Вимірники та показники обсягу продукції підприємства.

Для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників та показників її (їхнього) обсягу.

Система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях з номенклатури і асортименту.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновидність виробів у межах даної номенклатури. Звичайно натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо).

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обгрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

ОВ = ОП - З_п + З_к,

де ОВ - обсяг виробництва продукції в натуральних оди­ницях;

ОП - обсяг поставок у натуральних одиницях.

 

13) Сутність, принципи та типи планування діяльності підприємства.

Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності.

Планування - це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.

Мета планування - ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.

Основними принципами планування є такі: правильне обґрунтування і вибір мети та кінцевих результатів роботи підприємства (цілепокладання); оптимальність використання ресурсів; системність; безперервність; збалансованість; науковість; мобільність; адекватність; реальність.

Головними ознаками, за якими визначається тип планування, є міра невизначеності в плануванні, часова орієнтація ідей планування, горизонт планування.

Залежно від міри невизначеності планової діяльності розрізняють два її типи: детермінований – коли планування здійснюється в середовищі, яке можна повністю передбачити, і стохастичний (імовірнісний) – це планування, що здійснюється в умовах часткового передбачення результатів. Це типовий стан підприємства.

Залежно від часової орієнтації основних ідей планування розрізняють чотири типи планування.

Реактивне планування (повернення до минулого). Представники такого типу планування свої ідеї та спосіб існування підприємства знаходять у минулому, спираються на минулий досвід, заперечують усі досягнення сьогодення і тому негативно ставляться до техніки і сучасного інформаційно-технологічного суспільства.

Інактивне планування (інертність). Цей тип планування виходить з ідеї, що немає потреби повертатися в минуле і разом з тим прагнути до руху вперед.

Преактивне планування (випередження) орієнтованеголовним чином на майбутні зміни.

Інтерактивне планування ґрунтується на принципі участі та максимально мобілізує здібності персоналу.

Кожен із тих типів планування має як недоліки, так і позитивні сторони.

Залежно від періоду, котрий охоплюють плани як результат планової діяльності, розрізняють планування довгострокове – 10-25 років, середньострокове – 3-5 років, що конкретизує довгострокове; короткострокове – 1-2 роки. Останнє включає конкретні способи використання ресурсів, необхідні для досягнення цілей, визначених у двох перших.

 

14) Методи планування діяльності підприємства.

Методи планування - це способи встановлення планових показників. До методів планування пред'являються певні вимоги. Вони повинні бути адекватними зовнішнім умовам ринку, враховувати різноманітність шляхів досягнення основної мети підприємства — максимізації прибутку, повинні відрізнятися залежно від виду плану, який розробляється.

Усі методи планування можна розбити на кілька груп за різними класифікаційними ознаками.

Методи планування:

ресурсний - використовується при монопольному становищі підприємства на ринку або слабкій конкуренції; планові показники встановлюються, виходячи з ресурсних можливостей підприємства;

статистичний - показники встановлюються з використанням середніх статистичних величин за статистичними даними минулих періодів;

факторний - вплив різних техніко-економічних факторів визначає величину планового показника;

балансовий - полягає у використанні в планових розрахунках системи таблиць-балансів, в яких відображаються потреби в певних видах ресурсів та джерела їх покриття;

економіко-математичні - здійснюється оптимізація плану підприємства за допомогою математичних залежностей і прийнятого критерію оптимізації;

графоаналітичний - використання графіків і діаграм при визначенні певних показників.

 

 

15) Система планів підприємства.

У практиці функціонування вітчизняних підприємств склалась певна система планування, яка полягає у розробці та взаємоузгодженості планів різних видів. Кожен з них має свої особливості щодо сукупності розрахункових показників, часового інтервалу планування, рівня планування та ін. Найчастіше плани поділяють за часовими рамками розрахунку техніко-економічних показників.

Основними розділами стратегічного плану є:

план маркетингу;

план виробництва;

план кадрового забезпечення;

фінансовий план;

планування ризиків;

створення і підтримання іміджу фірми.

Процес стратегічного планування починається з розроб­ки стратегії.

Стратегія - це визначення довгострокового курсу розвитку фірми, його затвердження та розподіл ре­сурсів для його реалізації. Середньострокові плани деталізують стратегічні плани щодо хронологічного порядку досягнення тих чи інших цілей, ресурсного забезпечення їх досягнення, відповідальних за виконання осіб.

Поточні (тактичні) плани за сферою спрямування є набагато вужчими, ніж стратегічні, вони деталізують їх. Як правило, поточні плани розробляються на рік і регулюють діяльність підприємства по виробництву продукції, її збуту, матеріально-технічному забезпеченню, фінансових питаннях тощо.

Етапи розробки поточного плану такі:

аналіз результатів діяльності підприємства;

розробка заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємства та підвищення його конкурентоспроможності;

дослідження ринку і формування портфеля замовлень на продукцію підприємства;

обґрунтування окремих розділів плану;

розгляд проекту плану радою трудового колективу та його затвердження;

Місячні поточні плани містять той самий набір техніко-економічних показників, але з розбивкою за окремими місяцями календарного року.

Оперативно-виробниче планування включає календарно-виробниче планування і диспетчерування. Календарно-виробниче планування передбачає розробку планів-графіків виробництва, відвантаження продукції на зміну, добу, місяць і доведення їх до структурних підрозділів підприємства. Диспетчерування передбачає оперативний контроль за виконанням поставлених завдань, виявлення відхилень у виробничому процесі, мобілізацію ресурсів на їх усунення, а також запобігання відхиленням.

 

16) Мета, завдання та процедура складання бізнес-плану.

Бізнес-план -це комплексний плановий документ підприємницької діяльності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на одержання прибутку.

Бізнес-план розробляється з метою:

техніко-економічного обґрунтування доцільності створення і функціонування підприємства;

залучення зовнішніх інвесторів, у тому числі іноземних;

для обґрунтування пропозицій щодо доцільності приватизації підприємства.

Бізнес-план розробляється на тривалий термін, найчастіше на 3-5 років, хоча часові рамки бізнес-планування можуть бути значно ширшими.

Вихідною інформацією при розробці бізнес-плану є:

- інформація про попит на продукцію (послуги) (про ємність ринку, географію ринку, демографічну характеристику потенційних споживачів);

- виробнича інформація (про технологію виготовлення продукції, необхідні виробничі площі, обладнання, сировину, чисельність і кваліфікаційний склад персоналу та ін.);

- фінансова інформація (про необхідні грошові кошти для реалізації проекту, джерела та умови їх одержання).

Структура бізнес-плану може відрізнятись залежно від мети його розробки. Для внутрішнього використання роз­робляється бізнес-план з досить високим ступенем деталі­зації техніко-економічних показників, а для пред'явлення інвесторам - наводяться найважливіші показники ефектив­ності проекту.

Типова структура бізнес-плану:

Резюме (зведений розділ) У ньому обґрунтовується необхідність організації ново­го підприємства, переваги майбутньої продукції порівняно з продукцією потенційних конкурентів, прогнозні обсяги продажу на найближчі роки, виручка від продажу, витрати на виробництво, валовий прибуток і ефективність вкладе­ного капіталу, термін окупності капіталовкладень.

Основна частина

Опис товару

Аналіз галузі

Аналіз ринку

План маркетингу

План виробництва

Організаційний план

Оцінка ризику і страхування

Юридичний план

Фінансовий план

Стратегія фінансування

У цьому розділі обґрунтовується план одержання коштів для організації підприємства, передусім кількість необхідних коштів для організації продажу, вказується, звідки надійдуть ці кошти і в якій формі.