Розділ 1. Боротьба за права Православної Церкви

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. БОРОТЬБА ЗА ПРАВА ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Боротьба православних на сеймах і сеймиках і її здобутки

Акт конфедерації православних і протестантів 1599 р.

Становище православних після унії

Православні братства в боротьбі з унією, окатоличення й спольщення православної української шляхти

Літературна полеміка проти церковної унії

РОЗДІЛ 2. ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ

Українське козацтво в обороні Православної Церкви

Приїзд патріарха Феофана, відносини з ним козацтва і організаційні заходи до відновлення православної ієрархії

Висвячення українських православних єпископів

РОЗДІЛ 3. БОРОТЬБА ЗА ЛЕГАЛІЗАЦІЮ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ У РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ

Справа Православної Церкви на сеймі 1620 року

. Засоби уніатів в боротьбі проти новопосталої православної ієрархії

Боротьба за узаконення православного єпископату на сеймі 1623 року

Вірність короля Сигізмунда III унії до кінця

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Період перебування українських земель у складі атеїстичної держави Радянського Союзу позначився і на обмеженості тем для історичних досліджень. Церковна проблематика була табуйованою темою, оскільки, в цей період вивчати її не було необхідності. Після відновлення незалежності України церковні відносини стають об’єктом спеціального дослідження істориків. Через усі ці фактори вивчення стану православної церкви після Берестейської унії є актуальною темою. Суспільну актуальність зумовлюють такі процеси нашого сьогодення як поширення ідей і здійснення дій щодо створення єдиної помісної церкви в Україні.

Історія вивчення проблеми. Історію дослідження нашої теми можна умовно поділити на два періоди. До першого - віднесемо праці сучасників цих подій, які для нас є джерелами. До них належить твори українського письменника І.Вишенського, який був активним противником церковної унії і своєю творчістю ставав на захист православ’я. Київський митрополит Іов Борецький написав „Протестація”, яка була спрямована на захист відновленої православної ієрархії, в ній захищалося право українців жити на рідній землі, сповідувати батьківську віру. Автор підносив козацтво, за допомогою якого відбувалося становлення ієрархії. Важливими для нашої роботи є й полемічні твори Г.Смотрицького “Ключ царства небесного”, М.Смотрицького “Тренос, тобто плач”, Х.Філалета “Апокрисис”.

У роботі також використано Грамоту єрусалимського патріарха Феофана до всіх православних Речі Посполитої, 1620, Густинський літопис та Історію України в документах і матеріалах, де поміщено палку промову Л.Деревинського на Варшавському сеймі 1620 р.

До другого періоду віднесемо праці істориків, які вивчали це питання пізніше. Серед ниих варто виділити В.Антоновича, М. Довбищенко, П. Жукович, П. Сас, О. Кислашко та інші. Також питання утисків і становища православних після Берестейської унії у своїх синетичних творах розглядали І.Власовський у другому томі “Нарисі історії Української Православної Церкви”, М.Грушовський у шостому томі своєї “Історії України-Руси”, Н.Полонська-Василенко у першому томі “Історії України”.

Об’єктом дослідження є релігійне життя в Україні в польсько-литовській державі.

Предметом дослідженняє стан і утиски православної церкви в Україні після Берестейської унії.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1596 р. до 1632 р. Перша межа обґрунтовується укладенням Берестейської унії, а друга - смертю вірного захисника унії польського короля Сигізмунда ІІІ і підписанням його наступником, більш толерантним у релігійному питанні Владиславом IV “Статтей для заспокоєння русського народу”.

Мета і завдання. Метою роботи є дослідження становища і утисків православних після Берестейської унії. Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання таких завдань:

·   описати боротьбу православних на сеймах і сеймиках і її здобутки;

·   розглянути Акт конфедерації православних і протестантів 1599 р;

·   проаналізувати становище православних після унії;

·   з’ясувати роль православних братств в боротьбі з унією;

·   охарактеризувати процес окатоличення й спольщення православної української шляхти;

·   окреслити літературну полеміку проти церковної унії;

·   простежити процес відновлення православної ієрархії і визначити місце козацтва в ньому;

·   описати боротьбу за узаконення православної ієрархії у Речі Посполитій.

