Нафтопереробна промисловість

Нафтопереробка України зосереджена на 7 нафтопереробних заводах (Кременчуцький, Лисичанський, Херсонський, Одеський, Дрогобицький, Надвірнянський, Львівський). Кожен завод маю свою специфіку. Кременчуцький НПЗ має досить високу ступінь переробки нафти, а також цех з виробництва мастил. Лисичанський, це найсучасніший з українських НПЗ (найбільший в Європі), має установку з виробництва етанолу. Одеський, Херсонський та Надвірнянський НПЗ відрізняються вигідним місцезнаходженням, що дає змогу експортувати отримані нафтопродукти.

Основні передумови розміщення нафтопереробних заводів у світі:

НПЗ є більш ніж у 90 країнах світу. Особливості розміщення такі: у нафтовидобувних країнах, що розвиваються нафтопереробна промисловість нерозвинена (відсутність власного танкерного флоту, магістральних трубопроводів). Дана промисловість потужна в розвинених країнах. Розміщення наближене до споживача, адже транспортування сирої нафти коштує дешевше

Так у деяких країнах, які видобувають багато нафти НПЗ немає взагалі (Наприклад Саудівська Аравія посідає перше місце за видобутком нафти, а потужність НПЗ така, що здатна переробити тільки 6-7% видобутої нафти, в Ірані (4 місце) – 16-17%. Водночас країни (Франція, Італія, Іспанія, Данія) де нафти видобувається зовсім мало, або не видобувається взагалі (Сінгапур, Філіппіни, Таїланд, Швеція, Греція, ПАР) мають величезні потужності НПЗ. Наприклад у Роттердамі (найбільший порт за вантажообігом) побудовано 5 НПЗ. У Японії добувається менше 1 млн т нафти, а переробляється близько 300 млн т/рік.

 

- поблизу видобування нафти (Азербайджан, Кувейт, Венесуела, Надвірна, Львів);

- у портах ввозу сирої нафти (Японія, Італія, Нідерланди, Роттердам (найбільший порт за вантажообігом) побудовано 5 НПЗ; Одеса, Херсон);

- на трасах магістральних нафтопроводів (Лисичанськ, Кременчук);

- у районах споживання нафти (адже транспортування сирої нафти набагато дешевше ніж нафтопродуктів).

Нафтопереробні заводи України працюють на україн­ській, російській та казахській нафті. Питома вага російської наф­ти — близько 47 %.

Вирішення цієї проблеми можливе за умов:

- проведення нових геологорозвідувальних робіт;

- підвищення науково-технічного рівня та ефективності циклу робіт від розвідки нафто­вих родовищ до видобутку нафти;

- вдосконалення технологій переробки нафти (дасть змогу збільшити виробництво бензину та інших супутних видів продукції);

- покращання фінансо­во-економічного стану структур, які займаються видобутком наф­ти з метою підтримки і нарощування нафторесурсної бази;

- удоско­налення амортизаційної політики (створення прискореного меха­нізму амортизації нафтових свердловин);

- прийняття диференці­йованого єдиного платежу за користування надрами;

- прийняття пільгового режиму оподаткування підприємств, які ведуть розвід­ку та розробку нафтових родовищ на шельфах Чорного та Азовсь­кого морів;

- прийняття закону про державну підтримку інвестицій­них проектів розвитку нафтовидобутку, інших законів, норматив­но-правових актів.

Перед нафтопереробною промисловістю постає три найваж­ливіші проблеми:

1) необхідність нарощування обсягів переробки нафти для внут­рішнього споживання та експорту нафтопродуктів (деяких продук­тів нафтохімії), за допомогою:

- проведення державної політики від­носно диверсифікації нафтоджерел;

- оновлення виробництва;

- подальша реалізація урядової програми з приватизації нафтопере­робних заводів відносно гарантованих поставок нафти;

- покра­щення фінансово-економічного стану нафтопереробних підпри­ємств;

- розвиток співробітництва із зарубіжними фірмами;

2) подальше поглиблення переробки нафти (до 80-85 %) для ефективного використання нафтової сировини, покращення якості нафтопродуктів шляхом реконструкції нафтопереробних заводів, виведення з експлуатації фізично зношеного та морально застарі­лого устаткування та обладнання;

3) екологізація нафтопереробки, що передбачає:

- екологічний аудит нафтопереробних заводів,

- скорочення викидів і скидів шкід­ливих речовин, твердих відходів;

- екологічний моніторинг;

- ство­рення програм екологічної безпеки об'єктів нафтопереробки і вико­ристання відходів виробництва тощо.

