Процедура патентування корисної моделі

1. Перед початком патентування та реєстрації корисної моделі наші фахівці визначають і усувають можливі перешкоди в патентуванні корисної моделі, провівши патентно-інформаційний пошук.

Отримані результати містять в собі відомості про аналоги корисної моделі та дозволяють скорегувати роботи з патентування в потрібну сторону, що дозволяє уникнути втрат часу, непотрібних фінансових витрат. Складена з урахуванням результатів патентного пошуку заявка є найбільш оптимальною з точки зору швидкого отримання патенту та успішного проходження експертизи. Патентний пошук також дозволяє побачити досягнення в галузі що вас цікавить.

2. Наше агентство готує всі необхідні матеріали і складає заявку на видачу патенту, після чого заявка подається в Український інститут промислової власності (УКРПАТЕНТ).

Заявка на видачу патенту – комплект документів, що включає в себе:
• заяву про видачу патенту;
• реферат;
• документ про сплату збору за подачу заявки.
• креслення (якщо на них є посилання в описі);
• формулу корисної моделі;
• опис корисної моделі.

3. В Укрпатенті заявка проходить формальну експертизу, під час якої перевіряється правильність складання заявки, дотримання правил процедури патентування та наявність сплати усіх зборів.

4. Після успішної експертизи Укрпатентом виноситься рішення про видачу патенту, і ви отримуєте патент на корисну модель. Термін отримання патенту – 6 місяців.

176. Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Право попереднього користувача існує при наявності деяких умов, таких як:

двоє різних винахідників або авторів самостійно створили два тотожні винаходи, корисні моделі або промислових зразка незалежно один від одного, шляхом власної добросовісної творчої праці;

особа, яка претендує на право попереднього користувача, реально використовує винахід, корисну модель або промисловий зразок або здійснила необхідне значне і серйозне приготування до використання цих об'єктів.

використання або приготування до використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка повинно мати місце на території України. Ті ж самі дії, здійснені за кордоном, не можуть бути підставою для виникнення права попереднього користувача;

таке використання повинно бути добросовісним та здійсненим в інтересах своєї діяльності. На жаль, законодавство України про інтелектуальну власність не розкриває цих понять. Добросовісним, очевидно, вважається використання, яке здійснюється без порушень прав інших осіб;

таке використання або приготування до використання повинно бути здійснено до подання заявки на видачу патенту на тотожній винахід, корисну модель, промисловий зразок або до дати пріоритету, якщо він заявлений.

Пріоритет — це першість у поданні заявки. Заява про пріоритет містить вимогу встановлення дати більш ранньої, ніж дата подання заявки до Установи про патентування винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у випадку, коли заявник вже зареєстрував права на ці об'єкти в іншій державі. Дата пріоритету — це дата подання заявки до відповідного органу іноземної країни, що здійснює реєстрацію права інтелектуальної власності.

Суб'єкт цього права не має права видавати іншим особам ліцензії на використання відповідного об'єкта. Законодавством не передбачена видача якого-небудь охоронного документа, який би засвідчував право попереднього користувача. Спори між власником майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок і суб'єктом права попереднього користувача розв'язуються у судовому порядку.

178. Підстави припинення дії патенту передбачені ст. 32 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 24 Закону «Про охорону прав на промислові зразки».

По-перше, власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це у офіційному бюлетені Установи.

По-друге, дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності, який сплачується за кожний рік його дії, починаючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи щодо винаходів і корисних моделей - не пізніше чотирьох місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту, а стосовно промислових зразків - одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачений щодо винаходів і корисних моделей протягом дванадцяти місяців, а стосовно промислових зразків - шести місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. При сплаті збору дія патенту відновлюється. Якщо збір не сплачено протягом дванадцяти місяців, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені «Промислова власність» інформацію про припинення дії патенту.

 

У разі припинення чинності виключних майнових прав ці об’єкти можуть вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ст. 469 ЦК права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка умовам патентоздатності; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) чи у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення порядку патентування винаходу чи корисної моделі в іноземних державах; г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

З метою визнання патенту на корисну модель недійсним будь-яка особа за умови сплати збору може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованої корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту, про що Установа повідомляє у своєму офіційному бюлетені «Промислова власність».

179. Комерційне найменування (фірмове найменування, trade name) – це найменування, яке використовується підприємцем або підприємством і дозволяє відрізнити підприємство (підприємство) від інших підприємств (підприємців).

Комерційне найменування не повинно вводити в оману споживачів щодо справжньої діяльності підприємства.Комерційними найменування будуть, наприклад, юридична компанія “Айпістайл”.

