Адміністративно-командна економічна система

Основні ознаки:

 

- монополія державної власності;

 

- централізоване планування та управління виробництвом;

 

- жорстка централізація в розподілі економічних ресурсів та продуктів;

 

- заборона приватного підприємництва;

- відсутність конкуренції між

суб‘єктами господарювання;

 

- повна зайнятість та високий соціальний захист

 

 

Традиційна економічна система

Основні ознаки:

 

- переважають традиції, звичаї, релігійні та культурні цінності;

- натуральне виробництво;

- багатоукладність;

 

- переважає ручна праця, низький рівень продуктивності праці;

 

- низький рівень життя, неграмотність;

 

- економічна роль і місце людини повністю визначається спадковістю і кастовістю;

 

- активна роль уряду

 

				Таблиця 3.1
	ОСНОВНІ ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
	Чистий ринок	Змішана	Адміністративно-	Традиційна
		економіка	командна	економіка
			економіка
Тип	Відкрита ринкова	Відкрита ринкова	Монополія держави	Замкнуте,
господарства	система	система		натуральне
Власність	Приватна	Переважання	Державна	Колективна
		приватної
Головний	Максимізація	Максимізація	Максимізація	Максимізація
мотив функ-	прибутку	прибутку	продукту	продукту
ціонування
Характер	Вільний	Регульований	Плановий, керований	Вільний,
ринку				нерегульований
Зв'язок між	Опосередкований	Опосередкований	Практично відсутній	Безпосередній
вироб-	через ринок	через ринок
ництвом і
споживанням
Роль уряду	Реалізує	Регулює	Планує і управляє	Має сильну
	політичні	економіку	всіма економічними	політичну
	функції		процесами	владу

 

 

Перехідна економічна система –

 

це економічна система, у якій відбувається перехід від адміністративно-командної до соціально орієнтованої ринкової системи

 

Основні напрямки трансформаційних змін в перехідній економіці України

в 90-х роках ХХ століття:

 

1. Формування та розвиток приватного сектора, розвиток підприємництва

 

2. Лібералізація цін і практично усіх ринків

 

3. Відмова від директивного планування, тобто зміна економічної ролі держави

 

 

4. Ліквідація дотацій підприємствам та переведення їх на повну фінансову самостійність

 

 

5. Фінансово-економічна стабілізація шляхом проведення жорсткої податкової та грошово-кредитної політики

 

6. Формування ринкової інфраструктури, створення інституцій, які б обслуговували як ринок загалом, так і кожний елемент структури ринку

 

7. Створення системи соціальної підтримки на основі соціальної переорієнтації національної економіки, сприяння адаптації населення до нових ринкових умов

 

 

ВЛАСНІСТЬ: СУТЬ І ТИПИ

 

Власність –це система економічних відносин між суб‘єктамигосподарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів, тобто матеріальних умов життя

 

 

Відносини власності реалізуються через суб‘єкти і об‘єкти власності

 

	Суб’єкти власності –				Об’єкти власності –
це люди чи групи людей, між		це все те, що можна привласнити. До них
якими виникають відносини		відносять:
привласнення економічних благ.		·	засоби виробництва;
До них відносять:				·	нерухомість;
·	окремі особи;				· природні ресурси (земля з її надрами, водний
·	сім‘ї;					і повітряний простір);
·	юридичні	особи	–		·	гроші, валюта, цінні папери, дорогоцінності;
	підприємства,	організації,		·	інтелектуальна	власність	(інформаційні
	установи;					програми, винаходи, твори мистецтва тощо);
·	держава				·	людський капітал

 

 

				Право володіння–це фізичне володіння економічним
				благом. Це вихідна форма власності, що не означає повної
				власності, оскільки володіти об‘єктом власності може як
				власник, так і орендар
				Право користування –це використання об‘єктів
	ПРАВО		власності відповідно до виробничого чи особистого
				призначення останніх. Користувачем може бути як власник,
	ВЛАСНОСТІ		так і орендар
				Право розпорядження –це прийняття
				власником рішень про те, хто і як може використовувати
				об‘єкт власності. Розпорядник є повним власником і може
				використовувати, продати, здати в оренду чи подарувати
				об‘єкт власності

 

 

ТИПИ ТА ФОРМИ ВЛАСНОСТІ

Типи власності

 

Приватна власність		Суспільна власність
Форми приватної власності		Форми суспільної власності

Індивідуально-

З найманою

Державна

Колективна

трудова

працею

Одноосібна

Сімейна

Індивідуальна із застосуванням

найманої праці

Партнерська

Акціонерна (корпоративна)

Загальнодержавна

Комунальна (муніципальна)

Власність колективу підприємства

Кооперативна

Власність громадських організацій

Власність релігійних організацій

 

Сучасні тенденції в розвитку власності:

· зростає значення інтелектуальної власності, інтелектуальний капітал стає вирішальним фактором економічного розвитку в ХХІ ст.;

 

· збільшується частка акціонерної (корпоративної) власності, ця форма власності розвивається і якісно змінюється; акціонерні товариства переростають національні рамки і стають транснаціональними компаніями;

 

· виникає і розвивається міждержавна власність (під впливом розвитку ядерної енергетики, інформаційних технологій, космічних галузей, а також потреби збереження навколишнього середовища), темпи її зростання є досить високі;

 

· постійно зростає роль менеджерів та держави в управлінні власністю; · висококваліфіковані спеціалісти (наприклад, науковці) поєднують працю за

наймом із підприємницькою (венчурною) діяльністю;

РЕФОРМУВАННЯ ВЛАСНОСТІ В ПЕРЕХІДНІЙ
ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
Роздержавлення –		Приватизація –
це передача державних функцій		це процес відчуження майна
прямого господарського управління		державної власності на користь
на рівень підприємства без зміни		приватних суб‘єктів (фізичних та
характеру власності		юридичних осіб)
Форми роздержавлення:		Форми приватизації:
· перетворення державних підприємств
в акціонерні товариства;	· викуп майна трудовим колективом;
· оренда державного майна	·	купівля-продаж на аукціоні;
господарюючими суб‘єктами;	· купівля-продаж за конкурсом тощо
· обмеження втручання держави в
процес ціноутворення;
· скасування примусового державного
замовлення тощо