Поняття честі, гідності та ділової репутації

Розкриття даної теми, думаю, неможливо без з'ясування значень таких понять як «честь», «гідність» і «ділова репутація».

Для початку розглянемо, що ж вкладається в поняття «честь», тим більше що в літературі зустрічаються різні за формою і змістом визначення.

Поняття і уявлення про честь складалися і формувалися в процесі моральної практики того чи іншого суспільства, тому зміст поняття «честь» є соціальним. При цьому суспільна оцінка особистості не залежить від волі та бажання самого оцінюється особи, оскільки вся його діяльність проходить під контролемсуспільства і саме воно формує оцінку моральних якостей кожної конкретної людини ^1.

Сергєєв А.П. вважає, що честь - об'єктивна оцінка особистості, що визначає ставлення суспільства до громадянина або юридичній особі, це соціальна оцінка моральних та інших якостей особистості ^2. Малеина М.М. також дотримується подібної точки зору і вважає, що честь - це суспільна оцінка особистості, міра духовних, соціальних якостей громадянина ^3.

Згідно іншого визначення, честь - це поняття моральної свідомості й категорії етики, яке включає в себе момент усвідомлення індивідом свого суспільного значення і його оцінки з боку суспільства ^4.

Проаналізувавши поняття честі, сформульовані вітчизняними філософами, Х.П. Маннова вказує, що категорія честі в етиці виражає, перш за все, високу оцінку діяльності та поведінки людини з боку суспільства, що виражається у повазі, всезагального визнання і добру славу людини, і разом з тим у високій самооцінці особистості ^5.

Є й інші визначення честі, проте в цілому вони схожі з наведеними.

Якщо узагальнити наведені судження, то можна побачити протиставлення двох підходів - честь як категорія оцінки іншими людьми, суспільством і як власна самооцінка. Крім того, деякі автори об'єднують ці підходи і отримують якийсь третій підхід. Наприклад, Власов А.А. вважає, що об'єднання цих двох підходів можливо виходячи з того, що честь - це і суспільна оцінка особистості і, в той же час, осмислення самої особистістю такої оцінки, тобто самооцінка. Виходячи зі сказаного, поняття честі має як би два аспекти - зовнішній або, як його інакше називають, об'єктивний і внутрішній або суб'єктивний ^6.

Представляється, проте, що найбільш правильним є підхід, при якому під честю розуміють морально-політичну оцінку поведінки, дій та особистих якостей особистості з боку суспільства. Самооцінка ж, вважаю, підпадає під таку категорію як «гідність».

Слід зауважити, що деякі автори (наприклад, Сергєєв А.П. ⁷⁾ поняття «честь» відносять не тільки до особистості, індивіда, але і до юридичних осіб ^8. Думаю, слід вважати це грубою помилкою, так як застосування категорії честі до юридичних осіб неможливо. Коли ми говоримо про організації, то слід мати на увазі лише «репутацію», «престиж», «ділову репутацію».

У органічній єдності з честю перебуває категорія гідності. Ідея людської гідності як найвищої цінності була висунута гуманістами кінця середньовіччя.

Під особистим достоїнством прийнято розуміти сукупність індивідуальних цінностей конкретної людини, що полягають в його духовних, моральних якостях, цінних з точки зору потреб суспільства ^9.

Сергєєв А.П. також вважає, що під гідністю розуміється самооцінка особистості, усвідомлення нею своїх особистих якостей, здібностей, світогляду, виконаного обов'язку і свого суспільного значення ^10.

Необхідно відзначити, що в юридичній, філософської, етичної літературі в більшості випадків переважає точка зору, що до особистої гідності слід відносити і фізичні якості особистості ^11. Позицію, яку слід визнати правильною, займають Тихонова Є.А. і Придворов Н.А. Вони вважають, що віднесення фізичних якостей особистості до особистої гідності неправильно і заперечують проти такого розширення поняття гідності особистості. Зазначені автори справедливо звертають увагу на необхідність вживання етичних категорій тільки для позначення моральної свідомості і моральних відносин. Дійсно, хіба меншою гідністю володіє людина, якщо він горбатий або сліпий, ніж фізично здорова ^12?

