Транспортна система та її основні елементи

ВСТУП

 

Курс "Основі теорії транспортних процесів та систем" є дисципліною, що вивчає вихідні положення основ теорії транспортих процесів та систем, питання організації та управління вантажними потоками, основи теорії та методи організації і механізації навантажувально-розвантажувальних робіт на транспорті, основи теорії організації спільної роботи транспортних та навантажувально-розвантажувальних засобів в системі масового обслуговування.

Теорія транспортних процесів та систем - це наука, в якій знайшли застосування теорія систем, теорія управління транспортними та вантажними потоками, теорія масового обслуговування. В цій дисципліні вивчаються питання, що стосуються:

- експлуатаційних властивостей транспортних засобів, які використовуються для організації процесу перевезення вантажів;

- організації перевезень на різних типах маршрутів;

- визначення техніко-експлуатаційних показників роботи рухомого складу при виконанні перевезень на різних типах маршрутів;

- визначення показників ефективності роботи рухомого складу, а саме – його продуктивності, і показників ефективності роботи транспортного підприємства, а саме – собівартості перевезень 1 тонни вантажу та собівартості виконання одного тоннокілометра;

- узгодження роботи транспортних та навантажувально-розвантажувальних засобів при виконанні перевезень вантажів;

- організації роботи рухомого складу при виконанні міжміських перевезень.

 

ТЕМА 1 “ ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ ТА КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ”

ПЛАН

1.1. Стисле поняття транспорту.

1.2. Транспортна система та її основні елементи.

1.3. Загальноіснуючі схеми переміщення вантажів.

1.4. Ефективність організації процесу перевезень.

 

Стисле поняття транспорту

Термін "транспорт" походить від латинського слова "trasporto", що означає "переношу, перевожу, переміщую". У цьому слові відображена головна задача транспорту - переміщувати у просторі вантажі та пасажирів. Однак, окрім початкового змісту, цей термін почали використовувати в інших значеннях. Так, у певному контексті під словом "транспорт" розуміють:

- галузь народного господарства, що має своїм призначенням перевезення вантажів та пасажирів;

- комплекс технічних засобів, що забезпечують переміщення матеріальної продукції та людей;

- власне процес переміщення вантажів або пасажирів у просторі, який іменують словом "транспортування";

- потік транспортних одиниць, що рухається водним шляхом (судна), повітряним шляхом (літаки), залізничним шляхом (потяги), вулицями або дорогами (автомобілі);

- окрема партія вантажу, що прямує в певний пункт призначення та на конкретну адресу;

- вид людької діяльності або спеціальність.

Насьогодні транспорт - це одна із найважливіших галузей матеріального виробництва, що виконує перевезення людей та вантажів.

Транспорт представляє собою сукупність засобів перевезення, шляхів сполучення, засобів управління та зв'язку, а також різних технічних пристроїв, механізмів та споруд, що забезпечують їх роботу.

Що ж розуміють під термінами цих складових?

Засоби перевезення - це рухомий склад, трубопроводи, контейнери, піддони, одноразова та багаторазова тара.

Рухомий склад - це автомобілі, напівпричепи, причепи, транспортні трактори, локомотиви, вагони, судна, літаки.

Шляхи сполучення - це автомобільні дороги, залізничні та водні шляхи, повітряні лінії, монорельсові та канатні дороги, трубопроводи, спеціальні магістралі, що пристосовані та обладнані для пересування рухомого складу та переміщення вантажів та пасажирів.

Засоби управління та зв'язку - це комплекс пристроїв, що забезпечують збирання, зберігання, обробку та передачу інформації.

Технічні пристрої та механізми - це навантажувально-розвантажувальні механізми, конвейєри, бункери, пакетоформуючі машини та ін.

Споруди - це гаражі, стоянки, автобази, депо, станції технічного обслуговування, ремонтні майстерні, склади, навантажувально-розвантажувальні пункти, термінали, вантажні та пасажирські станції, вокзали, аеропорти, пристані.

Насьогодні самостійне значення мають такі основні види транспорту:

а) наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний, включаючи нафто-, газо- та продуктопроводи);

б) водний (морський та річковий);

в) повітряний (авіаційний).

В залежності від свого призначення транспорт може бути:

а) внутрішньовиробничий технологічний транспорт, який забезпечує переміщення вантажів або пасажирів усередині підприємства, та не входить до складу транспорту, як галузі народного господарства;

б) міський транспорт, що перевозить пасажирів та вантажі у межах міста або населеного пункту;

в) приміський транспорт, що перевозить пасажирів та вантажі між об'єктами міста та передмістя (у зоні радіусом до 50 км від межі міста);

г) внутрішньорайонний транспорт, який виконує перевезення між об'єктами всередині економічного району;

д) міжрайонний транспорт, який виконує перевезення між сусідніми економічними районами;

є) міжміський транспорт, що здійснює перевезення за межі міста (населеного пункту) на відстань, більшу за 50 км;

ж) міжреспубліканський транспорт, що забезпечує перевезення по території декількох республік;

з) міжнародний транспорт, що виконує перевезення за межі або із-за меж території країни.

За ознакою належності транспорт розподіляється на:

а) транспорт загального користування, що обслуговує сферу обігу вантажів та населення;

б) транспорт незагального користування, що забезпечує внутрішньовиробниче переміщення сировини, напівфабрикатів та готових виробів;

в) особистий транспорт, тобто транспорт особистого користування.

Транспорт загального користування складає основу загальнодержавної транспортної системи. До транспорту загального користування відносять: залізничний, морський, річковий, автомобільний, повітряний транспорт, усі види міського громадського транспорту (метро, трамвай, тролейбус, автобус, таксі).

За характером виконання роботи транспорт поділяється на:

- пасажирський транспорт;

- вантажний транспорт.

 

Транспортна система та її основні елементи

Комплекс різних видів транспорту, що знаходиться в залежності і взаємодії при виконанні перевезень, називають транспортною системою.

Названі вище види транспорту входять до складу транспортної системи України.

Головною задачею будь-якого виду транспорту, що входить то транспортної системи є забезпечення перевезення пасажирів та вантажів.

 

Вантажі та їх класифікація

Вантажами на транспорті називають усі предмети з моменту їх прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоотримувачеві.

Машини, агрегати, деталі, сировина, продукти харчування, будівельні конструкції, папір, нафта, зерно та інші матеріали та вироби з моменту пред'явлення їх до перевезень та до моменту доставки та передачі споживачеві прийнято називати вантажем.

Транспорт виконує перевезення вантажів, різних за своїми фізико-хімічними властивостями, родом пакування та ін. Вид вантажу є одним із важливих факторів, що визначає вибір виду транспорту та типу рухомого складу, умов його експлуатації, способу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та т.і. Вантажі можуть бути згруповані за рядом ознак. Вони розрізняються за галузевою ознакою та за параметрами, що характеризують умови виконання перевезень.

За галузевою ознакою розділяють:

а) вантажі промисловості;

б) вантажі будівництва;

г) сільськогосподарські вантажі;

д) вантажі торгівлі;

ж) вантажі комунального господарства;

з) поштові вантажі;

і) спеціалізовані вантажі.

За параметрами, що характеризують умови виконання перевезень, вантажі класифікуються таким чином:

1) за використанням вантажопідйомності рухомого складу розрізняють:

а) вантажі, що належать до певного класу вантажу.

Клас вантажу визначається його фізичними властивостями та способом його упаковки. Ступінь використання вантажопідйомності рухомого складу, що призначений для виконання перевезень різних видів вантажів визначається коефіцієнтом статичного використання вантажопідйомності рухомого складу, . За цими ознаками вантажі поділяють на чотири класи, а саме:

 

Клас вантажу
	1,0	0,71-0,99	0,51-0,7	0,4-0,5

2) за способом виконання операцій навантаження-розвантаження розрізняють:

а) штучні вантажі, що характеризуються габаритними розмірами, масою та формою;

б) навальні вантажі, що характеризуються можливістю виконання їх навантаження та вивантаження навалом, тобто витримують падіння з висоти. Такі вантажі враховуються за об'ємом та масою (наприклвд, пісок, земля, тощо);

в) насипні вантажі, що характеризуються такими ж, як і навальні вантажі, умовами;

г) наливні вантажі, до яких відносять рідкі та напіврідкі вантажі. Для їх перевезення використовують спеціалізований рухомий склад (цистерни).

