Відносні показники реалізованої інноваційної продукції до загального обсягу реалізованої промислової продукції, виробленої в україні

Обсяги реалізованої продукції,	Період, що розглядається, рік
у відсотках
Промислова продукція					100
Інноваційна продукція	6,65	4,46	5,6	3,9	2,12
Принципово нова продукція	2,09	1,95	3,3	1,06	0,85

Технологічний розвиток національного виробництва набуває все більшої залежності від міжнародних інвестицій та інтелектуальної продукції інших держав. Тому очевидним є стимулювання інноваційної та науково-технологічної діяльності національних підприємств України, створення умов для їх швидкого розвитку.

Разом з тим, досвід технопарків в Україні доводить, що їх функціонування пов'язано з цілою низкою проблем. По-перше, не всі науково-технологічні утворення виправдали ті надії, що на них покла­далися. Так, тільки три провідних технопарки - ІЕЗ ім. Є. О. Патона, Інститут монокристалів, Інс­титут напівпровідників - забезпечують 97 % випуску інноваційної продукції всіх українських тех­нопарків (в т. ч. Технопарк ІЕЗ - 67 %) [54]. По-друге, нестабільність державної політики підтрим­ки технопарків позначалися на їх ефективній діяльності. По-третє, отримані результати засвідчу­ють необхідність посилення їх організаційно-правової форми з метою зміцнення позицій та ролі технопарків в інноваційному розвитку країни.

Концептуальні основи, закладені в основу створення й функціонування українських технопар­ків, було проаналізовано та схвалено американськими фахівцями в лютому 2000 року при ста­жуванні керівників українських технопарків в Інституті дослідження світових технологій Універси­тету «Лойола Коледж» (м. Балтімор, США).

У березні 2004 р. у Будапешті відбувся ІІІ форум Світового банку, присвячений побудові еко­номіки, заснованої на знаннях. Заслухавши доповідь про Концепцію створення й результати ді­яльності Технопарку «ІЕЗ ім. Є. О. Патона», представлену Міністерством економіки України, екс­перти банку позитивно оцінили цю інформацію й відзначили, що українська модель технопарку, хоча й відрізняється від прийнятих в інших країнах, проте враховує інтереси держави й забезпе­чує масштабне просування інновацій, тісний зв'язок науки з виробництвом.

На чергових заходах Світового банку в Києві восени 2007 р. і в квітні 2008 р. експерти банку, заслухавши доповідь про підсумки роботи Технопарку ІЕЗ, підтвердили свою позитивну оцінку української моделі технопарку.

Таку ж позитивну оцінку інноваційної діяльності українських технопарків дали експерти Ні­мецького товариства з технологічної співпраці в жовтні 2009 р., у перебігу інноваційного форуму, що проходив у м. Дніпропетровську на базі одного з учасників Технопарку ІЕЗ - ВАТ»ВЕСТА-Дніпро».

Практика довела, що українська модель технопарків, «технопарків без стін», або «віртуаль­них технопарків» - це високоефективний бюджетонаповнюючий захід. Висока економічна ефек­тивність такої моделі дозволяє забезпечити показники, що перевищують показники традиційних технопарків. Наприклад, у Китаї вважається нормальним, коли на 1,00 юань державної підтрим­ки технопарки випускають 6 юаней інноваційної продукції. У проектах російських технопарків цей показник перебуває на рівні 10,00 рублів. Українські технопарки за результатами 2000-2010 ро­ків випустили на 1 гривню держпідтримки 25,71 гривні інноваційної продукції [54].

Президент США Б. Обама жадає від своєї інноваційної системи в майбутньому забезпечити повернення до бюджету 2 доларів з кожного долара, витраченого на інновацію державою. У українських технопарків вже зараз цей показник становить 1,9 грн. на кожну гривню держпідтримки [54].

