Хар-ра ринков. Системи господарювання. Поняття про ринок та механізм його функціонування.

Хар-ра ринков. Системи господарювання. Поняття про ринок та механізм його функціонування.

Ринок — це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Ринок має суб’єкти та об’єкти. Конкуренція. Закон попиту. види ринку

Суб'єкти ринку — це фізичні та юридичні особи, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших — як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.

Об'єкти ринку — це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об'єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація тощо.

Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча.

Регулююча функція ринку полягає у регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробництва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти.

Контролююча функція ринку визначає суспільну значущість виробленого продукту та витраченої на його виготовлення праці.

Розподільча функція ринку встановлює необхідні відтворювальні пропозиції, забезпечує збалансованість економіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених.

Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зростання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо. Тобто ринокповертає економіку обличчям до потреб людей, робить всіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими у задоволенні цих потреб.

Інформаційна функція ринку сповіщає про рівень ринкової кон'юнктури, цін, кредитних ставок, що залежать від змін кількості, асортименту, якості товарів і послуг.

Інтегруюча функція ринку об'єднує економіку в одне ціле, розкриваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. Ринок сприяєпроникненню товарів у різні країни і куточки світу.

інфраструк­тура - систему спеціалізованих організацій.

Ринкова система характеризується пануванням приватної власності, суспільним поділом праці, широким розвитком товарно-грошових відносин. Система вільного підприємництва, що базується на приватній власності, системі вільного ціноутворення та конкуренції, є не що інше, як ринкова економічна система. Сучасна ринкова система розвивається на основі високорозвинутої технології, різноманітних форм власності та активної участі держави в економіці. В кожній окремій країні цей розвиток відбувається у специфічних варіантах — вільне ринкове господарство, соціально орієнтована ринкова економіка, перехідна до ринку економіка.
Підприємці зацікавлені в максимізації прибутку, власники засобів виробництва — в отриманні високого доходу за їх використання, а споживачі, купуючи необхідні їм товари та послуги, намагаються досягти оптимальної вигоди та максимізувати отриману корисність.

 

 

Теорії підприємств

У функціонування підприємств виділяють теорії: - неокласична – підприємство розглядається як цілісний об‘єкт, який здійснює перетворення вхідних ек.ресурсів в продукцію на основі власного чи залученого капіталу. Модель підприємства визнач.його виробничою функцією, яка характеризує взаємозв‘язок кількості продукції від обсягів витрачених ресурсів; - інституціональна – підприємство виступає організацією, яка ств.людьми для ефективного використання їх можливостей; - еволюційна – системне уявлення про підприємство, яке базується на двоїстому підході: 1 – п-мство виступає членом ділового співтовариства і відчуває на собі всі зміни цього товариства, 2 – п-мство володіє власними традиціями в певній сфері господарювання, а також обсягом та пропорціями ЕК.ресурсів; - підприємницька – спирається на дослідження підприємства, як на сфері реалізації підприємницьких талантів та інновац.ініціатив, на основі доступних для підприємця ЕК.ресурсів; - інтеграційна – інтегруюча функція підприємства, яка полягає не в реалізації ЕК.інтересів певних учасників бізнесу, а в вибудовуванні раціональної внутр.логіки функціонування організацій. Виділяють наступні осн.наукові спрямування ЕП: 1. наука про використання факторів виробництва; 2. наука про прийняття рішень; 3.,яка орієнтована на системний підхід; 4. що базується на еколог.критеріях. 5. використ.люд.потенціал. 6. суп.корисність госп. процесів.

Підприємництво як сучасна форма господарювання

Підприємництвом, як правило, називають ініціа­тивно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окре­мої фізичної особи — підприємця або юридичної осо­би — підприємства (організації). Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо). Поряд з цим завжди виокремлюються індивідуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто такі мож­ливі види останньої, як: а) малий бізнес (мале підприємництво), що базується на особистій власності або оренді майна; б) спільне підприємництво (партнерство), засноване на колективній власності; в) корпоративне підприємництво, матеріальною підвалиною якого служить акціонерна власність. Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприєм­ництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінне орієнтується на най­ефективніше використання наявних ресурсів підприємства (органі­зації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досяг­нення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефек­тивну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріаль­них ресурсів. Інноваційна модель підприємництва передбачає ак­тивне використання переважно інноваційних організаційно-управ­лінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Тому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спиратися на таку послідовно здійсню­вану систему дій: 1) науково обґрунтоване формулювання головної підприємницької мети; 2) усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалі­зації запропонованої підприємницької ідеї; 3) неупереджена по­рівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і спрогнозованих можливостей; 4) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних видів ресурсів (за потреби); 5) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку; 6) практична реалізація завдань інноваційного харак­теру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності. соц одиниця

