Виявлення рівня сформованості уявлень про урок як творчу діяльність учителя

Заняття можна розпочати з аналізу дискусійних питань, розв'язання яких дасть студентам можливість визначити свою позицію щодо співвідношення стандарту і творчості в діяльності вчителя, можливості самореалі-зації його особистості в процесі викладання. Результати обговорення поглиблять мотивацію до вивчення теми заняття і створять установку на активну пізнавальну діяльність.

1. Щодо діяльності вчителя з розробки уроку існують дві протилежні точки зору. Перша: урок — це імпровізація вчителя, попередня його розробка може позбавити його безпосередності, природності в діяльності педагога. Друга: урок має відповідати певним стандартам, адже вчитель не може щоразу винаходити велосипед; вико-

ристання готового зразка полегшує його діяльність. Якою є ваша думка з приводу цих висловлювань?

2. Чи повинен задум уроку відтворювати особливості творчої особистості вчителя? Добре це чи погано?

3. Чи є вчитель відповідальним за зміст уроку, який розробив? Перед ким він відповідає?

4. За яких умов розробка задуму уроку може бути творчою діяльністю вчителя?

2. Обговорення головних теоретичних положень з теми

Досвід вивчення дидактики, галузевих методик сформував у студентів уявлення про техніку і методику розробки уроку. Пропонуємо, спираючись на набуте, поміркувати над тим, чи можна ще на етапі розробки задуму уроку спрогнозувати розв'язання одного із головних питань сучасної школи — як наблизити урок до учнів, зробити їхнє навчання активним, успішним і особистісно привабливим.

Один із напрямків розв'язання цієї проблеми вбачаємо у створенні ситуації діалогу на уроці. В чому сутність цієї ситуації? Попередня розмова на лекції про розуміння уроку як специфічної форми спілкування — діалогу вчителя з учнями дає можливість відповісти таким чином. Створити ситуацію діалогу на уроці — це означає так організувати навчання, щоб забезпечити умови: а) для активної позиції учня в пізнавальній діяльності, її переходу в самодіяльність; б) для самовираження учня в навчанні, його самореалізації і самоутвердження; в) для задоволення природної потреби учня в міжособистіс-ному спілкуванні з учителем і однокласниками під час спільної пізнавальної діяльності; г) сприймання вчителем і учнями себе як особистостей, які мають однакові права на повагу, власну думку в процесі пізнавального пошуку і намагаються досягти взаєморозуміння на уроці.

Що повинен передбачити вчитель, у якого виник задум уроку-діалогу з учнями? Спираючись на рекомендовану літературу (2, 3, 4, 7) і власний досвід, підготуйте ґрунтовний коментар до них, ілюстрації з досвіду роботи

вчителів. (Ми привернемо увагу лише до окремих елементів технології розробки задуму.)

1. Визначення теми навчального діалогу вчителя з учнями на уроці. Зверніть увагу — не просто теми уроку, що вказана в програмі, а теми, до вивчення якої вчитель буде залучати учнів і разом з ними працювати над її засвоєнням. Це потребує від педагога попереднього рефлексивного аналізу змісту навчального матеріалу для пристосування його до потреб і можливостей учнів і власної творчої індивідуальності.

2. Визначення мети уроку не тільки як мети діяльності вчителя із засвоєння учнями програмового матеріалу (наприклад, "розказати...", "перевірити..."), а й як перспективи їхнього особистісного розвитку — збагачення інтелекту, розвитку емоційно-вольової сфери, моральних установок, формування світогляду, досвіду творчої діяльності (наприклад, "поглибити уявлення про...", "допомогти формуванню власної позиції щодо...").

3. Визначення надзавдання діяльності вчиїеля на уроці, орієнтованого на те, щоб спонукати учнів до активної самостійної пізнавальної діяльності, яка згодом переросте в самодіяльність, сформувати в учнів установки щодо самовдосконалення на підставі здобутих знань.