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів - основної частини, висновків, списку використаних джерел і літератури.

ВИСНОВКИ

 

Отже, після Берестейської унії Православна Церква і її вірні опинилися у глухому куті. Польська держава розпочала активну політику, спрямовану на спольщення і перехід на унію як українську шляхту так і звичайне православне населення. У православних забирали їхні церкви, перетворюючи їх на уніатські, забороняли служити літургії. Хоча юридично визнавалася одна Церква, але фактично існувало дві. Тому православні не могли стояти осторонь цих подій, а тому почали боротьбу з утисками їхніх прав.

Ця боротьба здійснювалася у кількох напрямках. На політичному полі православні відстоювали свої права на сеймах і сеймиках. Вони навіть ішли на співпрацю з протестантами, шукаючи справедливості у релігійному питанні у польсько-литовській державі. Про це яскраво свідчить спільний Акт конфедерації православних і протестантів 1599 р.

Велику роль в підтримці православного церковного життя відіграли організації мирян - братства. Вони виникли в останній третині XVI ст. як вияв давньоруської родової організації. Братства намагалися виборювати громадянські та релігійні права православних у судах та виборних представницьких органах влади - сеймиках та сеймах. На літературному полі православні розпочали гостру полеміку проти унії. У своїх полемічних творах вони відстоювали права Православної Церкви і її мирян на існування і безперешкодне сповідування своїх поглядів у Речі Посполитій.

На захист православ’я стало козацтво. Національно-релігійні й культурні інтереси українського народу, стали під охороною українського козацтва, головного борця за українську ідею в XVII в., коли в обличчі українськіої шляхти, з процесом спольщення її, народ майже зовсім втрачає своїх захисників. Завдяки ним здійснюється відновлення патріархом Феофаном ієрархії в Українській Православній Церкві. Це мало величезне значення в житті українського народу. Відновлення православної ієрархії вдарило по справі асиміляції українського православного народу з польським, католицьким. Як би не був простий народ відданий вірі своїх батьків, а врешті-решт під тиском життєвих обставин і силою всеминаючого часу забув би віру своїх предків, поступово латинизуючись, спольщився б. Але відновлення ієрархії надихнуло народ для дальшої боротьби з польськими намірами. Це також вирішило питання і з православними ієрархами.

Отже, відновивши церковну ієрархію, православні піднімали питання узаконення православної ієрархії на сеймах. Проте, враховуючи фанатичність Сигізмунда ІІІ у релігійному питанні і вірності його унії, поступки, отримані православними на сеймах не впроваджувалися у житті. Незначні зміни наступили лише після його смерті і підписанням його сином Владиславом IV “Статтей для заспокоєння русського народу”.

І. Джерела

1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. - б.м., 2001. - 1523 с.

2. Борецький Й. Протестація // <http://litopys.org.ua/suspil/sus46.htm>

.   Вишенський І. Послання до єпископів // <http://www.ukrcenter.com/Література/Іван-Вишенський/26574-1/Послання-єпископам>

.   Вишенський І. Твори // Електронна бібліотека української літератури

.   Грамота єрусалимського патріарха Феофана до всіх православних Речі Посполитої, 1620 // Архив ЮЗР. - К., 1872. - Т.5. - Ч.1. - С.9. з 3

.   Густинський літопис // <http://litopys.org.ua/old17/old17_08.htm>

.   Історія України в документах і матеріалах. / Відп. ред. С. М. Бєлоусов; Уклад. М. Н. Петровський, В. К. Путілов. - К., 1941. - Т. 3: Визвольна боротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1569-1654 рр.). - 292 с.

