Привести до ладу навколишнє середовище.

Деякі діти – особливо емоційні та чутливі до монотонії – прагнуть до різноманіття у навколишньому середовищі. Вони охоче готують уроки під голосну ритмічну музику, дивляться телевізор та пишуть водночас, можуть щось ліпити або розфарбовувати і спілкуватися по телефону.

Але такі способи годі не придатні для дітей з проблемами уваги. Що менше зовнішніх стимулів відволікає їх від роботи, то продуктивнішими вони стають. Якщо така дитина сіла за уроки, то подбайте, щоб радіо та телевізор були вимкнені, коли та собаки були в іншій кімнаті, а книжки та журнали сховані у шафі. На столі має лежати лише підручник та зошит з того предмету, який вивчається саме зараз.

Так само не годиться читати під час обіду або дивитися телевізор, прихопивши з собою їжу – це не лише шкідливо для шлунку, але й сприяє розпорошенню уваги дитини.

Стимули з навколишнього середовища мають сприяти лише одному виду діяльності за один раз.

– Так, це слушно. У мене була проблема з моїм чотирирічним сином. Олежка в себе в кімнаті не міг зосередитися ні на чому: він починав складати паззли, відволікався на гру з м`ячем, потім дві хвилини грався з машиною. Але коли ми поїхали на відпочинок на море, я взяла з собою обмаль іграшок. Я дістала з валізи відерце і совочок і з подивом помітила, що він грається у піску досить довго. У номері, де в нього була одна машинка і декілька кубиків, сін так самозосереджено грався у „вантажника” та „будівника”, і ніякої проблеми з його увагою!

– А я в дитинстві дуже любила робити уроки в мами на роботі. Вона працювала лікарем, і як я приходила до неї, то вона зачиняла мене у підсобному приміщенні, де був лише стіл, стілець та сірі стіни. Я встигала все вивчити і написати за годину, тоді як вдома домашні завдання розтягувалися на весь день – то з кицею погратися, то попоїсти, то книжку погортати...

 

Заповніть наступну таблицю:

Що відволікає увагу дитини	Як позбутися
Лампа з „рибками” на робочому столі	Поставити її коло ліжка
Розкидані по кімнаті журнали	Складати їх в окремий ящик у шафі
Багато різного одягу в шафі	Діставати і давати лише те, що треба вдягнути зараз

 

Дивитися в очі дитині, коли ви щось від неї хочете.

Говорять батьки:

– Одного разу Оля остаточно вивела мене з себе. Їй вже 13! Я забігла на хвилинку додому, бо мала йти ще на вечірню роботу, і побачила неприбрану кухню: посуд у мийці, помийницю не винесено, крихти на столі... Оля щось робила у своїй кімнаті. Я крикнула їй: „Помий посуд та поприбирайся, доки я прийду!” Вона сказала щось на кшталт „Ага”.

Як я прийшла пізно ввечері, то картина на кухні залишалася така сама. Я запитала в Олі: „Я ж тобі казала? Чому нічого не зроблено?!” Вона здивовано подивилася на мене: „Ти, здається, хотіла, щоб я помила посуд за собою та поприбирала в своїй кімнаті. Подивись, я все зробила!”

– Так, як я кличу свого з іншої кімнати, то він взагалі не реагує.

Якщо ви хочете привернути увагу вашої дитини, то подивіться їй в очі, чітко скажіть, що саме вам потрібно, і переконайтеся, що вона почула. Було б непогано ще й попросити повторити, бо не завжди вас зрозуміли вірно.

У цьому допоможе наступний принцип:

 

Казати, „що требаробити ”, а не „чого не треба робити ”.

Діти, так само як і дорослі, легше сприймають, коли їм щось дозволяють, а не забороняють. При цьому заборона лигає багато варіантів поведінки. Подивимось:

– Не обзивай сестру (можна її штурхати, щипати, малювати на неї карикатури?)

Розповідають батьки.

– Я пригадую, як ми з сестрами купували собаку. Мені було 10, старшій – 12, а меншій – 7. Ми вирішили купити собі щеня. Ми довго обговорювали це між собою та з батьками. Ми хотіли маленького, гарненького пекінеса, і мама була згодна. Коли мама була у відрядженні, ми звернулися до тата: „Йдемо, купимо собаку!” Він сказав: „Ні, ви не купуватиме собаки!” (Він мав на увазі, що саме зараз не хоче йти з нами по собаку). Ми розлютилися. склали всі наші накопичені гроші і пішли по собаку. Ми купили чудове щеня, якому було два місяці і яке було завбільшки з пекінеса. Коли ми принесли його додому, то тато був шокований: „Що ви купили, воно ж буде ще рости!” Але щеня вже було вдома. Воно дійсно виросло у величезного собацюгу, мабуть, суміш вівчарки з водолазом.

– Так, мій шестирічний Мишко хворів, було холодно, і я наказала йому не виходити надвір. Коли я повернулася з магазину, то застала його роздягненим на балконі, з якого він пускав паперові літачки. „Я ж не виходив”, - чесно повідомив він.

 

1. Спробуємо перетворити заборони на чіткі повідомлення.

Заборона	Повідомлення
Не відволікайся	Подивись сюди!
Не забувай речі у школі.	Ось відділення у ранці: книжки, зошити, пенал. Перевір, чи все наявно
Не співай голосно.	Помовч.
Не штурхай меншу сестру.	Сядь поруч зі мною.
Не ганяйся за котом.	Йди сюди і потримай цвяхи.

2. Додайте власні варіанти.

 

Використовуйте менше слів за раз.

Коли дитина з особливостями уваги чує довге речення, у якому міститься перелік з кількох дій, то вона не може запам`ятати його і робить не те, що треба.

Порівняємо:

– Вже восьма тридцять, йди вмиватися, перевдягайся, постели ліжко і лягай спати, будь ласка.

Та:

– Пора спати!

Особливо це важливо для дітей 3-4 років, у яких не дуже добре розвинена власна мова та розуміння мови.

Довгі висловлювання	Короткі повідомлення
Вже пів на восьму, час вставати та йти до дитячого садочку.	Прокидайся.
Роздягайся, зніми ранець, взуття, пальто, шкільну форму...	Ранець – на полицю. Взуття. Пальто повісити. Форму – в шафу. Молодець!
Будь ласка, чи не пішов би ти обідати?	Обідати.

 

Цілеспрямовані діти та діти з особливостями уваги добре сприйматимуть короткі повідомлення, тоді як чутливі та емоційні діти – довгі висловлювання.

– Це вірно. В мене двоє дітей. Старша – Олеся – дуже чутлива, а менший, Вітя – з особливостями уваги. Олесі треба казати щось на кшталт: „Доцю, я вже доліпляю останній вареник, будемо їсти за хвилину, пошукай свою улюблену миску”. Як сказати щось таке Віті – він просто не почує, йому треба голосно гукнути: „Йди до столу!”, а як так звернутися до Олесі, то вона образиться і буде рюмсати півдня.

 

Не лише говорити, а й надавати наочний приклад

Це особливо стосується дошкільників з порушеннями уваги, та й молодших школярів, які все гублять і забувають.

Якщо дитина робить щось нове або те, що в неї погано виходить, наочний приклад суттєво допоможе.

Робимо аплікацію. Дитині не достатньо сказати „Наклей зелені кружечки там, де у машини колеса”. Їй треба ще й показати, що і куди наклеювати.

Багатьом батькам дошкільників відомі вправи з тренування увагу „Робот”.

Батьки роблять щось, коментуючи свої дії: „Я беру картоплину, чищу, ріжу, кладу смажити...” Як дія видається засвоєною, то мати пропонує дитині керувати своїми діями і робить точно те, що каже дитина: „Взяти картоплину, порізати... Ой, а почистити?”

Це дозволяє потренувати запам`ятовування вірних послідовностей дій.

Школярам допоможе табличка вмісту портфелю, наприклад:

Понеділок
Математика
Книжка	+
Зошит	+
Лінійка	+
Олівець
Гумка
Ручка
Українська мова
Книжка
Робочий зошит
Природознавство
Робочий зошит
Кольорові олівці
Співи
Нотний зошит

 

Хвалити за прояви довільної концентрації уваги.