4. Визначення оптимальної дидактичної моделі уроку, яка давала б можливості розвитку пізнавальної активності, ініціативи учнів. Це вибір такої педагогічної технології навчання, форми її реалізації на уроці, яка забезпечувала б можливість найповнішого вираження особистісного творчого потенціалу учнів, ставила б їх у позицію активних суб'єктів навчання, давала б шанс досягти успіху.

5. Аналіз комунікативного забезпечення уроку (за визначенням В. А. Кан-Каліка), необхідного для реалізації його мети і надзавдання. Йдеться про вибір оптимальної комунікативної поведінки вчителя, моделі спілкування з учнями, про визначення бажаного тону, психологічної атмосфери уроку, які сприяли б успішному розв'язанню його дидактичних завдань.

Отже, задум уроку-діалогу — це створення його своєрідного загального контуру, в якому відтворюються уявлення вчителя про те, яким має бути урок, за яких умов він стане успішним як для нього, так і для його учнів, прине-

се їм інтелектуальну і моральну насолоду від спільної діяльності. Задум уроку потім трансформується в розробку його детального плану.

Кінцевим результатом розробки задуму можуть стати відповіді на запитання, які поставить перед собою вчитель: Чим збагатяться мої учні в результаті вивчення цього матеріалу? Що може збудити в них інтерес, у чому актуальність цього матеріалу для них? На що в їхньому дос-_ віді можна спертися? Що може спричинити бар'єри у сприйнятті теми, як цьому запобігти? Що мене, як учителя, приваблює в цій темі? Про що я хочу розповісти учням (пошук змісту, сенсу розповіді)? Яким хотілося бачити результат уроку? Якою буде його післядія? Які атмосфера, тон, стиль спілкування будуть визначати нашу взаємодію? Як це сприятиме досягненню мети і надзавдання?

Важливим елементом розробки задуму уроку є визначення його мети. В меті уроку, як відомо з курсу дидактики, своєрідно прогаозується результат навчання учнів. Тому його ефективність залежить і від того, в чому вчитель вбачає результат своєї діяльності на уроці. Пропонуємо визначитися з власною думкою щодо цього, використовуючи рекомендовану літературу (3, 4, б, 7). Звернімо увагу при цьому на деякі істотні, на наш погляд, моменти.

Мета уроку повинна мати за орієнтир розвиток особистості учня взагалі, а не тільки збагачення його новими знаннями. Матеріал уроку має бути засобом формування ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань учнів, розвитку їхнього світосприймання і розуміння себе в довколишньому світі. Отже, неправомірно зводити результат навчання лише до засвоєння учнями певної суми знань, він мусить бути глибшим і істотнішим. Важливо також згадати один із складників загального механізму засвоєння знань: вони стають надбанням особистості за умови формування в неї емоційно-ціннісного ставлення до них. Тоді знання можуть використовуватися як інструмент розв'язання практичних завдань життєдіяльності людини. Тому зрозумілим є висновок учених про те, що результат навчання повинен визначатися на кількох рівнях: предметному — засвоєння певної суми знань; опе-раціональному — формування вмінь, навичок практич-

ної, творчої діяльності; емоційному—формування особистісного ставлення до знань, сприймання їх як власної цінності. Отже, і мета уроку має бути зорієнтована на розв'язання завдань усіх зазначених рівнів.

Діалог учителя з учнями на уроці насамперед забезпечуватиметься досягненням мети, зорієнтованої на особистіснии розвиток учня, адже це визначить методи та прийоми навчання, які обере вчитель — чи будуть вони стимулювати пізнавальну активність учня, його творчість, чи будуть спрямовані лише на відтворення, репродукцію знань, їх механічне засвоєння. В останньому випадку важко говорити про діалог як обмін не тільки інформацією, а й особистісним сенсом, та й взагалі важко говорити про справжній обмін, це скоріше однобічна подача вчителем інформації для засвоєння учнями.

