Чорне сонце сходило того дня Над милою його україною.

За тв.: Паустовський К Тарас Шевченко.

Запитання для аналізу текстів

1. Який уривок дає підставу твердити, що це — живий і образний виклад матеріалу? Доведіть.

2. Якими засобами досягнуто образності викладу? Які факти і події подано в розповіді?

3. Якими засобами досягнуто живого викладу матеріалу? Чи відчуваємо ми особисту позицію авторів? Яку роль відіграють словесні картини, діалоги, цитування?

4. Який настрій навіює зміст кожного з уривків? Знайдіть засоби, які допомагають створити атмосферу розповіді (напруження, смуток, відчай, утома, тута).

5. Зробіть висновок, який з уривків може забезпечити активне сприймання учнями розповіді, викликати їхній внутрішній діалог.

Вправа 4. Аналіз матеріалів для розповіді (виконується в мікрогрупах).

Познайомтеся з повчальними розповідями, вміщеними у праці В. О. Сухомлинського "Як виховати справжню людину" ("Культ матері", с 206—208; "Дев'ять негідних речей", с 296—306; "Що таке любов", с 399—402; "Краса", с 414—416).

Поміркуйте, наскільки корисними й цікавими можуть бути ці теми для учнів. Визначте мету, яку ставить автор. Відберіть матеріал для вступу, головної частини і закінчення.

Якими прийомами ви будете залучати учнів до активної взаємодії?

Вправа 5. Проаналізуйте творчий задум розповіді, розробленої студенткою першого курсу факультету української філології Полтавського педінституту Оленою Пастух.

Як втілювався творчий задум розповіді? Що впливало на нього? Яке надзавдання поставила студентка?

Довго я думала, перш ніж обрати тему розповіді. Адже вона повинна бути цікавою і для того, хто розповідатиме, і для того, хто слухатиме розповідь. Для кожного вона повинна бути зрозумілою, близькою, хвилюючою. І ось серед великої кількості тем вибрала одну — "Материнське серце". Цією темою хотілося донести до аудиторії всю красу і велич, багатство материнського серця, серця, яке радіє, коли у дитини радість, яке не спить уночі, коли дитина хворіє. Хотілося розповісти щось оптимістичне, і це було доти, доки не натрапила на статтю в газеті "Чорне сонце матері". Я зрозуміла, що цей тривожний випадок буде цікавим для всіх, матиме для моїх слухачів величезне значення, збудить у них ті самі почуття, які охопили мене. Доля це чи трагедія? Ще хотілося подумати, чи завжди ми розуміємо материнське серце.

Вправа 6. Аналіз технології побудови розповіді. Визначте структурні елементи розповіді Олени Пастух, проаналізуйте їхню роль у реалізації надзавдання автора.

Поясніть роль прийомів, які використала студентка для привернення уваги аудиторії, організації взаємодії.

Діти! Сьогодні, йдучи до вас на урок, я поспішала через парк і на мить сповільнила крок. Сонячною алеєю парку йшла щаслива мати зі своєю дитиною. У малюка були такі рожеві пухкенькі щічки, що всі мимоволі звертали на нього увагу. Мабуть, кожний заздрив тій матері і бажав їм подумки величезного людського щастя.

А чи замислювалися ви над тим, що на світі є матері, для яких життя вже втратило свій зміст, для яких сонце вже назавжди стало чорним. Сьогодні я хочу розповісти вам одну історію.

Кожний день дарував Наталі радість спілкування з немовлям. Лагідний голосок... Знайома до щему рідна усмішка... Ось уже прорізався перший зубик... Впевнено сів у ліжку... Нарешті, перші кроки,.. Здавалося, щасливішої жінки немає в усьому світі

Біда прийшла у квітні вісімдесят шостого. Нечувано, негадано, непрошено.

За два дні до чорнобильської катастрофи Наталя відвезла малюка до своєї мами на Житомирщину. Нічого не підозрюючи, діти бавилися на подвір'ях, дихаючи вже отруєним повітрям. Незабаром забрала Наталя свого синочка додому. Щеміло материнське серце.

У хлопчика з'явилася кволість. Схвильована мати звернулася до лікарів.

— Нічого серйозного, — заспокоїли 8 ті.

