніше?

– Так, дуже хотів би.

– У мене у магнітофоні теж шум. Це шум хвиль. Я робитиму його щоразу голоснішим, як ти скажеш „Я готовий”. Ти зможеш помітити, як твої вуха звикають до шуму.

Психолог починає регулювати гучність шуму, керуючись вказівками дитини. Доки не доходить до дійсно голосного звуку.

– Зараз голосно?

– Так!

– Це дуже неприємно?

– Ні, я можу терпіти, навіть цікаво – як шторм.

– Спробуєш слухати цей „шторм” на наступній перерві?

– Добре, я зрозумів. Я потроху затулятиму і відтулятиму вуха, доки не звикну.

 

Уважність.

Побудова корекційних занять з розвитку уваги. Вправи, спрямованi на розвиток обсягу та концентрацiї уваги й працездатностi:

"коректура" - викреслення з тексту певних лiтер (спочатку однiєї, потiм двох-трьох) з фiксованим часом;

"муха" - малюємо квадрат 3 ´ 3 клiтини, i дитинi пропонується, подумки утримуючи його, пересувати по ньому муху вгору, вниз, влiво, вправо, слiдкуючи за тим, щоб вона не вилiтала за межi квадрата;

"паровозик" - дитинi пропонується в зошитi в клiтинку малювати пiд диктовку перемiщення паровозика - одну клiтинку вниз, двi вправо, двi вгору й т.iн.;

"що змiнилося?" - на столi розкладається ряд предметiв, пiсля цього дитина вiдвертається на 180 градусів, а психолог декотрi предмети мiняє мiсцями. Треба визначити, що змiнилося.

В iндивiдуальнiй роботi можуть використовуватися завдання типу "знайди розбiжностi мiж картинками", "знайди два однаковi предмети" та iн.

Психотренiнговi вправи, що розвивають переключуванiсть уваги:

"коректура", пiд час якої, наприклад, одну лiтеру необхiдно викреслити, iншу пiдкреслити або обвести довкола;

"пряма та зворотна лiчба" - 1, 20, 2, 19, 3, 18, 4, 17, 5, 16 i далi;

"спостереження за подвiйними картинками" - дитинi показують картинку з подвiйним зображенням: "профiлi-ваза", "качка-заєць", "красуня-вiдьма" та iн. Пiсля того, як дитина виявить обидва зображення, їй пропонується по черзi сприймати їх з якомога бiльшою швидкiстю. Час виконання вправи фiксується - 1-2хвилини;

"ручна проба" - дитинi пропонується по черзi стукати по столi в послiдовностi: "ребро-кулак-долоня" (1-2хвилини).

Для дорослiших дiтей можливе використання таблиць Шульте й Шульте-Платонова.

Розвитку зорової уваги сприяє складання пазлів, робота з розрізними малюнками, рамки з отворами.

 

Повільне пристосування.

Для дітей з повільним пристосуванням, що часто додатково поєднується з негативною першою реакцією, дуже важливо у кабінеті психолога спокійно висловити всі свої негативні сподівання щодо майбутньої події та самостійно продумати, як цьому запобігти чи як це долати.

З ними можна заповнити табличку такого типу:

„Якщо я поїду до табору (піду на курси, поспілкуюся з Наталкою...), то:

Що з цього буде найгіршим?	Як цьому зарадити?

 

Часто дитина, побачивши ще перший перелік „неприємностей”, починає сміятися та ставитися до майбутніх подій значно легше.

Пригадуючи попередній досвід дитини, досвід кіно героїв та прочитаних книжок, важливо розробити з ними план успішних дій у цих ситуаціях. Наприклад:

Що найгірше буде, як я перейду до нової школи?	Що робити
Не знатиму, де там що розташовано, загублюся	Зайти туди з мамою у серпні та все роздивитися
Зла вчителька	Їх там кілька, познайомитися та обрати найменш злу
Діти незнайомі	Тихо сидіти перші дні і придивлятися, хто мені сподобається
Уроки складні	Почитати підручники під час літніх канікул

 

Важливо, щоб другу колонку заповнювала також дитина, виходячи з її (а не вашого) досвіду.

 

– Індивідуально з цими дітьми можна домовитися, та й у кабінеті психолога вони практично не проявляють якісь „проблеми”, пов’язані з їх характером. Але ж ми частіше займаємося груповими формами корекції. У кого є досвід, як зручніше поєднувати їх у групі?

– Я поєдную за темпераментом: емоційних, енергійних, нерозсудливих – в одну групу, тих, що дуже цілеспрямовані, з повільною адаптацією та негативною першою реакцією – в другу, чутливих, нерегулярних, емоційних – у третю, і окремо займаюся з дітьми, в яких недостатня концентрація уваги.

– А як від цього вирізняються самі програми?

 

1. Для першої групи (емоційні, енергійні, нерозсудливі) – це навички поведінки у конфлікті, самопізнання та саморегуляція емоцій, профілактичні програми (залежно від віку) щодо паління, алкоголю, наркотичних речовин. Включаю більше ігрових та рухових вправ, групових дискусій. Менше - роботи з уявою чи писанини.

2. Друга група (цілеспрямовані, з повільною адаптацією та негативною першою реакцією) більше потребує навичок пристосування до нових обставин, швидкості прийняття рішень та гнучкості. Тому це насамперед довгі рольові ігри типу „Цивілізація”, „Повітряна куля”, „Фірма”. Якщо ж треба окремо щось усвідомити або потренувати, то вони охоче пишуть, малюють, виконують вправи у парах.

3. Третя група (чутливі, нерегулярні, емоційні) часто найскладніша, але вони охоче виконують вправи, пов’язані з активною уявою, малюванням, створенням казок. У цих групах доводиться вводити ритуали взаємопідтримки. Часто це бесіди у колі, в яких діти можуть проявити свої емоції та почуття, не боячись сміху та глузування.

4. Четверта група (недостатня концентрація уваги) – тренуємо пам’ять та увагу: „Снігова куля”, „Вантажимо корабель”, „Муха”, „Що змінилося?” і таке інше. Також намагаюсь увести більше рухових вправ та саморегуляції дихання.

 

– А я не розділяю їх на окремі групи, тоді протягом тренінгу вони можуть більше поспілкуватися з дітьми „іншої породи” і зрозуміти, як з ними краще взаємодіяти. У структуру тренінгу я ввожу вправи та ігри, де кожен з цих типів характеру може проявляти свої позитивні якості. Щоправда, у мене не малі діти, а вже підлітки, тому вони охоче спостерігають за собою та іншими.

– А цікаво, як співвідноситься ця класифікація характерів (розрахована все ж таки на дошкільників та молодших школярів) з акцентуаціями характеру по Лічко?

– Невідомо... Тому у Додатку 2 ми наводимо російський та український варіанти тесту Лічко. Якщо для когось це буде являти науковий інтерес – можна попросити підлітків або батьків пригадати дитинство та заповнити опитувальник на початку книги та провести з підлітками тест Лічко, підрахувавши кореляцію між ними.

 

Коротко про головне

· Психолог має провести діагностику та виявити причину особливостей поведінки.

· Корекційна програма має бути побудована соціальним праціникомз урахуванням характеру дитини та узгоджена з батьками.

· При груповій корекції можна комплектувати однорідні або різнорідні групи.