Термін "надзавдання" широко використовують педагоги. Цікаві роздуми щодо цього містить книжка Ю. Л. Льво-вої (3). Зазначимо тільки, що надзавдання уроку також пов'язують із забезпеченням особистісного розвитку учня на уроці. Якщо мета — це інформування, вплив учителя на учнів, то надзавданням є збудження їх до дії, до роздумів над почутим, творчості, самостійного поглибленого вивчення матеріалу уроку. Визначити надзавдання уроку — це означає спрогнозувати характер його післядії, коли в учня відбувається, за висловом О. Блока, "підземне зростання душі". Умовно можна сказати, що досягнення мети уроку має забезпечити особистіснии характер засвоєння нових знань учнем, а розв'язання надзавдання — відкриття ним істини для себе на підставі здобутих знань.

Передумовою досягнення як першого, так і другого в шкільному навчанні є, по-перше, сприймання учнем учителя як особистості, зацікавленої в його інтелектуальному і моральному зростанні, відкритої для спілкування, по-друге, активна позиція учня в пізнавальній діяльності, можливість самоутвердитися в процесі навчання.

Передумовою створення на уроці ситуації діалогу, як відомо, є забезпечення пізнавальної активності учнів. У дидактиці пізнавальну активність визначають як інтенсивну аналітико-синтетичну мисленнєву діяльність учнів, її характеризують високий рівень готовності учнів до оволодіння знаннями, свідоме спрямування зусиль

на їх засвоєння, самостійність (І. Ф. Харламов, Т. І. Шамо-ва, В. І. Лозова). Стимулювання активності учня дає йому змогу зайняти позицію співучасника діалогу, який ведуть учитель і учні, вступити з ними в контактну взаємодію в процесі розв'язання навчальних завдань. Створюються передумови для розвитку і реалізації особистіс-ного потенціалу учня, його самоутвердження в навчанні. Отже, важливим складником задуму уроку є визначення своєрідної стратегії навчання, орієнтованої на активізацію пізнавальної діяльності учнів, досягнення ними успіху в процесі навчального пізнання.

Пропонуємо орієнтовний план аналітичної діяльності вчителя з визначення цієї стратегії. Здійсніть його апробацію під час розробки і захисту власного задуму уроку.

1. Що буде визначальним в організації навчання учнів на уроці: безпосередній вплив учителя (трансляція знань, спонукання до навчання засобами дисциплінарного впливу тощо) чи діалог учителя з учнями, який створюватиметься шляхом стимуляції їхньої пізнавальної активності (формування мотивів діяльності, пізнавальних інтересів, потреб учнів)?

2. На який рівень пізнавальної активності учнів розраховано урок (репродуктивний, пошуковий, творчий)? Чим це зумовлено?

3. Як забезпечуватиметься можливість самостійного ініціювання учнями навчання? Чи буде мати місце баланс між свободою учня (вибір змісту, методів навчання) і педагогічним керівництвом його діяльністю?

4. Як розв'язуватиметься питання наближення пізнавальної діяльності учнів на уроці до самодіяльності, забезпечення можливості для самоорганізації, самоконтролю й самооцінки навчання?

Ідею комунікативного забезпечення уроку вперше висунув А. В. Кан-Калік. її обгрунтування можна знайти в його книжці (2). Зазначимо лише, що оскільки задум уроку вміщує також осмислення характеру взаємодії вчителя з учнями, то важливо попередньо визначитися у власній позиції на уроці (це може бути позиція інформатора, контролера, помічника, наглядача, споглядача, організатора навчання, коментатора) і обрати ту, яка найкраще забезпечить діалог з учнями в різних ситуаціях

уроку. Важливо також поміркувати і щодо мети власної діяльності: для чого я маю іти на урок; передати учням свій досвід? збагатити, розвинути їх особистість? утвердитися в собі і в очах своїх учнів? виконати свої функціональні обов'язки? виразити себе як особистість? перевірити свою здатність до педагогічної професії? Зробіть висновок щодо найрезультативнішої позиції вчителя стосовно оцінки мети власної діяльності на уроці.

Насамкінець ще один штрих у роздумах про роль задуму уроку. Серйозний підхід до розробки задуму уроку дає змогу виробити у вчителя загальну позитивну установку на урок як діалог з учнями, знімає деякі психологічні бар'єри, допомагає формуванню впевненості в своїх діях. Добре, коли вчитель іде на урок з думкою: я обов'язково повинен про це розповісти своїм учням, окрім мене і краще мене цього ніхто не зробить; я передчуваю, який інтерес збудить нова тема в учнів, я радію з того, що вони збагатяться новим знанням, дістануть і відчують насолоду інтелектуального пошуку. І перший камінь у народженні цих роздумів теж закладається на етапі розробки задуму уроку.

