Правила роботи з реактивами.

Працюючі в лабораторії повинні знати основні властивості реактивів, особливо ступінь їхньої шкідливості й здатність до утворення вибухонебезпечних і вогненебезпечних сумішей з іншими реактивами. На всіх склянках з реактивами обов'язково повинні бути етикетки з позначенням, що в них перебуває, або напису, зроблені олівцем для скла. Якщо на склянці з реактивом немає етикетки або написи, то його не можна застосовувати до моменту встановлення речовини.

З ацетоном, етиловим ефіром, петролейним ефіром і іншими вогненебезпечними речовинами варто працювати вдалині від вогню, сильно нагрітих предметів, включених електронагрівальних приладів - у витяжній шафі. Легкозаймисті речовини не можна нагрівати на відкритих електроплитках або пальниках. Якщо вогненебезпечна рідина буде розлита, те її засипають піском або накривають аркушем азбесту.

З легкозаймистими речовинами, що виділяють летучі, отрутні, кислі парі, а також неприємні запахи, треба працювати тільки у витяжній шафі. При проведенні робіт у витяжній шафі голова й корпус тіла повинні залишатися поза шафою; спостереження за роботою необхідно проводити через скло опущеного скла.

Правила обігу з концентрованими речовинами: розлиті кислоти й луги необхідно негайно нейтралізувати, а потім ретельно змивати водою. Для нейтралізації лугів застосовуються розчини борної або 8%-й оцтової кислот, для нейтралізації кислот – 5%-й розчин питної соди. Хромову суміш, застосовувану для посуд, і інші міцні розчини не можна всмоктувати піпеткою й виливати в раковину.

Правила обігу з сірчаною кислотою: потрапляючи на тіло, руки, особу, сірчана кислота дає сильні опіки. Тому варто працювати з сірчаною й ін. кислотою обережно, дотримуючись наступних правил:

- при відборі проб сірчану та ін. кислоти, при переливанні, при розведенні - одягати окуляри; не втягувати сірчану або ін. кислоту з піпетки ротом;

- при вийманні пробок із пробірок не тримати пробірки отвором до себе або убік поблизу стоячих людей;

- біля робочого місця необхідно мати готовий 0,5%-й розчин питної соди в кількості 1 літр;

- якщо на руки й обличчя потраплять бризки кислоти, необхідно негайно змити їх чистою водою, після чого промити слабким розчином питної соди й потім знову чистою водою.

Правила роботи на центрифузі:

- перед початком центрифугування необхідно переконатися в справності центрифуги. У патрони центрифуги завжди варто вставляти тільки парну кількість центрифужних пробірок, розташовуючи їх симетрично один проти іншого, у противному випадку центрифуга не буде врівноважена, хід її буде нерівномірним, що приведе до псування центрифуги. При непарному числі центрифужних пробірок для врівноважування вставляють ще одну пробірку, наповнену водою.

- перед початком центрифугування кришку центрифуги міцно закріплюють.

- не дозволяється зупиняти центрифугу при швидкому обертанні. При вповільненому обертанні її дозволяється зупиняти легким натисканням у центрі кришки або гальмом.

Перша допомога при нещасних випадках.

Нещасні випадки в лабораторії можуть бути викликані термічними або хімічними опіками, пораненнями або отруєннями. При наданні першої допомоги в лабораторії повинна бути аптечка, у якій завжди є бинти, гігроскопічна вата, 3-5%-й розчин йоду, 1-%-й розчин борної кислоти, 5%-й розчин оцтової або молочної кислот, 2-3%-й розчин двовуглекислого натрію колодію і ін. У важких випадках необхідно звернутися до лікаря.

Опіки. При термічних опіках (у вогні, паром, гарячими предметами) першого ступеня (почервоніння) на обпалене місце варто покласти вату, змочену 96%-м розчином етилового спирту. При опіках іншого ступеня (поява міхурів) накладають вату, оброблену 3-5%-м розчином марганцевокислого калію (КМnО₄) або 5%-м розчином таніну. У випадку опіку третього ступеня (руйнування тканин) рану накривають стерильною пов'язкою й негайно викликають лікаря.