.   Смотрицький Г. Ключ царства небесного // <http://litopys.org.ua/suspil/sus11.htm>

.   Смотрицький М. Тренос, тобто плач // <http://litopys.org.ua/human/hum38.htm>

.   Філалет Х. Апокрисис // <http://litopys.org.ua/suspil/sus26.htm>

ІІ. Література

11. Антонович. В. Предисловіе. // Архив Юго-западной Россіи. - К.,1871. - ч. 1. т. IV. - 856 с.

.   Антонович В. Нарис становища православної церкви на Україні від половини XVII до кінця XVIIІ ст. // Розвідки про церковні відносини на Україні-Руси XVI-XVIIІ ст. - Л., 1990. - Т.VIIІ. - С.87-96

13. Бартош А. Козацькі реліквії першої чверті ХУІІ ст. з фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника // http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40603/57-Bartosh.pdf?sequence=1

.   Варжель Р. Князь, захисник православ’я, просвітитель // Провінційка. - 2008. - 30.10-05.11. - №44. - С.3-9

.   Василь-Костянтин Острозький - фундатор незалежної України // Волинь. - 2008. - 29 лютого. - №8. - С.5-8

.   Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4т., 5 кн. - Нью Йорк, 1956. - Т.2. - 397с.

.   Возняк М.С. Історія української літератури. У двох книгах: Навч. вид. - Л., 1994. - Кн. друга. - 560 с.

.   Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. - К., 1992. - 192 с.

.   Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 томах (12 кн.). - Т.6. - http://litopys.org.ua/hrushrus/iur606.htm

.   Грушевський М. С. Острозька академія / М. С. Грушевський // Твори: у 50 т. / М.С.Грушевський; гол. ред. П. Сохань. - Л., 2009. - Т.19: Серія “Історичні студії та розвідки (1917-1923)”. - С. 214-223

.   Гуманіст, реформатор, державотворець // Календар знаменних і пам’ятних дат. - 2006. - №4. - С.98-104

22. Довбищенко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець XVI - перша половина XVII ст.). - К., 2008. - С.129-142

.   Дорошенко Д. Нарис історії України в 2-х томах. -К.,1992. - Т.1.- 598 с.

.   Дудар В. Церковна життя на українських землях в XVIIІ ст. // Збірник наукових статтей. - Вип.28 - С.29-36

.   Єфименко А. Исторія украинскаго народа. - Санкт-Петербург, 1906. - 391 с.

26. Жукович П.Н. Сеймовая борьба православного западнорусского духовенства с церковной унией (с 1609 г.). - Санкт-Петербург, 1906. - Вып.3. - С.116-125

.   Захарків М.Р. Аспекти існування Православної церкви в Україні у XVIІ столітті // http://fd.snu.edu.ua/info/files_articles/collection_12/part_1/article24.pdf

.   Ісаєвич Я. Братства та їх роль у розвитку української культури XV-XVIIІ століття. - К., 1966. - 126 с.

.   Історія релігії в Україні: У 10-и т. - К.,1997. - Т.2 Українське православ’я. - 385 с.

.   Історія Русів / Пер. І.Драча. - К., 1991. - 318 с.

.   Історія України: Навчально-методичний посібник / В.Б.Атаманенко, М.Б.Близняк, Н.М.Лопацька та ін.; За ред. В.Б.Атаманенка. - Острог, 2009. - 205 с.

.   Кислашко О. Спроби примирення православних з уніатами та утворення патріархату в Руси-Україні в XVII ст.. // Історія. Філософія. Релігієзнавство. - 2009. - №1. - С.83-88

33. Колодний А.М. Історія релігії в Україні // <http://libfree.com/104629126_religiyeznavstvoukrayinske_pravoslavya_mogilyanskoyi_dobi.html>

34. Кралюк П. Василь-Костянтин Острозький: погляд крізь століття // Дивосвіт. - 2009. - №1. - С.41-44

35. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні. У трьох книгах.- К., 1994. - Кн. 3 (кінець XVI - середина ХІХ століття). - 335 с.

