О Перевірка головних теоретичних положень з теми

Під час підготовки відповіді з цього питання слід пам'ятати, що в курсі психології студенти докладно розглянули проблеми, що стосуються значення уваги та уяви

в діяльності людини, змісту та функцій цих психічних процесів. Так, увага постає як спрямованість і зосередженість свідомості на об'єкті чи предметі, що підвищує рівень сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності.

Увага дає змогу вчителеві вибірково сприймати ситуацію педагогічної взаємодії, співвідносячи її з метою та завданнями діяльності, утримувати в свідомості процес інтеракції, що організується, контролювати реалізацію заздалегідь розробленої програми педагогічної взаємодії. Увага вчителя є своєрідним регулятором активності йога професійної діяльності. Особливості уваги вчителя передусім визначаються специфікою педагогічної діяльності. Так, діяльність педагога постає як керування розвитком особистості учня. У зв'язку з цим об'єктом уваги вчителя має стати внутрішній світ учня, а також система організованої педагогічної взаємодії, що формує його духовність, особистісну зрілість.

Розглядаючи увагу як процес створення людиною на підставі її минулого досвіду образів об'єктів, яких вона безпосередньо не сприймала, слід визначити особливості в педагогічній діяльності.

Уява вчителя дає йому змогу передбачити майбутню ситуацію педагогічної взаємодії, проектувати способи дії в конкретних ситуаціях, прогнозувати можливі зміни в розвитку особистості учня. Тому уяву вчителя часто розглядають в єдності з емпатією (здатністю до співпереживання) та рефлексією (здатністю до відбиття, віддзеркалення внутрішнього світу учня). Таке відображення забезпечує "емоційну співпричетність". Уміння стати на точку зору учня, імітувати його стан, розуміти те, що не висловлене вголос, ідентифікувати його емоційний стан зі своїм, вгадувати наперед розвиток поведінки та почуттів — ось ті особливості уяви вчителя, що забезпечують йому доцільну педагогічну взаємодію.

Особливу роль уява та увага вчителя відіграють на етапі підготовки до наступної педагогічної взаємодії з учнями.

Змістом цього етапу є своєрідне планування структури майбутньої взаємодії. На етапі моделювання наступної ситуації спілкування педагог переводить педагогічні завдання в план комунікативних, розробляючи можливі варіанти втілення свого педагогічного задуму. Головним

завданням учителя на цьому етапі є конкретизація можливої (ймовірної) картини майбутнього спілкування. Він повинен уявити собі внутрішній стан учня, рівень його готовності до сприймання навчальних завдань, характер його зацікавленості у виконанні цих завдань. Педагог мусить уявити всю ситуацію взаємодії з учнем, її просторову організацію, тривалість контакту; прогнозувати взаємодію з учнем, подумки відтворюючи попередні особливості спілкування в певному колективі, Потрібно емоційно зануритися в атмосферу майбутнього спілкування, використовуючи установку "якби". Розв'язуючи всі ці завдання, вчитель повинен мати розвинені увагу та уяву.

Для побудови доцільної моделі комунікації важливе значення має спостережливість учителя. Ця властивість дає змогу йому відбирати найістотніші характеристики, що вказують на індивідуальні особливості учня.

Спостережливість є психічною властивістю, що базується на відчутті та сприйманні. Завдяки спостережливості людина розрізняє ознаки та об'єкти, які мають незначні відмінності, помічає різницю в подібному, бачить її при швидкому русі, при змінному ракурсі, має можливість скоротити до мінімуму час сприйняття ознаки, об'єкта, процесу.

Регуш Л. О. [б| розглядає спостережливість як властивість сенсорної організації, тісно пов'язаної з різними психічними явищами.

Спостережливість передбачає добре розвинений зоровий аналізатор, високу абсолютну та відносну чутливість. Вона залежить від установок і переваг, що надають їм вибіркового характеру. Так, одні люди помічають зміни переважно в одязі й зачісці, інші — в технічних пристроях. Ще більшою мірою особливості сприймання виявляються в глибині розуміння баченого. Усвідомле-ність того, що людина спостерігає, залежить передусім від обсягу тих уявлень і понять про відповідні явища і процеси, що є у людини. Таким чином, система професійних знань, процеси мислення, що забезпечують оперування ними, дають змогу усвідомлювати та розуміти явища, що сприймаються.

Спостережливість учителя є професійно значущою властивістю особистості. Специфічним об'єктом спостереження вчителя є учні (колеги, батьки) і процеси взає-

моди з ними. Вчитель повинен уміти: 1) в зовнішній поведінці або в самій зовнішності дитини побачити її внутрішні психічні стани чи властивості; 2) диференціювати ознаки, через які дитина виявляє себе зовні; 3) відчувати інтерес до дитини як об^:єкта сприйняття і спостереження, на підставі чого формується вибірковість сприйняття, швидко набувається досвід спостереження за учнем і усвідомлення його психічних станів; 4) сприймати як об'єкт спостереження не тільки учня, а й процес організації взаємодії з ним. Тому спостережливість педагога залежить від наявності емпатійного компонента, що забезпечує внутрішнє бачення психічного стану, емоційну ідентифікацію переживань дитини.

Розроблена вчителем модель майбутнього спілкування з учнями проходить своєрідну апробацію на початковому етапі взаємодії, головним завданням якого є встановлення цілісного контакту з класом, привертання уваги учнів.