Право на комерційне найменування виникає з моменту першого використання цього найменування і охороняється без обов’язкового подання заявки на нього або реєстрації комерційного найменування.Комерційне найменування охороняється незалежно від того, чи є воно частиною торгової марки.Законом також передбачається, що комерційні найменування можуть вноситись до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Закону, який би встановлював порядок ведення реєстру, на сьогоднішній день не прийнято.

Що ж дає право на комерційне найменування

Право на комерційне найменування дає його власнику:

- право на використання комерційного найменування;

- право забороняти іншим особам неправомірно використовувати найменування, в тому числі забороняти таке використання.

Вищевказані майнові права на комерційне найменування можуть передаватись іншим особам тільки разом з цілісним майновим комплексом особи, якій належать ці права.Правовій охороні підлягають як повні, так і скороченні комерційні найменування. Відповідальність за порушення права на комерційне найменування

Особа, яке незаконно використовує чуже комерційне найменування, за вимогою його власника, повинно зупинити таке використання і відшкодувати йому збитки.Окрім цього, Кодексом про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за самовільне використання імені іншого підприємця (ст. 164-3).

Також за незаконне використання комерційного найменування, яке завдало збитків від 40 000 грн., передбачено відповідальність Кримінальним кодексом – штраф або виправні роботи або позбавлення волі до 5 років.

Якщо товари введені в оборот з порушенням прав на комерційне найменування перетинають митну територію України, то їх перетин може бути зупинено.

180. Торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатні для виділення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) охороняються законодавством України та міжнародними нормативно-правовими актами.

Знак для товарів і послуг може бути зареєстрований на ім'я фізичної або юридичної особи, резидента або нерезидента України.

Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Обсяг правової охорони визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до реєстру.

Перелік товарів і послуг, для яких в подальшому буде використовуватись товарний знак складається відповідно до класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП).

Види торговельних марок.

Щоб торгова марка виконувала свої функції, вона повинна бути оригінальною і виразною. При цьому за своїм виглядом вона може бути різноманітною: словесною, зображувальною, об'ємною, комбінованою та ін. Словесні торговельні марки являють слова, словосполучення, слогани, назви, поєднання літер і т.д., наприклад: «GLAVCOM», «Чізолетто».

Зображувальні торговельні марки являють позначення у вигляді малюнків, орнаментів, фігур,

Об'ємні торговельні марки - це звичайно оригінальні види упаковок, флакони, пляшки тощо, наприклад: форма пляшки Coca-Cola (свідоцтво України № 534 від 30.12.1993 р.).

Комбіновані торговельні марки поєднують елементи вищевказаних, наприклад, це може бути позначення, що включає слово і малюнок, пляшка з етикеткою, і т. д., Процедура реєстрації знаків для товарів і послуг (торговельних марок) регламентована чинним законодавством України. Вона може бути умовно розділена на наступні етапи:

І. Подача заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг.

Для складання повного пакету документів, необхідних для початку процедури реєстрації знака, нам необхідно надати:

- зображення знака, який буде реєструватися,

- повні дані особи, яка надалі стане власником знака,

перелік товарів і послуг, для яких буде реєструватися знак,

а також підписати доручення на представництво інтересів.

До моменту подачі заявки на реєстрацію торгової марки можливим і бажаним є проведення патентно-інформаційного пошуку. Пошук проводиться з метою встановлення «патентної чистоти (новизни)» торговельної марки. Він дозволяє переконатися, що тотожний (або схожий до ступеня змішування) знак ще не зареєстрований або заявку про його реєстрацію не подано ким-небудь раніше.

ІІ. Проведення формальної та кваліфікаційної експертизи.

Формальна та кваліфікаційна експертизи являють собою перевірку на відповідність матеріалів заявки вимогам, передбаченим нормативними документами, а також умовам отримання правової охорони, встановленим законодавством.

ІІІ. Винесення рішення по заявці і реєстрація знака

За результатами проведених експертиз Відомство може прийняти рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації знака для товарів і послуг. При цьому рішення про відмову в реєстрації не є остаточним і може бути оскаржено в Апеляційній палаті Державного департаменту інтелектуальної власності. Свідоцтво діє 10 років з дня подачі заявки на реєстрацію торговельної марки і може бути продовжено на наступні 10 років до закінчення попереднього терміну дії. Важливим є той факт, що дія свідоцтва поширюється тільки на територію України. У разі необхідності отримання правової охорони знака в інших країнах, можливо проведення міжнародної реєстрації.

181. Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Право попереднього користувача є обмеженням прав власника свідоцтва, сформульованих у ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Зокрема, виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак також не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"; некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Попередній користувач має право на безоплатне продовження використання торговельної марки або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою, але позбавлений право заборонити її використання іншою особою та надавати чи передавати іншим особам права на таку торговельну марку.

182. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Термін дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності (далі – Установа) і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років.

Не можуть одержати правову охорону позначення, що зображують або імітують:

державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

офіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, що:

зазвичай не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів чи послуг певного виду;

складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, котрі є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі:

знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів чи послуг;

знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;

кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;

знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, що відтворюють:

промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Порядок подання заявки на реєстрацію торгової марки:

За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

Заявка повинна стосуватися одного знака.

Заявка складається українською мовою і повинна містити:

заяву про реєстрацію знака;

зображення позначення, що заявляється;

перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів та послуг.

У заяві про реєстрацію знака слід вказати заявника (заявників) та його адресу.

Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, він зобов'язаний:

заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить;

подати в заявці кольорові зображення вказаного знака (15 зразків розміром 8 x 8 см).

За подання заявки сплачується державний збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів

183. Походження товару, під яким розуміють будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.Право на використання географічного зазначення виникає з моменту його державної реєстрації, яка здійснюється в установленому законом порядку. Воно належить усім суб'єктам господарювання, які в обмеженій цією реєстрацією території виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено реєстрацію. Використання географічного зазначення іншими суб'єктами неприпустиме, оскільки в протилежному випадку споживачі будуть введені в оману, вважаючи, що купують істинний товар з особливими якостями і властивостями, в той час як фактично це буде імітація, що не має ніякої цінності. При цьому законним виробникам будуть завдані збитки, викликані відчуженням від них цінного бізнесу та приниженням репутації їх продукції.Цивільний кодекс України визначає, що обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Географічне місце? це будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами, зокрема країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів та інші особи, визначені законом. Виробник товару повинен перебувати у тому самому географічному об'єкті та має виробляти товар з тими самими властивостями, які визначено у свідоцтві про реєстрацію.

Об'єктами прав на географічне зазначення походження товарів є позначення, що вказують на походження товарів

184. Право на реєстрацію географічного зазначення мають:

• особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем;

• асоціації споживачів;

• установи, що безпосередньо стосуються вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Заявка має стосуватися лише одного географічного зазначення. Заявку складають українською мовою, вона має містити:

• заяву на реєстрацію географічного зазначення з відомостями про заявника та його адресу;

• заявлене географічне зазначення походження товару;

• назву товару, для якого заявник просить зареєструвати вказане географічне зазначення;

• назву та межі географічного місця, де виробляють товар, з яким пов'язують особливі властивості, певні якості, репутацію або інші характеристики товару;

• опис особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

• дані про використання заявленого географічного зазначення на етикетці та при маркуванні товару;

Разом із заявою подають:

• документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати географічне зазначення;

• висновок спеціально уповноваженого органу про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, зазначені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов'язані з природними умовами та (або) людським фактором вказаного географічного місця виготовлення товару;

• висновок спеціально уповноваженого органу щодо меж географічного місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару.

Датою подання заявки є дата одержання установою заяви про реєстрацію географічного зазначення. За подання заявки сплачують збір. Якщо за результатами експертизи визначено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони географічному зазначенню, установа приймає рішення про відмову в реєстрації. Рішення про відмову в реєстрації надсилають заявникові. Якщо за результатами експертизи визначено, що заявка відповідає встановленим вимогам, відомості про заявку публікують в офіційному бюлетені Установи. Публікація має містити:

• відомості про заявника (заявників);

• назву товару, яка містить заявлене на реєстрацію географічне зазначення;

• межі географічного місця, з яким пов'язують особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару;

• опис основних особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

• умови використання географічного зазначення на етикетці та при маркуванні товару.

Відомості про реєстрацію географічного зазначення публікують в офіційному бюлетені установи. Свідоцтво про реєстрацію права на використання географічного зазначення видає установа протягом одного місяця від дати реєстрації зазначення. Свідоцтво, що засвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, діє протягом 10 років від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва на наступні 10 років продовжує установа на підставі заяви, поданої власником свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва, за умови підтвердження спеціальним уповноваженим органом того, що власник свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характеристики товару відповідають характеристикам, занесеним до Реєстру.

