Стаття 8. Верховенство права

Published by Консультант on Втр, 03/24/2009 - 11:20

 

Стаття 8. Верховенство права

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верхо­венства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права
та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають
зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуван­ням судової практики Європейського Суду з прав людини.

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміні стративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечли­ вості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відно сини.

Стаття 9. Законність

1. Суд при вирішенні справи керується принципом закон­ ності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'я­ зані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією та законами України.

2. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів
України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язко вість яких надана Верховною Радою України.

3. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті
відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4. У разі невідповідності нормативно-правового акта Кон ституції України, закону України, міжнародному договору,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою Украї­ ни, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,
який має вищу юридичну силу.

5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи
щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конститу­ ції України, вирішення питання про конституційність якого
належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд
звертається до Верховного Суду України для вирішення питан­ ня стосовно внесення до Конституційного Суду України подан­ ня щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлені інші пра­ вила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються пра­ вила міжнародного договору.

7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні право­
відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовід носини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд ви­ ходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом

1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед
законом і судом.

2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адмі ністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, полі­ тичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та со ціального походження, майнового стану, місця проживання,
за мовними або іншими ознаками.

 

Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі

1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здій снюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконли­ вості.

2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за по зовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може
виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі по зовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного за­
хисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист
яких вони просять.

3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної діє­
здатності.

4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для
з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлен­ ня та витребування доказів з власної ініціативи.

5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у
справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати до кази, яких, на думку суду, не вистачає.

 

Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу

1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні пра­ ва, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце роз­ гляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

2. Кожен має право знайомитися в установленому законо давством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розгляну­ тій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали закон­ ної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про осо­бу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться від крито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його
частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої
таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сі мейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповноліт­ньої особи, а також в інших випадках, установлених законом.

4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні прово диться з додержанням усіх правил адміністративного судочин­ ства. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності — експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

5. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільне значи­мою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судо­вому засіданні.