В. А. Кан-Калік (1) пропонує кілька варіантів привертання уваги. Насамперед це мовленнєвий варіант. Педагог вітає учнів, пояснюючи значущість наступної (майбутньої) комунікації, повідомляючи їм цікаву інформацію чи ставлячи їм проблемне запитання. Рухознаковий варіант містить організацію простору навчальної взаємодії, використання технічних засобів навчання. Педагог розвішує таблиці, оформляє дошку, готує до заняття наочне приладдя, дидактичні матеріали. Цим він створює робочу атмосферу, актуалізуючи готовність учнів до включення в навчально-пізнавальну діяльність. Прийомом привертання уваги може бути пауза. Проте найчастіше використовується змішаний варіант, що поєднує елементи трьох попередніх.

Обрані вчителем способи привертання уваги мають відповідати усталеному стилю його спілкування, комунікативній культурі.

3. Виконання вправ на розвиток професійно-педагогічної уяви та уваги студентів

Вправа 5о Змоделюйте варіант індивідуальної бесіди з учнем. Кожна пара навчальної групи по черзі висловлює репліку від особи вчителя та від особи учня. Ідентифі-

куйте позицію педагога та вихованця в запропонованій попередніми учасниками моделі спілкування і намагайтеся доповнити задум взаємодії відповідно до запропонованої педагогічною логікою.

Після виконання вправи необхідно обговорити, наскільки студенти були точні в оцінці моделей педагогічної взаємодії, які пропонувалися, чи добре вони відчували став педагога та вихованця, що допомагало та заважало їм у виконанні цієї вправи.

Вправа 6. Усі члени групи сідають у коло. Один тримає в руках чистий аркуш паперу і намагається уявити собі намальовану на ньому картину, Він починає детально описувати її, а всі інші намагаються "побачити" на аркуші те, про що він говорить. Потім аркуш передається наступному учаснику. Він продовжує створення "картини", доповнюючи вже "написане" новими деталями.

Виконання цієї вправи стимулює процес створення образів, передбачення та емоційного сприйняття позиції партнера в розробці художнього задуму.

Під час заняття можна запропонувати інший варіант цієї вправи.

Вправа 7» Доберіть кілька педагогічних ситуацій і спрог-нозуйте можливі варіанти подальшого розвитку стосунків між учасниками ситуації, опишіть особливості сприймання ситуацій з позиції кожної з дійових осіб, їхні думки, почуття, можливі репліки чи висловлювання.

Вправа 8о Проаналізуйте текст із шкільного підручника, визначте ті фрагменти, які викличуть утруднення у школяра, Визначте причини цих утруднень, а також можливі дії щодо їх усунення.

Вправа 9о За допомогою набору фотографічних знімків демонструються' різноманітні жести. "Прочитайте" жест, визначивши, через які елементи жесту отримана певна інформація.

Ця вправа ознайомлює з різноманітними видами жестів, спрямованих на передачу тієї чи тієї інформації довколишнім.

Вправа 10: Знайомство з позами, "Прочитайте" значення пози і проаналізуйте, завдяки яким її елементам поза набуває того чи того змісту. Визначте прибудови, які демонструються позами.

Під час аналізу змісту пози увага зосереджується на таких елементах: розташування тулуба, тонус м'язів, співвідношення у розташуванні тулуба й голови, положення рук, ніг, автоконтакт рук, ніг тощо.

Вправа 11. Ознайомлення з міміко-динамічним виразом обличчя. Користуючись спеціально дібраним ілюстративним матеріалом, ознайомтеся з елементами міміки, проаналізуйте мімічні вирази за різних психічних станів.

Для закріплення знань, здобутих під час виконання вправ 9, 10, 11, пропонується продемонструвати ті чи ті емоційні стани за допомогою пози, жесту й міміки. На картках із завданнями мають бути зображені такі стани: подив, підозра, недовіра, доброзичливість, радість, збентеження, зневага, стомленість тощо. Оцінюється точність передачі змісту заданого емоційного стану. Обговорюються причини помилок, визначаються вдалі, яскраві способи вираження станів.

Вправа 12. Опишіть одного з присутніх, відобразивши індивідуальні особливості його міміки, пози, жестів. Оцінюється точність і повнота виділення характеристик зовнішності членами групи.

Вправа 13. Для відпрацювання вмінь проводити спостереження відповідно до визначеної мети студентам пропонують дати об'єктивну характеристику одного з присутніх, рекомендуючи його на посаду: 1) директора школи; 2) класного керівника; 3) завуча з виховної роботи. Аналізуючи результати, слід звернути увагу на роль мети у відборі психологічних характеристик людини.

Вправа 14. Для тренування концентрації уваги, її переключення і розподілу пропонується ознайомитися з працею К. С Станіславського [7], в якій описуються особливості поведінки актора в малому, середньому та великому колах уваги, обговорити можливі прийоми організації кіл уваги в умовах професійної діяльності. Кожний учасник заняття визначає для себе зону сприймання, що відповідає малому, середньому та великому колам уваги в конкретній навчальній аудиторії (можна докладно описати ці об'єкти). Потім студентам пропонують встановити мале коло уваги (робочий стіл, речі на ньому) і поступово перейти до середнього (студенти, що сидять за першим столом), а потім до великого кола уваги (вся ау-

диторія). Цю вправу слід виконати і в зворотному порядку. При обговоренні результатів роботи студентів потрібно проаналізувати причини можливих утруднень в керуванні увагою, підготувати рекомендації щодо подолання цих утруднень.