Поняття та склад земель природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду

Землі природно-заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду надається згідно з Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду складаються за своїм цільовим призначенням із двох видів: а) земель, природних заповідників, національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ і б) земель штучно створених людиною об'єктів — ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

Рішення про створення та відведення земельних ділянок природним заповідникам, національним природним паркам, а також інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон земельних територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, міськими (міст республіканського підпорядкування) Радами.

 

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року із змінами від 14 грудня 1999 р.

Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки звільняються від сплати земельного податку.

Законодавством України можуть бути встановлені й інші пільги, спрямовані на забезпечення формування та функціонування природно-заповідного фонду (стаття 49 Закону України «Про природно-заповід-иий фонд України»).

Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання

1.До земель іншого природоохоронного призначення належать:

а)земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного фонду;

б)земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.

2.Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.

3.Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.

Оголошення цих земельних ділянок заказниками, пам'ятками природи та заповідними урочищами провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. При цьому на власників або користувачів цих ділянок покладаються зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та забезпечення.

Державні знаки та аншлаги на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду складають систему інформаційних та охоронних знаків цих об'єктів, що направлена на інформування населення та природоко-ристувачів про межі заповідних об'єктів, категорію їх заповідання та основні відомості про режим і правила поведінки на природоохоронних територіях.

Головним завданням їх встановлення є забезпечення інформованості та природоохоронне виховання населення, підвищення ефективності роботи природоохоронних установ та організацій. До числа основних вимог, що ставляться перед системою охоронних знаків, відносяться: інформативність, наочність, одноманітність, естетичність та логічність розміщення.

Для природоохоронного об'єкта, що має юридичний статус, необхідним інформативним засобом є офіційна вивіска цього об'єкта, яка несе інформацію про його приналежність та власну назву. Офіційна вивіска має форму прямокутника розміром 620x470 мм зеленого кольору. На ній: під Державним гербом — напис «Україна»; назва міністерства, відомства чи установи, у віданні якої перебуває цей об'єкт; власна назва, категорія заповідання; представництво (дирекція, правління тощо).

Використання земель іншого природоохоронного призначення відбувається у відповідності зі статтями 7-10, 26-30 Закону «Про природно-заповідний фонд України», а також статтями 02-97 Земельного кодексу України.