Тема 2. Загальні проблеми організації економічного життя суспільства 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 2. Загальні проблеми організації економічного життя суспільства



 

З певного погляду некоректно говорити, що людина в процесі виробництва створює матеріальні блага. Вона не створює, а тільки видозмінює, перебудовує, комбінує матеріальні предмети так, щоб зробити їх корисними для себе.

 

А.Маршалл

 

…Дії людей випливають з їхніх потреб, пристрастей, інтересів… і лише вони відіграють головну роль.

 

Г. Гегель

 

 

Із попередньої теми ви засвоїли розуміння предмету економічної теорії.

 

Саме дві важливі речі роблять економічну науку завжди актуальною: безмежність

 

і постійна змінюваність людських потреб, з одного боку, та обмеженість

 

економічних ресурсів – з іншого. Актуальність науки зумовлена, зокрема, тим,

 

що економічну теорію цікавить якнайповніше задоволення потреб людей при

 

обмежених ресурсах. Потреби людини задовольняються за допомогою

 

економічних благ, які виробляються в процесі виробництва.

 

Мета вивчення теми – розглянути найважливіші стимули економічної

 

діяльності – потреби людини і її інтереси, а також механізм їх реалізації,

 

з‘ясувати основну суперечність економічної діяльності – максимальне

 

задоволення потреб людей в умовах обмежених економічних ресурсів, а також

 

розкрити суть виробництва та показники його ефективності.

 

У результаті вивчення теми студент повинен

 

знати поняття: економічні потреби,економічні та неекономічні блага,

 

споживчі та виробничі блага, економічний закон зростаючих потреб, економічні

 

інтереси, суб‘єкти та об‘єкти економічних інтересів, економічні ресурси, земля,

 

праця, капітал, людський капітал, проблема економічного вибору, крива

 

виробничих можливостей, виробництво, відтворення, просте та розширене


 

відтворення, засоби виробництва, засоби праці, предмети праці, ефективність виробництва, продуктивність праці, капіталовіддача, капіталомісткість;

 

вміти: охарактеризувати потреби і споживчі блага;пояснити механізм діїзакону зростаючих потреб; пояснити, яке значення мають економічні ресурси в сучасному виробництві; побудувати криву виробничих можливостей; пояснити,

 

як можна домогтися більшого ефекту від тих самих економічних ресурсів;

 

пояснити проблему економічного вибору в умовах обмежених економічних ресурсів; аналізувати ефективність виробництва і динаміку показників, що її характеризують.

 

 

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

 

Внутрішніми спонукальними мотивами діяльності людини є потреби, як відчуття нестачі чогось, що необхідне для підтримання життєдіяльності і розвитку людської особистості. Потреби надзвичайно різноманітні. У

 

найзагальнішому вигляді розрізняють: біологічні (їжа, вода, житло тощо),

 

соціальні (спілкування, самореалізація, потреба поваги, визнання тощо) і духовні потреби (творчість, самовдосконалення тощо). Найбільш поширеною є класифікація потреб - «піраміда потреб» А. Маслоу.

 

Потреби людини задовольняються за допомогою неекономічних благ, які надаються людині природою (повітря, морська вода, сонячне тепло тощо) і

 

економічних благ, які є результатом економічної діяльності (споживчі та виробничі блага). Саме потреби в економічних благах називають економічними потребами. Економічні потреби класифікують за різними критеріями.

 

Економічні потреби мають загальні ознаки: вони необмежені; постійно зростають; їх не можна задовольнити. До факторів, які зумовлюють необмеженість потреб, відносять, по-перше, людську фантазію; по-друге,

 

конкуренцію виробників; по-третє, засоби масової інформації.

 

Суттєвим є наголосити, що безмежність потреб – риса передусім вільних,

 

демократичних, відкритих суспільств. В радянський час характерними була


 

уніфікація і приглушеність потреб. Офіційна пропаганда насаджувала ідею невибагливості радянських людей.