Пам'ятаєте: "Нічого серйозного", — заспокоював населення уряд,

А дитині ставало гірше. Потяглися важкі сірі дні чекання. Обстеження, лікування,, Лікар! встановили діагноз-вирок: "променева хвороба". Мало хто виліковується ари цьому.

На певний час лихо відступило. Сашко пішов до школи, радував відмінними оцінками.

Хвороба ж не чекала. Хлопчикові ставало дедалі гірше. Лікарня в Москві; пересадка кісткового мозку.

Знову зажевріла у Наталі надія.

Та через тиждень згасла... Згасла назавжди... Під натиском ліків відмовили нирки.

Сашка не стало... Відтоді сонце стало назавжди чорним для Наталі.

Така от доля...Ні, зачекайте. Давайте разом поміркуємо: доля це чи трагедія? Доля є доля, але ж чи не трагедія це, коли байдужість, безвідповідальність одних призводить до того, що горе назавжди оселяється в родині. Як ви вважаєте?...Тож якщо ви побачите коли-небудь слабких жінок, знайте, що всю свою силу вони віддали дітям. А чи бачили ви жінку, обличчя якої вкрите зморшками? Як побачите, не посміхайтесь, а знайте, що всю свою красу й молодість вона віддала дітям. А чи знаєте ви, чому так яскраво на небі світяться зорі? Бо матері, вночі недосипаючи, віддали їм світло своїх очей.

Вправа 7. Аналіз сприйманая розповіді як педагогічної дії. Для виконання цієї вправи можна використати зразки розповідей, записаних на відеоплівку. Проте найдоцільніше запросити на заняття педагога чи студента старшого курсу, який виступить з підготовленими фрагментами і візьме участь в обговоренні їх сприймання аудиторією.

У цій вправі можна запропонувати провести цілісний аналіз педагогічної розповіді за такою схемою:

1. Мета діяльності вчителя і його надзавдання. Чи зумів він передати мету слухачам, досягти запланованого результату?

2. Ставлення до слухачів. Якими прийомами активізує аудиторію, досягаючи суб'єкт-суб'єктних відносин?

3. Засоби педагогічної техніки, що використані для впливу на аудиторію.

4. Елементи режисури розповіді: доцільність побудови, просторове і звукове розв'язання.

Моделювання творчого задуму педагогічної розповіді

У цій частині заняття доцільно вислухати обгрунтування теми і надзавдання своєї розповіді. Колективне обговорення зразків дасть змогу скоригувати надзавдання, обрати оптимальний варіант структури.

Можливі варіанти роботи;

1. Усі студенти розробляють одну тему, і вся група працює над одним матеріалом.

2. Кожний студент обирає свою тему, не узгоджуючи свій вибір з групою.

3. Група обирає спільну проблему, у якій кожен студент розробляє певний напрям як власну тему.

Досвід підказує доцільність варіанта, коли група обирає спільну проблему розповіді, яка конкретизується у виступі кожного. Наприклад, "Літературна Полтавщина", "Подорож до картинної галереї", "Материнське серце". У колективній роботі можна узгодити надзавдання виступу групи і надзавдання кожного виступу, розв'язати проблему створення спільної психологічної атмосфери.

Оптимальна форма роботи на цьому етапі заняття — у мікрогрупах.

Публічний захист задуму здійснюють представники мікрогруп.

Під час аналізу творчих задумів розглядається, з яких міркувань обиралася тема, чи конкретною є мета, яку поставив студент, яке надзавдання визначив автор, чи правильно його сформульовано.

3. МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ В КЕРУВАННІ ПСИХІЧНИМ САМОПОЧУТТЯМ

Мета: формування уявлень про сутність саморегуляції та її роль у професійній діяльності вчителя. Оволодіння засобами психологічного настроювання вчителя на наступну діяльність, створення установки на самостійну роботу з удосконалення засобів психофізичної саморегуляції.

Обладнання: записи сеансу аутогенного тренування та музикотерапії, дидактичний матеріал, таблиця "Способи саморегуляції вчителя".

Опорні поняття: психологічне настроювання на попередню діяльність, робоче самопочуття, саморегуляція, м'язовий затискач, релаксація, аутогенне тренування, музикотерапія, бібліотерапія, тру-дотерапія, мажор, імітаційна гра.

План заняття

1. Діагностика рівня емоційної стабільності і здатності до керування психологічним самопочуттям.

2. Перевірка головних теоретичних положень з теми.

