Вплив природних передумов на розвиток і розміщення продуктивних сил. Оцінка природно-ресурсного потенціалу України

Передумови розміщення продуктивних сил – це умови без яких розвиток і розміщення продуктивних сил неможливі. До передумов відносяться природні (наприклад, клімат, корисні копалини), демографічні, історичні, економічні, науково-технічні.

Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні.

Природні умови і ресурси істотно впливають на особливості територіальної організації господарства.

Наявність певних природних умов і природних ресурсів – це одна з головних передумов розміщення продуктивних сил на певній території. Природні ресурси можуть гальмувати, або створювати додаткові умови для прогресу.

Природні умови зони Сахель, або Північні райони – стримують розвиток виробництва (особливо сільськогосподарського). А якщо ми візьмемо помірний пояс: сприятливий температурний режим + достатня кількість опадів + родючий грунт = створюють сприятливі умови для розміщення виробництва.

 

ВИСНОВОК: наявність тих чи інших природних умов та ресурсів може стати вирішальним фактором розвитку господарства.

З агалом для України природні передумови розвитку народного господарства можна охарактеризувати як сприятливі.

Більш сприятливіші передумови господарювання, ніж в цілому для України, це найбагатші на природно-ресурсний потенціал області Донбасу та Придніпров'я (Донецька, Луганська, Дніпропетровська та Запорізька), а також АР Крим, яка характеризується сприятливими природо-кліматичними умовами господарювання.

До таких, що мають задовільні передумови господарської діяльності, належать області, для яких структура природно-ресурсного потенціалу є гіршою, а забезпеченість ресурсами — меншою за середню для країни в цілому при наявності значної кількості екологічних проблем і з менш сприятливими природно-кліматичними та іншими об'єктивними умовами господарювання. Це: Волинська, Київська, Чернігівська, Сумська, Львівська та Івано-Франківська області. Причому цій групі областей притаманними є явища, за яких окремі несприятливі фактори, як правило, компенсуються іншими, сприятливими для господарювання (наприклад, екологічна ситуація Київщини, Волині та Чернігівщини - їх сприятливим економіко-географічним розташуванням, суворість клімату Прикарпаття - багатими природними ресурсами).

 

Але країни по різному можуть скористатися даними показниками. Всі країни по відношенню до природних умов розвитку можна розділити (умовно) на такі групи:

- країни, для яких наявність ресурсів може вирішити спеціалізацію країни;

Швеція, Фінляндія – є ліс(завдяки цьому вони стали експортерами паперу, картону і інших продуктів переробки деревини.

- країни, які орієнтуються на продаж сировинних ресурсів (надлишок сировини може призвести до зниження цін на світовому ринку, результатом стане перевищення пропозиції над попитом). І добре якщо країна вкладає кошти в модернізацію виробництва, а якщо попросту – проїдає, то буде залишатись на тому ж рівні розвитку.

В даному випадку можна привести такі приклади:

1. Колишній СРСР – у 80-ті роки експорт енергоносіїв склав понад 200 млрд доларів, зовсім незначна частина пішла на модернізацію, а основна - на проїдання і надання довгострокових кредитів іншим країнам.

2. Кувейт, Бахрейн, Саудівська Аравія, ОАЕ – джерело їх процвітання – наявність нафти і природного газу. Результат: розвинена нафтопереробка, хімічна промисловість, промисловість товарів широкого вжитку, вони вкладають кошти в нерухомість і економіку по всьому світу.

 

- група країн, які не мають природних ресурсів, але саме це і стимулює розвиток економіки.

Японія, маючи 5% необхідних природних ресурсів і завозячи 95%, лідирує у виплавці сталі і кольорових металів з їх подальшим експортом. Входить в сімку найбільш розвинених країн.

 

Природні умови та ресурси мають істотний вплив на галузеву структуру господарства країни. За ступенем залежності від природних умов і ресурсів галузі можна розділити:

Ступінь залежності розміщення галузей народного господарства від природних ресурсів

Ступінь залежності
великий	значний	незначний
Сільське господарство Лісове господарство Рибне господарство Гідроенергетика Гірничодобувна промисл Трубопровідний транспорт Калійні добрива Суднобудування Рекреаційне господарство	Чорна металургія Мет-гія міді, цинку, нікелю Теплоенергетика Синтетичний каучук Лляні тканини Цукрова промисловість Овочеконсервна промисловість Будматеріали Бавовноочисна промисловість	Машинобудування Текстильна (окрім лляної) Швацька Взуттєва Атомна енергетика Залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт Освіта, наука Культура

 

Природно-ресурсний потенціал – сукупність природних ресурсів і природних умов, які знаходяться в певних географічних межах, і забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих потреб людини і суспільства в цілому.

