Тема 7. Доходи, їх джерела і розподіл

 

 

Кожна людина протягом всього життя щоденно стикається з проблемою, як отримати дохід, як витратити заощадження так,

 

щоб у найбільшій мірі захистити себе від ударів долі.

 

Пол Самуельсон

 

Капіталізм – це несправедливий розподіл благ, соціалізм – справедливий розподіл бідності.

 

У.Черчілль

 

В попередніх темах ми з‘ясували, як за допомогою ринкового механізму змішана економіка вирішує питання: що і як виробляти? Коли відбувся процес виробництва, виникає ще одне важливе питання: для кого вироблено економічні блага, хто буде користуватися ними? На останнє питання сучасна економіка відповідає: для платоспроможного споживача, оскільки в центрі уваги цієї системи є інтереси людини, споживача. Величина і способи отримання окремою сім‘єю чи людиною сукупного доходу, який використовується для задоволення соціальних, економічних і духовних потреб, а також шляхи розподілу доходу є однією з важливих теоретичних і практичних проблем в сучасному суспільстві.

 

Мета вивчення теми – з‘ясування суті,походження та форм доходів,а

 

також принципів розподілу цих доходів у ринковій економіці.

 

У результаті вивчення теми студент повинен

 

знатипоняття: дохід,номінальний дохід,реальний дохід,

 

функціональний розподіл доходів, індивідуальний розподіл доходів, заробітна плата, номінальна заробітна плата, реальна заробітна плата, відсоткова ставка,

 

номінальна і реальна відсоткова ставка, рента, крива Лоренца, коефіцієнт Джині,

 

рівень бідності, прожитковий мінімум, фізіологічний мінімум, трансфертні платежі, політика доходів;

 

вміти: розрізняти функціональний і індивідуальний розподіл доходів;

 

пояснити суть заробітної плати, її форми і системи; аналізувати фактори, що визначають рівень заробітної плати; пояснити, чому саме попит на землю є головним чинником, який визначає ціну земельної ділянки і її зміну; визначати ціну земельної ділянки; пояснити фактори, що спричинюють нерівність в розподілі доходів; порівняти і проаналізувати нерівність в розподілі доходів в розвинутих ринкових і перехідних економічних системах; проаналізувати дію

 

прогресивного оподаткування і трансфертів на процес згладжування нерівності в розподілі доходів; побудувати графік кривої Лоренца і проаналізувати його, а

 

також обчислити коефіцієнт Джині; проаналізувати соціальну політику держави.

 

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

 

Дохід – це складне економічне поняття, яке застосовується в сучасній економічній науці. Під доходом розуміють грошову суму, яка регулярно і на законних підставах надходить у безпосереднє розпорядження ринкового суб‘єкта.

 

В національній економіці всі доходи насамперед зосереджуються в руках власників економічних ресурсів. Оскільки кожен власник економічних ресурсів виконує певну функцію в ринковій економіці, тому первинне формування доходів одержало назву функціонального розподілу доходів. В результаті функціонального розподілу доходів формуються первинні доходи - заробітна плата, прибуток, відсоток від грошового капіталу та рента. На рівні національної економіки ці первинні доходи виступають у формі національного доходу. В

 

сучасній ринковій економіці спостерігається тендгенція до зростання частки заробітної плати, яка складає зараз біля 80% створеного національного доходу.

 

Підприємець бере на себе організацію виробництва,реалізуєпідприємницькі здібності і отримує максимальний прибуток. Якщо капітал виступає у грошовій формі, то постачальник грошового капіталу в національну економіку одержує позичковий відсоток, який є ціною позичкового капіталу.

 

Ставка позичкового відсотка для інвестора виступає як альтернативна вартість інвестицій. Інвестиційне рішення фірми, тобто коли для фінансування інвестиційних проектів фірма залучає позичковий капітал, визначає реальна відсоткова ставка, тобто номінальна ставка за мінусом темпу інфляції.

 

Дохід власника землі називається рентою. Оскільки пропозиція землі єабсолютно нееластичною за ціною, то головним фактором, який визначає ціну землі, є величина попиту на землю. Для сільськогосподарських земель на попит впливає родючість земель і їх місце розташування, для земель

 

несільськогосподарського призначення головним фактором попиту є їх місцерозташування.