д) порошкоподібні вантажі;

є) пиловидні вантажі;

ж) газоподібні вантажі.

Перевезення останніх трьох видів вантажів потребує використання спеціалізованого рухомого складу.

3) За тарою вантажі розрізняють:

а) тарні вантажі (що перевозяться у тарі та упаковці);

б) безтарні вантажі (перевезення яких здійснюється без використання тари та упаковки);

Тара призначена для забезпечення схоронності вантажу та зберігання його від псування та ушкодження при навантаженні, перевезенні та вивантаженні. Вона повинна відповідати роду та характеру перевезеного вантажу та мати достатню міцність, яка забезпечувала б можливість застосування навантажувально-розвантажувальних механізмів, багатоярусну укладку та т.і.

Тара стандартизована в залежності від роду вантажів, що в ній перевозяться, та класифікується таким чином:

а) за формою;

б) за габаритними розмірами;

в) за матеріалом виготовлення;

г) за ступенем жорсткості;

В залежності від матеріалу виготовлення тара буває дерев'яна, скляна, металева, керамічна, текстильна, паперово-картонна та ін.

За ступенем жорсткості розрізняють такі види тари:

- тверда, наприклад ящики, бочки;

- м'яка, наприклад мішки, паки, еластичні оболонки;

- напівтверда, наприклад корзини.

Тара призначена для одноразового та багаторазового використання. В залежності від виду вентажу, який перевозиться у тарі, розрізняють такі види тари:

а) індивідуальна, що призначена для перевезення тільки одного або декількох однорідних вантажів;

б) безособова, що призначена для будь-яких вантажів.

Тара, що використовується багаторазово, пидлягає строгому обліку, та повинна бути повернена в пунк відправлення вантажу.

При перевезеннях вантажів в тарі використовують два визначення маси:

а) маса нетто - маса самого вантажу;

б) маса брутто - маса вантажу із тарою.

При перевезеннях штучних вантажів виконують їх маркування.

Маркування - це нанесення спеціальних написів або знаків на вантаж. Існують такі види маркування:

а) товарне;

б) вантажне;

в) транспортне;

г) спеціальне.

При товарному маркуванні вказують рід вантажу та назву підприємства-виготовлювача, яке і проставляє це маркування.

При вантажному маркуванні вказують назву пунктів відправлення та призначення вантажу, тобто назви вантажовідправника та вантажоотримувача.

В транспортному маркуванні вказують кількість місць в даній партії вантажу та номер товарно-транспортного документа, за яким прийняли вантаж до перевезення.

Спеціальне маркування наносять на вантаж, перевезення та зберігання якого потребує особливих умов. Це маркування виконується у вигляді умовних позначень.

Вантажне та спеціальне маркування наносить вантажовідправник, а транспортне - транспортне підприємство, яке прийняло вантаж до перевезення.

4) За наступною ознакою класифікації вантажу - за масою одного вантажного місця - розрізнють:

а) нормальні вантажі, у тому числі дрібноштучні, вагою до 250 кг, а катні вантажі - до 500 кг (бочки, катушки). Дрібноштучні вантажі уявляють собою сукупність предметів, що легко відокремлюються один від одного та не допускають навантаження навалом, наприклад цегла, кахельна плитка та т.і.

б) вантажі підвищеної маси, що складає 250 кг та більше, а для катних вантажів лежить у межах від 500 кг до 30 т;

в) важковагові вантажі, що уявляють собою штучні вантажі масою 30 т і більше.

