Баланс компанії «Артеміда» за звітний рік, грн

Актив	Сума	Пасив	Сума
І.Основні засоби та інші позаоборотні активи1. Основні засоби 2. Нематеріальні активи 3. Капітальні вкладення 4. Устаткування 5. Довгострокові фінансові вкладення	25 000 1000 350 7525 500	І.Джерела власних та прирівняних до них коштів1. Статутний фонд 2. Балансовий прибуток 3. У тому числі нерозподілений прибуток	10 500 1500 1050
Усього по розділу І	34 375	Усього по розділу І	12 000
ІІ. Запаси й витрати1. Виробничі запаси 2. Незавершене виробництво 3. Готова продукція 4. Товари 5. Інші запаси й витрати	260 1580 2235 745 240	ІІІ. Довгострокові зобов’язання 1. Довгострокові кредити 2. Довгострокові позикові кошти 3. Позика, не погашена у строк	730 350 950
Усього по розділу ІІ		Усього по розділу ІІ
ІІІ. Грошові кошти, розрахунки та інші активи1. Каса 2. Розрахунковий рахунок 3. Інші кошти 4. Розрахунки з дебіторами	300 725 25 1035	ІV.Поточні зобов’язання1. Короткострокові кредити 2. Короткострокові позики 3. Розрахунки з кредиторами: · за товари й послуги · з бюджетом · з оплати праці · з іншими кредиторами	560 850 10 000 3500 10 080 2500
Усього по розділу ІІІ		Усього по розділу ІV	27 490
Баланс	41 520	Баланс	41 520

1. Розрахувати величину Z за системою Альтмана та дійти висновку щодо ймовірності банкрутства компанії «Артеміда».

2. За умови визнання компанії банкрутом визначити черговість задоволення претензій кредиторів.

10.42. Визначення економічної вартості підприємства та прийняття рішення щодо його ліквідації або реорганізації.

1. Ліквідаційна вартість виробничого підприємства становить 430 млн грн. Прогнозований середньорічний чистий грошовий потік дорівнює 54 млн грн. Середньозважена вартість капіталу підприємства — 12 % його економічної вартості.

Визначити економічну вартість підприємства та прийняти рішення щодо його ліквідації або реорганізації.

2. Ліквідаційну вартість підприємства, справа про визнання банкрутом якого розглядається в арбітражному суді, оцінено в 530 млн грн. У разі його реорганізації прогнозується одержувати
50 млн грн щорічно чистий грошовий потік. Середньозважена вартість капіталу підприємства становить 10 % його економічної вартості.

Арбітражний суд має намір винести рішення про ліквідацію підприємства. Чи буде таке рішення арбітражного суду правильним з фінансового погляду?

 

ЧАСТИНА

ДРУГА

· РОЗДІЛ 11 Вибір організаційно-правової
форми та структури управління

· РОЗДІЛ 12 Формування та використання
ресурсно-виробничого
потенціалу

· РОЗДІЛ 13 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ
ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ

· РОЗДІЛ 14 гарантування економічної
безпеки підприємства
та антикризової системи
господарювання

РОЗДІЛ 11

Вибір організаційно-правової форми
та структури управління

 

Ситуація 11.1. Вибір форми організації бізнесу

Характеристика ситуації. Інженер-технолог М. Мусієнко розробив оригінальну технологію виготовлення окремих видів меблів з відходів деревини, що утворюються в значній кількості на меблевому комбінаті, де він працює. Потім виникла підприємницька ідея виокремлення виробництва та продажу нових меблів з відходів деревини. Практична реалізація цієї ідеї потребує вибору конкретної форми організації бізнесу. Можливі варіанти цієї підприємницької діяльності зводяться до започаткування одноосібного (індивідуального) підприємства або створення невеликої приватної фірми.

Вимоги до аналізу ситуації. Сформулювати повну й чітку відповідь на запитання, що виникають у процесі аналізу цієї конкретної ситуації. Основними запитаннями є такі.

1. Яку форму організації бізнесу доцільно вибрати в цьому конкретному випадку?

2. Які переваги має та чи інша форма організації бізнесу?

3. У якому разі на підприємстві може працювати найманий персонал?

4. Які обставини можуть змусити М. Мусієнка відмовитися від створення (реєстрації) індивідуального підприємства або приватної фірми?

Ситуація 11.2. Економічний вибір доцільної організа­ційно-правової форми господарського товариства

Характеристика ситуації. Підприємець В. Матвієнко має власне невелике підприємство, яке надає послуги з ремонту житлових приміщень (квартир) та офісів. На фірмі працюють 20 робітників високої кваліфікації. Вартість матеріальних активів (основного та оборотного капіталу) дорівнює 263 000 грн. Поточні зобов’язання у вигляді кредиторської заборгованості становлять 90 000 грн. Річний валовий дохід підприємця — 480 000 грн. На поточному власному рахунку В. Матвієнка нагромаджено 120 000 грн, а також цінних паперів (акцій та ОВДП) на загальну суму 150 000 грн. Підприємець В. Матвієнко має зобов’язання некомерційного характеру (власну нерухомість під заставою) на суму 42 000 грн.

З метою подальшого розвитку бізнесу виникла ідея залучити до участі в підприємницькій діяльності ще одного партнера з пев­ним стартовим капіталом. Новий партнер В. Матвієнка погодився вкласти в започатковану останнім справу власий капітал у розмірі 70 000 грн.

Зміст аналізу ситуації.