Не слід забувати, однак, що честь і гідність, будучи моральними категоріями, носять в той же час загальноправової характер.

У органічного зв'язку з честю і гідністю знаходиться і таке поняття, як «репутація».

Слід відразу зазначити, що якщо поняття честі і гідності відносяться тільки до особистості, індивідам, то поняття «ділова репутація» належить і до юридичних осіб.

Репутація - суть, об'єднана в ціле, пропорція відомостей позитивних і негативних про якості (переваги і недоліки) об'єкта, відомих оточуючим і в силу цього відображених у суспільній свідомості як думка. Репутація - завжди думка, що складається на основі наявної конкретної інформації про об'єкт

У цьому сенсі репутація - не завжди адекватне відображення дійсних якостей, достоїнств і недоліків кого-небудь, чого-небудь (але це думка усталене, що склалося, хоча й рухоме). Оскільки не доведено, що наявна інформація відповідає дійсності чи охоплює весь обсяг відомостей, остільки до характеристики репутації не застосовне поняття істини (тобто репутація може базуватися як на відповідній, так і не відповідної дійсності інформації) ^14.

У силу мінливості обсягу інформації, а також її характеристик, рухливий характер має і репутація. Думка суспільства про конкретну людину здатне змінюватися в ту або іншу сторону як по залежних, так і не залежних від неї обставини. Так, репутація може бути позитивною або негативною.

У репутації особи в більшій мірі проявляються її ділові якості, ніж морально-етичні. Репутація індивіда формується на основі його поведінки та ставлення до інтересів інших людей, суспільства і держави; за посередництвом сприйняття його вигляду іншими людьми, що може бути джерелом суттєвої інформації не тільки про смаки та звички, а й про внутрішню сутність індивіда ^15.

Поняття «ділова репутація» значно вже поняття «репутації» взагалі і означає сформовану думку про професійні якості (достоїнствах і недоліках) індивіда, юридичної особи, громадянина - індивідуального підприємця.

За словами М. Н. Малеин під діловою репутацією юристи - дослідники розуміють сукупність якостей і оцінок, «з якими їх носій асоціюється в розділах своїх контрагентів, клієнтів, споживачів, колег по роботі і персоніфікується серед інших професіоналів у цій області» ^16.

Чи буде ділова репутація бути позитивною або негативною залежить від багатьох факторів, зокрема від конкретної поведінки дій індивіда у професійній сфері, виконання зобов'язань юридичними суб'єктами суспільних відносин.

На закінчення даної глави хотілося б зробити деякі висновки.

По - перше, честь, гідність і ділова репутація є одним з видів нематеріальних благ. Особливість нематеріальних благ полягає в тому, що вони не мають матеріального змісту і невіддільні від особи їх носія.

По - друге, право на честь, гідність слід розглядати як особливе суб'єктивне право, яке полягає в праві кожного громадянина на недоторканність його честі та гідності і в можливості вимагати від усіх інших фізичних осіб утримання від порушення цього права. Честь і гідність - не передумова того, що може виникнути у майбутньому внаслідок можливого порушення, а готівка блага людини, що існують в її повсякденному нормальному стані, без будь-яких порушень.

Тим часом право на честь, гідність і ділову репутацію є абсолютним суб'єктивним з огляду на те, що суб'єктивному праву уповноваженої особи кореспондує обов'язок невизначеного кола осіб. Суть цієї загальної обов'язки полягає в утриманні від посягань на блага.

І, нарешті, по - третє, визначимося з понятійним апаратом, необхідним для даної роботи, а саме з такими поняттями як «честь», «гідність» і «ділова репутація».

Отже, честь - це соціальна оцінка моральних та інших якостей особистості; під особистим гідністю слід розуміти самооцінку індивіда, його усвідомлення своїх особистих якостей, здібностей і свого суспільного значення, положення в суспільстві, це суб'єктивна оцінка. Ділова репутація - що склалося громадську думку про ділові та професійні якості особистості особи.