5) За розмірами вантажі розрізняють:

а) габаритні вантажі, шо перевозяться універсальним рухомим складом;

б) негабаритні вантажі, для перевезення яких необхідними є транспортні засоби, чиї габаритні розміри перевищують встановлені норми. До негабаритних відносять вантажі (окрім будівельних), що мають розмір одного вантажного місця більше за 3,8 м по висоті або 2,5 м по ширині. Різновидністю негабаритних вантажів є довгомірні вантажі. Це такі вантажі, звисання яких над заднім бортом рухомого складу перевищує 2 м. При їх перевезенні необхідно застосовувати одновісні причепи, а при значній довжині вантажу - причепи-розпуски.

6) За ступенем небезпеки вантажі розрізняють:

а) малонебезпечні вантажі, до яких відносять будівельні матеріали, продовольчі та промислові товари та т.і.;

б) пилні та гарячі вантажі, прикладом яких є цемент, вапно, асфальт, мінеральні добрива;

в) вантажі, що є небезпечними за своїми розмірами (негабаритні);

г) небезпечні вантажі, які поділяються на класи, категорії, групи, (наприклад, до 1-ого класу належать вибухові речовини, а до 6-ого - отруйні речовини, і т.і.).

7) За режимом перевезення та зберігання вантажі існують:

а) звичайні вантажі;

б) специфічні вантажі.

До звичайних відносять вантажі, для перевезення, навантаження-розвантаження та складування яких не потрібно дотримуватись особливих умов, та які можливо перевозити універсальним рухомим складом.

Специфічні вантажі потребують виконання особливих заходів по збереженню та дотриманню техніки безпеки при виконанні їх перевезень, зберіганні та виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт. В свою чергу специфічні вантажі поділяються на:

- швидкопсувні вантажі, до яких належить більшість продовольчих товарів;

- вантажі з різким запахом;

- антисанітарні вантажі, а саме сміття, нечистоти та ін.;

- живність (худоба, птиця та ін.).

Специфічні вантажі для виконання перевезень потребують використання спеціалізованого рухомого складу.

8) За умовами захисту від зовнішнього впливу вантажі розрізняють:

а) звичайні вантажі;

б) вантажі, що потребують особливого захисту від атмосферних опадів, температурного впливу, струсів та ударів, а також потребуючі дотримання особливих умов при операціях по навантаженню-розвантаженню вантажу.

ПЛАН

1.1. Загальна постановка задачі.

1.2. Послідовність вирішення задачі оптимізації вантажопотоків.

1.1. Загальна постановка задачі

Задача оптимізації вантажопотоків вирішується для одного виду вантажу, або для вантажів, що є взаємозамінними. Задачу оптимізації вантажопотоків ще називають задачею оптимального закріплення вантажовідпрвників (ВВ) та вантажоотримувачів (ВО), маючи на увазі, що її вирішення має на меті раціональне закріплення постачальників та споживачів.

В загальному вигляді задача формулюється таким чином.

Існує безліч вантажопостачальників (пункти навантаження - ) та споживачів (пункти розвантаження ) або вантажоотримувачів однорідних (взаємозамінних) вантажів. Відомий обсяг вантажу, що пред'явлений до перевезення кожним із вантажовідправників, та попит кожного вантажоотримувача. Відомі відстані між клієнтами . Необхідно визначити план перевезень вантажу від постачальників до споживачів, який би забезпечував дотримання обмежень на постачання та потребу у вантажі, а також мінімальні транспортні витрати.

Позначимо кількість тонн вантажу, що перевозиться від і-того постачальника до j-того споживача через .

Для спрощення вирішення задачі за критерій оптимальності приймають пробіг рухомого складу.