3. Виконання вправ на розвиток умінь психофізичної саморегуляції, настроювання на наступну діяльність.

4. Моделювання педагогічної ситуації: розповідь учителя (розробка програми психологічного настроювання на виконання педагогічної розповіді в аудиторії).

Завдання для студентів

1. Підготуватися до співбесіди, використовуючи рекомендовану літературу.

1.1. Поняття саморегуляції та психологічного настроювання. Роль психологічного настроювання як елемента педагогічної техніки вчителя.

1.2. Психологічна гімнастика в роботі вчителя. Засоби психологічного настроювання.

1.3. Засоби керування психологічним станом (музикотерапія, бібліотерапія, трудотерапія, імітаційна гра, аутогенне тренування). Можливості використання їх для професійного самовдосконалення вчителя.

2. Виконати вправи на формування вмінь знімати м'язове напруження, контроль та регуляція дихання (1, 2,3, 4).

3. Підготуватися до моделювання ситуації педагогічної розповіді (розробка програми психологічного настроювання на наступну діяльність).

Рекомендована література

1. Макаренко А. С Методика організації виховного процесу // Твори: У 7 т. — К., 1954. — Т. 5. — С 76—80.

2. Макаренко А. С. Проблеми шкільного радянського виховання // Там само. — С 195—203.

3. Сухомлинський В. О. Сто порад учителю // Вибр. твори: У 5 т. — К., 1976. — Т. 2. —С 425—432, 456—462.

4. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя. — М., 1985. — С. 98—121, 146—154.

5. Методические рекомендации для преподавателей и студентов по основам педагогического мастерства к практическим занятиям для I курса. Тема "Мастерство учителя в управлении собой". — Полтава, 1987. — С. 5—20.

6. Беляев Г. С, Лобзин В. С, Копылова И. А. Психологическая саморегуляция. — Л„ 1983 — С. 51—139.

7. Карнеги Д. Как перестать беспокоиться и начать жить. — К., 1992. —С. 38—48, 173—182, 187—200.

8. Габдреева Г. Ш. Самоуправление психическим состоянием. — Казань, 1981. — С. 21—24.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Діагностика рівня емоційної стабільності

і здатності до керування психологічним

самопочуттям

Для виявлення рівня емоційної стабільності студентів рекомендуємо використовувати систему запитань Айзенка.

1. Чи часто ви відчуваєте потребу мати друзів, які вас розуміють, можуть підбадьорити чи втішити?

2. Чи не вважаєте ви, що вам важко відповідати "ні"?

3. Чи часто у вас бувають спади та піднесення настрою?

4. Чи часто ви почуваєте себе нещасним(ою) без достатніх на те причин?

5. Чи виникає у вас почуття ніяковості й хвилювання, коли ви хочете розпочати розмову із симпатичною (им) незнайомкою (цем)?

6. Чи часто ви тривожитеся з приводу того, що зробили або сказали щось таке, чого не слід було робити або говорити?

7. Чи легко вас образити?

8. Чи правильно, що ви іноді сповнені енергії так, що все горить в руках, а іноді зовсім мляві?

9. Чи часто ви мрієте?

10. Чи часто вас непокоїть почуття вини?

11. Чи вважаєте ви себе людиною збудливою й чутливою?

12. Чи часто, виконавши якусь важливу справу, ви відчуваєте, що могли б виконати її краще?

13. Чи буває, що вам не спиться через те, що різні думки лізуть у голову?

14. Чи буває у вас серцебиття?

15. Чи бувають у вас напади тремтіння?

16. Чи хвилюєтесь ви з приводу якихось неприємних подій, які могли б відбутися?

17. Чи часто вам сняться кошмари?

18. Чи турбує вас який-небудь біль?

19. Чи можете ви назвати себе нервовою людиною?

20. Чи легко ви ображаєтесь, коли люди вказують на ваші помилки в роботі або на ваші особисті недоліки?

21. Чи непокоїть вас почуття, що ви чимось гірші за інших?

22. Чи дбаєте ви про своє здоров'я?

23. Чи страждаєте ви через безсоння?

Підрахуйте кількість позитивних відповідей. За кожну позитивну відповідь присвоюється 1 бал. Для особи, яка набрала 12 і більше балів, характерна низька емоційна стабільність. Менше 12 балів свідчать про те, що емоційна стабільність людини сформована на достатньому рівні.