.   Крип’якевич І. Історія України. - Л.,1990. - 520 с.

.   Криштапович Л. «Апокрисис» Христофора Филалета и «Берестейский собор» Петра Скарги // <http://zapadrus.su/bibli/istfbid/2011-02-14-11-39-35/286-lr-l-r.html>

38. Липа К. Митра і шабля. Як Сагайдачний врятував православну церкву // <http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/12/29/11200/>

.   Литвин В.М. Історія України // http://pidruchniki.ws/13340203/istoriya/ukrayinske_kozatstvo_pravoslavya_rol_kozatstva_vidnovlenni_pravoslavnoyi_tserkovnoyi_iyerarhiyi

.   Макарий. История Русской Церкви. - Т.11. - СПб., 1910. // http://krotov.info/history/makariy/makar319.html#_Toc482500211 <http://krotov.info/history/makariy/makar319.html>

.   Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С. Історія України: навч. Посіб. - К.,2010. - 595 с.

42. Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636). - К., 1990. - 139 с.

43. Огієнко В. Петро Сагайдачний - руський батько козацької України // <http://www.istpravda.com.ua/digest/2010/12/22/10263/view_print/>

44. Огієнко І. Українська Церква. Нарис з історії Української Православної Церкви. - Прага,1942. - Т.2. - 284 с.

.   Плохій С. Наливайкова віра: козаки та релігія в ранньомодерній Україні - К., 2005. - 494c

.   Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. - К., 1992. - Т.1. // http://studentbooks.com.ua/content/view/503/49/1/1/#719

47. Примачу <http://narodna.pravda.com.ua/authors/4ae7592a1b7d0/>к Ю. Запорізький лицар без страху і докору // <http://narodna.pravda.com.ua/history/4ae822d1d6cf4/>

48. Сас П. Відновлення православної церковної ієрархії Київської митрополії (1620 р.) // Український історичний журнал. - 2010. - №4. - С.15-39

.   Семенина В. Полемічний канон Христофора Філалета (165-170) // http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/366/1/Semenuna.pdf

.   Сеник С. Українська церква в XVII столітті // <http://www.ichistory.org/ukrsite/download/Kovcheh_1_3.pdf>

51. Скабаланович Н.А. Об Апокрисисе Христофора Филалета. - Санкт-Петербург, 1873. - 118 с.

.   Скороход О. “Мало спав і не пиячив, в усяких розмовах був неговіркий” - Сагайдачного тричі скидали з гетьманства // Країна. - 2012. - 19.04. - №118. - С.7-9

.   Стратій Я. Вишенський Іван //http://litopys.org.ua/fdm/fdm06.htm

.   Субтельний О. Історія України // <http://kampot.org.ua/history/praci_istorukiv/Orest_Subtelnuy/st_6.shtml>

.   Сухарєва С.В. Полемічна проза Петра Скарги на захист Берестейської унії // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - №21. - С. 34-36

.   Тимошенко Л. Не зовсім ювілейні нотатки. До 400-річчя від дня смерті князя Василя-Костянтина Острозького / Л. Тимошенко // Дзеркало тижня. - 2008. - 09.02-15.02. - №5 - С. 21-23

57. Українські Церковні Братства повели боротьбу проти Унії <http://pokrova-hram.org.ua/biblioteka/scho-prynesla-ukrajini-uniya/ukrajinski-tserkovni-bratstva-povely-borotbu-proty-uniji.html> // <http://pokrova-hram.org.ua/biblioteka/scho-prynesla-ukrajini-uniya/ukrajinski-tserkovni-bratstva-povely-borotbu-proty-uniji.html>

.   Швидько Г. Статті для заспокоєння руського народу // <http://movahistory.org.ua/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83>

.   Шкрібляк М. Реконструкція оцінок унії та уніатизму у працях митрополита Іларіона (Огієнка) // Релігія та соціум. - 2008. - №2. - С.28-33

60. Щербак В. Українське козацтво: формування соціального стану

.   Друга половина XV - середина XVII ст. // <http://litopys.org.ua/coss1/shch06.htm>

62. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVIІІ ст. - К., 1997. - 380с.