Необхідно знайти такі значення , які при множенні на відповідну відстань , забезпечать манамальну транспортну роботу . Математично це формулювання можна записати таким виразом:

/ 1 /

При цьому обов'язковими до виконання є такі умови:

а/ попит повинен дорівнювати пропозиції, тобто

/ 2/

б/ вантаж від вантажовідправника (ВВ) повинен бути вивезений повністю, тобто

/ 3 /

в/ попит споживача повинен бути задоволений повністю, тобто

/ 4 /

Розглянута задача є транспортною задачею лінійного програмування, а її модель - закритою, тому що сума обсягів споживання вантажу дорівнює сумі обсягів його виробництва. Моделі з незбалансованим попитом та пропозицією називаються відкритими. Для того, аби для відкритих моделей можна було б використати методи вирішення закритих моделей, до них вводяться умовні споживачі або постачальники, які називаються фіктивними. Після цього задача вирішується для закритої моделі.

 

ПЛАН

1.1. Характеристика видів транспорту, що складають транспорту систему країни.

1.2. Показники роботи транспортної мережі.

Як ми вже визначали у попередніх лекціях, комплекс різних видів транспорту, що знаходиться в залежності і взаємодії при виконанні перевезень, називають транспортною системою.

До складу транспортної системи України входять такі основні види транспорту:

а) наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний, включаючи нафто-, газо- та продуктопроводи);

б) водний (морський та річковий);

в) повітряний (авіаційний).

Розглянемо коротко їх загальні характеристики та особливості.

 

Систему країни

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт займає провідне місце в транспортній системі нашої країни. Характерними особливостями залізничного транспорту можна назвати такі:

а) масовість перевезень вантажів та пасажирів на значні (більше за 600 км) відстані;

б) безперебійність та рівномірність перевезень за сезонами року та годинами доби;

в) висока швидкість руху та швидкість доставки вантажів.

Насьогодні вагонний парк залізниці складається в основному із чотирьохвісних вагонів. Середня вантажопідйомність вагонного парку складає 62,4 т. Для забезперечення перевезення певних видів вантажів використовуються і восьмивісні вагони підвищеної вантажопідйомності - до 180 т.

Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт виконує перевезення вантажів та пасажирів на короткі та середні відстані.

У порівнянні із залізничним та водним, автомобільний транспорт має наступні переваги:

а) високу маневровість;

б) здатність доставляти вантаж безпосередньо від вантажовідпраника до вантажоотримувача без перевантаження на шляху його прямування на інші види транспорту;

в) дешевизну доставки та перевезень вантажів та пасажирів на короткі відстані;

г) більшу різноманітність типів рухомого складу.

До недоліків автомобільного транспорту слід віднести:

а) порівняно невелику вантажопідйомність одиниці рухомого складу;

б) значну середню собівартість перевезень;

в) значні витрати металу на виготовлення рухомого складу.

Беззаперечна сфера використання автомобільного транспорту - це перевезення вантажів та пасажирів на невеликі відстані. Однак, в певних умовах при виконанні перевезень деяких видів вантажів на великі відстані (інколи - на 1000 км і більше) економічно доцільним є виконання таких перевезень автомобільним транспортом (перевезення ранніх овочів, дорогих партій вантажів у районах, де відсутні водні та залізничні шляхи сполучення).

На Україні на долю автомобільного транспорту припадає 4/5 обсягу перевезень, що виконуються усіма видами транспорту.

Перевезення при участі одного виду транспорту прийнято називати перевезеннями у прямому сполученні. Якщо перевезення виконуються декількома видами транспорту, то вони називаються перевезеннями у змішаному сполученні. Перевезення у змішаному сполученні за єдиним документом на увесь шлях пересування вантажу від початкового до кінцевого пунктів називаються перевезеннями у прямому змішаному сполученні. Різновидністю таких перевезень є змішані безперевантажувальні (комбіновані) перевезення, при яких вантажі не перевантажуються, а прямують від початкового пункту до пункту призначення у контейнерах, пакетах.

 

Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт - це один з високоекономічних та продуктивних видів транспорту. Він призначений для масового транспортування рідких, газоподібних та деяких інших видів вантажів на далекі та дуже далекі відстані пневматичним та гідравлічним способами.