При хімічних опіках кислотами обпалене місце рясно промивають водою, прикладають примочки з 2-3%-го розчину питної соди, риванолу (1:100) або фурациліну (1:5000), при опіку іншого ступеня - пов'язку зі стрептоцидовою або синтоміциновою емульсіями.

При хімічних опіках лугами й концентрованим розчином аміаку обпалене місце рясно промивають протягом декількох хвилин водою й накладають пов'язки з 5%-ним розчином оцтової кислоти, соляної, лимонної й іншої слабкої кислот. При опіку негашеним вапном – вапно змивають рослинними маслами або вазеліном. При опіку формаліном обпалені місця рясно промивають 5%-м розчином нашатирного спирту (аміаку) або водою. При опіку 30%-м розчином Н₂О₂ рану промивають водою.

При попаданні кислоти або луги в око необхідно негайно промити його більшою кількістю води протягом 10-30 хв., а потім у випадку опіку кислотою 2-3%-м розчином бікарбонату натрію, при опіку лугом 2%-м розчином борної кислоти, при попаданні аміаку 0,5-1%-м розчином квасців. При хімічних опіках порожнини рота лугами рот промивають 3%-м розчином оцтової кислоти або 2%-м розчином борної кислоти. При опіках кислотами рот прополіскують 5%-м розчином бікарбонату натрію.

Поранення. При пораненнях склом рану очищають від осколків, а потім змазують йодом і зав'язують бинтом.

Отруєння. У всіх випадках отруєння хімікатами варто негайно викликати лікаря або негайно відправити потерпілого в медпункт. У виняткових випадках при отруєнні лугами постраждалий варто дати випити молоко, при отруєнні кислотами – воду з льодом, 1%-й розчин питної соди.

Правила роботи з культурами мікроорганізмів

У лабораторних умовах мікроорганізми вирощують на щільних або рідких живильних середовищах які розливають у пробірки, колби або чашки Петрі. Посіви й живильні середовища попередньо стерилізують. Внесення клітин мікроорганізмів у стерильне середовище називають посівом, або інокуляцією. Посів (або пересівання) мікроорганізмів вимагають дотримання певних правил, які необхідно виконувати, щоб зберегти досліджувану культуру від забруднення сторонніми мікроорганізмами.

Перед посівом необхідно ретельно надписати на пробірці (колбі або чашці Петрі) назву мікроорганізму й дату посіву. Напис роблять чорнилом по склу або наклеюють етикетку.

Клітини мікроорганізмів для посіву або готування препаратів беруть бактеріологічною петлею або голкою, якщо мікроорганізми вирощені на щільному середовищі; для узяття клітин з рідкого середовища частіше використовують стерильні піпетки.

Бактеріологічні петлі й голки роблять, використовуючи тонкий дріт із платини або ніхрому, що закріплюють у металевому утримувачі або впаюють у скляну паличку. Діаметр бактеріологічної петлі – 2-4мм.

Бактеріологічну петлю (або голку) перед узяттям клітин мікроорганізмів стерилізують. Для цього дріт пропалюють до почервоніння в полум'ї пальника й одночасно обпалюють частину, що примикає до петлі, утримувача, що буде вводитися усередину судини, що містить мікроорганізми. При прожарюванні петлю тримають у полум’ї майже вертикально, щоб весь дріт був рівномірно розпечений. Відразу ж після стерилізації петлю (голку) уводять у судину з мікроорганізмами. Щоб не ушкодити клітини мікроорганізмів петлю (голку) спочатку прохолоджують, доторкаючись до внутрішньої поверхні судини або живильного середовища вільної від клітин мікроорганізмів, і тільки після цього захоплюють невелику кількість мікробної маси.

