Фінансова стратегія,її цілі,завдання.

В умовах ринкових відносин,самостійності,відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об¢єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану,орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших госпо-дарюючих суб¢єктів.Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії.Фінансова стратегія –це генеральний план дій по забезпече- нню підприємства грошовими засобами.Вона обхватує питання теорії та практики формування фінансів,їх планування,вирішує задачі,які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господаювання.Теорія фінансової стратегії досліджує об¢єктивні закономірності ринкових умов господарювання,розробляє способи і форми виживання в нових умовах,підготовки та ведення фінансових операцій.

Фінансова стратегія підприємства включає в себе:

●аналіз фінансового стану;

●оптимізацію основних та оборотних засобів;

●розподіл прибутку.

Більш детальна інформація щодо складу фінансової стратегії наведена в додатку.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує:

●формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

●виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

●відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

●визначення головної загрози з боку конкурентів,правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішаль- ної переваги над конкурентами;

●створення та підготовка стратегічних резервів;

●ранжування та поетапне досягнення цілей;

Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії,при співпаданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливос- тям через жорстку централізовану фінансову стратегію.

Завданнями фінансової стратегії є:

●визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та ви-

користання фінансових можливостей;

●визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб¢єктами

господарювання,бюджетом,банками,тощо.

●фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

●вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конку- рентів,розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

●розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за

умов кризового стану підприємств[2,3].

Розділ2. Методи та механізми фінансової стратегії.

Методи.

Процеси трансформації економічної системи зумовлюють складність її поведінки(динаміка попиту і пропозиції,з¢явлення нових технічних новшеств),а з цього –невизначенність значень характеристик майбут- нього стану ринкового середовища для окремого підприємства.В цих умовах підприємства всіх форм власності можуть забезпечити перс-пективу свого існування тільки на основі стратегічного планування,од-ним з важливих компонентів якого являються процеси формування і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства.

Оскільки фінансова стратегія підприємства затрагує всі аспекти йогофінансової діяльності,можна стверджувати,що елементи механізму

фінансового менеджмента повинні нести в собі механізми і інструменти формування і реалізаціії фінансової стратегії[4].

В основу структури системи стратегічного управління фінансами підп-риємства може бути положен класифікатор основних елементів меха-нізму фінансового менеджменту формування і реалізації фінансової стратегії підприємства буде включати слідучі складникові:

●механізми внутришнього регулювання окремих аспектів формування

і реалізації фінансової стратегії підприємства;

●риночний механізм регулювання діяльності по розробці і реалізації фінансової стратегії;  

●механізми державного правового і нормативного регулювання фіна- нсової діяльності підприємства;

●інформаційне забезпечення процесів стратегічного планування і уп-равління фінансовою діяльностю;

●методи фінансового управління підприємства,використовуємі в про-цесах розробки і реалізаціії фінансової стратегії;

●сукупність фінансових важилів,які забезпечують реалізуємість фінан-сової стратегії.

Формування і реалізація фінансової стратегії як основи фінансового плану підприємства базується на використанні внутришніх інструмен-тів.К ним можна віднести:

●традиційні інструменти фінансового управління –фінансовий аналіз,бюджетування,антикризисне управління;

●механізми фінансової реструктуризації –ліквідація нерентабельних,неплатоспроможних структур підприємства,контроль за витратами грошових коштів,управління видатками виробництва,інтеграція капіталу з іншими підприємствами;

●інструменти ринку фінансових послуг –факторинг,страхування,лізинг

Під зовнішними механізмами та інструментами можна враховувати регулятори взаємовідносин,які представляють собою зміни і доповне-ння к правилам взаємодії,формуючих на макроекономічному рівні.Ці коректировки к правилам взаємодії становляться інструментами фіна- нсового управління в тому випадку,коли підприємство ініціює їх і явля- ється ексклюзивним користувачем з¢являючих при цьому пільг і виді- лених ресурсів.

К інструментам,які підтримують процедури формування і реалізації фінансової стратегії розвитку являються:

●методики по виконанню окремих кроків загального процесу форму-вання і реалізації фінансової стратегії розвитку;

●моделі фінансового механізму підприємства,іноваційних процесів,впливаючих на формування і реалізацію фінансової стратегії.

Серед внутрикорпоративних фінансових інаструментів реалізації стратегії розвитку забезпечують методи фінансового планування і уп-равління підприємства(¢¢гнучкого бюджету¢¢,проценту від продаж,ана-лізу беззбитковості,управління видатками),а також ситуаційні плани.