.   Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. // <http://keenander.narod.ru/yakovenko/yak02.htm>

64. Яковенко Н.М. Реформа грецької церкви: унія, оновлення православ’я // Українська культура XIII - першої половини XVII ст. - К., 2001. - Т.2. - С.524-529

.   Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV - до середини XVII століття. Волинь і центральна Україна. - К., 2008. - 472 с.

ІІІ. Довідники

66. Енциклопедія українознавства / Під ред. Володимира Кубійовича Париж-Нью-Йорк, 1976. - Т.8 - с. 2805-3200

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. БОРОТЬБА ЗА ПРАВА ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Боротьба православних на сеймах і сеймиках і її здобутки

Акт конфедерації православних і протестантів 1599 р.

Становище православних після унії

Православні братства в боротьбі з унією, окатоличення й спольщення православної української шляхти

Літературна полеміка проти церковної унії

РОЗДІЛ 2. ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ

Українське козацтво в обороні Православної Церкви

Приїзд патріарха Феофана, відносини з ним козацтва і організаційні заходи до відновлення православної ієрархії

Висвячення українських православних єпископів

РОЗДІЛ 3. БОРОТЬБА ЗА ЛЕГАЛІЗАЦІЮ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ У РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ

Справа Православної Церкви на сеймі 1620 року

. Засоби уніатів в боротьбі проти новопосталої православної ієрархії

Боротьба за узаконення православного єпископату на сеймі 1623 року

Вірність короля Сигізмунда III унії до кінця

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Період перебування українських земель у складі атеїстичної держави Радянського Союзу позначився і на обмеженості тем для історичних досліджень. Церковна проблематика була табуйованою темою, оскільки, в цей період вивчати її не було необхідності. Після відновлення незалежності України церковні відносини стають об’єктом спеціального дослідження істориків. Через усі ці фактори вивчення стану православної церкви після Берестейської унії є актуальною темою. Суспільну актуальність зумовлюють такі процеси нашого сьогодення як поширення ідей і здійснення дій щодо створення єдиної помісної церкви в Україні.

Історія вивчення проблеми. Історію дослідження нашої теми можна умовно поділити на два періоди. До першого - віднесемо праці сучасників цих подій, які для нас є джерелами. До них належить твори українського письменника І.Вишенського, який був активним противником церковної унії і своєю творчістю ставав на захист православ’я. Київський митрополит Іов Борецький написав „Протестація”, яка була спрямована на захист відновленої православної ієрархії, в ній захищалося право українців жити на рідній землі, сповідувати батьківську віру. Автор підносив козацтво, за допомогою якого відбувалося становлення ієрархії. Важливими для нашої роботи є й полемічні твори Г.Смотрицького “Ключ царства небесного”, М.Смотрицького “Тренос, тобто плач”, Х.Філалета “Апокрисис”.

У роботі також використано Грамоту єрусалимського патріарха Феофана до всіх православних Речі Посполитої, 1620, Густинський літопис та Історію України в документах і матеріалах, де поміщено палку промову Л.Деревинського на Варшавському сеймі 1620 р.

До другого періоду віднесемо праці істориків, які вивчали це питання пізніше. Серед ниих варто виділити В.Антоновича, М. Довбищенко, П. Жукович, П. Сас, О. Кислашко та інші. Також питання утисків і становища православних після Берестейської унії у своїх синетичних творах розглядали І.Власовський у другому томі “Нарисі історії Української Православної Церкви”, М.Грушовський у шостому томі своєї “Історії України-Руси”, Н.Полонська-Василенко у першому томі “Історії України”.

Об’єктом дослідження є релігійне життя в Україні в польсько-литовській державі.