. Виробничо-технічна єдність. Організаційна єдність. Економічна єдність

 

Основна частина

Опис товару

Аналіз галузі

Аналіз ринку

План маркетингу

План виробництва

Організаційний план

Оцінка ризику і страхування

Юридичний план

Фінансовий план

Стратегія фінансування

У цьому розділі обґрунтовується план одержання коштів для організації підприємства, передусім кількість необхідних коштів для організації продажу, вказується, звідки надійдуть ці кошти і в якій формі.

 

На календарний рік

група 1- 5%; група 2- 25%; група 3- 15%

На квартал

група 1- 1.25%(5:4); група 2- 6.25%(25:4)4 група 3- 3.75%(15:4)

 

 

Хар-ра ринков. Системи господарювання. Поняття про ринок та механізм його функціонування.

Ринок — це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Ринок має суб’єкти та об’єкти. Конкуренція. Закон попиту. види ринку

Суб'єкти ринку — це фізичні та юридичні особи, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших — як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.

Об'єкти ринку — це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об'єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація тощо.

Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча.

Регулююча функція ринку полягає у регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробництва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти.

Контролююча функція ринку визначає суспільну значущість виробленого продукту та витраченої на його виготовлення праці.

Розподільча функція ринку встановлює необхідні відтворювальні пропозиції, забезпечує збалансованість економіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених.

Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зростання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо. Тобто ринокповертає економіку обличчям до потреб людей, робить всіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими у задоволенні цих потреб.

Інформаційна функція ринку сповіщає про рівень ринкової кон'юнктури, цін, кредитних ставок, що залежать від змін кількості, асортименту, якості товарів і послуг.

Інтегруюча функція ринку об'єднує економіку в одне ціле, розкриваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. Ринок сприяєпроникненню товарів у різні країни і куточки світу.

інфраструк­тура - систему спеціалізованих організацій.

Ринкова система характеризується пануванням приватної власності, суспільним поділом праці, широким розвитком товарно-грошових відносин. Система вільного підприємництва, що базується на приватній власності, системі вільного ціноутворення та конкуренції, є не що інше, як ринкова економічна система. Сучасна ринкова система розвивається на основі високорозвинутої технології, різноманітних форм власності та активної участі держави в економіці. В кожній окремій країні цей розвиток відбувається у специфічних варіантах — вільне ринкове господарство, соціально орієнтована ринкова економіка, перехідна до ринку економіка.
Підприємці зацікавлені в максимізації прибутку, власники засобів виробництва — в отриманні високого доходу за їх використання, а споживачі, купуючи необхідні їм товари та послуги, намагаються досягти оптимальної вигоди та максимізувати отриману корисність.

 

 

Теорії підприємств

У функціонування підприємств виділяють теорії: - неокласична – підприємство розглядається як цілісний об‘єкт, який здійснює перетворення вхідних ек.ресурсів в продукцію на основі власного чи залученого капіталу. Модель підприємства визнач.його виробничою функцією, яка характеризує взаємозв‘язок кількості продукції від обсягів витрачених ресурсів; - інституціональна – підприємство виступає організацією, яка ств.людьми для ефективного використання їх можливостей; - еволюційна – системне уявлення про підприємство, яке базується на двоїстому підході: 1 – п-мство виступає членом ділового співтовариства і відчуває на собі всі зміни цього товариства, 2 – п-мство володіє власними традиціями в певній сфері господарювання, а також обсягом та пропорціями ЕК.ресурсів; - підприємницька – спирається на дослідження підприємства, як на сфері реалізації підприємницьких талантів та інновац.ініціатив, на основі доступних для підприємця ЕК.ресурсів; - інтеграційна – інтегруюча функція підприємства, яка полягає не в реалізації ЕК.інтересів певних учасників бізнесу, а в вибудовуванні раціональної внутр.логіки функціонування організацій. Виділяють наступні осн.наукові спрямування ЕП: 1. наука про використання факторів виробництва; 2. наука про прийняття рішень; 3.,яка орієнтована на системний підхід; 4. що базується на еколог.критеріях. 5. використ.люд.потенціал. 6. суп.корисність госп. процесів.