Основи педагогічної майстерності

Зміст навчального матеріалу, що виноситься на державну атестацію відповідає діючим програмам з курсів «Основи педагогічної майстерності» і «Педагогічні технології: теорія та практика», які розроблені і апробовані кафедрою педагогічної майстерності та менеджменту протягом багатьох років і затверджені відповідним чином.

Логіка змісту базового навчального матеріалу, що підлягає діагностиці в процесі державної атестації, побудована на взаємозв’язку трьох головних модулів курсу професійної майстерності майбутнього вчителя, до яких відносяться:

а) майстерність управління собою у педагогічній взаємодії;

б) майстерність педагогічної взаємодії;

в) майстерність володіння сучасними педагогічними технологіями.

 

Суспільна значущість професії вчителя. Функції вчителя.

Роль вчителя у суспільстві як головної ланки у передаванні накопиченого людством досвіду. Вчитель і соціальний прогрес.

Система функцій вчителя. Дидактична функція як навчання учнів самостійному здобуттю знань. Розвивальна функція учителя як створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, самоутвердження. Виховна функція педагога як спонукання учня до самовиховання, до керування своїм розвитком. Громадсько-педагогічна функція як реалізація принципу єдності вимог школи і сім’ї.

 

Сутність і структура педагогічної діяльності. Характеристика її компонентів (мета, суб’єкт, об’єкт, засоби, результати). Педагогічна діяльність як мета-діяльність.

Поняття і структура професійно-педагогічної діяльності. Педагогічна діяльність як діяльність педагога по управлінню діяльністю учнів у навчально-виховному процесі.

Мета педагогічної діяльності, її суб’єкт, об’єкт, засоби і результат. Розвиток особистості дитини як мета діяльності педагога.

Взаємозв’язок об’єкта і суб’єкта, засобів і результатів педагогічної діяльності. Педагогічна діяльність як «мета-діяльність».

Розуміння засобів педагогічної діяльності як всіх видів діяльності вихованця (гра, праця, спілкування, навчання), за допомогою яких здійснюється навчально-виховний процес.

Особистість педагога як головний інструмент праці вчителя.

 

Поняття педагогічної майстерності вчителя. Професійні вимоги до особистості вчителя-майстра.

Поняття педагогічної майстерності як комплексу якостей особистості вчителя, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійно-педагогічної діяльності. Педагогічна майстерність як система.

Критерії педагогічної майстерності. Діяльнісний характер педагогічної майстерності.

Комплекс професійних вимог до особистості вчителя майстра: педагогічна гуманістична спрямованість особистості, професійна компетентність, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

 

Педагогічна ситуація і педагогічна задача. Майстерність вчителя у розв’язанні педагогічних задач.

Педагогічна діяльність як ланцюг педагогічних ситуацій. Поняття педагогічної ситуації як фрагмента педагогічної діяльності, що містить суперечності між досягнутим і бажаним рівнями вихованості учнів і колективу.

Педагогічна задача як ланка педагогічної майстерності. Особливості розв’язання педагогічних задач педагогом-майстром. Етапи розв’язання педагогічної задачі: аналіз ситуації, усвідомлення проблеми і формулювання задачі, розроблення проекту рішення, практична реалізація проекту рішення.

Педагогічна техніка в діяльності вчителя. А.С. Макаренко і В.О. Сухомлинський про її сутність та значення.

Педагогічна техніка в діяльності вчителя. Педагогічної техніки вчителя – уміння використовувати свій психофізичний апарат як інструмент виховного впливу.

А. С. Макаренко і В. О. Сухомлинський про значення педагогічної техніки, необхідність і можливості оволодіння нею.

Педагогічна техніка як система прийомів організації поведінки вчителя, її компоненти.

Взаємозв’язок зовнішньої і внутрішньої техніки вчителя.

 

Зовнішня техніка вчителя. Вимоги до зовнішнього вигляду педагога. Основи мімічної та пантомімічної виразності.

