Діти з повільним пристосовуванням

– Так, у нашому садочку бувають. Вони ніяк не можуть пристосуватися – весь час плачуть, не погоджуються ні одягнутися, ні роздягнутися, не сплять вдень. По тому починають часто хворіти – ми вважаємо, що це „не дитсадівські” діти. Краще б батьками лишити їх дома з нянею або бабусею.

– Так, навіть коли вони якось звикаються до садочка, то суттєво краще їм не стає. Будь-яка зміна, щось нове знову викликає приступ плачу та категоричну відмову щось робити. Особливо це помітно під час святкових вистав: усі радіють, а ці сидять сумні, а то ще й плакати починають.

– У моїй групі така Ксаночка, якщо вже чим зайнялася – не переключати, як була у молодшій групі – навіть трусики інколи намочувала, так заграється, що про туалет забуде. Зараз вже такого не буває, але одразу щось кинути і піти, куди кличуть, вона не може.

– Не знаю, в чому проблема – я й маса не люблю щось посередині кидати та кудись бігти. Я своїх щонайменше по три рази попереджаю:

„ – Скоро прогулянка.

– Складаємо іграшки, бо будемо гуляти.

– Хвилинна готовність – все поклали та пішли у роздягальню!”

– У нас у школі з ними проблем майже немає. Звичайно, дитині треба якийсь час, щоб пристосуватися до режиму, розкладу, плану уроку, але потім вони досить спокійно до цього ставляться. А от якісь нові дії, змагання, свята дійсно вибивають їх з робочого ритму.

– Вам би мого Дениса. Як його раптово викликати до дошки чи просто на уроці про щось запитати – слова не може вимовити. Я спочатку думала, що він взагалі нічого не знає, але ж письмові роботи робить добре!

– Та в мене декілька дітей з цією особливістю характеру, і як була фізкультура чи співи, чи просто набігалися на перерві – ні всадити, ні „зібрати”. І навпаки – треба кудись йти, на екскурсію чи на загальношкільні збори – то буде купа запитань: „А чого? А навіщо? А можна, ми не підемо?”

 

Так, діти з поганою адаптацією почуваються недобре як у дитячому садку, так і в школі. Просто з віком у них покращується емоційна саморегуляція та здатність не показувати свого ставлення до подій. Але якщо дитина не може висловити свої почуття, або знає, що дорослі однаково не підуть їй назустріч, то вона починає хворіти. Діти з порушеннями адаптації можуть часто хворіти на простудні захворювання, астму, гастрити. Ці хвороби дозволяють їм з поважної причини не відвідувати школу або садочок і самостійно планувати свій день удома.

Але це – не вихід, здоров’я дитини погіршується, знань та умінь спілкуватися з оточенням теж не прибуває.

Тому вихователі та вчителі мають звернути достатню увагу на цих дітей і допомогти їм пристосуватися до умов дитячого садочку або школи.

 

1. Подивіться, які фактори спричиняють неспокій у ваших дітей.

Дошкільники	Молодші школярі
Сам факт перебування у дитячому садочку Розлучення ранком з батьками Зустріч з батьками ввечері Перевдягання Прогулянка Денний сон: вкладання та пробудження Нова їжа Необхідність припинити гру та йти на заняття Два різних заняття одне за одним Інші діти, що відволікають від діла Свята Перехід до іншого приміщення: басейну, спортзалу	Сам факт відвідування школи Перехід до іншої школи або класу Зміна вчителя Пересаджування за іншу парту Різні вчителі протягом дня Переключення між перервою та уроком Фізкультурні паузи, що переривають виконання вправи Раптовий виклик до дошки Раптові запитання вчителя Виклики кудись чи раптові доручення Розмови сусіда по парті Заміни та зміни у розкладі Перші дні чверті та навчального року

 

2. Додайте ті варіанти, які ви помітили ще.

 

Бачимо, що у дітей з утрудненим пристосуванням досить багато подразників, як у дитячому садочку, так і в школі, і більшості з них неможливо позбутися.

Подивимося, чим можна допомогти цим дітям пристосуватися до умов дитячого садочку.