 

Виробництво стимулює розвиток нових потреб. Будь-яка задоволена потреба створює нову. Тому економісти формулюють закон зростання потреб,

 

який виражає об‘єктивну необхідність зростання потреб із соціально-

 

економічним прогресом людства.

 

Потреби породжують економічні інтереси. Економічні інтереси – це усвідомлене прагнення економічних суб‘єктів задовольнити певні потреби, які є спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності. Суб‘єктами економічних інтересів є індивіди, домогосподарства, трудові колективи, фірми, суспільство. За суб‘єктами економічні інтереси поділяють на особисті (інтереси індивіда,

 

пов‘язані з реалізацією приватної власності, трудовою діяльністю), групові

 

(інтереси споживачів, акціонерів, трудових колективів) і національні економічні інтереси (підтримання стабільних темпів економічного зростання, високого рівня зайнятості, стабільності цін тощо).

 

Важливу роль в погодженні інтересів відіграє держава, яка використовує різні засоби впливу: по-перше, прийняття законодавчих актів; по-друге,

 

адміністративні важелі (штрафи, заборони, дозволи, ліцензії тощо); по-третє,

 

економічні важелі (процентні ставки, номінальну заробітну платню тощо).

 

У ринковій економіці найважливішими є інтереси споживачів, які визначають, що виробляти і в якій кількості. Саме ці інтереси окреслюють орієнтири дій для виробників. Відповідно виробники запроваджують нові технології, знижують витрати виробництва. А це означає, що первинність інтересів споживачів дає змогу задовольнити інтереси виробників і суспільства загалом.

 

Для виробництва товарів і послуг використовуються різноманітні економічні ресурси. Економічні ресурси – це всі природні, людські та вироблені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг. Це праця, капітал, земля і підприємницькі здібності. Економічні ресурси, що


 

безпосередньо використовуються в процесі виробництва, називаються факторами виробництва.

 

Спільною рисою всіх економічних ресурсів є їх обмеженість, рідкісність на певний момент часу. Обмеженість ресурсів породжує низку проблем:

 

обмеженість обсягів виробництва матеріальних благ, необхідність економії економічних ресурсів та необхідність вибору найефективнішого варіанта використання ресурсів із цілого ряду існуючих альтернатив.

 

Обсяг виробництва товарів і послуг з обмежених ресурсів є завжди недостатнім для задоволення необмежених потреб суспільства. Це обумовлює потребу ефективного використання ресурсів та економічного вибору.

 

Обмеженість та економічний вибір пояснює крива виробничих можливостей, яка показує обсяги максимально можливого виробництва двох товарів (пожежних машин та продуктів харчування) за умови повного використання обмежених економічних ресурсів.

 

Кожна точка на кривій виробничих можливостей показує на максимальні обсяги випуску двох економічних благ. Усі точки, що лежать всередині кривої вказують, що економіка не повністю використовує наявні ресурси, а усі ж точки поза кривою вказують на більшу кількість обох благ, що є бажаним, проте недосяжним за даної технології та економічних ресурсів. Крива виробничих можливостей вказує на те, що суспільство повинно здійснити вибір між альтернативами, беручи до уваги той факт, що збільшення виробництва блага X (продуктів харчування) можливе лише за умови пожертви деякою кількістю блага

 

Y (пожежних машин).

 

Кількість іншого блага, від якого доводиться відмовитись або пожертвувати, заради одержання деякої додаткової кількості іншого блага,

 

називають альтернативною вартістю цього блага. В нашому випадку кількість блага Y, від якого доводиться відмовитись, щоб отримати додаткову одиницю блага X, є альтернативною вартістю цієї одиниці блага X. Проте збільшення виробництва кількості блага X на одну одиницю вимагає відмови від усе більшої кількості блага Y. Необхідність збільшення кількості ресурсів, що переводяться з


 

виробництва одного блага для одержання більшої кількості додаткових одиниць іншого блага, становить зміст закону зростання альтернативної вартості.