2. Перевірка головних, теоретичних положень з теми

Готуючи відповідь на це питання, слід урахувати такі моменти.

Здатність володіти собою є показником діяльності вчи-теля-майстра. Саме ця здатність допомагає йому бути витриманим і наполегливим у здійсненні педагогічних задумів, дає змогу володіти собою в ситуаціях конфліктної взаємодії, підтримує працездатність протягом тривалого часу. Не випадково В. О. Сухомлинський називав

працю вчителя "роботою серця та нервів" ("Сто порад учителю"), Емоційна стабільність є індивідуа\ьно-типо-лопчною характеристикою особистості, і, безумовно, вона притаманна всім людям^ Однак у роботі вчителя емоційна стабільність є тією якістю, без якої неможливе успішне виконання педагогом своїх функцій.

Здатність керувати собою характеризує передусім сформованість багаторівневої системи саморегуляції особистості. Психологічна саморегуляція здійснюється в єдності її енергетичних, динамічних та змістових аспектів. На формування саморегуляції впливають насамперед характеристики червової діяльності, особистісні якості, з також система виховання.

Проблема психологічно! саморегуляції у професійній діяльності вчителя найчастіше розглядається а контексті керування педагогом внутрішнім самопочуттям, психологічним настроюванням яа наступну діяльність. У зв'язку з цим під саморегуляцією розуміють створення вчителем потрібних або бажаних станів, тобто таких, які забезпечують ефективність його дій Психологічне настроювання — це створекня стану готовності до виконання певно! діяльності.

Розглядаючи здатність учителя до керування самопочуттям у межах традиційних понять майстерності й техніки педагога, слід зазначити, що здатність керувати собою є елементом педагогічної техніки, Психологічне настроювання педагога, його вміння грати, "гальмувати свої неприємності", створювати загальну мажорну атмосферу, на думку А. С. Макаренка, є джерелом доброзичливості в дитячому колективі, готовності до діяльності та подолання труднощів у розв'язанні колективних завдань. А. С. Макаренко зазначав, що мажор і гру не слід зводити лише до зовнішніх засобів поведінки педагога, Це передусім уміння раціонально, "не згораючи", зазнавати великих навантажень.

Як же можна оволодіти цими вміннями? Ю.Л.Львова називає систему роботи вчителя з керування самопочуттям психологічною гімнастикою {4]. Психологічна гімнастика містить низку вправ, які дають змогу розвинути психофізичний апарат, сформувати вміння тримати в готовності "апаратуру", яка збуджує почуття, створити умови для її безвідказної діяльності.

З точки зору Ю. Л. Львової, джерелами психологічної гімнастики вчителя є: театральна педагогіка (елемент системи К. С Станіславського) та психотерапія (елементи аутогенного тренування). Досвід підготовки актора містить великий матеріал з розвитку внутрішньої техніки, який дозволяє збудити найрізноманітнішу палітру почуттів. До числа вправ з психологічної гімнастики вчителя Львова відносить дії в "передбачуваних обставинах", "якби", та вправи на зняття м'язових "затискачів". "Якби", або дія в "передбачуваних обставинах", дають змогу вчителеві уявити необхідну ситуацію, викликати оновлені почуття та пережити їх у реальній педагогічній взаємодії.

Здатність знімати м'язове напруження посідає особливе місце в психологічній гімнастиці вчителя. Надмірне м'язове напруження спричинює втому, знижує працездатність учителя, гостроту його сприйняття. Як запобігти цьому станові? Навчитися розслаблювати м'язи свого тіла! Д. Карнегі зазначає, що із втомою можна боротися шляхом використання засобів для зняття м'язового напруження [7, с 186].

М'язове розслаблення супроводжується релаксацією. Релаксація — це стан спокою, розслабленості, що виникає у людини внаслідок зняття напруження.

Процес самонавіювання здійснюється шляхом багаторазового повторення певних словесних формулювань — "формул" самонавіювання. Для того щоб процес самонавіювання пройшов успішно, необхідно:

1. Визначити мету роботи над собою і відповідно до цієї мети дібрати формули самонавіювання.

2. Під час складання словесних формул слід керуватися такими правилами: формула має бути чіткою і лаконічною, не містити заперечної частки "не"; послідовність словесних формул така: хочу — можу — буду — є ("Я хочу бути спокійним і впевненим, я можу бути спокійним і впевненим, я буду спокійним і впевненим, я спокійний і впевнений").