3. Виконання вправ на розвиток уміння визначати

і формулювати мету, навчальні і комунікативні

завдання, надзавдання уроку, здійснювати

рефлексивний аналіз навчального матеріалу

Вправа 1. Проаналізуйте кілька варіантів задуму уроку на одну тему (варіант уроків дає викладач, орієнтуючись на фах студентід). Визначте найдоцільніший варіант, який буде сприяти створенню ситуації діалогу на уроці; вмотивуйте свій вибір. У кого з учителів, які розробляли ці задуми, ви хотіли б повчитися? Чому?

Вправа 2. Ознайомтеся з описом (або відео- чи фоно-записом) уроку вчителя і підготуйте відповіді на запитання: Чи спрямований урок на діалог учителя з учнями? Які показники дають можливість ствердити чи заперечити це? Який характер має спрямування мети уроку, як можна її сформулювати? Чи забезпечується активна пізнавальна позиція учнів у навчанні? Аргументуйте відповідь. Як можна визначити результати цього уроку (на

рівні досягнення мети і надзавдання)? Чи цікаво було б вам навчатися на цьому уроці?

Вправа 3. Оберіть відповідно до програми і шкільного підручника тему для уроку, який би хотіли провести в школі. Визначте її як тему майбутнього навчального діалогу з учнями, зробіть аналіз змісту матеріалу уроку з таких позицій: а) з точки зору освітнього, виховного, розвиваючого потенціалу, який у ньому закладений; б) з точки зору сприйняття його учнями (актуальність, доступність, можливість задовольнити інтереси і потреби, можливі бар'єри сприймання); в) з точки зору власного сприймання (пошук, за висловом К. С Станіславсь-кого, "манків", новизни сприймання). Сформулюйте тему свого уроку-діалогу з учнями.

Вправа 4. Проаналізуйте кілька варіантів визначення мети і надзавдання уроку (варіант дає викладач, орієнтуючись на фах студентів). Визначте найдоцільніші, аргументуйте свій вибір. Сформулюйте власне визначення мети і надзавдання цих уроків. Умотивуйте свою педагогічну позицію.

Вправа 5. Ситуація: школярі попросили вас розповісти щось цікаве з предмета, який викладаєте. Що ви обрали б для своєї розповіді учням? Прокоментуйте свій вибір. Яким чином ви підтримували б пізнавальну активність учнів у процесі розповіді, орієнтували б їх на діалог з учителем (а можливо, і на внутрішній діалог — із собою)?

4. Ділова гра: "Аукціон — презентація авторських варіантів задуму уроку"

Ситуація: творчий семінар молодих педагогів, на якому обговорюється питання, як зробити урок цікавим і корисним для учнів. Семінар проводиться у формі аукціону, на який подано кілька авторських робіт — розробок задумів уроків. Учасникам аукціону слід запропонувати версію розв'язання проблеми уроку і проілюструвати свої роздуми власними прикладами. Захистити власну концепцію уроку,

1!!>№< роботи, крім ведучого, обирають групу експертів, які мають розробити критерії оцінки виступів студентів і за цими критеріями оцінити педагогічну ефективність представлених на аукціон варіантів розробки уроку, Оби-

рають також групу підтримки "Добре око" і групу опонентів "Критичне око". Завдання для першої групи — знайти в розробках уроків позитивні моменти, обгрунтувати їх доцільність і спрогнозувати ефективність у реальній шкільній практиці. Завдання для другої групи — сформулювати запитання для студентів, що виступають, які потребували б ґрунтовного роз'яснення своєї професійної позиції в розробці задуму уроку.

Після підведення підсумків аукціону групою експертів найкращі авторські ідеї пропонують до популяризації серед студентів факультету (форми популяризації — публікація тез, матеріалів у факультетській газеті або часописі, виступи на факультетській олімпіаді, конкурсах педагогічної майстерності, творчих зустрічах з учителями тощо).