 

Крива виробничих можливостей використовується для графічного пояснення економічного зростання, результатом якого є збільшення виробництва національного продукту. При цьому крива зміщується вправо. Положення кривої виробничих можливостей в майбутньому буде залежати від того, який вибір робить суспільство сьогодні. Тому необхідно постійно збільшувати інвестиції в нові технології, у розвиток фундаментальних наук, наукових досліджень, в

 

освіту, що в найближчій перспективі дасть можливість збільшити виробництво економічних благ. Саме це відображає розумне поєднання інтересів споживачів,

 

інтересів виробників та інтересів держави.

 

Отже, виробництво є найважливішою сферою життєдіяльності людей, де відбувається процес створення економічних благ, необхідних для задоволення їхніх потреб. Виробництву притаманні три основні ознаки:

 

1. Виробництво має суспільний характер, оскільки здійснюється суб‘єктами господарювання на основі суспільного поділу праці.

 

2. В процесі виробництва між людьми виникають виробничі економічні відносини, суть яких визначається відносинами власності.

 

3. Виробництво – це безперервний процес, воно постійно відтворюється. В процесі відтворення відтворюється власне виробництво, розподіл, обмін і споживання вироблених економічних благ. Розрізняють два типи відтворення:

 

просте і розширене, хоч буває і звужене, як це було в Україні під час економічної кризи 90-х рр. XX ст. Розширене відтворення означає економічне зростання національної економіки.

 

Виробництво як стадія суспільного відтворення – це сукупність вхідного

 

потоку (економічні ресурси), безпосередньо виробництва і вихідного потоку (вироблені

 

економічні блага). Економічні ресурси в процесі виробництва стають факторами виробництва, остання поділяються на особисті (праця, підприємницький талант),

 

речові (капітал, земля). Крім цього у виробництві задіяні нематеріальні фактори

 

(інформація, знання, наука, досвід, екологія тощо).


 

У будь-якому суспільстві елементами процесу виробництва є безпосередньо праця, засоби праці та предмети праці. Праця – це цілеспрямована діяльність людей, результатом якої є виробництво економічних благ. Засоби праці - речі,

 

якими людина діє на предмети праці з метою перетворення їх у економічні блага

 

(машини, устаткування, комп'ютери і т.п.). Засоби виробництва - сукупність предметів і засобів праці, які використовуються при створенні життєвих благ.

 

Предмети праці - частина засобів виробництва, яка один раз бере участь у виробничому процесі і повністю переносить свою вартість на створений продукт

 

(сировина, матеріали, паливо, енергія).

 

Суспільне виробництво має галузеву структуру. Галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво) та матеріальні послуги (транспорт, зв'язок, торгівля, комунальне господарство,

 

пошиття одягу, хімчистка тощо) формують матеріальне виробництво.

 

Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в яких створюються нематеріальні блага (духовні цінності) та надаються нематеріальні послуги (охорона здоров‘я,

 

освіта, наука, культура, інформатика, спорт тощо).

 

Важливою характеристикою виробництва є його ефективність, яка визначається відношенням між ефектом (результатом) і затратами на цей результат,

 

найбільш повне задоволення потреб людини і суспільства за наявних економічних ресурсів. Економічна ефективність виробництва означає виробництво максимальної кількості продукту за даних ресурсів і технології їх використання з мінімальними витратами виробництва. До показників ефективності виробництва відносять продуктивність праці, капіталовіддачу і капіталомісткість. Зростання ефективності виробництва означає збільшення перших двох показників і зменшення третього показника.


 

 

ПОТРЕБИ І ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

 

 

Потреба – це відчуття нестачі чогось,що необхідне для підтримання життєдіяльності ірозвитку організму, людської особистості, об‘єктивні умови існування людини

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-22; просмотров: 209; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.81.79.135 (0.033 с.)