185.Право на наукове відкриття: загальна характеристика Стаття 457 ЦК містить визначення поняття «наукове відкриття». Це визначення відрізняється від відомих тим, що до терміна «відкриття», який вживався раніше, додали слово «наукове», отже, тепер це найвище досягнення науково-дослідної діяльності називається «наукове відкриття». Згідно з ЦК — це встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання. Глава 38 ЦК, присвячена науковому відкриттю, називається «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття». Її слід вважати умовною, оскільки ніяке виключне право на наукове відкриття не виникає. Наукове відкриття вважається досягненням всього людства і ставити його в залежність від волі будь-якого конкретного суб’єкта цього права не можна. Про це свідчить ст. 458 ЦК «Право на наукове відкриття», яка проголошує: «Автор наукового відкриття має право надавати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом». Таке визначення наукового відкриття потребує ґрунтовнішої регламентації правової охорони наукових відкриттів у спеціальному законі, який буде прийнято для подальшого розвитку положень Цивільного кодексу. Зміст права на наукове відкриття теж не можна визнати задовільним. Щоправда, слід погодитися з твердженням, що належне автору наукового відкриття право надати йому своє ім’я або спеціальну назву також є правом інтелектуальної власності. Але в цілому поняття змісту права на наукове відкриття в колишньому чинному законодавстві визначено грунтовніше. Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції від 21 серпня 1973 р. ст. II проголошувало право відкриття на авторство, право на пріоритет і визнання того, що заявлена пропозиція дійсно є відкриттям, тобто найвищим рівнем наукового пізнання. Цивільний кодекс Української РСР 1963 р. також містить припис, за яким автор відкриття має право вимагати визнання його авторства і пріоритету у відкритті. Крім того, автор відкриття має право на винагороду, а також на пільги, передбачені згаданим Положенням. Винагорода за відкриття носила заохочувальний характер і виплачувалася один раз при врученні автору диплома на відкриття. Розмір винагороди, визначений Держкомвинаходів СРСР, становив близько 5 тис. тодішніх карбованців і виплачував її цей же Комітет. Отже, винагорода автору (яка була незначною) виплачувалася не за використання відкриття, а за визнання відкриття як такого. Враховуючи, що реєстрували в ті часи десь близько 10 відкриттів на рік, держава великих витрат на їх охорону не несла. Законодавство України автору наукового відкриття надавало лише право присвоювати йому своє ім’я або спеціальну назву. Видається, що цього замало. Автор (автори) наукового відкриття, безперечно, має право на авторство, на пріоритет та на присвоєння науковому відкриттю свого імені чи спеціальної назви. Автор наукового відкриття, безумовно, повинен мати право на одноразову заохочувальну винагороду та на інші пільги, передбачені чинним законодавством за досягнуті успіхи у сфері інтелектуальної діяльності. Неабияке значення має визнання державного пріоритету на наукове відкриття, що підкреслювало б рівень наукового пізнання в державі. Тому було б бажано і це положення відобразити в майбутньому законі про наукові відкриття. Україна має досить потужний науковий потенціал, здатний робити наукові відкриття, отже, матиме свої власні наукові відкриття, яким потрібна надійна та ефективна правова охорона і передусім прав автора (авторів) наукового відкриття. Охорона прав авторів відкриттів не стане важким тягарем Державному бюджету, але науковий престиж держави, її державний пріоритет і пріоритет автора мають бути захищені. У майбутньому законі про наукові відкриття потрібно визначити основні ознаки цього об’єкта правової охорони, які, власне кажучи, в ЦК визначені, але не розкриті. Стаття 457 ЦК наголошує, що науковими відкриттями визнаються лише закономірності, властивості та явища матеріального світу, тобто наукові положення, що стосуються сфери природничих наук. На географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття та відкриття корисних копалин, а також на відкриття у сфері суспільних наук норми ЦК про наукові відкриття не поширюються. Наукове відкриття передусім є кроком вперед, ще однією сходинкою на шляху пізнання навколишнього світу. Наукові відкриття є вирішенням завдання пізнання 1. Поняттям наукового відкриття охоплюються лише ті наукові положення, які підпадають під один із трьох зазначених у ст. 457 ЦК об’єктів, невідомих раніше закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу. Закономірність як об’єкт наукового відкриття — це прояв дії об’єктивного закону. В природі вона існувала, існує і буде існувати завжди, а об’єктом відкриття стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина дізналася, встановила чи виявила її будь-яким чином. Ця закономірність стає об’єктом наукового відкриття з моменту, коли вона вперше була сформульована. Отже, закономірність матеріального світу як об’єкт наукового відкриття — це невідомий раніше, але об’єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, стійкий зв’язок між явищами або властивостями матеріального світу. Повніше цей зв’язок характеризується