13. ДІАЛОГ З УЧНЯМИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ УРОКУ. ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСТРОЮВАННЯ УЧНІВ НА УРОК

Мета: розвиток уміння конструювати ситуації початку уроку на засадах контактної взаємодії вчителя з учнями. Формування установки на діалогічне спілкування з учнями в процесі навчання.

Обладнання: відеозапис ситуацій початку уроку; роздатковий дидактичний матеріал.

Опорні поняття: актуалізація досвіду учнів, дистанція у спілкуванні, когнітивна установка, контакт очей, особисгісний контакт, особистіс-на позиція вчителя, психологічне настроювання на урок, рольова позиція вчителя.

План заняття

1. Діагностика рівня сформованості вміння встановлювати особис-тісний контакт на початковому етапі уроку.

2. Обговорення головних теоретичних положень з теми.

3. Виконання вправ на розвиток уміння використовувати прийоми встановлення особистісного контакту з учнями на початковому етапі уроку та формування в учнів когнітивної установки на подальшу діяльність.

4. Моделювання ситуацій початку уроку. Відпрацювання техніки психологічного настроювання учнів на урок і саморегуляції педагогічної діяльності на початковому етапі спілкування з учнями.

Завдання для студентів

1. Підготуватися до співбесіди, використовуючи рекомендовану літературу.

1.1. Особливості ситуацій початкового етапу уроку (э погляду вчителя і учнів). Завдання вчителя на початковому етапі уроку.

1.2. Особистісний контакт як мета і результат спілкування вчителя з учнями в ситуаціях початку уроку. Способи встановлення осо-бистісного контакту.

1.3. Активізація уваги учнів на початковому етапі уроку. Формування готовності до пізнавальної діяльності.

1.4. Режисура ситуацій початкового етапу уроку.

2. Виконати вправи 1 (завдання 1—4), 3.

3. Підготуватися до моделювання ситуацій початкового етапу уроку: розробити його задум (вивчення нового матеріалу) (клас, тема за бажанням студента), до якого включити елементи: вітання, звертання до класу, повідомлення теми уроку, мотивування її вивчення, активізацію уваги учнів, створення установки на пізнавальну діяльність. Скласти режисерський план власної діяльності в ситуації, аргументувати його доцільність. Реалізувати свій задум в умовах аудиторної роботи.

Рекомендована література

1. Основы педагогического мастерства: Метод, указания к практическим занятиям для студентов IV курса. — Полтава, 1984. — С. 24—26.

2. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. — С. 32—37, 42—43, 110—117.

3. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. В. П. Зинченко и Ю. М. Жукова. — СПб., 1992. — С. 63—77, 82—99, 117—120.

4. Кэмпбелл Р. Как на самом деле любить детей. — М., 1992. — С. 40—43, 46—47 (Контакт глаз и процесс обучения).

5. Мороз О. Г., Омеляненко В. Л. Перші кроки до майстерності. — К., 1992. — С. 15—18.

6. Стоуне Э. Психодидактика. Психологическая теория и практика обучения: Пер. с англ. / Под ред. Н. Ф. Талызиной. — М., 1984. — С. 318—322.

7. Фурман А В. Проблемні ситуації в навчанні. — К., 1991. — С. 81—92.

8. Яковлев Н. М., Сохор А. М. Методика и техника урока в школе: В помощь начинающему учителю. — 3-е изд.. перераб. и доп. — М., 1985.— С. 43—51.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Діагностика рівня сформованості вміння

встановлювати особистісннй контакт

на початковому етапі уроку

На початку заняття пропонують виконати вправу: ввійти в аудиторію, привітатися зі слухачами і звернутися до них з пропозицією щодо будь-якої спільної справи, на-

приклад, вивчення нового вірша або якогось правила. Головна мета цієї діяльності: 1) викликати позитивне ставлення до себе; 2) зацікавити запропонованою справою; 3) сформувати бажання до співпраці. Аналіз виконання вправи здійснюється за цими трьома показниками. Виявляються фактори, що сприяють успіхові, та причини невдачі, Створюється додаткова мотивація до вивчення теми заняття.