До основних достоїнств трубопровідного транспорту у порівнянні з іншими видами транспорту слід віднести:

а) можливість прокладання труб на місцевості за короткі строки;

б) незалежність його роботи від кліматичних умов;

в) відносно невелику трудомісткість доставки вантажу;

г) незначні втрати вантажу на шляху його прямування;

д) низьку собівартість транспортування (в 2 рази меншу, ніж на водному транспорті, та в 3 рази меншу, ніж на залізничному транспорті);

є) безперервність транспортного процесу доставки вантажу на великі відстані.

 

Морський транспорт

Морський транспорт використовується для масових перевезень вантажів у зовнішньому та внутрішньому сполученнях, та для пасажирських круїзних перевезень. Морський транспорт призначений для виконання перевезень масових навальних, насипних, наливних вантажів, а також для перевезення штучних вантажів у тарі. Для перевезень навальних вантажів, таких як вугілля, зерно, створені однопалубні, з великим розкриттям палуби, судна, що мають назву балкери.

Судна для перевезення наливних вантажів (нафта та нафтопродукти, хімічні речовини та ін.) обладнані місткими цистернами, та називаються танкерами.

В останні роки отримали велике розповсюдження спеціалізовані судна, призначені для перевезення певних видів вантажу (рудовози, вуглевози, лісовози, судна-рефрижиратори і т.і).

 

Річковий транспорт

Річковий транспорт використовується для перевезення масових навальних, насипних та наливних вантажів за напрямками, що співпадають із розташуванням річок та каналів. Він відрізняється сезонністю та короткочасністю навігації, що обмежує використання цього, найбільш дешевого, виду транспорту. В тих районах, де мало розвинені інші види транспорту, на його долю припадає майже 70 % вантажообігу.

До переваг річкового виду транспорту слід віднести:

а) високу пропускну здатність глибоководних шляхів;

б) можливість перевезення великовагових, великогабаритних та неподільних вантажів;

в) порівняно невисоку собівартість перевезень.

Як недоліки можна назвати такі:

а) сезонність перевезень;

б) великі строки доставки вантажу.

 

Повітряний транспорт

Повітряний транспорт виконує перевезення пасажирів на далекі та середні вўдстані, а також перевезення цінних та термінових вантажів. Він має найбільш високу швидкість доставки.

Сьогодні в експлуатації знаходяться відомі літаки ІЛ-62, ТУ-154, ТУ-134, ЯК-40, АН-24, аеробус ЎЛ-86, вантажнІ лІтаки "МРІЯ" та "РУСЛАН", Боїнги. Пасажирські перевезення на повітряному транспорті переважають над вантажними. Окрім робіт по перевезенню вантажів та пасажирів рухомий склад повітряного транспорту виконує великий обсяг інших робіт у народному господарстві - сільськогосподарські роботи (внесення добрив, боротьба із бур'янами); лісозахисні та лісотехнічні роботи; монтажно-будівельні роботи при будівництві ліній електропередач, встановлення ферм мостів, нафтових вишок і т.і.

 

Особливе значення у транспортній системі має взаємодія різних видів транспорту, що дозволяє забезпечити своїчасне та якісне задоволення потреб народного господарства та населення у перевезеннях, а також підвищення ефективності роботи транспорту.

Для вирішення вищезгаданих задач при взаємодії різних видів траспорту необхідним є:

а) обгрунтування оптимальних пропорцій розвитку усіх видів транспорту, і головне, підтримка їх напротязі усього періоду експлуатації;

б) формування оптимальної мережі шляхів сполучення, вибір її раціональної структури;

в) нарощування пропускних та провізних можливостей шляхів сполучення та загальнотранспортних вузлів;

г) підвищення швидкості потягів, суден, літаків;

д) удосконалення режимів взаємодії різних видів транспорту, структури парку рухомого складу та системи управління.

Окрім поняття "транспорт", "транспортна система", „вантаж”, які ми стисло розглянули, існує ще ряд термінів, поняття про які слід мати при вивченні дисципліни "Основи теорії транспортних процесів та систем".

Так, із поняттям "транспорт" невід'ємно пов'язані такі поняття, як „транспортна мережа” та "транспортний процес". Дамо їх визначення.