Предметом дослідженняє стан і утиски православної церкви в Україні після Берестейської унії.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1596 р. до 1632 р. Перша межа обґрунтовується укладенням Берестейської унії, а друга - смертю вірного захисника унії польського короля Сигізмунда ІІІ і підписанням його наступником, більш толерантним у релігійному питанні Владиславом IV “Статтей для заспокоєння русського народу”.

Мета і завдання. Метою роботи є дослідження становища і утисків православних після Берестейської унії. Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання таких завдань:

·   описати боротьбу православних на сеймах і сеймиках і її здобутки;

·   розглянути Акт конфедерації православних і протестантів 1599 р;

·   проаналізувати становище православних після унії;

·   з’ясувати роль православних братств в боротьбі з унією;

·   охарактеризувати процес окатоличення й спольщення православної української шляхти;

·   окреслити літературну полеміку проти церковної унії;

·   простежити процес відновлення православної ієрархії і визначити місце козацтва в ньому;

·   описати боротьбу за узаконення православної ієрархії у Речі Посполитій.

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів - основної частини, висновків, списку використаних джерел і літератури.

РОЗДІЛ 1. БОРОТЬБА ЗА ПРАВА ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 

Православна Церкви в Польщі, після проголошення церковної унії 1596 року, стала тепер недозволеною. Ті невеликі права, якими користувалася вона в Польській державі, перейшли до Уніатської Церкви разом з церквами, маєтностями, монастирями. З усіх ієрархів залишилися вірними їй лише два єпископи: Гедеон Балабан - львівський та Михаїл Копистенський - перемишльський, яких уніатський Берестейський собор низложив, а польський уряд не визнавав за єпископів [24, 32]. Якщо король Сигізмунд III не застосовував до них репресій для припинення їхніх церковно-ієрархічних і церковно-адміністраційних чинностей, то пояснення цього історики вбачають в тому, що королі давали за звичаєм єпископам грамоти на катедри „до їх живота”, тобто до смерти; порушення цього звичаю в даному випадку було б небезпечним загостренням і без того тяжкої ситуації, яка повстала з унією 1596 р. Вибори нових православних ієрархів на місце єпископів-апостатів не могли відбутися легально, бо польський король, польська державна влада не визнавали тепер самої Православної Церкви в Польщі [46]. Так розпочалась для цієї Церкви доба переслідувань.

Українці в тій давній Польщі повинні були витримати непосильну, здавалось, боротьбу з небезпечним ворогом, який мав намір позбавити їх віри прадідів, що в ті часи була найбільшим свідоцтвом їх окремішності, ознакою їх національної приналежності. Не зважаючи на великий занепад церковного життя в XVI ст., спричинений, політикою тієї ж польської державної влади, - в Українській Православній Церкві прокинулись внутрішні сили, що вже в часі Берестейського церковного собору 1596 р. розпочали боротьбу за свою віру й народність та повели її далі, впродовж двох століть, до самого падіння Польщі, як держави.

Під натиском озброєного в усі роди тодішньої зброї ворога як писав невідомий автор тогочасного твору „Ключ царства небесного” „хитався з неотесаною навіть іноді дубиною в руках мужик”[8], маліла в числі Українська Православна Церква, але треба підкреслити, що на українських землях навіть у цей важкий час православ’я ані на мить не перервало свого історичного буття. На думку відомого українського історика В. Антоновича „Головною помилкою ініціаторів унії було те, що вони не звернули уваги на засадничу рису устрою Православної Церкви - соборність, непризнання сліпого послушенства ієрархам в справах віри, відсутність централізації в самій ієрархії...Таким чином нерозуміння чи неґація соборної засади в Церкві були найхарактернішим явищем нової спроби, що викликало безперестанні заяви протесту. Міцно стоячи на цій засаді, православні витримували двовікову тяжку боротьбу за свободу свого релігійного сумління. Починаючи від князя Константина Острозького і кінчаючи поневоленими українськими сільськими громадами,... всі стани українського народу спираються в боротьбі за віру на засаді соборного устрою Церкви і в ній знаходять головну підтримку і невичерпану силу”[11,2-3]