Підприємництво як сучасна форма господарювання

Підприємництвом, як правило, називають ініціа­тивно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окре­мої фізичної особи — підприємця або юридичної осо­би — підприємства (організації). Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо). Поряд з цим завжди виокремлюються індивідуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто такі мож­ливі види останньої, як: а) малий бізнес (мале підприємництво), що базується на особистій власності або оренді майна; б) спільне підприємництво (партнерство), засноване на колективній власності; в) корпоративне підприємництво, матеріальною підвалиною якого служить акціонерна власність. Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприєм­ництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінне орієнтується на най­ефективніше використання наявних ресурсів підприємства (органі­зації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досяг­нення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефек­тивну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріаль­них ресурсів. Інноваційна модель підприємництва передбачає ак­тивне використання переважно інноваційних організаційно-управ­лінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Тому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спиратися на таку послідовно здійсню­вану систему дій: 1) науково обґрунтоване формулювання головної підприємницької мети; 2) усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалі­зації запропонованої підприємницької ідеї; 3) неупереджена по­рівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і спрогнозованих можливостей; 4) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних видів ресурсів (за потреби); 5) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку; 6) практична реалізація завдань інноваційного харак­теру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності. соц одиниця

. Виробничо-технічна єдність. Організаційна єдність. Економічна єдність

 

Підприємство як відкрита економічна система

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Юр особа

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак.

Головні напрямки діяльності:

-вивчення ринку товарів, абоситуаційний аналіз

-інноваційна діяльність

-виробнича діяльність

-комерційна діяльність

-післяпродажний сервіс

Кожне підприємство має свою місію, або генеральну мету, тобто чітко окреслену причину його існування. У більшості випадків місією сучасного підприємства можна вважати виробництво продукції для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку. На основі місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі.

Підприємства в Україні як основний суб’єкт господарювання. Класифікація підприємств

Діяльність суб'єктів господарювання в Україні регламентується великою кількістю законів, основними з яких є Закони України «Про підприємства», «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про кооперацію». «Про оренду майна державних підприємств і організацій». Відповідно до них головною ознакою фірми як суб'єкта виробничого підприємництва є її належність до відповідної формі власності, а саме: приватна, колективна, державна, змішана, власність іноземного суб'єкта підприємництва або фізичної особи. Фірма будь-якої форми власності має відповідну організаційно-правову форму і вигляд: фірми у вигляді приватного, державного, орендного або народного підприємства; виробничий кооператив; фірми, організовані у формі господарських товариств (акціонерні, товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю, повне і командитне товариство).
Приватне підприємство - це юридична особа, засноване на власності громадянина з правом використання найманої купа.
Державне підприємство - це юридична особа, засновником якого виступає держава.
Орендне підприємство - це юридична особа, яка створюється на основі угоди між державним органом (Фондом державного майна) і організацією орендарів, яка формується за рішенням трудового колективу.
Народне підприємство - це господарюючий суб'єкт ринкових відносин, у якого все майно або частину його належить колективу в цілому і кожному в залежності від його трудового внеску.
Виробничий кооператив - це організаційно-правова форма здійснення виробничої діяльності не менше ніж трьома громадянами, які об'єднали свої трудові, майнові та фінансові ресурси, паї з метою одержання прибутку. Обов'язкова умова при цьому - особиста участь громадян у виробничій діяльності кооперативу.
Господарські товариства - це структури, створені на основі угоди юридичних осіб і громадян шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Акціонерне товариство має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Відкрите акціонерне товариство - товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.
Закрите акціонерне товариство - товариство, акції якого розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, конвертуватися і продаватися на біржі.
Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчим документом.

Учасники несуть відповідальність тільки в межах вкладів. Товариства з обмеженою відповідальністю зберігає всі ознаки закритого акціонерного товариства, в якості вартості придбаних акцій виступає величина вкладу учасника до статутного фонду.
Інші види підприємницьких структур у вигляді підприємств в Україні підпадає під категорію «партнерство».
Товариство з додатковою відповідальністю має статутний фонд, учасники несуть відповідальність в межах вкладів, а при нестачі цих сум - додатково належним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до вкладу кожного учасника.
У повному товаристві учасники займаються спільною підприємницькою діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім майном.
Командитне товариство передбачає, що поряд з одним або більше учасників, які відповідають усім майном, присутні один або більше учасників, відповідальність яких обмежується грошовим внеском у майно.
Необхідно зазначити, що кожна з названих організаційно-правових форм може бути малим підприємством. При цьому з позицій українського законодавства до малих підприємств у промисловості відносяться фірми з числом платних працівників до 200 чоловік, в інших галузях виробничої сфери - до 20 чоловік, в науці та науковому обслуговуванні - до 100 осіб, у невиробничій сфері - до 25 осіб, в роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.