З розвитком економіки України буде збільшуватись споживання нафти (у вигляді нафтопродуктів). Одним із важливих напрямів за­доволення потреб у нафті є нарощування власного її видобутку.

ОПЕК – організація країн-експортерів нафти (організована в 1960 р. на конференції в Багдаді); склад – 12 країн: Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, ОАЕ, Габон; штаб-квартира – Відень (Австрія); мета – координація нафтової політики.

Сьогодні нафту видобувають в 75 країнах світу. За видобутком на першому місці стоїть район Перської затоки, де містяться 15 родовищ-гігантів із 30 розвіданих у світі. У межах цього регіону лідирує Саудівська Аравія. На другому місці за видобутком у регіоні стоїть Іран. Значні запаси є в Кувейті (нафта найдешевша у світі завдяки високій продуктивності свердловин).

Величезні поклади нафти розвідані в Канаді (США).

Латинська Америка – один із найдавніших нафтових районів світу (Венесуела, Бразилія, Перу).

За ресурсами нафти в Африці перше місце посідає – Лівія, друге – Нігерія, третє – Алжир (є в Марокко, Конго, Анголі, Габоні).

Росія (Західний Сибір (Тюменська обл.) + Північ (Тирано-Печорська нафтова база)

Казахстан.

Газова промисловість

Газова промисловість – здійснює видобування, транспортування, зберігання та перероблення природного газу.

Природний газ для економіки України має дуже велике значення. Його вага в паливному балансі досить значна, що свідчить про не оптимальність балансу. Україна не забезпечена запасами газу, і це спричиняє енергетичну залежність.

Які переваги має газ? Він більш екологічно чистий, більший ККД, зручність використання, більш економічний.

Значення: Природний газ використовується як паливо в різних галузях господарства (+комунальне господарство), а також як сировина для одержання різних хімічних продуктів (на його основі виробляють: аміак, азотні добрива, синтетичні спирти, сірку).

Видобуток газу в Україні почався дещо пізніше, ніж видобуток нафти. У 1910 р. в Прикарпатті поблизу г. Калуш (Івано-Франківська обл.) було відкрито родовище газу, яке почали експлуатувати в 1933 р. У 1913 р. було відкрито Дашавське родовище (поблизу г. Дашави), яке експлуатують з 1924 р. (використовується для підземного зберігання газу), Шебелинське родовище (Харківська обл.), відкрите в 1950 р. (промислова експлуатація з 1956 р.), у 2000 р. відзначило своє 50-річчя і, на думку спеціалістів, не втра­тило свого значення. Сьогодні газова промисловість також розвивається в Полтавській області (Карловський район, 2000 р.), на Волині та в Криму.

Регіони добування природного газу:

- Прикарпатський – 1\5 видобутку в Україні (видобуток газу в цьому регіоні різко зменшився. Причини: вичерпання старих родовищ; застарілі технології (багато газу залишається в родовищах); нові родовища малопотужні; велика глибина залягання потребує нове технічне обладнання (5-6 км); (Немирівське, Мукачівське, Іршанське, Солотвинське…);

- Дніпровсько-Донецька газоносна область – 80% (Харківська (Шебелинське, Дружелюбівське, Хрестищенське…, Сумська (Рибальське, Качанівське), Полтавська (Солохо-Диканське), Дніпропетровська, Чернігівська (Гнідинцівське) – 111 родовищ – (виявлено природний газ в Луганській обл.);

- Причорноморський регіон – 3% - 17 родовищ (шельф Чорного та Азовського морів); (Голіцинське, Джанкойське, Оленівське…).

Розвідані газові родовища відпрацьовані на 60%.

Україна одна з найбільших у світі споживачів природного газу. А обсяги власного видобутку – недостатні. Для газової промисловості, як і для нафтової, характерною рисою було падіння обсягу видобутку (найбільшого розвитку газова промисловість Україна набула на початку 70-х років, а вже з кінця 70-х і до середини 90-х років відбувалося падіння обсягів видобутку). Хоча падіння видобутку припинилося, але нарощування – немає.

Причини зменшення видобутку:

- виснаження основних родовищ;

- нові родовища малопотужні;

- складні умови розташування газоносних пластів (+ глибоке залягання);

- повільне впровадження нових технологій (багато газу залишається в родовищах).

На даний момент природного газу добувається приблизно 19 млрд м³ (хоча може зрости до 50 млрд м³), адже запаси газу в Україні становлять 1,1 трлн м³ (відкрито 500 млрд м³ ) – потрібно Україні майже 80 млрд м³ .

Україна імпортує газ з Росії, Туркменії, Узбекистану.

Напрями стабілізації видобутку газу (ті ж що і для нафти):

- досягнення приросту видобутку за рахунок освоєння нових родовищ;

- досягнення приросту видобутку за рахунок впровадження нових технологій;

- покращення фінансування;

- удосконалення амортизаційних підходів;

- прийняття відповідних законів, нормативно-правових актів.

Транспортування газу:

Транспортування газу відбувається двома шляхами:

1. трубопровідним транспортом;

2. морське транспортування

Трубопровідний транспорт.

Магістральні газопроводи поділяються на внутрішні і міжнародні.

Україна має у своєму розпорядженні потужну і розгалужену газотранспортну систему. Загальна довжина газопроводів пере­вищує 35 тис. км. Кількість ком­пресорних станцій, обладнаних газоперекачуючими агрегатами— близько 125. Кількість газорозподільчих станцій досяг­ла 1330. Експлуатується 13 під­земних сховищ газу потужністю 30 млрд м³ газу на рік.

Через 9 областей України пролягає газопровід «Уренгой (Західний Сибір) – Ужгород» і газопровіди внутрішнього значення: Шебелинка – Полтава – Київ; Шебелинка – Дніпропетровськ – Кривий Ріг; Шебелинка – Одеса; Дашава – Львів; Дашава – Київ та ін.

Близько 33 % магістральних газо­проводів експлуатується від 23 до 48 років (нормативний строк служби труб - 33 роки). Крім того, більше 60% газоперекачуючих агрегатів відпрацюва­ли свій ресурс, 3/4 з них морально застарілі, не відповідають екологічним вимогам тощо. На її експлуатацію щорічно витрачається 7-8 млрд м³.

Морське транспортування

Морське транспортування у вигляді зрідженого природного газу дає змогу розв’язати деякі проблеми (але зрідження, транспортування спеціальними танкерами, спорудження терміналів потребує значних коштів). Перевезення газу танкерами коштує в тричі дорожче ніж перевезення нафти танкерами. (Заводи для зріджування газу побудовані в: Алжирі, Лівії, Індонезії, Брунеї, на Алясці).

Велике значення має отримання нафти і газу за транзитне транспортування по нафто- і газопроводах (щороку транспортується більше 200 млн т нафти і 200 млрд м³ газу – за це можна одержати: 25-30 млн т нафти, 15-20 млрд м³ природного газу).

Достовірні запаси природного газу становлять 155,1 трлн м³.

Частка країн Близького і Середнього Сходу – 44%; Північної Америки – 17% Західної Європи – 9%. Запаси природного газу:

Північна Америка – США, Канада.

Латинська Америка – Венесуела, Аргентина, Бразилія.

Західна Європа – Нідерланди. Багато родовищ газу виявлено в Північному морі (британський сектор, норвезький сектор, голландський сектор).

Японіє імпортує газ з Індонезії, Брунею

Іран, Саудівська Аравія, Алжир, Катар, Кувейт, Ірак, ОАЕ, Індонезія, Австралія, Малайзія.

Росія (Західний Сибір), Туркменістан, Узбекистан

Торф'янапромисловість посідає в паливній галузі України незначне місце. Видобуток торфу складає не більше ніж 0,5 млн. т (в 1970 р. - 4,1 млн. т). Основний регіон видобутку - Українсь­ке Полісся: Житомирська, Київська. Львівська, Рівненська, Чер­каська, Чернігівська, Сумська області. У вигляді брикетів торф використовується як паливо. У сільському господарстві його застосовують для виготовлення органічних добрив, торфоізоляційних плит. Торф може бути сировиною для виробництва парафіну, масел, фенолів, креоліну. Сьогодні розвідкою родо­вищ торфу займається єдине в Україні підприємство «Північ - геологія». До речі, це підприємство займається також розвідкою родовищ сапропелю. Сапропель - це накопичений за тисячоліт­тя 20-30-метровий шар озерного мулу, що утворився в резуль­таті відмирання органіки. Він є чудовим добривом (врожай підви­щується на 30-40%), використовується також у виробництві косметики, медичних препаратів.

ЛЕКЦІЯ 6 - МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ

 

ХІМІЧНИЙ КОМПЛЕКС: РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ

 

Питання лекції:

1. Значення галузей хімічного комплексу в народному господарстві та його галузева структура комплексу.

2. Фактори, що впливають на розміщення підприємств хімічного комплексу.

3. Проблеми і перспективи розвитку галузей хімічного комплексу.

 

Література: [1, с.163-173; 3,С.339-443; 4, с.188-204; 5, с.238-282].