3. До засобів керування психічним станом передусім відносять: бібліотерапію, музикотерапію, трудотерапію та імітаційну гру. Г. Ш. Габдреєва пропонує таку характеристику викладеним вище засобам. Бібліотерапія — засіб керування психічним станом людини шляхом читання художньої літератури. Музикотерапія — це засіб ке-

І72

руванш психічним станом людини за допомогою музики. Так, ритмічна мажорна музика, як правило, підносить настрій та працездатність людини. Мінорна мелодія сприяє розслабленню, викликає стан спокою. Під трудо-терапією розуміють засіб керування психічним станом людини за допомогою включення в активну трудову діяльність. Імітаційна гра — активний метод самоуправління психічним станом, який полягає у програванні суб'єктом ролі такої людини, якою б йому хотілося бути.

У системі засобів керування психічним станом особливе місце посідає аутогенне тренування. Аутогенне тренування — це спеціальні вправи, спрямовані на формування у людини навичок свідомого впливу на різні функції організму —навичок самонавіювання. Аутогенне тренування охоплює три основні етапи: 1) розслаблення (вхід у стан релаксації); 2) самонавіювання на фоні стану релаксації; 3) вихід із стану релаксації.

В. О. Сухомлинський надавав особливого значення вихованню душевної рівноваги. Він говорив про неприпустимість у діяльності вчителя роздратованості, неврівноваженості, цінував уміння бути оптимістом, доброзичливість, гумор педагога.

Таким чином, засоби керування психологічним самопочуттям учителя можна умовно розподілити на групи. Перша група пов'язана з контролем над діяльністю психофізичного апарату (тонус м'язів, дихання, темп мовлення). Друга група впливає на особистісні утворення (спрямованість особистості, установки та ціннісні орієнтації, якості особистості).

3. Виконання вправ на розвиток умінь

психофізичної саморегуляції, настроювання

на наступну діяльність

Вправа 1о Контроль та регуляція дихання. Дихання й емоційний стан взаємопов'язані. В стані збудження, хвилювання, тривога значно змінюється частота та глибина дихання. Контроль дихання може сприяти регуляції емоційного стану людини. Для регуляції цих станів рекомендується виконати вправи "Діафрагмальне дихання", "Ритмічне дихання".

А іафрагмальнє дихання Вдих відбувається через ніс. Спочатку при розслаблених та злегка опущених плечах повітрям заповнюються нижні відділи лег-чів, живіт при цьому дедалі більше випинається. Потім під час вдиху послідовно піднімаються грудна клітка, плечі та ключиці. Погний видих відбувається в тій же послідовності: поступово втягується живіт, опускаються грудна клітка, плечі, ключиці.

Ритмічне д их а н н я

Те ж саме дихання, але виконується в певному ритмі, найкраще під час нешвидкого ходіння. Вісім кроків — вдих, 4 — затримка дихання, вісім — видих. Далі можна — 10: 5: 10. Скорочення видиху має мобілізуюче значення. Допомагає нормалізації й позіхання.

Як відомо, емоційне напруження супроводжується напруженням м'язів, які готують організм до наступної діяльності. Тому регулювати внутрішнє самопочуття можна, знаючи, що таке м'язове напруження.

Вправа 2. Контроль тонусу мімічних м'язів. Ця вправа допомагає не тільки надати обличчю спокійного виразу^ а й домогтися внутрішньої гармонії й заспокоєння.

Текст може бути таким: "Моя увага зупиняється на обличчі. Моє обличчя спокійне. М'язи чола розслаблені. Губи та зуби розімкнеш. М'язи щік розслаблені. М'язи очей розслаблені. Моє обличчя, як маска. Разом із посмішкою я відчуваю, як зникає напруження з обличчя і з усього тіла".

Вправа 3. Розслаблення та напруження м'язів рук. Станьте прямо, руки — вперед, пальці — стиснуті в кулак; одночасно напружуються м'язи кисті, передпліччя, плечей. При цьому потрібно пам'ятати про мисленнєву дію (ви хочете бути сильним, міцним, ваші м'язи дуже напружені). А тепер розслабтеся: руки вільно падають, здійснюючи маятникоподібні рухи.

Вправа 4. Зняття м'язового напруження з використанням елементів аутогенного тренування [5, с 14—17].