Структура природно-ресурсного потенціалу:

Компо­нентна структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо);

Територіальна - різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів;

Організаційна - можливість відтворення та ефективної експлуатації прир ресурсів.

Функціональна структура відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та пев­них господарських комплексів.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виріз­няють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біо­логічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси.

З визначення природно-ресурсного потенціалу видно, що він складається з природних умов і природних ресурсів. Чим же природні умови відрізняються від природних ресурсів?

До 80-х років традиційним підходом до класифікації природних факторів був поділ на природні ресурси та природні умови. Основним критерієм поділу була економічна роль природних факторів в суспільному виробництві.

Природні ресурси – тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані в соціально-економічній діяльності людей.

Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої уча­сті у виробничій і невиробничій діяльності людей.

Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть ви­ступати і як ресурси, і як умови. Основною особливістю розвитку продуктивних сил на сучасному етапі є – поступове стирання межі між природними ресурсами і природними умовами (тобто: той фактор, який раніше відносився до природних умов на даному етапі розвитку вже відноситься до природних ресурсів)

Існує декілька класифікацій природних ресурсів (екологічна і економічна). З екологічною класифікацією природних ресурсів ми будемо знайомитися більш детально при вивченні другого модулю. Якщо говорити про економічну класифікацію, то всі природні ресурси можна розділити так:

– промислові - паливні, енергетичні, металургійні, агрохімічні, будівельні, водні, лісосировинні тощо;

– сільськогосподарські – земельні (рілля, кормові угіддя), вода для зрошення тощо;

– невиробничої сфери – водойми, що використовуються для потреб населення, лісові масиви навколо міст, рекреаційні ресурси для відпочинку та оздоровлення.

Використання природних ресурсів вимагає їх адекватної оцінки. Виступаючи предметом праці природні ресурси оцінюються з різних позицій, головними серед яких є:

- умови формування й поширення певного виду ресурсів;

- сучасні й перспективні можливості використання;

- розміщення родовищ природних ресурсів відносно районів їх споживання;

- наявність достатньої робочої сили і транспортної інфраструктури для експлуатації конкретного ресурсу.

Велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсу (його запаси).

За значенням всі запаси корисних копалин поділяють на дві групи:

- балансові – їх використання економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини й гірничо-технічними умовами експлуатації;

- позабалансові – ресурси, які при наявному рівні розвитку технологій експлуатувати економічно не вигідно. До позабалансових відносять ресурси з малою потужністю запасів, низьким вмістом цінного компоненту, складними умовами експлуатації.

За ступенем розвіданості та вивченості поклади корисних копалин поділяють на категорії:

А – докладно розвідані й передані до експлуатації;

В – розвідані з приблизним визначенням кількості;

С₁ – менш докладно розвідані;

С₂ – оцінені приблизно.

Гірничодобувні підприємства будують за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А,В,С₁.

В господарській діяльності широко використовується поняття ресурсозабезпеченість.

Ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною запасів природних ресурсів і розмірами їх використання. Ресурсозабезпеченість виражається або кількістю років, на які повинно вистачити даного ресурсу, або його запасами із розрахунку на душу населення.

Існує два основних види оцінки природних ресурсів: економічна та позаекономічна (технологічна). При технологічній виявляється ступінь придатності ресурсів до певного виду людської діяльності (обов’язково з врахуванням наявних технологій). Технологічна оцінка здійснюється перед економічною. Економічна реалізується на основі двох підходів: результативного (враховує доходи), та друга витратна (враховує всі витрати на експлуатацію природного ресурсу).

Оцінку природних умов проводять по 4 категоріям:

- геоморфологічним (роль геоморфологічних факторів на рпс);

- кліматичним (вплив кліматичних умов на рпс);

- природної безпеки (вплив на рпс надзвичайних ситуацій і катастроф);

- екологічним (вплив екологічних факторів на розміщення господарства).

Геоморфологічні фактори. Стосовно даного фактору територію України можна розділити на 4 регіони: Поліський регіон:

Волинська, Рівненська, Львівська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська об.

Характеристики	Передумови господарювання
- переважно рівнинним (у більшості - низовинним) характером місцевості; - з досить великою кількістю водних масивів, заболоченістю великих площ, - з високим рівнем лісистості території.	- сприятливі (південь); - малосприятливі; - незадовільні. Потребують проведення меліоративних (лісомеліоративних) робіт.

Карпатський гірський регіон

Включає в себе Івано-Франківську, Закарпатську та Чернівецьку області.

Характеристики	Передумови господарювання
- гірські ландшафти ускладнюють розвиток розселення, транспортних комунікацій, рослинницьких галузей АПК; - сприятливі умови для розвитку рекреаційного г-ва.	- задовільні; - мало задовільні (Високі Карпати); -сприятливі.