Фінансова політика, її зміст. Фінансова політика в Україні на різних етапах державотворення

Фінансова політика - це цілеспрямована діяльність держави та інших суб'єктів господарювання у сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів задля досягнення поставленої мети. Основна мета фінансової політики - створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань діяльності. Зміст фінансової політики багатогранний і може бути представлений як єдність трьох складових частин: вироблення науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів; визначення основних напрямків використання фінансів на перспективу і поточний період; здійснення практичних дій, направлених на досягнення поставленої мети. У формуванні і становленні фінансової політики в Україні можна виділити три етапи. Перший – 24 серпня 1991 р. – 16 листопада 1992 р., тобто від проголошення політичної незалежності і до здобуття незалежності української економіки від російського рубля. Як відомо, рубль продовжував обслуговувати наш безготівковий обіг, доки не було введено купоно-карбованець (до 16 листопада 1992 р.). Другий період – з листопада 1992 р. по вересень 1992 р. Це період пошуків державою “ власного обличчя ” у фінансовій політиці. Третій період триває з жовтня 1993 р. Це етап реальних кроків у фінансовій політиці, які характеризуються певними позитивними зрушеннями у фінансово-грошовій сфері, погашенням гіперінфляції. Його можна трактувати як переддень економічних реформ в Україні, беручи до уваги і грошову реформу 1996 р.

Поняття фінансового механізму, його структура

Фіна́нсовий механі́зм — сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення. Застосовується з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства. Структура фінансового механізму Основними складовими фінансового механізму є:Фінансове планування, Фінансові показники, Фінансові важелі,Норми і нормативи, Фінансове право, Інформаційне забезпечення, Фінансовий контроль.

Економічна сутність фінансових ресурсів, джерела їх утворення та напрями використання

"Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період"5. На нашу думку, наведені визначення недостатньо точно характеризують суть фінансових ресурсів, оскільки перше з них не відображає джерела утворення цих ресурсів, а друге - не показує мети їх формування. З наведених визначень випливає, що фінансовими ресурсами виступають грошові кошти, які можуть бути використані за цільовим призначенням. Джерелами формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт, який виступає у формі внесків учасників, прибутку, амортизаційних відрахувань, цільового фінансування, благодійних внесків тощо. Метою формування фінансових ресурсів є їх спрямування на соціально-економічний розвиток шляхом поповнення фонду відшкодування, утворення фонду споживання і фонду нагромадження відповідних суб'єктів суспільства. Фінансові ресурси - це власні грошові нагромадження й доходи, які створюються у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, та залучені й позикові грошові кошти, що зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення суспільного відтворення і задоволення інших потреб суб'єктів суспільства. Вони можуть бути спрямовані на розширене відтворення, утримання і розвиток соціальної інфраструктури, споживання та залишатися у резерві.

18. Фінансове планування та прогнозування

Тобто прогнозування – це формування висновку щодо розвитку подій (процесів, явищ) у майбутньому. Фінансове прогнозування та планування – це такі види діяльності з передбачення подій (процесів, явищ), які здійснюються за допомогою грошей. Фінансове планування, на відміну від фінансового прогнозування, стосується тих процесів, на які ми маємо безпосередній вплив і результати розвитку яких ми визначаємо. Об’єктом фінансового планування є процеси, що пов’язані з грошовими відносинами. Предметом у фінансовому плануванні є грошові потоки та фінансові показники, що відображають відносини господарської діяльності в суспільстві. Фінансове планування можна класифікувати за різними ознаками. 1. За терміном: а) довгострокове або стратегічне планування (понад рік); б) поточне або середньострокове планування (до року); в) оперативне, або короткострокове планування 2. За напрямком грошових потоків:а) планування вхідних грошових потоків (доходів); б) планування вихідних грошових потоків (видатків); в) планування прибутку. 3. За ресурсами, які плануються:а) фінансове планування основного капіталу; б) фінансове планування оборотного капіталу; в) фінансове планування людського капіталу. 4. За видами діяльності:а) фінансовий план реалізації продукції; б) фінансовий план виробничої діяльності; Всі види фінансових планів тісно пов’язані між собою і складають систему фінансового планування. Фінансове планування повинно бути спрямоване на кінцеву мету кожного підприємства – задоволення потреб людини.

19. Загальна характеристика фінансових планів

Фінансове планування — це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план — це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів — вони складаються виключно в грошовій формі. Принципи фінансового планування: наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них; єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.; безперервність, яка означає взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів; стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів. Фінансові плани складаються окремими підприємствами, організаціями, установами, їх об'єднаннями (баланси доходів і видатків, кошториси, бізнес-плани, платіжні календарі); на рівні міністерств, відомств, державних комітетів, державних цільових фондів; в розрізі окремих територій (місцеві бюджети), а також на рівні країни в цілому (Державний бюджет України, зведений бюджет, зведений баланс фінансових ресурсів).

Фінансовий контроль

Фіна́нсовий контроль — це один із видів фінансової діяльності держави з перевірки суб'єктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в процесі створення, розподілу, використання грошових фондів В залежності від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі його види. Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. Громадський фінансовий контроль — здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). Аудит — новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах