Під час судового розгляду справи в судовому засіданні за безпечується повне фіксування судового засідання за допомо гою звукозаписувального технічного засобу.

7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний
запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодек­ сом.

8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть вико ристовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслю вання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб'єктами владних повнова­жень. (Зміст частин 6 і 7 цієї статті визначається із врахуванням п. 2-1 розділу VII КАС в редакції Закону України від 08.09.2005.)

9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засідан­ ні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбував­ ся у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення.

Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду

1. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні пра­ва, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративно­го суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

1. До основних засад судочинства, відповідно до ст. 129 Кон­ституції України, належить забезпечення апеляційного та ка­саційного оскарження рішення суду крім випадків, встановле­них законом. Реалізація цього принципу знайшла відображен­ня у розділі IV КАС України, яким встановлено процесуальний порядок перегляду судових рішень у адміністративних судах апеляційної та касаційної інстанції.

На розвиток положень ст. 55, ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про судоустрій України», коментова­ною статтею забезпечене право осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які хоча й не брали участі у справі, але адміністра­тивним судом вирішено питання про їхні права, свободи, інте­реси чи обов'язки, на апеляційне та касаційне оскарження су­дового рішення.

Апеляцією є основний спосіб оскарження судових рішень, які не набрали чинності, в суді вищої інстанції (апеляційному суді).

Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, в межах територіальноїюрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружнийадміністративний суд), що ухвалив рішення.

У випадку, визначеному ч. 6 ст. 177 КАС України, судом апеляційної інстанції є Вищий адміністративний суд України.

Суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрун­тованість судових рішень суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеля­ційного провадження порушень, допущених судом першої ін­станції, які призвели до неправильного вирішення справи.Отже, апеляційний адміністративний суд не пов'язаний з ме­жами вимог апеляційної скарги, якщо встановлено порушенняадміністративним судом норм адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативиабо за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо ви­знає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції абонеобґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які дослі­джувалися судом першої інстанції з порушенням вимог КАС України.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимо­ги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Узагальнюючи положення про апеляційний перегляд судо­вих рішень, характерними рисами інституту апеляції є такі: 1) апеляція подається на рішення суду першої інстанції, що не набрало чинності; 2) справа за апеляційною скаргою чи апеля­ційним поданням прокурора направляється на розгляд адміні­стративного суду вищої (апеляційної) інстанції; 3) подання апе­ляційної скарги зумовлене неправильним застосуванням адмі­ністративним судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права; 4) апеляційний суд вирішує як юридич­ну, так і фактичну сторону справи в тому ж обсязі, що й суд пер­шої інстанції; 5) розгляд справ у суді апеляційної інстанції від­бувається з дотриманням основних засад судочинства.

Касацією є перевірка законності адміністративних судових рішень, що набрали чинності, у суді касаційної інстанції.

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Ви­щий адміністративний суд України. Враховуючи те, що прова­дження за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження, Верховний Суд України у справах про перегляд судових рішень за винятковими обставинами є судом касацій­ної інстанції.

Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального права чи процесуального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосуван­ня судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведе­ними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матері­ального чи процесуального права, на які не було посилання вкасаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді пер­шої інстанції.

Характерними рисами інституту касації є: 1) касаційна скар­га подається на рішення суду першої інстанції, що набрало чин­ності; 2) касаційна скарга подається на рішення суду апеляцій­ної інстанції; 3) справа за касаційною скаргою чи касаційним поданням прокурора направляється на розгляд адміністратив­ного суду вищої (касаційної) інстанції; 4) подання касаційної скарги зумовлене неправильним застосуванням адміністратив­ним судом першої та касаційної інстанції норм матеріального чи процесуального права; 5) касаційний суд не може досліджу­вати докази, встановлювати та визнавати доведеними обстави­ни, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; 5) розгляд справ у суді касаційної інстанції відбувається з дотриманням основних засад судочинства.

Стаття 14. Обов'язковість судових рішень