Дитині важко зосередитись, тому, якщо вона це зробила, її треба похвалити за це:

– Мені сподобалось, що ти зібрав всю головоломку не відволікаючись.

– Вчителька задоволена, що ти був таким зосередженим на уроці.

– Ти зміг прибрати у кімнаті всього за годину. Молодець!

– Ой, як приємно, сьогодні ти не лише помила посуд, а й позамітала у кухні.

 

1. Знайдіть, за що похвалити вашу дитину.

2. Зробіть це і занотуйте щонайменше 5 разів на день.

1. _______________________________

2. _______________________________

3. _______________________________

4. _______________________________

5. _______________________________

3. Як відреагувала на це ваша дитина, чи захотілося їй стати більш уважною?

 

Коротко про головне

· Безмежні діти не неуважні, вони просто уважні до багатьох речей водночас.

· Цю особливість характеру слід відрізняти від органічного ураження ЦНС – синдрому гіперактивності.

· Допоможуть „зібрати” дитину такі заходи як:

Ø привести до ладу навколишнє середовище;

Ø дивитись в очі дитині під час розмови;

Ø дозволяти, а не забороняти;

Ø вживати менше слів;

Ø показувати наочно;

Ø хвалити за уважність.

 

Здатність пристосовуватися

Коли я проводила тренінг для батьків, то одного разу почепила об`яву:

Завтра тренінг почнеться на о 10:00, а о 10:30, і він переноситься у 201 аудиторію.

Більшість батьків відреагувала на об`яву спокійно, але були й такі висловлювання:

– Ой, як добре, зайві півгодини висплюся!

– Так, вірно, що переходимо до іншої кімнати – тут ввечері спекотно.

Таким чином відреагували учасники з високим рівнем адаптивних здібностей, ті, що полюблять зміни.

– Ой, а чому пізніше? Було ж так добре о десятій. Я вже звикла!

– Та ще й в іншу аудиторію, там буде не така затишна атмосфера, як тут.

– Ні, я не хочу нікуди переселятися. Тренере, чи не можемо ми залишити все як було?

Це були реакції батьків з низькою здатністю до пристосування на навіть незначні зміни – зміна часу на півгодини та така сама аудиторія на іншому поверсі.

У дітей ці реакції також можливі, і це є наслідком особливості нервової системи – так званої інертності психічних процесів. Дитині важко перейти від однієї справи до іншої, перемкнути свою увагу, перервати дію, яка вже почалася.

– Так, це про мою дитину. Як вона була немовлям, вона починала плакати з того, що її перенесли в іншу кімнату або дістали з візочка.

– А я прийшов раніше звичайного за сином до дитячого садочка, він зрадів мені, але коли я запропонував йти додому, то заявив, що ще не час. Він заліз під стіл і не хотів звідти вилазити, а я стояв поруч як дурний!

– З часом стає не легше – моїй вже тринадцять, але наші пропозиції суботнім ранком замість прибирання піти погуляти до лісу, або замість готувати обід вдома – поїсти у Макдональдсі викликають бурю протесту!

– Хіба лише діти... Щоб мій чоловік відремонтував праску, його про це треба попереджати за кілька днів.

Це все ознаки низького рівню адаптивності в дітей та дорослих. Можна проспостерігати, які саме стимули дратують людей з цією особливістю характеру.

 

Подразники, що дратують:

Немовлят	Дошкільників	Школярів та дорослих
Зміна пелюшок чи памперсів Нові іграшки Незвична форма пляшки або соски Різні люди, що бавляться з дитиною Одягнення на двір Вкладання до візка Витягання з візку Купання Переміщення до іншої кімнати Поїздка у транспорті Введення прикорму	Новий одяг Чужі люди вдома Гостини тіток чи бабусь Похід у гості до когось Ремонт Поїздка на відпочинок Необхідність відвідувати дитячий садочок Будь-які раптові зміни розкладу Викидання старих іграшок або книжок Зміна вихователів	Поїздка на відпочинок Екскурсії Ремонт чи зміна житла Зміна школи Зміна вчителів Раптові події (навіть приємні) Дзвінки на мобільний від батьків з проханням щось зробити Переобладнання кімнати Вимикання телевізора Переривання початої справи

Доповніть власними варіантами.