Вправа 5, Використання бібліотерапії. Прочитайте вірш, прозовий уривок. Обговоріть, які почуття викликає прочитане.

Вправа 6, Використання музики в поєднанні з зоровими образами. Перегляньте слайдову програму, яка супрово-

джується музичним фоном. Опишіть свій стан. Відзначте ті музичні фрагменти та зорові образи, які стимулюють у вас приплив сил, викликають готовність до дії або, навпаки, діють на вас заспокійливо, розслаблюють.

Вправа 7. Дія в передбачуваних обставинах. Одним з важливих елементів психологічного настроювання вчителя є використання магічного "якби". Ю. Л. Львова зазначає, що "якби" створює внутрішній духовний рух, який органічно виявляється у зовнішньому вигляді вчителя, в його міміці, жестах, погляді, в прихильності до учнів. Побувавши в уявному світі, вчитель переносить почуття, що виникли, в реальність, починає працювати з натхненням.

Використовуючи засіб "якби", продемонструйте варіант привітання учнів:

а) ви вперше увійшли в цей клас;

б) ви — класний керівник у цьому класі впродовж тривалого часу;

в) ви — засмучені вчинком учнів, до яких прийшли;

г) ви відчуваєте гордість за успіхи учнів у навчанні;

д) ви маєте повідомити неприємну новину;

ж) ви маєте повідомити приємну новину.

Проаналізуйте, на що у вашому досвіді можна спертися для створення передбачуваної ситуації "якби". Визначте причину можливих утруднень під час виконання цієї вправи.

4. Моделювання педагогічної ситуації:

розповідь учителя (розробка програми

психологічного настроювання на виконання

педагогічної розповіді в аудиторії)

Під час підготовки до цього етапу навчальної взаємодії слід розробити варіант власної програми психологічного настроювання до наступної педагогічної діяльності (педагогічна розповідь учителя).

В основу розробки програми можуть бути покладені відомі засоби створення творчого самопочуття вчителя.

Алгоритм дій у створенні психологічного настроювання.на наступну діяльність учителя можна подати з допомо-

гою запропонованого нижче переліку запитань. Пошук

відповідей на ці запитання дасть змогу студентам скласти варіант психологічного настроювання до виступу в аудиторії з розповіддю.

1. Сформулюйте педагогічну мету розповіді. В чому значущість та актуальність теми розповіді для слухачів?

2. Якою є особистісна значущість теми розповіді для вас? Визначте в розповіді ті моменти, які мають для вас емоційну привабливість, зафіксуйте їх у своїй свідомості.

3. Які особливості наступної взаємодії (склад учнів, їхні індивідуально-психологічні особливості)? Подумки опишіть їх.

4. Які утруднення можуть виникнути в слухачів під час сприйняття розповіді?

5. Як ви хочете виглядати під час виступу? Опишіть позу, жести, міміку.

6. Що буде об'єктом вашої уваги під час виступу?

7. Як ви будете контролювати свій психічний стан під час виступу?

Студенти моделюють в аудиторії вступну частину розповіді. Головна мета роботи — аналіз ефективності використаних засобів психологічного настроювання на наступну діяльність. Самоаналіз роботи студентів доцільно вести відповідно до пунктів програми психологічного настроювання на наступну діяльність. Особливу увагу потрібно приділити обговоренню причин незбігу між задумом педагогічної взаємодії і її реальним втіленням студентом, пошукові шляхів удосконалення психологічної саморегуляції майбутнього вчителя.

4. КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ: ВИРАЗНІСТЬ МОВЛЕННЯ

Мета: закріплення знань про роль і засоби виразності мовлення вчителя; оволодіння технікою створення словесних картин у процесі розповіді; формування установки на самостійну роботу з удосконалення вмінь виразного мовлення.

Обладнання; записи мовлення вчителя на уроках; роздатковий дидактичний матеріал, таблиця "Засоби й умови виразності мовлення вчителя".

Опорні поняття: виразність мовлення; партитура тексту; словесні картини (образи); словесна дія.

План заняття

1. Діагностика рівня сформованості умінь створювати словесні картини в процесі розповіді.

2. Перевірка головних теоретичних положень з теми.

3. Виконання вправ на розвиток умінь виразного мовлення як засобу педагогічного впливу.

4. Моделювання педагогічної ситуації: розповідь учителя.