Метод ¢¢гнучкого бюджету¢¢ предусматрює визначення капітальних зат-рат по проектам програми розвитку не у вигляді фіксованих сум,а у вигляді нормативів расходів,використовуємих як базу визначенні по-казники діяльності підприємства,наприклад обсяг робіт по іновації.Ефективність розробленої фінансової стратегії,забезпечення її реалізації залежить від якості діяльності організаційної структури фінансових служб підприємства,а значить організаційну структуру фінансово-економічного управління підприємства можна рахувати внутришньоко-рпоративним інструментом формування і реалізації стратегії.Визначеня структурних компонентів,їх функцій,складає розробку такого виду організаційного механізму.

Метод проценту від продаж.Може бути використан для отримання оці-нок кожного елементу прогнозуємого бюджету і звіту о прибутках і збитках,які визначаються виходячи з запланованих обсягів продаж.В якості відправних процентних відношень вибираються відношення,які мають місце в поточній діяльності або отримані по ретроспективним даним,або відзеркалюючи бажаний стан з точки зору системи менед- жменту.Даний метод дозволяє дуже просто визначити склад pro forma балансу і звіт о прибутках та збитках.Метод беззбитковості(¢¢break-even-point¢¢) –метод аналізу точки розриву.Дозволяє визначити обсяги виробництва і продажу,які задовільняють умовам беззбитковості,отримувати інформацію для рішення о цільових розмірах прибутку,забезпечувати гнучкість довогострокових фінансових планів за рахунок можливостей варіації різноматних видів витрат,цін,обсягів продажу.

Серед механізмів внутришнього регулювання окремих аспектів фор-мування і реалізації фінансової стратегії підприємства представляє ін-терес метод управління видатками,базуємий на самосоглосованій дія-льності структурних підрозділів підприємства.В основі цього методу лежать три принципа: полуфабрикатний метод обліку витрат,системоскладаюча діяльність головного економічного управління підприємством і використання мотиваційних установок окремих виробництв,які виділені в самостійни центри відповідальності.

Даний метод ефективно використовується для вже сталої номенкла-тури підприємства і може розповсюджуватися на управління видатками по крупним контрактам.Кожен центр відповідальності може приймати участь в одному або кількох контрактах(проектах) підприємства. 

Механізми адаптації планів підприємства к зовнішним умовам доцільно будувати на основі ситуаційних планів.Традиційно ситуаційні планирозглядались як методичний прийом забезпечення гнучкості загаль-нокорпоративної стратегії.Ситуаційний план являється в деякому смислі антиподом стртегічного плану.В ситуаційному плані передбачається,що ті чи інші передбачення,прогнози в стратегічному плані невраховуються.

Ситуаційний план може бути ефективно використовуватися як механізм підтримки реалізації фінансової стратегії.Виходячи з цього ситуаційний план повинен визначити ті можливі або необхідні зміни,які повинні бути здійснені по відношенню к загальній стратегії,цілям і фінансовим субстратегіям підприємства[4,5].

Механізми.

Розглянемо деякі механізми формування та реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства,створені і використовані в умовах тра-нсформування економіки.

Механізм фінансової підтримки стратегії диверсифікації.

В сучасних умовах трансформування економіки України однією з най-більш ефективнішою стратегією неалізації розвитку для великих підп-риємств являється стратегія диверсифікації.Суть цієї стратегії полягаєв тому,що діяльність різноманітних підрозділів підприємства організу-ється в різних галузях.При цьому підсилюються конкурентні позиції пі-дприємства в галузях,де має місце успіх,розширення сфери функціо-нування підприємства.Входження підприємства в ному галузь пов¢яза-но з необхідністю витрат,до складу яких входять: інвестиції в виробни-чі підприємства,додаткові інвестиції,пов¢язані з подоланням вхідних бар¢єрів(патеттування технологій),вартість опіру інших фірм,які вже находяться в галузі.

В даному випадку фактор ¢¢видатки освоювання ринку¢¢ може прийма-ти значення детермінанта,таким чином,для реалізації стратегії дивер-сифікації потрібен механізм,який дозволе надати детермінанту такудинаміку,при якої він попаде в межі порогу приємливості.