2. Обговорення головних теоретичних положень з теми

Під час підготовки відповіді на перше запитання важливо зосередити увагу на таких моментах.

Успіх уроку багато в чому залежить від його початку. Адже так важливо, як саме вчитель організує навчання учнів, чітко визначить мету, завдання їхньої діяльності, окреслить її перспективи, кінцевий результат. Не менш важливим є й те, що саме перші хвилини уроку є початком спілкування вчителя з учнями, під час якого визначаються суто людські, а не тільки ділові стосунки між ними: чи готувалися до зустрічі один з одним? чи чекали на неї, чи раді їй? чи готові до співпраці, до взаєморозуміння? І від того, який характер, яку спрямованість матиме це спілкування, залежить ефективність розв'язання дидактичних завдань уроку. Майстерність учителя в ситуаціях початку уроку й полягає в тому, щоб встановити з учнями контакт, включити в конструктивний діалог з учителем, а вже на цьому сприятливому психологічному грунті сформувати установку на активну пізнавальну діяльність.

Для того щоб краще зрозуміти завдання початкового етапу уроку, радимо подивитися на нього не лише очима вчителя, а й учнів як рівноправних суб'єктів спілкування. Окремі спостереження ви знайдете в рекомендованій літературі (2, 5, б, 9); ми лише зазначимо найтиповіші особливості, що спричинюють в учнів труднощі і навіть страх перед початком уроку. Насамперед це наявність у них так званої операціональної напруги, що є результатом невизначеності поведінки, дій учителя. Учні не знають його настрою, намірів щодо спілкування з ними.

Тривожність може виникати й тому, що учні невпевнені в собі, у своїх знаннях, а це зумовлює передчуття поганої оцінки з її наслідками. Багато клопоту завдає також невміння учнів швидко переключати увагу, сконцентрувати її на темі, завданнях нового уроку, вольовими зусиллями настроїти себе на іншу діяльність. Звідси і недостатній рівень сформованості когнітивної установки або її відсутність. Бар'єри можуть виникати в результаті втоми від попередніх уроків, накопичення негативного досвіду спілкування.

Знання особливостей ситуацій початку уроку допоможе визначити завдання вчителя на цьому етапі навчання (2, 3, 5, 9). Враховуючи індивідуальність кожної окремої ситуації початку уроку, визначимо тільки найважливіші: 1) зняти негативну емоційну реакцію, створити умови для позитивного настрою; 2) встановити особистіс-ний контакт з учнями, зорієнтувати їх на діалог з учителем; 3) сконцентрувати, активізувати увагу, викликати інтерес до теми уроку; 4) сформувати когнітивну установку — готовність до пізнавальної діяльності.

Важливою передумовою залучення учнів до конструктивного діалогу з учителем на початку уроку є встановлення особистісного контакту між ними. Спираючись на дослідження психологів (1, 4), можна визначити показники цього контакту: а) активізуються позитивні емоції вчителя і учнів стосовно одне одного; вони задоволені зустріччю (принаймні вона не викликає в них негативних емоцій), в підтексті перших слів вітання, звертання вчителя до класу — щирість, доброзичливість, учитель своїм зовнішнім виглядом, інтонацією нібито сигналізує учням: "Я радий вас бачити знову"; б) в учнів знімаються негативні емоційні реакції, пов'язані з досвідом попереднього спілкування (наприклад, байдужість змінюється на зацікавленість, збудженість — на врівнойаженість); в) формується готовність учнів до співпраці з учителем, вони сприймають навчальне завдання не лише як обов'язкове виконання його вимог, а й як особистісно привабливу справу, їм цікаво разом з учителем пізнавати нове.

Головний результат особистісного контакту на початку уроку — наближення особистісних позицій вчителя і учнів, створення між ними спільних емоційних пережи-

вань, бажання слухати і чути один одного. Учні позитивно сприймають учителя як особистість з притаманними йому особливостями мовлення, поведінки — усмішкою, жестами, рухами, зовнішністю. їм приємно з ним працювати, він викликає симпатію, створює в учнів почуття емоційної захищеності.