1. Почати відвідування садочку з перебування на частину дня – на годину під час прогулянки, на 2-3 години, до денного сну і аж потім залишати на цілий день.

2. Дозвольте матері дитини перші дні перебувати у садочку поруч з дитиною.

3. Годинник з „Розкладом” (дивись на початку розділу).

4. Дозволити дитині взяти з дому улюблену іграшку, власну сумку, ковдру чи ще щось, що зменшує стрес.

5. Дозволити посидіти деякий час у роздягальні під час „переходу” між домом та садочком і навпаки. Не „підштовхувати” дитину.

6. Попереджати про настання змін:

„Закінчуємо гру, скоро заняття”, або

„Залишилося 10 хвилин на вулиці, скоро йдемо обідати, на обід сьогодні борщ”.

7. Дозволяти дитині висловити свої почуття, не соромити за них і не припиняти: Ти не задоволений тим, що тобі треба лишатись у садочку. Тобі сумно. Тут багато нових для тебе речей. Ти можеш поплакати зараз – ось хусточка. Як трошки заспокоїшся – візьмеш свого зайчика та підемо до групи”.

8. Улюблена іграшка, яку дитина „вкладає спати” та „заколисує” під час денного сну.

9. Ранкове попередження про заняття та їжу протягом дня:

„Сьогодні у нас вирізування та фізкультура”

„На обід риба з картоплею, а на вечерю – млинці!”

10. Не вимагати від дітей цього типу характеру, щоб вони одразу поринули у нову справу, дати їм час обдивитися та призвичаїтися:

„Сьогодні ми малюватимемо пальцями гуашевими фарбами. Хто хоче першим спробувати? Молодець, Галинка! Нумо, починаймо! Денисе, не поспішай, аркушів та фарби вистачить на всіх. Подивись, як це робиться, і як будеш готовий – приєднуйся до нас!”

Як не диво, але після такого запрошення час на спостереження та пристосовування зменшується.

 

1. Пригадайте дітей своєї групи з проблемами пристосування та використайте щось із запропонованого.

2. Зверніть увагу на успішність цих заходів.

3. Додайте власні варіанти дій, що покращують життя дітей з цим типом характеру.

Заходи	Діти
1. Перебування не повний день
2. Мама – поруч
3. Поруч іграшки, ковдра чи щось „домашнє”
4. Годинник з „розкладом”
5. Відпочинок у роздягальні
6. Попередження про майбутні дії та заняття
7. Вислухати та поспівчувати
8. Улюблена іграшка у ліжку
9. Ранкові попередження
10. Час на спостереження та пристосування

 

Дітей у віці 5-6 років можна навчити попереджати одне одного та з повагою ставитися до інтересів та швидкості переключення інших.

Замість: „Біжимо, ми там у жмурки граємо!” –

запропонувати варіант: „Ми за кілька хвилин будемо грати у жмурки, як закінчиш малювати – приходь”.

Якщо дитина скаржиться на фізичні прояви, то можна спробувати обговорити це словами:

„– Мене нудить!

– У тебе болить живіт – чи ти не дуже хочеш їсти фаршировані кабачки?

– Не хочу їсти!

– Ти їх вдома їла?

– Ні, мені ніхто нічого подібного не давав!

– Ну й добре, попий чаю з печивом, подивись, як інші їдять, і як захочеш, покуштуй трохи. Вони їстівні!”

 

Схожі принципи працюють і зі школярами. Вони також потребують попередження та розуміння, але їм ще й важливо чітко уявляти собі, які саме дії, чому і в якій послідовності від них вимагаються.

Тому у спілкуванні зі школярами допоможуть такі принципи.

1. Попередження. Це стосується як змін у розкладі чи шкільних заходів, так і відповіді на уроці:

„Відповідає Петренко, Максименко – підготуйся!”

2. Пояснення. „Ваша вчителька із співів захворіла, вона застудилось і хворітиме близько тижня. Тому на цьому тижні замість співів будуть уроки малювання”.

3. Розуміння. „Так, тобі важко у новому класі. Ось намальовано план класу, твоя парта. Давай запишемо, як звуть тих, хто сидить поруч. А кого ти ще знаєш?”

