Сутність і функції страхування. Страхові відносини



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сутність і функції страхування. Страхові відносини



Страхування — це відшкодування збитків, яких зазнала фізична чи юридична особа, за допомогою розподілу їх між багатьма особами. Страхування передбачає замкнений перерозподіл збитку за допомогою спеціалізованого грошового страхового фонду, утвореного за рахунок страхових внесків. Право на відшкодування збитку мають тільки ті особи, які є учасниками формування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичною чи юридичною особами у рамках наявних договорів страхування. Економічна сутність страхування розкривається в його функціях: 1. Ризикова функція полягає в переданні страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором зі страхувальником. 2. Функція формування спеціалізованого страхового фонду є характерною для страхової діяльності, тому що для забезпечення відшкодування заподіяного збитку внаслідок страхового випадку необхідно сконцентрувати кошти, сформувати їх у достатньому обсязі. 3. Функція створення і використання страхових резервів проявляється у накопичені страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення). 4. Функція заощадження коштів полягає у накопичені коштів страхувальника його внесками, обумовлених у договорі страхування, і, у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, поверненню заощаджуваних коштів. 5. Функція попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків (превентивна) спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштів страхового фонду. 6. Контрольна функція полягає в суворо цільовому формуванні коштів страхового фонду. 7. Інвестиційна функція полягає у поліпшені стану грошового обігу, підвищені купівельної спроможності національної валюти, збільшені інвестиційних можливостей країни. 8. Кредитна функція в повній мірі проявляється в особистому страхуванні. Тому, що клієнт купуючи страховий поліс сплачує внесок і цим самим кредитує страхову компанію.

Принципи страхування

Вільний вибір - стосується лише добровільних видів страхування. Страхувальникові надається можливість обирати будь-якого страховика, що має ліцензію на даний вид страхування. Водночас страховика ніхто не може змусити здійснювати той чи інший вид добровільного страхування. Страховий ризик — це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. Страховий (майновий) інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об'єкта страхування. Страхові відшкодування та виплати не повинні приносити страхувальникові прибутку. Суброгація — це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми. Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. Співстрахування страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. Перестрахування — страхування страховиком ризиків виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.

Класифікація страхування

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки. Класифікація за економічними ознаками включає кілька варіантів. Класифікація за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямований страховий захист, покладена в основу розробки видів страхових послуг і передбачає виокремлення трьох галузей: особистого страхування; майнового страхування; страхування відповідальності. Класифікація за статусом страхувальника передбачає поділ страхових послуг на ті, які обслуговують інтереси громадян та інтереси суб'єктів підприємницької діяльності і стосуються майнового страхування і страхування відповідальності. Класифікація за статусом страховика використовується для забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видання ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку і включає: комерційне, взаємне і державне. Класифікація за юридичними ознаками включає поділяє страхування на довгострокове страхування (страхування життя і пенсій)та загальні види страхування.

Суб’єкти страхування, їх обов’язки

Страхове зобов'язання - це правовідносини, згідно з якими страхувальник зобов'язується сплатити встановлений законом або договором страховий внесок, а страховик зобов'язується в разі настання передбачуваної договором страхування події відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір страхування, завдані збитки в межах обумовленої - страхової суми. З урахуванням економічних і юридичних ознак усі зобов'язання поділяються на певні групи (зобов'язання з передання майна у власність та користування, з виконання робіт, надання послуг і т. ін.). Згідно з чинним законодавством України страховик зобов'язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати; 3)у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхової суми шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування; 6) тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан. Обов'язки страхувальника полягають ось у чому: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінювання страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; 4) вживати заходів, щоб запобігти збиткам, 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування. Основним правом страхувальника є право на одержання обумовлених договором грошових сум.

Поняття страхового ринку

Страховий ринок — це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу. Страховик — це організація, котра згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов'язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму. При створенні страховика статутний фонд повинен бути сплачений тільки в грошовій формі. Сукупність страховиків, що функціонують у певному економічному середовищі, утворює страхову систему. її головне завдання — надання страхових послуг. За формою власності страховики можуть бути державними і приватними. За характером роботи страховики поділяються на три групи: такі, що страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають виключно перестрахувальні послуги. Страховий ринок має свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого - страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів. Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб'єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами: 1-й сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю; 2-й сектор - структурні елементи страхового ринку – страховики, страхувальники та об'єднання страховиків; 3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та нестрахові посередники.

Страхові посередники

Страхова діяльність в Україні може проводитись за участю страхових посередників. Страхові посередники допомагають страхувальникам перекласти витрати у зв'язку з різноманітними ризиками на професіоналів — страховиків. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери та страхові агенти. Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній юридичний статус чітко розрізняється. Страховими брокерами можуть бути юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страховий агент від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та продає страхові поліси, оформляє страхову документацію, має право проводити страхові виплати, виконує представницькі функції, забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику. Страховий брокер визначає об'єкт страхування та страхові ризики, які необхідно застрахувати клієнту, підбирає клієнту кращого, на свою думку, страховика, оформляє договір страхування, здійснює контроль за своєчасним надходженням внесків.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.180.223 (0.006 с.)