Загальна характеристика та особливості бізнес-інкубаторів

Бізнес-інкубатор - організація, яка надає на певних умовах і на певний час спеціально обладнані приміщення та інше майно суб’єктам малого та середнього підприємництва, що розпочинають свою діяльність, з метою сприяння у набутті ними фінансової самостійності [94, с.56]. Окремим видом бізнес-інкубаторів є інноваційні бізнес-інкубатори.

На сучасному етапі розвитку економіка України схильна до значних змін, обумовлених такими загальносвітовими тенденціями розвитку як глобалізація, поглиблення міжнародного поділу праці, підвищення відкритості національних економік, зростання ролі технологій, людського капіталу та інформації, прагнення до інноваційного розвитку і максимального використання економічного потенціалу, що в свою чергу стимулюють розвиток економічної інтеграції і регіональної диференціації. Інкубатор надає в користування приміщення – дуже часто ціна не відрізняється від ринкової вартості аналогічних за класом офісних площ. Але головне в інкубаторі не офісні площі, а наповнення – люди, які там працюють чи відвідують спеціально організовані події.

Досвід зарубіжних країн свідчить, що інкубатори бувають трьох видів:

- неприбуткові - це ті, що працюють із залученням коштів місцевих органів влади. Останні зацікавлені у створенні робочих місць та економічному розвиткові регіону. Інкубатори такого виду отримують з орендарів плату, яка значно нижча ніж у середньому в країні. Цього достатньо, щоб утримувати основний персонал, який працює в інкубаторі;

- прибуткові - ті, що не надають пільг, здійснюючи комерційні послуги. Це переважно приватні бізнес-інкубатори, чисельність яких зростає. Вони пропонують орендарям широке коло різноманітних послуг, за користування якими отримують платню;

- інкубатори, які функціонують при науково-дослідних інститутах, вищих навчальних закладах. Вони виступають як сполучна ланка в розробці нововведень між науковими установами і приватним бізнесом, надають ефективну підтримку підприємствам, які мають намір опанувати високотехнологічну продукцію: необхідні консультації науковців, дослідну та лабораторну базу, обчислювальну техніку, можливість користування бібліотекою [87, с.21].

Основною метою створення бізнес-інкубаторів дати можливість людям втілити свої бізнес ідеї в життя та створення умов для повноцінної роботи бізнесу, за допомогою надання приміщень, засобів інфраструктури, тощо. І ця функція стає все більш важливою, оскільки вихід підприємств на старі і нові ринки ускладнюється через посилення внутрішньої і зовнішньої конкуренції. Актуальні тенденції трансформації українського економічного простору визначають необхідність розробки нового підходу до інкубації бізнесу. Важливою умовою успішної діяльності бізнес-інкубатора є підтримка з боку держави.

Головне завдання бізнес-інкубаторів - відродити ділову активність у регіонах, які мають не використовуваний за призначенням надлишок виробничої інфраструктури; допомогти тим, хто відкриває власну справу на початковій стадії. Найбільшу користь підприємцям у бізнес-інкубаторах приносять повна концентрація на підприємницьких завданнях та зниження витрат на управлінський апарат.

Основні послуги бізнес-інкубаторів – навчання та менторська підтримка. До першого відносяться майстер-класи, тренінги, навчальні програми для людей, які не розуміються на бізнесі, але хочуть чогось навчитись. Менторська підтримка - це допомога від людей, які вже зробили успішний бізнес та володіють критичної масою знань у певних сферах якою готові поділитися. Вони підтримують підприємців-початківців своїми порадами, розповідями про свої помилки та успіхи із життєвого досвіду.

Висновок такий, що забезпечивши активних та підприємливих людей цими послугами (єдиний простір, який їх об`єднує; навчальні програми та тренінги; менторська підтримка) можна створити середовище де ідеї трансформуватимуться в компанії. Отже, бізнес-інкубатор представляє собою найбільш ефективну форму організаційної підтримки малих підприємств на початковій стадії їх розвитку.