Гармонійна єдність внутрішньогозмісту діяльності педагога і зовнішнього його вияву.

Зовнішня техніка вчителя як здатність управляти мовленням, мімікою, пантомімікою, поставою. Естетична виразність зовнішнього вигляду вчителя.

Успадковані та сформовані зовнішні особливості, способи вираження свого «Я» вчителем.

Невербальна культура вчителя. Вимоги до одягу, зачіски, аксесуарів, постави, ходи, дикції педагога.

Міміка як педагогічно доцільні виражальні рухи м’язів обличчя і пантоміміка як виражальні рухи всього тіла і окремих його частин.

 

Внутрішня техніка вчителя. Майстерність вчителя у керуванні психічним самопочуттям.

Внутрішня техніка вчителя як система прийомів управління психічним станом педагога, його робочим самопочуттям.

Компоненти внутрішньої техніки учителя: педагогічний оптимізм, впевненість у собі, уміння володіти собою і відсутність емоційного напруження, наявність вольових якостей.

Специфіка і техніка способів управління психічним станом педагога: регуляція м’язового напруження, зміна темпу дихання і рухів, аутогенне тренування, музикотерапія, працетерапія, бібліотерапія та інші.

Роль самонавіювання у керуванні психічним самопочуттям.

 

Мовлення в діяльності вчителя, його функції. Умови ефективності професійного мовлення вчителя.

Поняття про професійне мовлення вчителя.

Роль мовлення вчителя у педагогічній взаємодії. Труднощі і помилки у мовленні вчителя, їх психолого-педагогічні наслідки.

Різновиди усного мовлення вчителя у педагогічній взаємодії: діалог, монолог, полілог. Функціонально-стилістичні особливості усного мовлення у різних ситуаціях спілкування з учнями.

Майстерність володіння мовленням – інструмент педагогічної взаємодії. Техніка мовлення вчителя. Культура і виразність педагогічного мовлення.

 

Майстерність педагогічної розповіді. Техніка побудови монологу як прихованого діалогу.

Розповідь учителя як модель педагогічної діяльності, що являє собою форму усного монологічного викладу навчального матеріалу.

Мета педагогічної розповіді: інформативна, переконуюча, спонукальна. Види розповіді. Технологія підготовки і реалізації педагогічної розповіді, умови її успішності.

Показники майстерності розповіді вчителя: вміння управляти собою і увагою слухачів, вміння будувати інформаційно-наповнений і педагогічно доцільний зміст виступу, володіння виразним мовленням.

Діалогічні ознаки педагогічного монологу.

Професійне самовиховання вчителя: його сутність, структура, шляхи здійснення.

Самовиховання вчителя як необхідна передумова набуття і збереження професіоналізму.

Взаємозв’язок самовиховання з професійним ідеалом. Мотиви професійного самовиховання вчителя.

Структура самовиховання: самопізнання (самоспостереження, самоаналіз, самооцінювання й самопрогнозування); планування роботи над собою (самозабов’язання, плани роботи над собою, девіз життя, програма самовиховання); реалізація програми (самопереконування, самонавіювання, самонаказ, самосхвалення, самозаохочення, самоосуд); контроль (самоконтроль, самозвіт, самооцінка).

 

Професійно-педагогічне спілкування, його сутність, функції, види.

Спілкування вчителя з учнями як складова частина педагогічної діяльності. Поняття педагогічного спілкування, його сторони: комунікативна, перцептивна, інтерактивна.

Поліфункціональность педагогічного спілкування: обмін інформацією і співпереживанням, пізнання особистості і самоствердження, організація взаємодії.

Характер педагогічного спілкування: функціонально-рольове й особистісно-орієнтоване, їх взаємозв’язок у педагогічній діяльності.

 

Структура педагогічного спілкування. Правила, що оптимізують педагогічну взаємодію.

Структурні елементи процесу педагогічного спілкування і вимоги щодо оптимізації педагогічної взаємодії.