Одним з перших в Україні 1999 року було створено Технологічний парк «ІЕЗ ім. Є. О. Пато­на». Науковим центром, на базі якого створено технопарк, є Інститут електрозварювання ім. Е. О. Патона Національної академії наук України. Інститут є одним із провідних світових цент­рів, чиї дослідження й розробки із зварювання матеріалів, наплавлення й напилювання захисних та зносостійких покриттів, спеціальної металургії, щодо міцності та працездатності зварних кон­струкцій, сучасних конструкційних і функціональних матеріалів широко відомі в усьому світі. Ос­таннє досягнення інституту - високочастотне зварювання м'яких тканин людського організму, що, за словами американських учених, забезпечує сучасній хірургії прорив у XXI століття.

Головна мета Технопарку ІЕЗ - створення сприятливих умов для організації досліджень, роз­робки, промислового випуску й реалізації на вітчизняному й світовому ринках конкурентоспро­можної інноваційної продукції та послуг у галузі зварювання й споріднених технологій [61, с.9-10].

Харківський Технологічний парк «Інститут монокристалів» створено у червні 2000 року на базі Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» (НТК ІМК) Національної акаде­мії наук України.

НТК ІМК - один з найбільших у світі центрів із розробки, дослідження й застосування функ­ціональних матеріалів, які використовуються в електронній, лазерній, сцинтіляційній, інформа­ційній, медичній та інших новітніх галузях сучасної техніки. Останнім часом сфера діяльності НТК поширилася на такі найважливіші галузі науки, як фармація й біотехнологія. Дослідження й розробки концерну затребувані як в Україні, так і за її межами - про це свідчать широкі наукові й виробничі зв'язки, участь у великих міжнародних наукових експериментах, постійне розширення зовнішньоекономічної діяльності в галузі високих технологій.

Значний науковий, технологічний і виробничий потенціал НТК став основою Технопарку «ІМК» - одного із трьох в Україні, створених відповідно до Закону України «Про спеціальний ре­жим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків». Діяльність технопарку охоп­лює більшу частину найважливіших і найперспективніших напрямів вітчизняної науки. Структура технопарку є добровільним об'єднанням (на основі Угоди про спільну діяльність) суб'єктів науко­вої, технологічної й підприємницької діяльності Харкова, Харківської області, Києва, Сум, Вінни­ці, Запоріжжя, Криму й, таким чином, на підтримці наукової та інноваційної діяльності в різних регіонах України [96, с.106-109].

Технологічний парк «Напівпровідникові технології та матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» створено у червні 2001 року на базі Інституту фізики напівпровідників НАН України в м. Києві.

Пріоритетними напрямами діяльності технопарку, затвердженими Президією НАН України, Міністерством освіти і науки, Міністерством економіки, є проведення фундаментальних і при­кладних досліджень, дослідно-конструкторських робіт, розробка нових технологій, матеріалів й устаткування, надання послуг, впровадження інноваційних й інвестиційних розробок, освоєння виробництва, постачання продукції на внутрішній і зовнішній ринки.

Технопарк «Вуглемаш» було створено у жовтні 2001 р. з метою впровадження нових техно­логій і розвитку інноваційної діяльності в паливно-енергетичній, коксохімічній, металургійній, гір­ничорудній, хімічній галузях, транспорті й машинобудуванні [52].

2002 року в Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків» були внесені зміни, і список інноваційних структур України поповнився ще чотирма технопарками:

Технологічний парк «Інститут технічної теплофізики» охоплює проведення фундамен­тальних і прикладних досліджень, конструкторсько-технологічних робіт, розробку технологій й устаткування для теплоенергетики, нетрадиційної енергетики, енерго- і ресурсозберігаючих теплотехнологій, промислової екології.

Технологічний парк «Укрінфотех» займається проведенням фундаментальних і приклад­них досліджень, спрямованих на створення й розвиток глобального інформаційного простору й глобальних інформаційних мереж, розвиток новітніх інформаційних і телекомунікаційних техно­логій у різних галузях науки і техніки, а також розробку технологій й устаткування шляхом вико­нання відповідних інвестиційних й інноваційних проектів і впровадження цих проектів у виробни­чу практику.

Технологічний парк «Інтелектуальні інформаційні технології» створено для проведення фундаментальних і прикладних досліджень, конструкторсько-технологічних робіт, розробок тех­нологій, систем, матеріалів й устаткування, постачання внутрішнього й зовнішнього ринків конку­рентоспроможною високотехнологічною інноваційною продукцією, надання науково-технічних, інформаційних та інших послуг у сфері інформаційних технологій і телекомунікаційних систем.