 

Заробітна плата є основною формою доходу в ринкових умовах. Вона виступає ціною послуг праці. Заробітна плата має дві форми – погодинну і відрядну, кожна з яких має свої системи. Разом з тим, розглядаючи роль заробітної плати у платоспроможному попиті населення, слід пам‘ятати про її зв‘язок із рівнем цін на товари і послуги. Тому розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це заробітна плата, яку отримує найманий працівник у грошовій формі. Вона не відображає рівня цін, а тому і можливостей споживчих витрат ринкового суб‘єкта. Реальна заробітна плата визначається кількістю споживчих благ, які можна купити за номінальну заробітну плату.

 

У формуванні розмірів заробітної плати в ринкових умовах важливу роль відіграють профспілки. Вони беруть участь у регулюванні оплати праці через укладання тарифних угод, що дає можливість підвищити заробітну плату.

 

Регулювання заробітної плати здійснює і держава. Політика доходів – це один із напрямів соціальної політики держави.

 

З‘ясовуючи розподіл доходів у національній економіці, необхідно зауважити, що функціональний розподіл доходів не є завершеним і остаточним розподілом доходів. На цьому етапі аналізу неможливо проаналізувати розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім‘ями чи домогосподарствами у суспільстві, тобто неможливо проаналізувати індивідуальний розподіл доходів.

 

Аналіз доходу сім‘ї одночасно дає можливість виявити всі фактори, що визначають рівень і структуру доходів. Рівень доходу сім‘ї залежить від рівня економічного розвитку національної економіки відображає рівень життя населення, формує відповідну якість життя і залежить від рівня економічного розвитку національної економіки. Джерелами формування сімейних доходів є заробітна плата, доходи від власності, доходи від особистого підсобного

 

господарства, доходи від підприємницької діяльності; урядові трансферти,

 

тіньові доходи. Сім‘я свої доходи використовує на харчування, придбання одягу і товарів тривалого користування, соціально-культурні, побутові і комунальні послуги, оплату транспорту, заощадження тощо. Структура витрат сім‘ї залежить від рівня економічного розвитку країни.

 

Індивідуальний розподіл доходів між окремими сім‘ями в будь-якій економічній системі, в тому числі і в ринковій, є нерівномірним. Для визначення ступеня нерівномірності розподілу доходів в економічній науці використовується крива Лоренца і коефіцієнт Джині, на основі яких можна аналізувати ступінь нерівності в розподілі доходів в різні періоди часу в даній країні або порівнювати його в різних країнах. Причинами нерівномірного індивідуального розподілу доходів є володіння різною власністю; відмінності в здібностях (фізичних і інтелектуальних); відмінності в освіті; відмінності в професійній підготовці; різне ставлення до ризику; відмінності в становищі на ринку; наявність зв‘язків,

 

особистих контактів або дискримінації; розмір і склад сім‘ї; географічний фактор

 

– мобільність робочої сили. Всі ці причини по-різному впливають на ступінь нерівномірності розподілу доходів. Найбільше нерівномірність зумовлює володіння власністю.

 

Нерівність в розподілі доходів у суспільстві зумовлює соціальну напруженість у суспільстві, безконтрольний розподіл доходів, проблему бідності.

 

Бідність – це такий рівень життя, який не може забезпечити нормальні умови відтворення населення. До бідних відносять людей, які не мають доходів,

 

достатніх для задоволення життєво необхідних потреб. Для віднесення людини до прошарку бідних в державі встановлюють мінімальний національний стандарт споживання – прожитковий мінімум. Прожитковий мінімум – це законодавчо визначений набір споживчих товарів і послуг, виражених у грошах, необхідний для забезпечення фізіологічних та соціально-культурних потреб людини та збереження її здоров‘я.

 

Згідно Закону України ―Про прожитковий мінімум‖, норматив

 

прожиткового мінімуму формується з розрахунку на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення.

 

Прожитковий мінімум є важливим соціально-економічним нормативом, який використовується для визначення розмірів мінімальної заробітної плати,

 

мінімальної пенсії, розмірів трансфертних виплат, величини неоподатковуваного мінімуму тощо. Всесвітній банк для міжнародних порівнянь рекомендує використовувати межу бідності, що встановлена на рівні 1 дол. на людину в день для країн Східної Європи, а для країн, що утворились після розпаду СРСР, – 4

 

дол. на людину в день.

