Тема 14. Закономірності розвитку Світового господарства

 

Вигоди від міжнародної торгівлі – ефективніше використання продуктивних сил країни.

 

Джон Стюарт Мілль

 

Немає нічого святого, чого б не спаплюжили гроші, нічого настільки сильного, чого не можна було б подолати грошима.

 

Цицерон

 

До цього розділу ви ознайомились із закономірностями функціонування національної економіки. Для сучасної економіки характерними є динамічний розвиток інтеграції та інтернаціоналізації господарського життя. Ці процеси є об‘єктивними і охоплюють всі країни і регіони світу. Для будь-якої країни важливо стати повноправним учасником цього процесу, оскільки саме від цього залежить ефективність функціонування національної економіки.

 

Мета вивчення теми –опанування студентами теоретичних знань зпитань суті на етапів розвитку світового господарства, сучасних тенденцій розвитку міжнародних економічних відносин, значення та функцій міжнародних валютно-фінансових організацій у світовому економічному просторі, а також окреслення шляхів інтеграції України у світове господарство.

 

У результаті вивчення теми студент повинен

 

знатипоняття: світове господарство,міжнародний поділ праці,

 

міжнародна економічна інтеграція, інтернаціоналізація економіки, форми міжнародних економічних відносин, світова торгівля, міжнародних рух капіталів,

 

міжнародні валютно-фінансові відносини, міграція робочої сили, науково-

 

технічне співробітництво, світова ринкова інфраструктура, міжнародний золотий стандарт, валютний курс, вільно плаваючі валютні курси, фіксований валютний курс, Європейське економічне співтовариство, Міжнародний валютний фонд,

 

Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку;

 

вміти: пояснити,що являє собою світове господарство;пояснити основнізакономірності становлення світової економки; пояснити, як міжнародний поділ праці та світова торгівля впливають на ефективність функціонування національної економіки; проаналізувати позитивні і негативні наслідки політики протекціонізму і політики лібералізму; проаналізувати форми міжнародних економічних відносин і пояснити особливості їх розвитку в сучасних умовах;

 

пояснити, чому виникли і які функції виконують міжнародні валютно-фінансові організації; орієнтуватися, як Україна інтегрується у світову економіку і які проблеми у зв‘язку з цим виникають.

 

 

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

 

Світове господарство формувалося протягом тривалого історичного періоду. Його початковий етап збігається з великими географічними відкриттями,

 

із зародженням світової торгівлі. Наступний етап позначився промисловим переворотом останньої третини ХУІІІ ст., бурхливим розвитком індустріального виробництва, спеціалізації окремих країн, галузей, регіонів у межах міжнародного поділу праці. Третій етап розпочався в середині ХІХ ст. і

 

закінчується на рубежі ХІХ – ХХ ст., коли світове господарство сформувалось як цілісна система. Саме в той період завершився розподіл світу між великими державами, сформувалася колоніальна система. Промисловий переворот дав відчутні результати в розвитку економіки – створюється велике виробництво,

 

зростає продуктивність праці, національне виробництво переростає національні рамки, поглиблюється спеціалізація між країнами. Нинішній розвиток світового господарства характеризується глобальною економічною єдністю, зростанням ролі транснаціональних корпорацій, посиленням взаємозалежності національних економік країн світу.

 

Вперше спробу обґрунтувати вчення про світове господарство чи світову економіку здійснив німецький економіст Б. Гармс на початку ХХ ст. Він розглядав світову економіку як «сукупність взаємовідносин між окремими господарствами світу, які розвиваються між ними внаслідок розбудови

 

відповідних транспортних комунікацій та державного сприяння і регулювання шляхом укладення міжнародних угод».

 

Об‘єктивною основою формування світового господарства є міжнародний поділ праці, який реалізується за допомогою міжнародної спеціалізації і міжнародної кооперації. Міжнародна спеціалізація передбачає зосередження виробництва певних видів товарів в економіці окремих країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов. Міжнародна кооперація

 

– це форма організації спільного або взаємоузгодженого виробництва за участю двох або декількох країн. Міжнародний поділ праці сприяє раціональному розподілу економічних ресурсів, підвищує ефективність функціонування національних економік та світової економіки в цілому.

 

Взаємозв‘язок між національними економіками і взаємодія між ними відбувається через міжнародні економічні відносини, основними формами яких є міжнародна торгівля, міграція капіталу, міжнародні валютно-фінансові відносини, міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво,

 

міжнародний туризм.