Технологічний парк «Київська політехніка» створено на базі Національного технічного уні­верситету України «Київський політехнічний інститут» (НТТУ КПІ) як об'єднання суб'єктів науко­во-технічної й підприємницької діяльності, що діє на підставі угоди про спільну діяльність [76, с.27].

11 травня 2004 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів Украї­ни щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», відповідно до якого до восьми технологічних парків, створення яких почалося з 1999 р., приєдналися ще сім [11]:

1. «Агротехнопарк» (м. Київ);

2. «Еко-Україна» (м. Донецьк);

3. «Наукові і навчальні прилади» (м. Суми);

4. «Текстиль» (м. Херсон);

5. «Ресурси Донбасу» (м. Донецьк);

6. «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса);

7. «Яворів» (Львівська обл.).

Короткий аналіз процесу становлення в Україні цих інноваційних структур засвідчує зниження динаміки їх розвитку та функціонування, хоча практика роботи технопарків протягом останніх десяти років підтверджує їх доцільність та ефективність у активізації інноваційної діяльності.

У період з 2004 по 2013 рік, в рамках дії спеціального режиму діяльності технологічних парків, що включав державне фінансування та субсидіювання, на спеціальні рахунки для обліку над­ходжень державних коштів до технологічних парків було перераховано 511 млн. гривень, у тому числі у 2013 році було перераховано трохи більше 1,067 млн. грн., що на 373 тис. грн. менше у порівнянні з 2008 роком (1,44 млн. грн.).

З метою вирішення ситуації, що склалася Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим іннова­ційної діяльності технологічних парків» та інших законів України» було частково від­новлено податкові та митні пільги для ви­конавців інноваційних проектів [12].

Загалом на початок 2013 року було за­реєстровано 17 проектів технопарків, з них 5 зареєстровані в рамках технопарку «Київська політехніка», по 3 - «Інститут монокристалів» та «Напівпровідникові тех­нології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», решта технопарків - по одному проекту. Таким чином, найбільш успішними за випуском інноваційної про­дукції є три зазначені технопарки.

У рамках виконання інноваційних проектів технологічними парками з 2004 по 2013 рік обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 12,17 млрд. грн. За 2009 рік загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції дорів-нює 341,717 млн. грн., що на 509,79 млн. гривень менше, у порівнянні з 2008 роком [41].

Про роль технопарків у розвитку української промисловості найкраще свідчить одна цифра - їхня продукція становить 80 % всієї інноваційної продукції країни [54, с.31]. Розвитку вітчизняних техно­парків перешкоджає дефіцит фінансів, нестабільність і недосконалість державної політики. Се­ред інших недоліків - недосконалість законодавства, брак компетентного менеджменту, відсут­ність суміжної інфраструктури, яка дозволила б інвестору, вченим і потенційному замовникові знаходити один одного.

Створення мережі українських технопарків відбувається в умовах ринку науково-технічної продукції, що формується в Україні під впливом низки несприятливих факторів, найважливішими є такі:

- обмежений попит на інноваційні пропозиції всередині країни;

- низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

- обмежені можливості фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету;

- відсутність зацікавленості фінансових і банківсько-кредитних систем у підтримці інноваційних проектів;

- наявність конкуренції на внутрішніх ринках з боку західних фірм розробників технологій, виробників і постачальників матеріалів, устаткування й технологій у цілому;

- прагнення західних замовників без скільки-небудь істотних інвестицій комерціалізувати в своїх інтересах наявний в Україні науковий потенціал, в першу чергу з технологій подвійного призначення;

- політична нестабільность в країні.

На жаль, констатуємо той факт, що на сьогодні технопарки є єдиною в Україні формою інноваційної діяльності, що реально діє. Розмови про створення в країні національної інноваційної системи так і залишаються розмовами. Внаслідок змін законодавства (повного виключення з нього будь-яких заходів державної підтримки інноваційної діяльності), а також внаслідок широкої кампанії витиснення технопарків з економічного й громадського життя країни, умови діяльності технопарків не є сприятливими.