 

Прожитковий мінімум поділяє всі сім‘ї за рівнем споживання на умовні дві групи: на забезпечених та малозабезпечених (бідних). Для характеристики бідності використовують також поняття крайньої форми бідності, яка вимірюється фізіологічним мінімумом. Крайня форма бідності – це бідність, яка поряд із стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання, тобто це такий рівень задоволення потреб людини у харчуванні, нижче якого існування людини недопустиме. В Україні до категорії бідних відноситься четверта частина населення. Умовами подолання бідності в Україні є збільшення зайнятості населення і рівня заробітної плати, впровадження страхових принципів соціального захисту працівників.

 

Методика визначення межі бідності є різної в різних країнах. В

 

європейських країнах ця межа визначається на основі врахування даних про бюджет робітників. До бідних відносять сім‘ї, доходи яких складають 2/3 від середнього доходу робітників по країні. В США критерієм визначення межі бідності є структура споживання сім‘ї: до бідних сімей відносять ті сім‘ї, які витрачають третину доходу на продукти харчування. Згідно цієї методики, за межею бідності зараз живе понад 15% населення.

 

З метою зменшення диференціації доходів між окремими сім‘ями і подолання бідності держава регулює розподіл та перерозподіл доходів. Це регулювання держава здійснює за допомогою використання прогресивної шкали

 

оподаткування; системи державних трансфертних виплат; розвитку програм соціального страхування; встановлення мінімальної заробітної плати і пенсії;

 

індексації фіксованих доходів при високому рівні інфляції; регулювання цін на соціально важливу продукцію (на основні продукти харчування, предмети першої необхідності, комунальні послуги).

 

У всіх державах ринкової економіки найменш забезпечене населення отримує соціальні виплати в формі грошових і натуральних (талони на харчування, медичне обслуговування, дешеве житло, транспортні послуги тощо)

 

трансфертів. Трансферти надаються як з державного, так і з місцевого бюджету і фінансуються із загальних податкових надходжень.

 

В усіх країнах ринкової економіки розвиваються програми соціального страхування, яке передбачає такі види: пенсійне, медичне, страхування від безробіття, страхування від нещасних випадків на виробництві. В Україні система державного соціального страхування і пенсійного забезпечення включає пенсійну систему та соціальне страхування на випадок безробіття, у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків.

 

Індексація доходів державою здійснюється при високому рівні інфляції і стосується в першу чергу тих, хто отримує фіксовані доходи. Це компенсує втрату доходів в результаті зростання вартості життя. Світовий досвід проведення індексації доходів показує, що цей процес має бути диференційованим по окремих категоріях людей і в часі.

 

Матеріальною основою перерозподілу доходів в Україні також є державні фінанси. Проте існуюча система оподаткування володіє слабим ефектом перерозподілу. В Україні акцент зроблено на непрямі податки, які, як відомо,

 

збільшують ціни і впливають не тільки на номінальні, але і на реальні доходи. Це означає, що всі платники непрямих податків, в тому числі і найбідніша частина населення, беруть участь в фінансуванні соціальних трансфертів.

СУТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ
Дохід–це грошова сума,яка регулярно і на законних підставах надходить у
безпосереднє розпорядження ринкового суб‘єкта
КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ
За суб'єктом	·	доходи домогосподарств;
·	доходи фірм;
привласнення
·	доходи держави;
	·	доходи нації (національний	дохід)
За величиною	·	номінальний		дохід	(дохід,
виражений в цінах поточного року);
одержаного доходу
·	реальний дохід (дохід, виражений в
	цінах базового року).
	·	доходи від трудової діяльності;
	·	доходи	від	підприємницької
За джерелом	діяльності;
·	доходи від власності;
надходження
·	доходи,	що		безпосередньо	не
	пов‘язані з результатами трудової і
	підприємницької діяльності (трансферти,
	благодійні послуги)
	·	валовий дохід (грошова виручка від
Доходи	реалізації продукції);
·	середній	дохід	(валовий	дохід	в
підприємства
розрахунку	на	одиницю	виробленої
	продукції).
	·	заробітна плата як ціна послуг
Розподіл за	праці;
·	рента як дохід від землі;
факторами
·	прибуток	як	дохід на	виробничий
виробництва
капітал;
	·	процент як дохід на грошовий
	капітал.