Добір клітин мікроорганізмів, вирощених на щільному середовищі в пробірці, здійснюють у такий спосіб. Пробірку з культурою беруть у ліву руку так, щоб поверхня живильного середовища нальотом вирослих мікроорганізмів була звернена догори й була добре видна. Пробірку тримають у горизонтальному або трохи похилому положенні. У праву руку беруть петлю й тримають її як олівець, прожарюють у полум’ї пальника. Потім, не випускаючи петлі, мізинцем і підмізинним пальцем правої руки притискають зовнішній кінець ватяної пробки до долоні й виймають пробку із пробірки. Край відкритої пробірки злегка обпалюють у полум'ї пальника, уводять у пробірку стерильну петлю й, відібравши невелику кількість мікробної маси, виймають петлю із пробірки. Горлечко пробірки знову обпалюють у полум'ї пальника, потім обпалюють внутрішній кінець ватяної пробки й закривають нею пробірку, що ставлять потім у штатив, а витягнутий матеріал використовують для готування препарату. Клітини мікроорганізмів, що залишилися на петлі після готування препарату, спалюють у полум'ї пальника. У цьому випадку прожарювання петлі починають із ділянки дроту, що примикає до кільця, щоб клітини, що залишилися на петлі, підсохнули й не утворили аерозоль, що забруднює повітря. Потім петлю переводять у вертикальне положення, прожарюють до почервоніння й тільки після цього ставлять на місця.

Клітини мікроорганізмів, що виросли в рідкому середовищі, відбирають стерильною піпеткою, рідше – петлею. Для цього піпетку виймають за верхній кінець із паперу, у якій вона стерилізувалася, і беруть середнім і великим пальцями правої руки. У ліву руку беруть пробірку (колбу) з рідким середовищем, відкривають пробку, дотримуючись всіх правил та застережень, описаних вище, і вводять піпетку в судину. Відібравши частину середовища, закривають судину пробкою й використовують узяту пробу для готування препарату або посіву у свіже живильне середовище Після цього піпетку негайно переносять у дезінфікуючий розчин (0,5-3%-ний водяний розчин хлораміну або 3-5%-ний водяний розчин фенолу), не торкаючись нею навколишніх предметів.

При посіві клітин мікроорганізмів з одного середовища в ліву руку зручно взяти дві пробірки – одну з стерильним середовищем (далі від себе), іншу – з культурою мікроорганізмів (ближче до себе), а в праву руку – бактеріологічну петлю. Стерилізують петлю в полум'ї пальника, потім, пригорнувши пробки двох пробірок долоні мізинцем і підмізинним пальцями правої руки, відкривають пробірки. Бактеріологічною петлею відбирають клітини мікроорганізмів і вводять петлю в пробірку зі стерильним скошеним середовищем майже до дна. Злегка торкаючись петлею поверхні агару, приводять від дна нагору зиґзаґоподібну або пряму рису – штрих. Посів голкою проводять у такій же послідовності, як і посів петлею, з тією лише різницею, що в товщу щільного середовища роблять укол.

Якщо посів приводять у рідке середовище, то пробірки тримають майже вертикально, щоб не замочити пробки. Петлю із клітинами мікроорганізмів занурюють безпосередньо в середовище.

Всі описані вище маніпуляції проводять біля полум'я пальника (але не в полум’ї!) по можливості швидко, щоб не забруднити культуру сторонніми мікроорганізмами. Не рекомендується робити різкі рухи, ходити біля місця, де проводиться посів мікроорганізмів, тому що рух повітря збільшує ймовірність випадкового забруднення культури.

Посіви мікроорганізмів у стерильні середовища найкраще здійснювати в особливих приміщеннях – боксах. Бокс є невелика ізольована кімната, що розділена перегородкою на дві частини. В основне робоче приміщення боксу входять через тамбур, що має розсувні двері, що виключає різке переміщення, повітря й, отже, занесення ззовні сторонньої мікрофлори. Устаткування боксу складається зі стола з поверхнею, що миється легко, стільця, газового пальника й бактерицидної лампи, укріпленої в спеціальному штативі або змонтованої на стелі боксу. У боксі зручно мати підсобний стіл, на якому розміщають необхідні під час роботи предмети. Все встаткування боксу, його стіни, підлога й ін. періодично миють і протирають дезінфікуючими розчинами. Перед роботою бокс опромінюють бактерицидною лампою протягом 40-60 мін.

Після посіву пробірки (або інші посуд, у яких вирощують мікроорганізми) поміщають у термостати, у яких за допомогою терморегуляторів підтримується постійна температура.

Посуд з культурами мікроорганізмів, що підлягають викиданню, треба автоклавувати, щоб убити клітини, і тільки після цього мити. Поверхня щільних середовищ треба заливати на добу дезінфікуючим розчином.