тим, що він є суттєвим, внутрішньо притаманним явищам або властивостям, та їх взаємною обумовленістю і не повинен мати випадкового характеру. Властивість матеріального світу як об’єкт наукового відкриття — це невідома раніше об’єктивно існуюча його якісна сторона. Кожний об’єкт характеризується багатьма різноманітними властивостями як суттєвими, так і несуттєвими. Сукупність суттєвих властивостей об’єкта складає його якісну визначеність, яка відрізняє його в цілому від інших об’єктів і виражає те спільне, що характеризує весь клас однорідних об’єктів. Які властивості проявляє даний об’єкт, залежить від того, з якими об’єктами він вступає у взаємодію. Тому встановлення існування раніше невідомої властивості є необхідним, але недостатнім елементом змісту наукового відкриття. При цьому потрібно з’ясувати, чим викликана виявлена властивість, що вона тягне за собою і за умови яких взаємодій проявляється. Вимагається науково обгрунтована інтерпретація, яка полягає у встановленні сутності даної властивості та закономірності її характеру. Таким чином, виявити суттєву властивість об’єкта означає встановити існуючу (незалежно від волі та свідомості людини) невідому раніше якісну визначеність об’єкта стосовно інших об’єктів, з якими він взаємодіє. Явище матеріального світу як об’єкт наукового відкриття — це невідома раніше об’єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об’єкта матеріального світу (природи). Явище і сутність органічно поєднані, що, проте, не означає їх збігу, бо сутність зазвичай прихована за явищем. У результаті розкриття сутності явища стає можливим його наукове пояснення. Сутність і явище об’єктивні, тобто вони існують незалежно від волі і свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявилася зовні і була непізнаною, як немає явища, яке б не містило будь-якої інформації про сутність. Важливою умовою охороноздатності наукового відкриття є його наукова новизна, яка встановлюється за датою пріоритету. Особливістю правової охорони наукового відкриття є те, що його пріоритет визначається за датою, коли вперше було сформульоване наукове положення, що заявляється як наукове відкриття, або за датою опублікування цього положення в будь-яких виданнях, або за датою, коли це наукове положення було повідомлене третім особам будь-яким іншим чином. Якщо з тих чи інших причин у заявочних матеріалах про наукове відкриття такі відомості відсутні, то пріоритет наукового відкриття визначається за датою надходження заявки на видачу диплома. Слід мати на увазі, що визначення дати пріоритету на наукове відкриття за датою надходження заявки є винятком, а не правилом. Між датою подання заявки на наукове відкриття і датою його пріоритету може минути кілька років. На відміну від пріоритету винаходу, який встановлюється за загальним правилом (за датою надходження заявки до Установи), дата пріоритету наукового відкриття може бути встановлена значно раніше дати подання заявки на нього. Наукове положення, заявлене як наукове відкриття, має бути істотним внеском до рівня пізнання, що вносить до нього докорінні зміни. Такими визнаються лише наукові положення фундаментального характеру. Ще одним із необхідних критеріїв охороноздатності наукового відкриття має бути його вірогідність, яку повинен довести заявник(заявники). Заявочні матеріали на наукове відкриття піддаються спеціальній науковій експертизі, що має підтвердити чи спростувати вірогідність заявленого наукового положення. Такими є основні умови охороноздатності наукового відкриття, які мають знайти певне відображення в законі. Закони про наукові відкриття потребують чіткого визначення суб’єктів права інтелектуальної власності на них. Раніше вже підкреслювалося, що за авторами наукових відкриттів не можуть бути закріплені виключні права на них, оскільки ці нові знання прийнято вважати надбанням всього людства. Тому може йтися лише про державне визнання заслуг вчених, творчою працею яких зроблено наукове відкриття, про визнання їх авторства, пріоритету та права на скромну винагороду. Безперечно, суб’єктами права інтелектуальної власності на наукове відкриття є особи, творчою працею яких встановлено те чи інше відкриття. Авторами наукового відкриття можуть бути лише фізичні особи незалежно від їх віку і дієздатності, а також іноземні громадяни та особи без громадянства за певних умов, визначених міжнародними угодами. Якщо наукове відкриття зроблене творчими зусиллями кількох осіб, що буває найчастіше, тоді виникає співавторство на нього. Проте та чи інша особа може бути визнана співавтором наукового відкриття лише за умови, що вона брала творчу участь в його встановленні. Співавторами наукового відкриття не визнаються особи, які надавали автору лише технічну чи іншу, але не творчу, допомогу. Видається, що право інтелектуальної власності на наукове відкриття не може визнаватися службовим, тобто таким, що створене у зв’язку з виконанням трудового договору. Водночас слід підкреслити, що переважна більшість наукових відкриттів встановлюються саме в порядку виконання трудового договору. Проте в силу специфіки результату інтелектуальної, творчої діяльності право інтелектуальної власності на такий результат повинне ви