Способи встановлення особистісного контакту на перший погляд можуть видатися дещо незвичними порівняно з більш знайомими хрестоматійними дидактичними прийомами і методами навчання. Проте це поверхова точка зору. Досвідом учителів-майстрів доведено, що чималий навчальний ефект може дати і посмішка вчителя, і його погляд. Отже, прийоми, які допоможуть за певних умов встановити особистісний контакт з учнями: щира посмішка вчителя, контакт очей як засіб передачі учням позитивних емоцій, виразний жест, емоційно забарвлене вітання, використання персоніфікації, модальність звернення, гумор тощо. Звичайно, як ми зазначали вище, головне, що забезпечує діалог, — гуманіеІична спрямованість особистості вчителя взагалі, його особис-тісна позиція у стосунках з учнями, розуміння себе передусім як наставника, старшого друга щодо учнів, які сприймаються як молодші члени загального братства людей. А прийоми — це вже засіб реалізації своєї позиції.

Відповідь на третє запитання дасть змогу з'ясувати психологічний механізм активізації уваги школярів і техніку виконання цього завдання на початку уроку. Увага, за образним висловом К. Д. Ушинського, є "єдиними дверима", через які знання потрапляють до учнів. З курсу психології відомо, що рівень уваги учнів у класі може бути критерієм виміру ефективності організації навчання, а отже, вміння вчителя керувати увагою учнів є важливим показником його майстерності.

Завдання вчителя на початковому етапі уроку — переключити увагу учнів з їхнього попереднього досвіду життєдіяльності на нову діяльність, збудити увагу до теми уроку через збудження і задоволення природної допитливості школярів. При цьому важливо зрозуміти, що йдеться не лише про організацію уваги учнів, а й про підвищення рівня її активность

Засоби активізації уваги учнів на початку уроку: використання цікавих фактів, апеляція до досвіду учнів, звернення до них по допомогу у розв'язанні пізнавальної проблеми уроку, використання вчителем у розповіді незнайомих слів, які збуджують допитливість, незвична поведінка вчителя (несподіваний для учнів початок уроку), демонстрація цікавого досліду, незнайомого або нового для учнів предмета. Ґрунтовну інформацію з цього питання можна одержати з рекомендованих навчальних посібників (1, 2, 7, 9).

Пошук відповіді на четверте запитання дасть змогу ознайомитися з елементами технології педагогічної діяльності, яка базується на використанні здобутків театральної педагогіки.

Режисуру в педагогічній діяльності розглядають як уміння вчителя конструювати і вибудовувати мікроситуації взаємодії з учнем (або учнями) відповідно до завдання, логіки педагогічного задуму. Режисура взаємодії з учнями на початку уроку охоплює розв'язання вчителем таких питань: передбачення можливих бар'єрів спілкування (фізичних, психологічних, естетичних, гностичних) і вибір засобів запобігання їм; визначення своєї позиції у спілкуванні з учнями, вибір моделі спілкування і невербальної поведінки, дистанції спілкування; визначення бажаної психолого-емоційної атмосфери початкового етапу уроку, вибір засобів її створення (інтонаційна виразність, тон мовлення, зовнішній вигляд, оформлення дошки, емоційно насичені деталі на столі або в руках учителя тощо); організація учнів у просторі класу і визначення свого місцезнаходження в ньому; визначення бажаного темпорит-му початкового етапу уроку (швидкість мовлення, рухів, доцільність пауз, ритмічність у діяльності учнів).

Режисура початкового етапу на уроці, безумовно, зорієнтовується на досягнення його головних завдань і надзавдання, про які йшлося вище. Розробка режисерських планів є гарним засобом розвитку педагогічного мислення, рефлексії, здатності до ідентифікації. Крім того, це своєрідний тренінг з розвитку вмінь прогнозувати результативність своєї діяльності, сприймати урок не лише як суто дидактичне явище, а і як специфічну форму духовного спілкування вчителя з учнями, їхньої спільної життєдіяльності.