Об’єм розділу «огляд літератури» не повинен перевищувати 1/3 усієї роботи.

При написанні дипломної роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дипломній роботі, або на ідеї й висновки з яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дипломна робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання у дипломній роботі.

Посилання в тексті дипломної роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті дипломної роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

 

Приклад:

цитата в тексті: «... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації [6, с. 15]».

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навч. посіб. / М.С. Дороніна – К.: Академкнига, 1998. – 192 с.

 

Якщо студентом не опрацьовано літературне джерело, то посилання на нього наводять за таким зразком: (Яценко, 1987; цит. за Карповим, 1989). В іншому випадку посилання на роботу В.В. Яценко (1987), без згадування роботи А.А. Карпова (1989) буде розцінюватися, як плагіат.

Посилання на ілюстрації дипломної роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «(рис. 1.2)».

Посилання на формули дипломної роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад,«... у формулі (2.1)»..

На всі таблиці дипломної роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця», в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2»..

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації слід вказувати скорочено слово «дивись»., наприклад: «див. табл. 1.3»..

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

 

Загальні вимоги щодо цитування такі:

– текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

– цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

– кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

– при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів

своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

– якщо необхідно виявити ставлення автора дипломної роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

 

До теоретичного огляду літератури можуть бути різні підходи:

- історичний – це послідовний виклад варіантів вирішення визначеної проблеми і вибудовування основних положень у процесі розвитку науки. Коротка характеристика сучасного стану. На початку в такому разі обов’язкова періодизація з чітким виділенням її критеріїв;

- системний – опис системи понять, основних положень теорії і наслідків, обґрунтування їх правильності. Найбільш зручний при наявності єдиної і повної теорії, у рамках якої проводиться дослідження при не конкурентній здатності інших підходів.

- критичний – розгляд наявних у даний час поглядів на проблему (підходів, визначень, варіантів вирішення). Послідовний їх опис із вказівкою основних плюсів та мінусів. Обґрунтування вибору того підходу, у якому виконана робота. Увага фокусується на співвідношенні підходів і наукових шкіл;

- об’єктивний – опис об’єкта дослідження, його властивостей, основних співвідношень, підходів до його дослідження, його розвитку.

Теоретична частина містить відповідь на запитання: «Що вже зроблено (доведене, досліджене)?» і узагальнює у системі наукового знання питання: «Що ще невідомо і як це можна дослідити?» яке стосується всієї експериментальної частини.

 

Емпірична частина починається розділом «Матеріали та методи дослідження». В структуру цього розділу входить: коротка довідка про завдання, поставлені у досліджені, предмет, об’єкт (опис об’єктів повинен містити вичерпану інформацію, яка дозволить повторити аналогічні дослідження для порівняння результатів), описання основних етапів дослідження або плану експерименту, його методичних особливостей.

Метод – це сукупність прийомів, способів, пізнавальної діяльності, що забезпечують надійний шлях до об’єктивного знання.

Методика – це спеціальні процедури одержання наукових даних, у яких поєднані методи дослідження, сукупність методів конкретного дослідження.

Процедура – це спосіб організації одержання даних, тобто, спосіб проведення методик дослідження.

При характеристиці тривіальних методів не потрібно занадто детально їх описувати, достатньо навести посилання на підручник (монографію), у якому вони детально охарактеризовані. Оригінальні методи опрацювання матеріалу повинні бути детально висвітлені та обґрунтовані.

Статистична обробка матеріалу у дипломних (випускних) роботах студентів обов’язкова. Опис методів статистичної обробки отриманих результатів проводиться з посиланнями на літературні джерела і комп’ютерні програми (із указівкою номера ліцензії).

Основні експериментальні розділи викладаються у частині «Результати та їх обговорення», що, як правило, містить від 2 до 4 розділів, але в кожному конкретному випадку їх кількість повинна чітко відображати всі етапи (аспекти) дослідження.

Об’єм основних розділів дипломної роботи не повинен бути меншим за 2/3 від сумарного об’єму роботи (без додатків) Основні розділи повинні мати бібліографічні посилання на літературу, що дозволяє аналізувати власні дані та порівнювати їх з даними інших літературних джерел. Кожний розділ роботи повинен завершуватися короткими висновками (1-2 речення), які дозволяється дублювати у загальних висновках до всієї роботи.

Розділ «Висновки» – це частина, яка підводить підсумки до всієї роботи в цілому. Містить короткий витяг основних положень теоретичної частини та висновків експериментальної частини. Описує сферу застосування отриманих результатів і напрямки подальшого дослідження.

При ознайомленні членів ДЕК зі вступом та висновками у них повинно скластися чітке уявлення про стан проблеми, мету, й способи дослідження, а також про всі наукові та практичні здобутки даної роботи. Уміння робити правильні висновки, чітко й лаконічно їх формулювати – риса сформованого дослідника.

Не потрібно занадто навантажувати висновки числовими даними.

Обсяг висновків не повинен перевищувати 1 сторінку. Висновки звичайно складаються з 3-5 пунктів. До складу кожного пункту входять 1-3 речення.

Перелік посилань обов’язково нумерується. Для курсових робіт рекомендована кількість джерел складає 25-50, для дипломних (випускних) робіт – 40-100. При достатньому обґрунтуванні кількість посилань може бути збільшена. Бібліографічний опис подається мовою джерела. Список посилань рекомендується складати в алфавітному порядку, спочатку україномовні та російськомовні джерела, потім – іншомовні.

Усі джерела повинні бути проаналізовані в тексті роботи (не повинно бути зайвих джерел) і, навпаки, усі джерела, на які є посилання в тексті роботи, повинні бути зазначені у «СПИСКУ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ». Не допускається наведення одного джерела в списку літератури кілька разів (наприклад, на початку, як збірника робіт, а потім як окремих робіт із нього).

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