Одне з принципових питань у діяльності бізнес-інкубаторів полягає у виборі оптимальної форми експлуатації створюваних бізнес-інкубаторів. На теперішньому етапі існує велика різноманітність організаційно-правових форм бізнесу-інкубаторів. Бізнес-інкубатори існують як структурні підрозділи організацій високого порядку і як автономні установи. Організаційно-правова форма бізнес-інкубаторів (БІ) багато в чому визначає потенційні джерела фінансування діяльності інкубатора. Реєстрація БІ в якості некомерційної структури надає додаткові можливості для здобуття грантів і засобів різних організації підтримки малого бізнесу, інновацій. Форми державної, обласної або установ нижчого підпорядкування забезпечують доступ до бюджетного фінансування, участі у державних і регіональних програмах розвитку малого підприємництва [84, с. 162]. У свою чергу, організаційно-правова форма інкубатора залежить від того, ким та на чиї кошти створюється бізнес-інкубатор.

Слід враховувати потребу у висококваліфікованих кадрах, які зможуть компетентно надавати допомогу підприємцям початківцям.

Крім забезпечення компетентними співробітниками самих бізнес-інкубаторів, необхідно вирішити завдання кадрового забезпечення інкубованих фірм і вивчення підприємців. Більшість зарубіжних інкубаторів функціонують у складі технопарків, промислових зон тощо. В Україні кількість технопарків, які мають у своєму складі бізнес-інкубатор є порівняно невеликою. Необхідно створювати і розвивати спеціальні виробничо-технологічні зони на базі підприємств, що діють, або, щоб уникнути труднощів, пов'язаних з реконструкцією площ, не пристосованих під потреби малих підприємств, на нових площах [46, с. 51].

Проте в регіонах України подібні інфраструктурні механізми здебільшого відсутні. Досвід бізнес-інкубації нашої держави показує, що останні можуть розміщуватися не лише в будівлях, що спеціально зводяться, але і на базі існуючих наукових інститутів та навчальних закладів. Така співпраця є перспективною та взаємовигідною, і, потребує подальшого розвитку. Бізнес-інкубатори також здатні стати інструментом реорганізації загальних виробничих площ великих неефективних підприємств, пристосувавши їх під потреби малого бізнесу [42, с. 44]. Підводячи підсумок вищенаведеному, необхідно відзначити, що інкубація бізнесу в Україні знаходиться у стадії інтенсивного зростання. Українськими вченими і державними діячами повною мірою усвідомлюється ефективність БІ як структурних центрів підтримки малого підприємництва.

В українському науково-практичному середовищі ще не сформовано бачення бізнес-інкубатора як інструменту регіонального розвитку, підвищення конкурентоспроможності підприємств і економіки України за рахунок переходу до інноваційного розвитку, що дозволяє використовувати сукупність, інтелектуальних, виробничих, фінансових, науково-технологічних, ресурсів господарських суб'єктів. В Україні існують різні моделі БІ, специфіка яких визначається цілями створення, джерелами фінансування, вибором, організаційно-правової форми і профілю діяльності, формою обслуговування.

Основними перешкодами на шляху розвитку бізнес-інкубаторів є [65]:

1. відсутність законодавчої бази діяльності бізнес-інкубаторів;

2. відсутність належних приміщень;

3. низька інформованість місцевих керівників про можливості бізнес-інкубаторів у розвитку підприємництва регіону;

4. небажання керівників вузів займатися проблемами працевлаштування студентів, застосовуючи методики та технології бізнес-інкубації тощо.

Таким чином, сьогодні є досить актуальною проблема ефективного використання бізнес-інкубаторів для активізації процесів розвитку підприємництва в Україні, тим більше, що зарубіжний досвід красномовно свідчить про значні позитивні переваги для розвитку підприємництва. Водночас, на нашу думку, позитивні результати у цьому напрямі настануть лише в комплексі із дієвими кроками держави щодо реалізації економічної стратегії розвитку на інноваційній основі із врахуванням фінансового, технічного, законодавчого, організаційного та інформаційного аспектів.