Цей механізм базується на ідеї переміщення ресурсів по складаючийся ринковій ситуації для підтримки навих ідей та розробки нових това-рів.Склад механізму представляє собою багатокрокову процедуру:

1.За базис формуавння потоку внатришніх інвестицій підприємство вибирає один-два контракти по основній продукції.

2.Нововведення рангується по степені ліквідації виробляємої на їх ос-нові продукції.

3.В плани включають іноваційний процес,пов¢язаний з нововведення-ми,які мають найбільший ранг(N1).

4.Організується система управлінчого обліку для N1,по методу диф-ференційного обліку.

5.Використання дифференційного обліку знижує видатки по новведе-нню N1,і дозволяє здійснити стратегію цінового проникнення при русіпродукції,пов¢язаної з цим нововведенням.

6.Схема бюджетування N1і динаміка фінансових потоків по нововве-денню представляються у вигляді бізнес-плану.

7.Наявність у підприємства вільних потужностей позволяє створитиумови для запуску механізмів інтенсивного капіталостворення.

8.Отримуючий вільний прибуток від реалізації продукту по нововведе-нню N1 використовується при формуванні іноваційного фонду для за-

пускуіноваційного процесу по нововведенню N2.

9.При накопиченні засобів для покриття видаткової компоненти для нововведення N2 запускається процес по цьому нововведенню.

10.По мірі виходу кожного нововведення Ni в фазу зрілості вимикаєть-ся механізм інтенсивного капіталостворення,а також здійснюється пе-

рехід к обліку повних видатків по центрам відповідальності.

Віртуальна фінансово промислова група.Діяльність підприємств,пра-цюючих по контрактам з закордонними фірмами і виробляючих висо-котехнологічну продукцію,характеризується радом особливостей.

●виробляєма продукція відноситься до класу складних технічних сис-тем.Це обов¢язково призводе к необхідності залучення в виробничий процес підприємств-суміжників для виробництів окремих деталей і ву-злів;

●відсутність оборотних засобів практично у всіх підприємств України,призводе к практично некерованому росту загально виробничого і фінансового риску діяльності базового підприємства;

●конкуренція на світовому ринку затрагує і фінансову стратегію підп-риємства.Так на тендерах по заключенні договорів на складну технічну продукцію західні конкуренти переносять боротьбу в область фіна-нсової стратегії,тобто вони предлагають лізингову форму поставки продукції.В той же час відчизняні підприємства не зможуть дозволитисобі такої форми фінансування робіт;

Таким чином з¢являються загальні напрямки подолання поставших проблем:

●прискорити рух фінансових ресурсів від базового підприємства до пі-дприємств-суміжників;

●притримати надхожувальні к підприємствам-суміжникам грошові за-соби в їх виробничому циклі;

●зконцентрувати в межах одного банку необхідні обсяги грошових за-собів,за допомогою яких можливо буда задовільнити необхідність ба-зового підприємства в поповненні оборотних засобів зарахунок креди-тних ресурсів;

Подолати поставші проблеми дозволяє використання снеціального механізму,який реалізує максимально замкнуту систему руху фінансо-вих ресурсів по визначеному контракту.Такий механізм будується,як ¢¢віртуальна фінансово-промислова група¢¢,яка формується при спів дії з Національним банком України.Ініціатором і організатором процесу створення цього механізму вистуває базове підприємство.

Формування і функціонування механізму складається з слідучого.

 Для підприємств-контрагентів(перший переділ) базового підприємст-

ва відкривають рахунки в банку базового підприємства з спеціальною

відзнакою –це дозволяє розпоряджатися грошовими коштами,які пос-

тупають на рахунок тільки підприємству –власника рахунку.Даний ра-

хунок виключає нецільове використання грошових засобів,так як кошти

на ньому не підлягаються до списання.Таким чином,і базове підприє-

мство і його контрагенти становляться клієнтами одного банку.

Цей механізм дозволяє вирішити вище згадані проблеми,бо різко прис-

корюється швидкість проходження грошових засобів від базового під-

приємства до контрагентів;оскільки грошові засоби залишаються в

межах одного банку,то він може акумулювати їх для кредитування ба-

зового підприємства,тощо.

Даний механізм реалізує ідею самоорганізації фінансових потоків.В якості базового елементу,який запускає цей процес є базове підприє-мство –здійснювач контракту,також важливо роль грає Національний банк України і Кабінет Міністрів,які легалізують своїми рішеннями по-добні схеми взаємовідносин підприємств і банківських структур[4,6,7].

 

 

Розділ 3. Вибір фінансової стратегії.