 

Бачимо, що від недостатньої здатності пристосовуватися страждають насамперед самі діти, хоч вона не додає приємності й оточуючим.

Які ж кроки допоможуть подолати важкий для дитини момент переключення з однієї діяльності на іншу?

1. Попередити.

2. Поспівчувати.

3. Переключити увагу.

4. Перейти до нової дії.

Якщо ваша дитина має таку особливість характеру, то у вас є досвід, як її перемикати. Спробуйте самостійно заповнити цю таблицю, перш ніж читати далі.

Ситуація	Дії батьків
Восьмимісячна дитина захоплена іграшкою, але настав час змінити памперс	Попередити ____________________ Поспівчувати___________________ Переключити увагу ______________ Перейти до нової дії _____________
Дворічну дитину треба вдягнути на прогулянку	Попередити ____________________ Поспівчувати___________________ Переключити увагу ______________ Перейти до нової дії _____________
Чотирирічний складає головоломку, але пора спати	Попередити ____________________ Поспівчувати___________________ Переключити увагу ______________ Перейти до нової дії _____________
Шестирічний хлопчик збирає літак з конструктора. Він не лише погано адаптується, а ще й достатньо цілеспрямований. Вам треба піти з ним за покупками	Попередити ____________________ Поспівчувати___________________ Переключити увагу ______________ Перейти до нової дії _____________
Восьмирічну Олю треба забрати зі школи в середу на годину раніше, щоб відвести до зубного лікаря	Попередити ____________________ Поспівчувати___________________ Переключити увагу ______________ Перейти до нової дії _____________
Одинадцятирічного Мишка через 2 тижні треба буде відправити до літнього табору	Попередити ____________________ Поспівчувати___________________ Переключити увагу ______________ Перейти до нової дії _____________
Ви плануєте відпочинок на вихідні і хотіли б, щоб 16-річний Василь пішов з усіма до бабусі з дідусем	Попередити ____________________ Поспівчувати___________________ Переключити увагу ______________ Перейти до нової дії _____________

 

Спробуйте дати відповіді, користуючись запропонованою стратегією, та додайте ситуації переключення, властиві вашій родині.

Тепер докладніше про кожен крок стратегії.

Попередити.

Завчасне попередження дозволяє дитині використати деякий час для потрібної внутрішньої перебудови. Для малої дитини попередження може бути за кілька хвилин до зміни діяльності:

– Ми вже скоро підемо з прогулянки додому.

– Час вже збиратись.

Для старших, особливо коли це стосується великих змін або подорожей, то це попередження може відбутись за кілька днів.

– На тому тижні я збираюся почати ремонт на кухні.

– Завтра ми йдемо купувати фарбу та нові шафки.

Якщо цього попередження немає, то існує великий ризик, що дитина навідруб відмовиться робити те, що їй могло б і сподобатись.

– Ура! Збирайся, за 15 хвилин ми маємо вийти до цирку. Там гарна вистава, і я дістала 2 квитки!

– Ні!!! Мені нема чого вдягнути, завтра контрольна з математики, і взагалі я не піду. Як хочеш – то йди сама!

– Чому?

– А чому ти мене завчасно не попередила?

Співчуття.

Дитина має знати, що ви розумієте, наскільки неприємно для неї переключення до іншої діяльності, і дійсно намагаєтесь полегшити їй життя.

1. Опишіть те, чим зайнята дитина зараз.

– Ти зараз будуєш з кубиків.

– Ти дивишся програму „На добраніч, діти”.

– Ти читаєш.

2. Передайте почуття дитини.

– Важко все кинути одразу.

– Мультик цікавий.

– Книжка тобі до вподоби.

3. Надайте дитині можливість вибору.

– Ти йдеш спати прямо зараз чи як добудуєш цей гараж?

– Подивимось цю казку і йдемо?

– До кінця сторінки чи до глави? Дочитуєш і підемо до бабусі. А може, візьмемо книжку з собою, і читатимеш по дорозі?

Після цього дитина вже краще може поставитися до вашої пропозиції.