Завдання для студентів

1. Підготуватися до співбесіди, використовуючи рекомендовану літературу.

1.1. Поняття виразності мовлення. Виразність як елемент словесної дії вчителя.

1.2. Засоби створення словесних картин; техніка інтонаційної виразності розповіді.

1.3. Напрямки самостійної роботи майбутнього вчителя з удосконалення виразного мовлення.

2. Виконати вправи 3, 4, 5.

3. Підготуватися до моделювання ситуації: розповідь учителя з елементами опису. Розробити партитуру тексту, техніку створення словесних картин, відпрацювати інтонаційні фігури розділових знаків.

Рекомендована література

1. Основы педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна. — К., 1987.— С. 37—61.

2. Основы педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна. — М., 1989. — С. 85—92, 107—133.

3. Основы педагогического мастерства: Метод, рекомендации к практическим занятиям для студентов второго курса, — Полтава, 1992. —С. 57—63.

4. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990. — С. 140—205.

5. Головин Б. Н. Основы культуры речи. — М., 1988. — С, 41—122, 164—226.

6. Ладыженская Т. А. Живое слово. Устная речь как средство и предмет обучения. — М., 1986. — С. 6—52, 96—108,

ХІД ЗАНЯТТЯ

1„ Діагностика рівня сформованості уміння створювати словесні картини в.процесі розповіді

Вправа 1. Викладач називає предмет (наприклад, "олівець", "зошит", "щоденник") і пропонує завдання: а) уявити цей предмет, пригадати ситуації, картини зі свого

життя, пов'язані з ним, визначити асоціації, відчуття, які він викликає; б) описати цей предмет так, щоб слухачі його побачили, викликати в них відповідне ставлення до нього.

Вправа 2. Викладач пропонує змоделювати ситуацію розповіді вчителя учням, в якій є опис дійових осіб, подій тощо. Завдання: описати ці картини так, щоб слухачі їх побачили, відчули настрій, який вони викликають.

Варіанти картин, які потрібно описати: а) вовк і семеро козенят з однойменної народної казки; б) марсіанські пустелі (за оповіданнями Р. Бредбері "Марсіанські хроніки"); в) горщик із медом, який подарували Вінні-Пу-хові; г) краєвиди Києва за часів Київської Русі. Можливі інші варіанти, які будуть ураховувати специфіку роботи зі студентами.

У процесі виконання вправ оцінюють уміння створювати у слухачів за допомогою виразних засобів мовлення зорові образи, викликати відповідні почуття, посилювати враження від почутого. Визначається рівень володіння цими вміннями (високий, достатній, недостатній).

2. Перевірка головних теоретичних положень з теми

Готуючи відповідь на це питання, важливо зосередити увагу на таких моментах.

Мовлення вчителя може по-різному впливати на учнів. Значною мірою це залежить від його комунікативних якостей, зокрема такого важливого показника, як виразність. Аналіз шкільної практики дає можливість переконатися в цьому. Так, на жаль, ще можна спостерігати приклади мовлення безбарвного, монотонного. Воно не викликає в учнів емоційного ставлення до того, про що говорить учитель, не збуджує їхньої думки. Вчитель просто інформує про ті чи інші явища, предмети, залишаючи учнів пасивними слухачами, які мусять механічно сприймати і відтворювати цю інформацію. Та й сам учитель, посідаючи позицію інформатора, як суб'єкт не включається до активної взаємодії з учнями.

На противагу цьому — приклади виразного мовлення, яке активізує увагу учнів, їхню відтворювальну і твор-

чу уяву, викликає співроздуми і співпереживання. Образне, емоційне, естетично привабливе мовлення і називають виразним. Для виразного мовлення характерні також безпосередність, конкретність, здатність викликати в слухачів візуальні картини, яскраві бачення і відчуття. Перелічені особливості виразного мовлення позитивно впливають на механізм мислення учнів, загострюють чуттєвість слухового аналізатора; учень настроюється на сприймання звукової інформації. Вчитель, який володіє засобами виразного мовлення, має ефективний інструмент виховного впливу на дітей. Не будемо забувати і того, що за допомогою виразного мовлення вчителя формується виразне мовлення в учнів.