4. Можливість почекати та придивитися.

 

– Так, попередження дійсно допомагає. Я стала так робити на уроках щодо всіх дітей, і їх успішність стала кращою.

– Не знаю... У мене багато емоційних дітей, і як їх попередити, що викличу, то вони ще більше будуть нервуватись.

– А в нашій школі, мабуть, завуч з директором „нерегулярні”. Сидимо, спокійно вчимо математику. Раптом директор на порозі: „Все кидайте, йдіть до актового залу, до нас театр приїхав!” Що він, про це сам в останню хвилину дізнається?!

– І що ж ви робили?

– У мене в класі багато чутливих дітей та дітей з повільним пристосуванням, тому 5 хвилин розповідала, що таке ляльковий театр, чого від нього чекати і як поводитись. Та й посадила своїх іззаду – щоб не дуже налякалися.

– А ще в цих дітей реакція на слова якась навиворіт: кажеш їм „швидше, негайно!” – взагалі завмирають і нічого не роблять, а скажеш: „Не поспішай, подумай, зроби повільніше” – прискорюються і краще почуваються.

– А мені вони подобаються – як що вже почали, то не кидають посередині, роблять ретельно, не відволікаються.

 

Коротко про головне

· Повільна адаптація властива не лише дошкільнятам, а й школярам.

· Дитина може проявляти свою тривогу у нових ситуаціях словами, діями або хворобою.

· Вихователі та вчителі можуть:

Ø зрозуміти таких дітей;

Ø попереджати їх своєчасно про зміни;

Ø давати час призвичаїтися;

Ø вислуховувати та підбадьорювати.

 

Енергійні.

Надмірна енергія – це, мабуть, така ж часта скарга вчителів та вихователів, як і недостатність уваги.

– Це про моїх Марека та Йосипа. Їм вже по п’ять років, але вони ні хвилини не лишаються у спокої. Роблять 2-3 справи водночас: і їдять, і на стільці хитаються, та ще й одне з одним розмовляють.

– Ага! А в школі ще й по класу під час уроку ходитимуть!

– Ну непосидючі діти. Як Петько П’яточкін з мультика. Пам’ятаєте? Я в дитинстві така сама була, та й зараз я зі своїми на занятті спокійно всидіти не можу, тому й проводжу їх то лежачи, то стоячи, а то й бігаючи і стрибаючи!

– А діти ж як?

– У нас садочок великий. От я й прошу завідувачку: що прудкіші – то їх до мене, а що тендітні та повільні – до Світлани Семенівни.

– Добре тобі, ви їх хоч якось „розсортувати” можете. А в мене половина групи чутливих та непристосованих, а половина гасають так, що не зупиниш.

– У школі, як таких дітей не половина, а хоча б троє-четверо, то урок вести майже неможливо. От сьогодні. У нас нова складна тема, а тут почалося: Максим лізе під парту, бо 10 разів за урок кинув туди ручку. Сашко крутиться і встигає смикнути двох дівчат одразу. Василь сидить – але з ногами на сидінні парти, та ще й підстрибує. А як запитання яке задаси – то ці троє (знають, не знають) руки підіймають та з-за парти вистрибують!

– На перерві бігають, мов скажені, а спробуєш зупинити – то битися починають і на уроці!

 

Так, з енергійними дітьми нелегко і в дитячому садочку, але особливу проблему вони являють у шкільному класі. Сама система шкільного навчання: непорушне сидіння за партою, короткі перерви, що проводяться у приміщенні, вимога до весь час зосередженої уваги погано пристосована до можливостей енергійних дітей.

Тоді як у дитячому садочку існують можливості вдовольнити потреби енергійних дітей.

1. Не обмежувати рухову активність на прогулянці, навчити дітей рухливим іграм.

2. Обладнати „бігову дорожку” в групі.

3. Перед заняттями влаштовувати для бажаючих рухливі паузи: вправи з елементами гімнастики, двобоїв, „ходіння на руках”, стрибки тощо.