Нерозривно з честю і гідністю коштує таке поняття, як репутація. При цьому, як уже зазначалося вище, якщо уявлення про гідність особистості виходить з принципу рівності всіх людей у ​​моральному відношенні і їх самооцінки, то поняттям честі, навпаки, диференційовано оцінює людей, що тим чи іншим чином знаходить відображення в репутації. Слід зауважити, що поняття репутації у відомому сенсі співпадає із поняття честі у її зовнішньому, об'єктивному значенні.

Репутація людини залежить від нього самого, так як формується на основі його поведінки. На скільки людина дорожить своєю репутацією, судять за її вчинками. «Що людина робить, такий він і є», - писав Гегель.

Репутація може бути позитивною або негативною і має рухливий характер залежно від того, на якій інформації вона базується.

Репутація завойовується справою, звідси, по всій видимості, було введено таке поняття, як ділова репутація.

Ділова репутація - поняття, яке піддається в даний час реанімації. Його відродження природно і більше того необхідно. Проте не обов'язково прив'язувати цей процес тільки до комерціалізації суспільства, оскільки сама тенденція до комерціалізації не обумовлює виникнення таких тонких у всіх сенсах елементів усередині взаємовідносин суб'єктів суспільства, але лише готує необхідну базу для їх народження та повнокровного розвитку.

На мій погляд, слід виявити відмінність понять честь і гідність від поняття ділова репутація. Можна виділити три відмінності.

Перше - це суб'єктивний склад правовідносин. Носієм ділової репутації може бути тільки суб'єкт виробник матеріальних благ (товарів, послуг, робіт). Хоч ділова репутація - термін загальногромадянський і не відноситься лише до комерційного права, він позначає дуже конкретне поняття. Носієм ж честі і гідності може бути будь-яка особа.

Друга відмінність полягає в тому, що ділова репутація не є особистим, але лише пов'язаним з особою благом. Честь - це оцінка особистості суспільством, достоїнство - внутрішня самооцінка особистості.

Вони з'являються з виникненням суб'єкта, який автоматично їх набуває. Ділова репутація - створилося з плином часу думка публіки, може бути як негативним, так і позитивним. Володіючи діловою репутацією в будь-якому секторі господарської діяльності, суб'єкт не буде автоматично мати схожою діловою репутацією в іншій області суспільного виробництва.

Третя відмінність полягає в тому, що порушення ділової репутації має будуватися на елементах нематеріального складу господарюючих суб'єктів, які є предметом його репутації в конкретній області і в конкретний момент діяльності, а не піддавати опорочивание загальну оцінку, дану господарюючому суб'єкту суспільством.

У зв'язку з вище сказаним доречно було б навести такий приклад. Концерн носить ім'я свого генерального директора, одного з засновників, пана П.Рекламні компанії часто будуються на виступах генерального директора і т.д., так що у публіки складається відчуття невіддільності доброго імені пана П. і доброго імені концерну. Але при цьому складно все ж ототожнювати порушення честі, гідності та ділової репутації підприємства, що носить те ж ім'я. Ймовірно, в подібній ситуації можна констатувати тільки порушення честі і гідності пана П., але не ділової репутації підприємства ^17.

Ділова репутація являє собою окремий випадок репутації взагалі і являє собою сформовану думку про якості (достоїнствах і недоліках) колективу, організації, підприємства, установи, конкретної фізичної особи у сфері ділового обороту, у тому числі у сфері підприємництва.

Носієм ділової репутації може бути будь-який індивідуально певний господарюючий суб'єкт:

- Громадянин-підприємець

- Громадянин, який працює за договором (общегражданскому). У даному випадку не має значення те, наскільки систематичен така праця і яку роль грають для громадянина доходи від такої діяльності (останні можуть бути мінімальними). Важлива саме популярність працівника в середовищі споживачів продуктів його діяльності.

- Громадянин, який працює за контрактом

- Юридична особа.