Транспортним процесом перевезення вантажів називають підготовку вантажу до перевезення, подачу рухомого складу, навантаження, оформлення перевізних документів, власне перевезення, вивантаження та передача вантажу споживачеві.

Подача пасажирського рухомого складу до місця посадки пасажирів, забезпечення зручної посадки людей, організація виходу пасажирів з рухомого складу по закінченню поїздки - ці операції складають транспортний процес перевезення пасажирів.

Основою організації процесу перевезень є документація, яка визначає порядок виконання, координацію та взаємодію різних видів транспорту, а також правила та технологію перевезень на окремих його видах.

Велике значення у виконанні перевезень мають складові елементи транспортного процесу, а саме:

а) транспортно-експедиційні операції, до яких відносять прийняття, упаковку, маркування, видачу вантажів представникові перевізника; короткочасне їх зберігання на проміжних складах; оформлення різного роду платежів; передачу вантажу з одного виду транспорту на інший; видачу вантажу вантажоотримувачеві.

б) навантажувально-розвантажувальні операції, до яких відносять навантаження вантажу на транспортний засіб, його вивантаження, закріплення, замір, оформлення документів.

 

ПЛАН

1.1. Основні типи та класифікація рухомого складу.

1.2. Експлуатаційні властивості рухомого складу.

 

Нами вже було визначено, що транспорт уявляє собою сукупність засобів перевезення, шляхів сполучення, засобів управління та зв'язку, а також різних технічних пристроїв, механізмів та споруд, що забезпечують їх роботу. В свою чергу засобами перевезення є рухомий склад, трубопроводи, контейнери, піддони, одноразова та багаторазова тара.

На прикладі автомобільного транспорту розглянемо рухомий склад, який використовується при виконанні перевезень вантажів та пасажирів.

До рухомого складу автомобільного транспорту відносять автомобілі та автомобільні потяги (автомобілі-тягачі, причепи, напівпричепи та причепи-розпуски).

За призначенням вантажний рухомий склад розділяється на транспортний, який виконує перевезення вантажів, та спеціальний, який призначений для різних спеціальних транспортних робіт (санітарних, пожежних), які виконуються за допомогою встановленого на ньому обладнання. Окрім того, на автомобільному транспорті загального користування використовується рухомий склад загального призначення - із кузовом типу бортова платформа, який називається бортовим або універсальним, та спеціалізований рухомий склад. Це автомобілі, причепи та напівпричепи транспортного призначення, кузови яких спеціально пристосовані для перевезення одного певного або декількох однорідних вантажів, а також обладнані засобами для прискорення процесу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

 

ПЛАН

1.1. Класифікація автомобільних перевезень.

1.2. Перевезення масових навальних та сипучих вантажів.

1.3. Перевезення будівельних вантажів.

1.4. Перевезення небезпечних вантажів.

1.5. Перевезення сільськогосподарських вантажів.

1.6. Перевезення вантажів торгівлі.

 

ПЛАН

1.1. Виведення формули собівартості перевезення 1 тонни вантажу (простий цикл перевезень).

1.2. Аналіз впливу ТЕП на собівартість автомобільних перевезень (простий цикл перевезень).

1.3. Фактори, що впливають на собівартість перевезень при роботі на розвізних маршрутах.

1.4. Фікторне дослідження собівартості перевезень на розвізних маршрутах

 

Собівартість автомобільних перевезень визначається витратами, що припадають на одиницю транспортної продукції. Вона вимірюється, в залежності від специфіки роботи АТП, у грошових одиницях на тонну, на тонно-кілометр, на машино-годину роботи і т.і.

Собівартість перевезень, що враховується в АТП, складається із витрат, пов'язаних з рухом автомобіля та простоєм його у пунктах навантаження-розвантаження. Можна записати, що:

де - сума витрат за їздку;

Pе(Wе) - обсяг перевезень або виконана транспортна робота за їздку.

Сума витрат за їздку складається із змінних та постійних витрат.