–---------- Картинка – „ходіння на руках”

4. Заняття проводити не сидячи за столами, а стоячи або лежачи, часто це сприяє не лише успішності активних дітей, а й підвищує зосередженість неуважних.

5. Якщо в них з’являється збудження перед засинанням, то, щоб не заважати іншим, дозволити кілька хвилин „побіситися” в роздягальні.

6. Навчити енергійних дітей бігати і гратися так, щоб це не шкодило іншим дітям – не ламаючи будівель та не зіштовхуючись з іншими дітьми.

7. Доручення, для виконання яких треба кудись піти.

 

1. Пригадайте енергійних дітей своєї групи і позначте, які саме заходи на них позитивно впливають.

2. Додайте власні варіанти.

Заходи	Діти
1. Рухливі ігри на прогулянку
2. „Бігова доріжка” у групі
3. Заняття спортом перед спокійним навчанням
4. Заняття стоячи або лежачи
5. „Розрядити” збудження перед сном
6. Безпечність рухів
7. Доручення, пов’язані з рухами

 

У школі також можливі деякі заходи, щоб поліпшити життя енергійним дітям.

1. Необмежена рухова активність на перерві і (якщо відповідні погодні умови) проведення перерві надворі. Щоб діти не створювали небезпечних ситуацій, можна обладнати коридор, виділивши окремі „території” для гімнастичних вправ, біганини, тихого відпочинку (див. малюнок).

–----------------- картинка

Я особисто бачила такий варіант в одній зі шкіл. Там він дуже подобається як дітям, так і викладачам, але його треба спеціально узгоджувати з пожежною інспекцією.

2. Ритмічна музика і танці під час перерви.

3. „Фізкульт-паузи” під час уроку. Активним дітям вони можуть бути більш необхідні, ніж іншим, тому, щоб не відволікати весь клас, їх можна навчити тихо виконувати вправи із статичної гімнастики – звісно, коли зроблено завдання (див. Додаток 1).

4. Частіше відправляти цих дітей протягом уроку з якимись дорученнями: намочити ганчірку, принести крейду, допомогти закріпити схему на дошці.

5. „Не помічати” їхніх рухів за партою.

6. Якщо є можливість – посадити таку дитину за окрему парту або поруч з цілеспрямованою, але не з іншими „героями” даної книжки.

7. Подбати, щоб дитина відвідувала спортивну секцію.

 

1. Пригадайте енергійних дітей вашого класу.

2. Які заходи ви використовуєте та з якою успішністю?

3. Додайте власні варіанти успішних заходів.

Заходи	Діти
1. Рухова активність на перервах
2. Танці на перервах
3. Навчити навичкам статичної гімнастики
4. Доручення
5. „Не помічати” рухів за партою
6. Окрема парта
7. Спортивна секція

 

– У нашій школі впроваджена у молодших класах система Ш.Амонашвілі. Вона була зразу розрахована на енергійних та емоційних грузинських дітей і тому дуже допомагає. Наведу один приклад: як зробив завдання, то не тягни руку і стрибай з-за парти, а навпаки – треба лягти на парту і „заснути”. Побачивши це, вчитель тихенько підходить, перевіряє, дає нове завдання.

– Так, і в нас при роботі за „центрами” за методикою Давидова немає особливого клопоту. Набридло дитині працювати в одному „центрі” – то пішла до іншого, і поза має бути будь-яка.

– А ми, у нашій школі-садочку, вирішили взагалі парт позбутися. Ті уроки, на яких писати особливо не треба – природознавство, українознавство і таке інше – ми проводимо лежачи. А письмові кроки – стоячи за конторками. Чередуємо так, щоб підряд не йшли два „стоячих” або два „лежачих” уроки.

– І як воно?

– Та начебто добре, спочатку діти втомлювались, але зараз звикли, і їх зосередженість та активність явно більша, ніж за партою.

– Я вирішила „не помічати” їхньої рухової активності. Крутитися вони від того стали не менше і не більше, ніж раніше, але хоч інші діти не лякаються моїх зауважень та не обертаються, щоб подивитися, що там таке сталося.

