Тема 3. Економічна система суспільства. Відносини власності

 

Найкраща економічна система – це та, яка максимально забезпечує людей тим, чого вони найбільше потребують.

 

Д. Гебрейт

 

Причина, з якої люди створюють суспільство, – збереження їхньої власності.

 

Д. Локк

 

Людина зі своїми потребами і своєю владою над засобами задоволення останніх становить вихідний і кінцевий пункт всілякого людського господарства.

 

Карл Менгер

 

Загальні уявлення про людські потреби і економічні ресурси, що ви їх отримали в попередній темі, підготували вас до сприйняття значно складніших проблем – розуміння економічних систем і відносин власності. Суспільство,

 

вирішуючи три основні проблеми організації виробництва, функціонує як економічна система. Обмеженість економічних ресурсів і проблема економічного вибору зумовлює необхідність ефективного використання ресурсів, але розумно розпорядитися економічними ресурсами може тільки їхній господар, тобто власник. Власність – це не тільки одна із найважливіших категорій в економічній теорії. В реальному житті вона відіграє важливе значення як для окремої людини,

 

так і для суспільства в цілому. Вона визначає спосіб організації економічного життя будь-якого суспільства, тобто визначає суть економічної системи.

 

Мета вивчення теми – з‘ясувати суть економічної системи суспільства,їїосновні моделі та їхню еволюцію, розкрити суть власності, економічний та юридичний зміст власності, їхній взаємозв‘язок, місце власності в економічній системі.

 

У результаті вивчення теми студент повинен

 

знати поняття: економічна система,продуктивні сили,економічнівідносини, господарський механізм, ринкова, змішана, командна і традиційна

 

економічна система, перехідна економічна система, власність, форми приватної та суспільної власності, роздержавлення і приватизація;

 

вміти: пояснити формаційний і цивілізаційний підхід до розвиткулюдського суспільства; розрізняти моделі економічних систем; пояснити характерні риси економічних систем та обґрунтувати, чому майбутнє за змішаною економікою; пояснити, чому економічна система, що ґрунтувалась на суспільній власності, поступилася в економічному змаганні ринковій економіці;

 

пояснити особливості перехідної економічної системи; виокремлювати найважливіші структурні зміни в перехідній економіці України;

 

охарактеризувати переваги і недоліки певного виду та форми власності; пояснити основні відмінності між сучасними формами приватної і суспільної власності;

 

пояснити процес та форми роздержавлення і приватизації в Україні.

 

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

 

Людське суспільство розвивається за певними закономірностями, вивчення яких є важливим для розуміння складних соціально-економічних процесів руху людства до вершин цивілізації. Найбільш поширеними є формаційний та цивілізаційний підходи до розуміння етапів економічного розвитку людського суспільства. Формаційний підхід в своїй основі визнає вирішальну роль процесу виробництва, відносини власності і класову боротьбу у суспільстві. Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин визначає певний спосіб виробництва,

 

який разом із політичною надбудовою суспільства становить соціально-

 

економічну формацію. За формаційним підходом виділяють п‘ять способів виробництва: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний,

 

капіталістичний, комуністичний. Сьогодні формаційний підхід піддається критиці. Підставами цього є: по-перше, механічна зміна формацій практично заперечує активну роль людини у суспільному прогресивному розвитку, по-

 

друге, твердження про два етапи комуністичної формації – соціалізм і комунізм – були і залишилися теоретичною утопією, а практична спроба реалізувати

 

соціалізм на унеможливила еволюційний розвиток значної частини земної кулі і спричинила величезні людські і економічні втрати.

 

В основі цивілізаційного підходу є розуміння цивілізації, як історично конкретного стану суспільства, який, з одного боку, визначається досягнутим рівнем продуктивних сил і особливою формою виробництва, а з іншого – відповідною духовною культурою людей. Найважливішою рисою цивілізації є те,

 

що головним суб‘єктом виробництва та цивілізації в цілому, а також їх безпосередньою метою є людина. Сучасна західна економічна наука виділяє три стадії цивілізації: аграрне (доіндустріальне), індустріальне та постіндустріальне суспільство. В постіндустріальному суспільстві, яке сформувалося і розвивається з другої половини ХХ ст., визначальними є людський капітал, нові технології,

 

інформатика, автоматизація і комп‘ютеризація всіх сфер економіки.

 

Будь-яке суспільство функціонує як складна економічна система, у якій багато взаємопов‘язаних між собою видів господарської діяльності, наявні певні економічні відносини між людьми. Перед економічною системою в умовах обмеженості економічних ресурсів та існування проблеми вибору виникає три взаємопов‘язані економічні проблеми:

 

1. Що виробляти? Тобто які товари і послуги треба виробити і в якій кількості?

 

2. Як будуть вироблятися товари? Хто їх буде виготовляти, за допомогою яких ресурсів, і яких технологій?

 

3. Для кого призначені виготовлені товари, тобто як буде розподілятись виготовлений ВВП між різними суб‘єктами?

 

Отже, так званий закон відносної обмеженості (рідкості) економічних ресурсів обумовлює існування економічної системи. Жодна економічна система не може вирішити проблему обмеженості ресурсів, проте кожній із них властиві свої шляхи використання цих ресурсів для задоволення своїх потреб. Разом з тим економічна система є результатом еволюційного розвитку. Кожна нова економічна система виникає, формується, розвивається, стає більш досконалою з

 

погляду суспільного прогресу, проте тривалий час зберігає ознаки попередньої економічної системи.

 

Економічна система – це певним чином впорядкована система відносин між господарюючими суб‘єктами, які здійснюють вибір оптимальних способів використання економічних ресурсів з метою виробництва економічних благ для задоволення індивідуальних і суспільних потреб. Кожній економічній системі притаманні такі властивості: цілісність, упорядкованість, динамічність, гнучкість,

 

цілеспрямованість.

 

Економічну систему можна також визначити як сукупність взаємопов‘язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну економічну структуру суспільства. Структурними елементами економічної системи є продуктивні сили, економічні відносини і господарський механізм. Продуктивні сили – це сукупність засобів виробництва, працівників,

 

науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом,

 

що використовуються при виробництві економічних благ. Людина в економічній системі виступає як працівник, як споживач і як кінцева мета виробництва.

 

Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва,

 

розподілу обміну і споживання економічних благ. Ці відносини у свою чергу включають техніко-економічні, організаційно-економічні та соціально-

 

економічні відносини, які в цілому визначаються відносинами власності.

 

Господарський механізм – це сукупність форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб‘єктів на макрорівні з метою узгодження економічних інтересів цих суб'єктів та забезпечення всебічного розвитку людини.

 

Економічна наука виділяє такі типи економічних систем: дві ринкові системи: ринкова економіка вільної конкуренції і змішана економіка; дві неринкові системи: командно-адміністративна і традиційна. Основними критеріями такої класифікації є форма власності, характер координації економічної діяльності її суб‘єктів та спосіб управління господарською діяльністю.