Змінні витрати - це витрати, що пов'язані із пробігом рухомого складу. Вони включають витрати на паливно-мастильні матеріали, технічне обслуговування та поточний ремонт автомобіля, на шини, на амортизаційні відрахування, на капітальний ремонт та повне відновлення рухомого складу. Вони залежать від інтенсивності використання рухомого складу, в тому числі від пробігу на одиницю часу. Таким чином, Спер - це величина змінних витрат на 1 км пробігу, що визначаїться у грн/км.

Постійні витрати - це витрати, що пов'язані з перебуванням рухомого складу в АТП. Вони включають в себе накладні витрати, умовно включається заробітна плата. Ці витрати не пов'язані з інтенсивністю використання рухомого складу. Таким чином, Спос - це величина постійних витрат на 1 год роботи, яка вимірюється у грн/год.

Спер та Спос залежать від вантажопідйомності автомобіля. Залежності ці лінійні та мають вигляд:

 

1.1. Виведення формули собівартості перевезення 1 тонни вантажу (простий цикл перевезень)

Розглянемо виведення формули для визначення собівартості перевезення 1 тонни вантажу.

грн/т; / 1 /

грн/ткм / 2 /

Аналіз формул для визначення собівартості перевезення 1 тонни вантажу та виконання 1 ткм дозволяє зробити висновок про наступне:

- із збільшенням значень збільшуються значення Sт та Sткм;

- із збільшенням lге значення Sт збільшується, а Sткм зменшуються;

- із збільшенням tпр - Sт та Sткм збільшуються.

Величина Спос/nт - це частка постійних витрат, що припадають на одиницю швидкості. Її називають сумарними витратами на 1 км пробігу автомобіля.

Сумарні витрати на 1 км пробігу, грн/км, визначаються таким чином:

 

Показники першої групи

До показників першої групи відносяться:

1. Обліковий склад парку рухомого складу А призначений для виконання основної виробничої діяльності та визначається як:

, / 1 /

де - кількість автомобіле-днів перебування в АТП автомобілів j-тої групи;

D - кількість календарних днів у періоді, що розглядається.

m - кількість колон або марок автомобілів.

2. Коефіцієнт використання автомобілів парку a, що показує, яка частина автомобілів з їх загального числа парку рухомого складу використовується для роботи на лінії, та визначається:

. / 2 /

3. Тривалість роботи автомобіля на лінії (або час роботи автомобіля у наряді) визначається:

. / 3 /

 

Показники другої групи

Визначимо показники другої групи.

1. С ередня вантажопідйомність автомобіля за їздку, т, визначається:

, / 4 /

де nеj - кількість їздок, що виконуються автомобілями кожної марки.

Величина середньої вантажопідйомності автомобіля за їздку необхідна для розрахунку обсягу перевезень, що виконується парком рухомого складу, у тоннах.

3. Середня вантажопідйомність автомобіля при пробігу з вантажем, що є необхідною для розрахунку обсягу перевезень, що виконується парком рухомого складу, в тонно-кілометрах, враховує величину пробігу автомобіля з вантажем, і визначається:

. / 5 /

4. Середня відстань навантаженого пробігу за їздку, км:

. / 6 /

5. Середня відстань перевезення 1 тонни вантажу, км:

. / 7 /

6. Середній коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності автомобіля:

. / 8 /

Добовий обсяг перевезень у тоннах для кожної марки автомобіля визначається за виразом:

. / 9 /

7. Середній коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності автомобіля:

. / 10 /

8. Середній час простою автомобіля під навантаженням-розвантаженням за їздку, год:

. / 11 /

9. Середня технічна швидкість автомобіля, км/год:

. / 12 /

10. Середній коефіцієнт використання пробігу автомобіля:

/ 13 /

Середня годинна виробітка автомобіля у тоннах за середніми значеннями техніко-експлуатаційних показників визначається:

, т / 14 /

Середня годинна виробітка автомобіля у тонно-кілометрах за середніми значеннями техніко-експлуатаційних показників визначається:

, ткм / 15 /

О