Завідувач випускної кафедри направляє дипломну роботу з рецензією та відгуком керівника до державної екзаменаційної комісії для захисту.

Основні етапи написання роботи

 

Самовизначення –формування інтересу, установлення контакту з керівником, поглиблення знань з певної теми.

Вибір та уточнення теми: теми дипломних робіт визначаються керівником дипломної роботи, але студентам надається право вибору теми роботи (студент може запропонувати свою тему з необхідним обґрунтуванням доцільності її розробки).

Закріплення за студентом конкретної теми дипломної (бакалаврської, випускної чи магістерської) роботи та призначення наукового керівника затверджується завідувачем кафедри на засіданні кафедри та за поданням завідуючого кафедри здійснюється наказом по вузу.

Тематика дипломних (випускних) робіт повинна відповідати спеціальності, за якою здійснюється підготовка фахівця, реальним завданням народного господарства, науки, а також науковому напрямкові випускаючої кафедри. Вона розробляється на основі виконання на кафедрі держбюджетних, господарчо-договірних та пошукових науково-дослідних робіт.

Зміна теми дипломних (випускних) робіт дозволяється у надзвичайних випадках та оформлюється наказом по вузу. Підставою для такої зміни може бути: невідповідність теми дипломної роботи науково-технічному рівню підприємства - бази практики; відсутність можливості збирання матеріалів для виконання дипломної випускної роботи за затвердженою темою на високому рівні; необхідність заміни бази практики за сімейними чи іншими обставинами;

На початковому етапі роботи необхідно скласти план роботи. Складений студентом календарний план обговорюється з науковим керівником, коригується та затверджується завідувачем кафедри. Календарний план дозволяє досягти рівномірності навантаження та систематичності в роботі. Календарний план - основа для контролю роботи студента з боку наукового керівника та кафедри.

Підбір та аналіз літератури – потребує спеціальних навичок. Інформація з будь-якої наукової теми дуже широка за обсягом, часто за деякими розділами проблеми неповна, насичена спеціальними термінами та поняттями. Спочатку це викликає певні труднощі. Деякі студенти, занепокоєні великим обсягом роботи, задовольняються відомостями з найпізніших джерел та підручників. Це обмежує ерудицію, заважає здобуттю навичок узагальнення та аналізу, які є важливими складниками наукової діяльності. Із збільшенням обсягу прочитаної спеціальної літератури народжується зацікавленість, захоплення, бажання прочитати всю інформацію з даного питання (перехід кількості в якість).

Одночасно із літературою повинна проводитись її систематизація, а це неможливо без створення картотеки. До широкого розповсюдження комп’ютерної техніки найпоширенішим були паперові бібліографічні картки. Для людини, яка не має навичок роботи з електронними базами даних та повсякденного доступу комп’ютера, це найзручніший варіант.

Посилання на літературне джерело краще виписувати повністю на картку, із указівкою шифру для полегшення пошуку в каталозі в бібліотеці. Зручно також зберігати список літератури в електронному вигляді і використовувати гіперпосилання для цитат. Знаходячи цитати в бібліотеці, треба фіксувати сторінки, оскільки під час цитування в тексті роботи необхідно їх точно вказувати. Бажано також мати ім’я автора, як в українській так й в російській транскрипції, так і мовою оригіналу, – транскрипція може дуже відрізнятися.

Основні змістові питання, які повинні бути з’ясовані під час аналізу літератури, це:

- що являє собою досліджуваний об’єкт (явище, процес), його властивості, типи, розвиток та ін.?

- що про нього відомо, які є факти?

- які існують методи (способи) дослідження?

- які є проблемні моменти (невивчені моменти)?

Шляхи пошуку літератури:

- за рекомендацією наукового керівника: це найпростіший спосіб тому, що багато керівників заздалегідь готують списки літературних джерел для студентів. У будь-якому випадку не варто зневажати цим джерелом інформації, що може бути прекрасним орієнтиром.

- за списком рекомендованої літератури у підручниках та методичних посібниках: врахуйте, що тут буде тільки найнеобхідніше, перевірені знання, все дуже чітко, систематизовано та зрозуміло. Дуже зручно, що у методичні посібники, включають найчастіше тільки ті книги, які неодмінно повинні бути у бібліотеці, принаймні ті, що вказують як основну рекомендовану літературу.

- перегляд реферативних статей і оглядів, журналів і тез конференцій з посиланням на основні джерела: ефективний спосіб для того, щоб бути в курсі останніх досліджень і обговорюваних проблем.

- пошук за систематичним каталогом: найбільш важливим є вибір відповідних ключових слів.

- рекомендації компетентних у даній галузі викладачів і інших науковців, що займаються схожою проблематикою: ви можете поцікавитися у вашого керівника, хто в даний час займається близькою проблематикою.

- пошук за ключовими словами в Інтернеті: дуже зручно і корисно. Найбільші труднощі – відокремлювати важливе від усього іншого. Ключові слова для пошуку в Інтернеті відрізняються від тих, які використовуються в систематичному каталозі. Це специфіка всесвітньої мережі, яку потрібно спробувати ”на зуб”.

- перехресні посилання в тих джерелах, що вже прочитані: вважається хорошим тоном, якщо описуючи що-небудь, ви посилаєтеся на першоджерело або на авторитет. Тому варто уважно вивчити, хто і кого цитує. Варто, крім усього іншого, також перевірити в алфавітному каталозі, чи немає ще статей автора, який згадується у зв’язку з темою, що вас цікавить.

Типи літературних джерел залежно від того, якого типу джерело, яку саме інформацію ви можете там відшукати:

- підручник: претендує на вичерпану повноту викладу перевірених фактів, досліджень і теорій, найчастіше містить історичний огляд;

- навчальний посібник: більш докладний, але не настільки ж системний виклад якоїсь вузької теми, розділу науки;

- монографія: авторська версія опису якої-небудь вузької проблеми чи теорії. Як і дисертація, висвітлює проблему комплексно, поступово описуючи вирішення кола завдань, які виникли в ході дослідження;

- реферативний огляд: узагальнює дослідження останніх років на яку-небудь тему. Містить короткий опис цих досліджень;

- стаття в журналі найчастіше описує одне конкретне дослідження чи серію досліджень, з докладним викладом отриманих результатів та висновків.

Виконання розділу власних експериментальних досліджень проходить такі етапи:

- вибір і уточнення методів та методик дослідження;

- при підборі методів експериментального дослідження необхідно враховувати сучасність та відповідність обраних методів поставленим задачам;

- виконання практичної частини: як правило робота містить 2-4 основних розділи, але в кожному конкретному випадку їх кількість повинна чітко відображати всі етапи (аспекти) дослідження. Основні розділи повинні мати бібліографічні посилання на літературу,що дозволяє аналізувати власні дані та порівнювати їх з даними інших літературних джерел. Кожний розділ повинен завершуватись коротким висновком (1-2 речення), які дозволяється дублювати в загальних висновках роботи;

- написання висновків: уміння робити правильні висновки, чітко й лаконічно їх висловлювати – риса сформованого дослідника, тому не потрібно занадто перевантажувати висновки числовими даними, висновки повинні складатися з 4-5 пунктів, до складу кожного пункту входять 2-3 речення;

- статистична обробка даних, з використанням сучасних статистичних методів та аналіз отриманих результатів;

- робота над текстом та оформлення;

- виправлення письмового тексту, підготовка до захисту та захист роботи: це етапи, що частково перекривають один одного, складають три рівнозначних процеси, які включають: самостійне міркування, вибудовування припущень, аналіз, консультації з науковим керівником.