Моделювання як перший етап спілкування, в якому закладаються контури майбутньої взаємодії. Початковий етап і його роль у налагодженні емоційного і ділового контакту в педагогічній взаємодії.

Управління спілкуванням як свідома і цілеспрямована організація взаємодії з корекцією процесу спілкування відповідно до поставленої мети.

Аналіз педагогічного спілкування і його завдання: співвіднесення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання нової системи взаємодії.

 

Педагогічне спілкування як діалог. Критерії діалогічного педагогічного спілкування.

Діалог у спілкуванні педагога з учнями.

Поняття педагогічного діалогу як дії у педагогічному процесі, яка надає можливість для самовираження кожному партнерові у спілкуванні.

Діалогічне педагогічне спілкування, його ознаки: особистісна рівність, відкритість і довіра партнерів; домінанта педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів; модальність висловлювання і персоніфікація; поліфонія взаємодії і надання вчителем розвиваючої допомоги; двоплановість позиції педагога.

 

Контакт у педагогічному діалозі. Позиції і прибудови педагога у спілкуванні.

Педагогічний контакт як досягнення взаєморозуміння, спільних поглядів і взаємодії у вирішенні педагогічних завдань.

Ознаки психологічного контакту із співрозмовником: контакт очей; єдність оцінних суджень; наявність емоційного резонансу; згода з основними змістовими компонентами взаємодії; прийняття висловлювань та емоційного стану співрозмовника як значущих; взаємне особистісне прийняття, відкритість тощо.

Рольові позиції педагога у контакті: позиція «Дорослий», позиція «Батько», позиція «Дитина» і позиція неучасті. «Прибудови» і «добудови» у контакті педагога з дітьми, батьками й колегами, їх значення у налагодженні співпраці.

Бар’єри у педагогічному спілкуванні, їх види. Шляхи подолання бар’єрів у педагогічній взаємодії.

Поняття бар’єру у педагогічному спілкуванні як перешкоди, що заважає встановленню оптимального контакту у взаємодії.

Види бар’єрів: фізичні, соціальні, гностичні або смислові, естетичні, емоційні.

Типові психологічні бар’єри в діяльності вчителя: негативної установки на клас, боязні класу, негативного попереднього досвіду спілкування тощо.

Майстерність учителя у виборі шляхів і засобів подолання бар’єрів.

 

Стилі та моделі педагогічного спілкування. Їх вплив на ефективність діяльності учнів.

Стилі спілкування вчителя зі школярами як вияв характерних особливостей педагогічної взаємодії.

Ставлення педагога до вихованців і техніка керівництва як основа стилю спілкування вчителя: спілкування як спільна творчість, як дружнє ставлення, загравання, залякування, дистанція. Вплив стилю спілкування на характер взаємодії.

Стилі педагогічного керівництва: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Моделі спілкування педагога за класифікацією В. А. Кан-Калика.

 

Педагогічний такт і культура спілкування вчителя. “Я-висловлювання” у педагогічному спілкуванні.

Педагогічний такт як міра педагогічно доцільного впливу вчителя на учнів, вміння встановлювати продуктивний стиль спілкування.

Взаємозалежність такту і культура спілкування педагога.

Педагогічний такт на уроці. Принципи педагогічного такту. Правила поведінки учителя у конфліктній ситуації. Умови опанування педагогічним тактом.

Такт і тактика поведінки вчителя.

 

Індивідуальна педагогічна бесіда, її завдання, умови ефективності.

Індивідуальна бесіда як модель діалогічної взаємодії, її роль у педагогічній діяльності.

Структура спілкування у процесі бесіди, майстерність організації взаємодії на окремих її етапах.

Характеристика вербальних і невербальних засобів взаємодії в бесіді. Зворотній зв’язок у спілкуванні: рефлексивне і не рефлексивне слухання.

Вибір учителем позиції у бесіді: рівноправної, коли домінує ініціатор бесіди, коли ініціатор бесіди спонукає партнера взяти на себе ініціативу.