Різні ситуації педагогічного спілкування потребують використання відповідних типів мовленнєвої виразності. Певну специфіку має мовлення вчителя в ситуаціях розповіді. Розповідь, як відомо, відрізняється від інших видів мовлення вчителя (наприклад, пояснення, коментар) тим, що вона має викликати в учнів активність образного мислення, почуттів. Учитель повинен розказувати так, щоб учні бачили те, що бачить він, відчували те, що він відчуває, коли говорить. Мета вчителя — допомогти учням не тільки зрозуміти, а й побачити, відчути те, про що йдеться. Майстерність виразної педагогічної розповіді і полягає в умінні викликати в учнів реальні життєві відчуття, активізувати діяльність уяви, пам'яті. Розповідаючи, вчитель не просто пояснює, інформує, а ніби перекладає суху мову наукових понять на емоційну мову чуттєвих образів.

Доцільно згадати теорію К, С Станіславського, за якою він поділяв дію актора на сцені на фізичну і словесну. Він вважав, що слово, яке звучить зі сцени, теж, повинно бути дією. "Діяти словами", за визначенням видатного режисера і педагога, означає намагатися впливати словами на слухачів відповідно до завдання і надзавдання розповіді, допомагати їм побачити розповідь так, як бачить її оповідач. Пропонуємо визначити своє ставлення до використання спадщини К. С Станіславського в педагогічній діяльності.

Відповідь на друге питання дасть змогу визначити головні засоби і техніку виразного мовлення вчителя. Ра-

димо звернути увагу на те, що в техніці виразного мовлення виділяють дві групи засобів — виражальні засоби художнього мовлення і виражальні засоби звукового мовлення [4, 5). До першої групи належать виражально-зображальні засоби мови — тропи (епітети, метафори, порівняння: гіперболи, алегорії тощо). Підсилювати об-разно-емоційну виразність мовлення можуть також введення в розповідь віршованих цитат, крилатих висловів, використання прийомів стилістичного синтаксису (введення в оповідання діалогу, антитези, емоційних окликів),

У другій групі засобів виразності мовлення слід виокремити насамперед мовленнєву інтонацію [2, 4]. Важливо знати, що інтонаційну забарвленість мовленню забезпечують якості його звучання: сила звука (посилення і послаблення), що зумовлює динаміку мовлення і відбивається в наголосі; висота звука (підвищення і зниження), що передає мелодику мовлення; швидкість звука, що визначає темп і ритм мовлення; тембр мовлення, що надає йому емоційної забарвленості. Сукупність цих компонентів, які зумовлюються змістом і метою висловлювання, і допомагає знайти точну мовленнєву інтонацію.

Техніка створення в процесі розповіді словесних картин різноманітна. Найцікавіші знахідки в цьому плані мають теорія і практика театрального мистецтва, риторика [4, 5, б]. В процесі підготовки до практичного заняття радимо ознайомитися з деякими з них: введенням у розповідь описів, які підсилюють звукове і зорове зображення; використанням замість загальних слів конкретних фактів, деталей, які мають великий емоційний вплив, полегшують сприйняття (так звана "образна конкретність"); використанням прийому персоніфікації, введенням у розповідь власних спогадів, спостережень, емоційних суджень; розробкою партитури тексту розповіді.

Відповідь на третє питання допоможе глибше усвідомити те, що виразність мовлення потребує спеціальної роботи над собою. Вона забезпечується дотриманням низки умов [4, 6]. Звернімо увагу тільки на деякі з них:

а) учитель, який розказує дітям оповідання, повинен сам уявляти ті предмети, явища, події, про які він розповідає. У нього мають бути розвинені творча і відтворю-вальна уява, здатність до емоційного відгуку, асоціатив-

на і образна пам'ять. Звідси виникає вимога до педагога: вчитися бачити, чути, відчувати світ у розмаїтості кольорів, звуків, картин;

б) учитель має бути зацікавлений тим, про що він розповідає. Демонстрація особистісного ставлення надає розповіді щирості, допомагає знайти потрібну, інтонацію, а отже, й запобігти монотонності. Зацікавленість учителя породжує в учнів емоційний та інтелектуальний відгук, сприяє встановленню психологічного контакту між ними;

в) учитель повинен досконало володіти мовою, її виразними можливостями, систематично вдосконалювати техніку і культуру мовлення. Важливо формувати в себе психологічну установку на виразність мовлення, здійснювати самоконтроль вербального і невербального спілкування, удосконалювати комунікативні якості свого мовлення.

3. Виконання вправ