 

Міжнародна торгівля –це історично перша й одна з найрозвиненішихформ міжнародних економічних відносин, яка передбачає обмін товарами та послугами і базується на міжнародному поділі праці. Участь світовій торгівлі будується на теорії абсолютних і порівняльних переваг. Абсолютна перевага країни у виробництві певного продукту означає, що ця країна здатна виробляти більшу кількість одиниць цього продукту з певного обсягу ресурсів за наявного рівня технології порівняно з конкурентами. Порівняльна перевага країни у виробництві певного продукту означає, що ця країна може виробляти цей продукт з нижчою внутрішньою альтернативною вартістю, ніж потенційний торговельний конкурент.

 

Міжнародна торгівля базується на торговому балансі. Торговий баланс країни – обсяг товарного експорту країни за вирахуванням її товарного імпорту.

 

Сума експорту і імпорту називається зовнішньоторговельним оборотом, а їх різниця – сальдо торговельного балансу. Позитивне сальдо торговельного

 

балансу означає перевищення експорту над імпортом, негативне сальдо торговельного балансу – перевищення імпорту над експортом.

 

Державна зовнішньоторговельна політика базується на протекціонізмі і лібералізмі. Для протекціонізму характерні високі митні тарифи, обмеження імпорту. Це скорочує обсяги іноземної продукції на внутрішньому ринку,

 

захищає національного виробника. Політику лібералізму проводять країни з високою ефективністю національної економіки, а також країни, що розвиваються.

 

Лібералізації зовнішньоторговельних відносин сприяє така міжнародна організація як Світова організація торгівлі (СОТ).

 

Міграція капіталу або вивіз капіталу –це одна з найважливіших формміжнародних економічних відносин, яка передбачає переміщення капіталу із однієї країни в іншу з метою пошуку умов найпродуктивнішого його використання. Метою міграції капіталу є отримання більшого прибутку завдяки використання кращих порівняно з національними світових умов господарювання.

 

Міграція капіталу справляє позитивний вплив на міжнародну економіку, а

 

також на економіку країни, яка вивозить і ввозить капітал. Основними постачальниками капіталу є транснаціональні корпорації (ТНК), держави та міжнародні фінансові інститути. ТНК – це фірми, які займаються підприємницькою діяльністю переважно за межами країни, в якій вони зареєстровані, причому, як правило, у декількох країнах, де розміщені їхні філії виробництва.

 

Вивіз капіталу здійснюється у трьох основних формах: позичковий капітал,

 

підприємницький капітал та міжнародна економічна допомога. Експорт підприємницького капіталу представлений прямими підприємницькими інвестиціями (експортер капіталу є повним власником підприємства або володіє контрольним пакетом акцій) та портфельними інвестиціями (інвестор, тобто експортер капіталу отримує пакет акцій, який не дає йому можливості контролювати діяльність закордонного підприємства). Позичковий капітал експортується у вигляді кредитів (урядам або підприємствам інших країн) та вкладення грошей на банківські депозити за кордоном. Міжнародна економічна

 

допомога виступає у вигляді грантів, субсидій тощо для отримання безоплатних консультацій та інженерної допомоги, поставки обладнання, стажування і навчання за кордоном.

 

Сьогодні найбільша частка зарубіжного капіталу припадає на прямі інвестиції, які залежать від інвестиційного клімату держави. Інвестиційний клімат держави визначається наявністю стабільного законодавства, ресурсів та кваліфікованої робочої сили, ємкістю внутрішнього національного ринку,

 

конвертованістю національної валюти.

 

Міграція робочої сили як форма міжнародних економічних відносин–цепереміщення працездатного населення, яке шукає роботу, зі своєї країни в іншу.

 

Причинами міжнародної трудової міграції є як економічні причини (зниження попиту на працю, відмінності в оплаті праці, рівнях життя та зайнятості населення в різних країнах тощо), так і неекономічні (демографічні, релігійні,

 

культурні, екологічні тощо).

 

Міграція робочої сили справляє значний вплив як на країни, до яких вона імпортується, так і на країни-експортери трудових ресурсів. Зокрема, країни, що експортують робочу силу, отримують грошові перекази, потоки товарів, в цих країнах зменшується соціальна напруга (зменшується тиск надлишкових трудових ресурсів на ринку праці), працівники отримують професійний досвід,

 

навички, знайомляться з передовою організацією праці тощо.

 

На сучасному етапі для трудової міграції характерним є посилення міграційних потоків із країн Східної та Центральної Європи та країн пострадянського простору, відповідно еміграція інтелектуального капіталу із цих країн є негативним явищем. Для міграції робочої сили характерним є також зростання обсягів нелегальної міграції, а також збільшення міграції робочої сили між розвинутими країнами Заходу.