 

Методика контактної взаємодії як технологія організації індивідуальної педагогічної бесіди.

Методика контактної взаємодії як особлива процедура діяльності педагога – ініціатора контакту, який прагне встановити взаємини довір’я з учнями.

Стадії процесу контактування і їх психологічні особливості: накопичення згоди, пошук спільних інтересів, прийняття для обговорення особистісних якостей і принципів, вияв рис, які загрожують взаємодії, адаптація, узгоджена взаємодія.

Види професійно-педагогічного контакту (емоційний і діловий) та умови забезпечення його в бесіді: прийняття партнера; розуміння його особистісних виявів і співвіднесення їх з обраною роллю; інтерес до навчальних, ділових, особистісних проблем партнера; створення почуття «ми».

 

Стратегія взаємодії як засіб розв’язання педагогічної ситуації.

Інтерактивний компонент педагогічної взаємодії і його завдання.

Поняття і класифікація стратегій педагогічної взаємодії: суперництво, уникнення, пристосування, компроміс, співробітництво.

Стратегія співробітництва як найбільш продуктивна форма педагогічної взаємодії. Ситуативність вибору стратегії педагогічної взаємодії і майстерність учителя.

Комунікативність як інтегральна характеристика здатності педагога здійснювати професійне спілкування. Якості педагога, необхідні для ефективного спілкування.

Комунікативність як професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування.

Система комунікативних якостей педагога: вміння соціальної перцепції, вміння саморегуляції, вміння вербального і невербального контакту з учнями, вміння управляти своєю поведінкою.

Проблема розвитку комунікативних якостей педагога.

 

Прийоми педагогічної взаємодії. Етичний захист вчителя.

Поняття прийому педагогічної взаємодії як способу організації певної педагогічної ситуації, що викликає нові почуття й думки в учнів, які спонукають їх до самозміни.

Принципи класифікації прийомів педагогічної взаємодії.

Сутність, умови використання та типи гальмівних прийомів педагогічної взаємодії (збудження тривого про майбутнє покарання, іронії, констатації вчинку, натяку тощо).

Сутність, умови використання та типи стимулюючих прийомів педагогічної взаємодії (авансування особистості, вияву вмінь учителя, вияву невдоволення, «обхідний рух», опосередкування тощо).

Способи забезпечення етичного захисту вчителя й учнів у конфлікті.

 

Урок як діалогічна взаємодія вчителя з учнями. Критерії уроку-діалогу.

Урок-діалог як рівноправна форма навчальної взаємодії.

Характерні особливості і критерії уроку-діалогу: рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; наявність контакту як емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і учнями; високий рівень мотивації навчання учнів; оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; творче самопочуття вчителя і учнів під час роботи на уроці.

 

Структура педагогічної технології. Характеристика її складових частин: концептуальні засади, цільові орієнтири, процесуальна частина.

Педагогічна технологія як науково-практична галузь, що розробляє шляхи та способи навчання і виховання і як система принципів, алгоритмів, регуляторів організації навчально-виховного процесу.

Основні якості сучасних педагогічних технологій, критерії технологічності: концептуальність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність.

Структура педагогічної технології: концептуальна частина, змістовна частина, процесуальна частина. Педагогічна технологія і педагогічна майстерність.

Особистісно зорієнтована технологія навчання та виховання: структура процесуальні характеристики. Особливості використання технології у сучасній школі.

Особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання. Аспекти особистісно-орієнтованої педагогічної технології: біологічний, психологічний, педагогічний та соціальний, їх сутність і взаємозв’язок.

Принципи особистісно-орієнтованих технологій навчання: суб’єктності, діагностики, оптимальності, взаємозалежності, фасилітації, креативності, доповнення, варіативності, самоорганізації. Продуктивні можливості і роль особистісно-зорієнтованої технології у розвитку вітчизняної шкільної освіти.