– Ми у дитячому садочку не могли повірити, що комусь рухова активність допоможе поснути. Але спробували, постелили туристські коврики у кутку роздягальні та тиждень дозволяли нашим „енергійним” та „емоційним” там покочатися, поперевертатися, робити будь-які рухи. І дійсно, вони хвилин 7-10 так покачаються і спокійно йдуть спати!

 

Коротко про головне

 

Нерегулярність.

– Мені, як вчителю, не дуже важливо, за яким там розкладом вони вдома сплять, їдять, хоч що роблять. Як дитина все вивчила і вчасно до школи прийшла, то й добре. А з іншим – нехай батьки розбираються.

– То ви їх не помічаєте. Я й сама така – то на уроки як на крилах, то нема сили вранці піднятися, то спокійно перевіряю усі зошити, а то відкладаю їх на останню хвилину. Тому і цих дітей легко помічаю у класі. Вони вчаться дуже нерівномірно – то на „5”, то на наступному уроці – на „2”.

– А в нас у садочку їх дуже помітно. То гризуть щось цілий день і невідомо, що ж їм дати? Пройшло півгодини після сніданку, а вони: „хочу їсти, хочу пити...”, то навпаки – не запхнеш нічого. Така ж нерівномірність у них і в заняттях. Здається, це якоюсь мірою залежить від погоди.

– Так, у деяких дітей як якісь „погані дні” трапляються. Прийде зранку вже сумне і роздратоване, і їсти не хоче, і на прогулянці впаде, і вірша, що ще вчора знав – забуде... А на другий день – все в порядку.

– Вони не є особливою проблемою, але якщо можна якось покращити їм життя – то це було б добре.

– Там і батьки такі: то прийдуть за дитиною о третій, а то – о восьмій...

 

Нерегулярні діти у дитячому садочку насамперед створюють проблеми зі сном та їжею, а у школі – з нерегулярною успішністю. Тому у вчителів та вихователів виникають дві проблеми: прилаштуватися до нерегулярної дитини та спробувати навчити її якось прилаштовуватися до наявного режиму та розкладу.

Які заходи допоможуть цим дітям у школі та дитячому садочку?

 

Дошкільники	Молодші школярі
Наявність у групі постійно якоїсь дрібної їжі: сухарики, фрукти Вода, взята із собою на прогулянку Не примушувати їсти, коли в дитини „голодний день” Дозволити тихо гратися під час денного сну Вкладати на денний сон раніше і підіймати пізніше у „сонний” день Не залучати до активної участі у заняттях у „погані” дні, дозволити поспостерігати за діями інших	Попереджувати за день про підсумкові перевірки теми Не викликати у „поганий” день Дозволити приносити з собою їжу і щось „гризти” у класі у окремі дні Не примушувати їсти чи пити, як дитина не хоче Якщо перевірка знань чи швидкості читання припала явно на „поганий” день – то дозволити перездати

 

Коментар лікаря:

Інколи нерегулярність пов’язана не з особливостями характеру дитини, а зі станом її здоров’я. Це може бути викликано станом вегетативної нервової системи – дитина стає чутливою до зміни погоди, магнітних бурь. У неї відбуваються напади головного болю, безсоння тощо. Звичайно, як дитина перебуває у такому стані, то її успішність погіршується.

Іншою причиною можуть стати коливання рівня цукру у крові. Тенденція батьків молодших школярів замість повноцінного сніданку дати дитині склянку чаю з шоколадним батончиком та відправити до школи призводить до нападів гіпоглікемії: в дитини різко погіршується увага, починає паморочитися в голові, вона раптово і дуже сильно хоче їсти або пити.

Ще однією з причин можуть стати захворювання шлунково-кишкового тракту: гастрит, хвороби печінки, дисбактеріоз, гельмінти. Вони викликають зміни апетиту – від нападів голоду до блювоти, стан інтоксикації, біль у животі. Звичайно, за всіх цих відчуттів дитині стає не до навчання!

Тому, коли ви помітили, що у дитини з’явилися ці ознаки (вона не завжди така!), відправте батьків на ретельне обстеження дитини до лікаря!