 

Міжнародне науково-технічне співробітництво –це форма міжнароднихекономічних відносин, що являє собою систему економічних зв‘язків у сфері науки, техніки і виробництва. Науково-технічний обмін набув прискореного розвитку в останній третині ХХ століття, коли із зростанням товарного обігу і

 

вивозу капіталу важливого значення набув обмін науково-технічними і інженерними досягненнями, а також інформаційним продуктом. Міжнародне науково-технічне співробітництво реалізується за допомогою комерційних

 

(купівля-продаж ліцензій, які є угодами між продавцем і покупцем даного товару)

 

і некомерційних (публікації науково-технічних результатів; проведення наукових конференцій та виставок; обмін спеціалістами; особисті контакти науковців)

 

форм технологічного обміну.

 

Міжнародний туризм –це сучасна форма міжнародних економічнихвідносин, яка активно розвивається протягом останніх 20-30 років. На частку міжнародного туризму припадає 6% вартості загальносвітового експорту і 30%

 

експорту ринку послуг. Туризм вважається однією з найбільших галузей економіки, він забезпечує виробництво 14% світового валового національного продукту і щорічно збільшується на 6%. Так, обсяг надходжень від міжнародного туризму в Туреччині протягом 1980-1990 років збільшився у 12 разів.

 

Дохід від міжнародного туризму забезпечуються мандрівники переважно із країн з високорозвинутих країн з ринковою економікою. Основними регіонами міжнародного туризму є країни Європи (65% загальної кількості міжнародних туристів), Американського континенту та Східної Азії.

 

Однією із найважливіших форм міжнародних економічних відносин є

 

валютно-фінансові відносини. Вони виникали з початку функціонуваннягрошей у міжнародному платіжному обороті. Потреба у світовій валютній системі пояснюється необхідністю упорядкування міжнародних обмінів, руху товарів, послуг, робочої сили.

 

Формою організації валютних відносин, які реалізуються на національному і світовому рівнях, є валютна система. Національна валютна система є

 

частиною грошової системи країни і формою організації валютних відносин в країні. Міжнародна валютна система – це організаційна форма міжнародних валютних відносин, які виступають як сукупність економічних відносин в процесі взаємного обміну результатами діяльності національних економік і які обслуговується валютою. Складовими міжнародної валютної системи є наявність

 

національних валют, валютний курс, валютний ринок, умови конвертованості валют та міжнародні валютно-фінансові організації.

 

Валютний курс – курс,за яким валюта однієї країни обмінюється навалюту іншої країни. У реальній практиці валютних відносин використовують фіксований валютний курс, який встановлений державою, і плаваючий валютний курс, який формується на валютному ринку. Головними чинниками, які визначають попит на іноземну валюту та її пропозицію, а отже, змінюють курс валют, є зміна смаків споживачів, зміна доходів населення і темпів зростання національного доходу, зміни ставок відсотка за кредити, рівень інфляції,

 

політична стабільність, стійкість валюти та довір‘я до неї тощо. Основними інструментами регулювання валютних курсів є ревальвація, девальвація та валютна інтервенція.

 

Міжнародна валютна система пройшла три етапи розвитку в ХІХ-ХХ століттях, які характеризувалися певною міжнародною системою валютних курсів, а саме: фіксовані валютні курси за золотого стандарту; регульовано-

 

фіксовані курси у Бреттон-Вудській системі; кероване плавання валютних курсів у нинішній валютній системі. Особливістю сучасних валютних відносин є існування поряд із міжнародною валютною системою регіональної Європейської валютної системи, яка використовує з 2002 р. в обігу нову світову валюту – євро.

 

Важливу роль у регулюванні міжнародних валютних відносин відіграють міжнародні валютно-фінансові організації - Міжнародний валютний фонд

 

(МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР),

 

діяльність яки сприяє розвитку та стабілізації світової економіки.

 

На сучасному етапі розвитку світового господарства відбувається процес інтеграції національних економік. Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн,

 

спрямований на створення єдиного господарського механізму. Вона є певним економічним об‘єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод. Формами економічної інтеграції є торговельна інтеграція країн; зони вільної торгівлі; митні союзи; спільні ринки; валютно-фінансова інтеграція; економічні союзи. До

 

найбільших регіональних інтеграційних об‘єднань відноситься Європейський

 

союз (ЄС), створений в 1957 р., який є динамічним економіко-політичним

 

об‘єднанням.

 

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

 

Світове господарство – це сукупність національних економік,об‘єднаних міжнародним поділом праці та системою міжнародних економічних відносин