1. Яку організаційно-правову форму господарського товари-
ства (з повною чи обмеженою відповідальністю) краще обрати двом партнерам з бізнесової діяльності?

2. Яка можлива сума підприємницького ризику кожного з партнерів залежно від обраної організаційно-правової форми господарського товариства?

3. Яку максимальну суму збитків матиме підприємець В. Матвієнко в разі виникнення пожежі, підтоплення чи ви-
ведення з ладу комунікаційної системи з вини працівників
фірми?

Ситуація 11.3. Удосконалення управління підприємст­вами та виробничого об’єднання

Характеристика ситуації. Відповідно до затвердженої схеми генерального плану промислового вузла до його складу включено заводи: шинні № 1 і № 2, гумотехнічних виробів (ГТВ), азбестотехнічних виробів (АТВ) і ремонтно-механіч­ний (РМЗ). У подальшому на базі шинного заводу № 1 та заводу АТВ було створено комбінат шин і гумоазбестових виробів, а РМЗ було розділено на механічний завод (МЗ) та цент­рально-ремонтне виробництво (ЦРВ). Пізніше до комбінату було приєднано й механічний завод. Потім у зв’язку з уведенням у дію заводу ГТВ на базі комбінату створили виробниче об’єднання, до складу якого було включено всі заводи промислового вузла.

Найвагомішим аргументом підготовки та прийняття рішення щодо створення виробничого об’єднання слід вважати той факт, що всі підприємства, включені до його складу, розміщені на одному компактному майданчику, мають спільні комунікації й об’єкти виробничої та соціальної інфраструктури. Проте на противагу думці опонентів про недостатню обґрунтованість прийнятого рішення через брак головної передумови створення виробничого об’єднання — наявності прямих виробничо-технологічних зв’язків між об’єднуваними підприємствами стало посилання на розвиток опосередкованих зв’язків стосовно спільного використання допоміжних та обслуговуючих виробництв, які певною мірою «пом’якшують» вагомість висунутого контраргументу. При цьому зазначалося, що механічний завод забезпечує інші підприємства об’єднання технологічною оснасткою, запасними частинами й різноманітним нестандартним устаткуванням власного виробництва. Частка його товарної продукції для потреб об’єднання становить 25—35 %. ЦРВ здійснює централізований ремонт устаткування для всіх підприємств об’єднання.

Керівництво новоствореним об’єднанням почав здійсню­вати виокремлений (автономний) апарат управління в складі генерального директора, кількох його заступників, певної сукупності технічних, економічних та інших функціональних служб.

На жаль, упродовж кількох останніх років спостерігалося зниження рівня ефективності господарювання в об’єднанні. На думку його фахівців, головним чинником такого явища є недосконалість системи управління об’єднанням і, як наслідок цього, «розлад» економічного механізму господарювання. Аналогічну думку зафіксовано в аналітичній записці контрольно-ревізійного управління міністерства промислової політики України, в якій зазначено: «Відсутність виробничо-тех­нологічної єдності між виробничими підрозділами об’єднання негативно вплинула на діючу систему організаційно-економіч­ного управління ним. Вона багато в чому зберігає традиційні схеми управління самостійними підприємствами, доповнюючи їх надмірними «поверхами» структури управління. За таких умов неможливо повністю реалізувати переваги ринкової системи господарювання».

Зміст аналізу ситуації.

1. Дати аналітичну оцінку діючої організаційної структу-
ри управління виробничим об’єднанням та його підприємствами;

2. Визначити коло техніко-економічних показників, необхідних для обґрунтування ефективної організаційної структури управління виробничим об’єднанням та окремими його підрозділами, максимально адаптованої до ринкових умов господарювання.

3. Підготувати конкретні пропозиції щодо вдосконален-
ня організаційної структури управління виробничим об’єд­нанням.

Ситуація 11.4. Порівняння й аналіз структур управління підприємством

Характеристика ситуації. Завод залізобетонних конструк­цій у результаті постійної модернізації виробництва мав мож­ливість на початок 2000 р. виробляти 500—550 мільйонів цег­лин на рік. З 1993 р. завод трансформовано у ВАТ «ЗЗБК». У 1998 р. на підприємстві було створено відділ маркетингу й розроблено програму підвищення економічної ефективності виробництва. Паралельно з цими заходами вдосконалено структуру управління підприємством. На рис. 11.1 показано початкову структуру, а на рис. 11.2 — нову структуру управління підприємством.

Зміст аналізу ситуації.

У чому відмінності між початковою й новою структурою управління підприємством?

Чи відповідає нова структура управління ефективній діяльності підприємства в ринкових умовах.

Рис. 11.1. Нова форма управляння ВАТ «ЗЗБК»

Рис. 11.2. Початкова структура управляння ВАТ «ЗЗБК»

РОЗДІЛ 12

Формування та використання
ресурсно-виробничого потенціалу

 

Ситуація 12.1. Вибір та освоєння виготовлення нових виробів

Характеристика ситуації. АТ відкритого типу «Електроніка», що виготовляє електронно-вимірювальну техніку, є високоспеціалізованим виробничим комплексом, що складається з трьох технологічно пов’язаних підприємств. Одним з найважливіших способів підвищення ефективності виробничої діяльності АТ «Електроніка» за ринкових умов господарювання має стати освоєння нових видів продукції, конкурентоспроможної на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Галузевий НДІ розробив кілька зразків нової вимірювальної техніки. За ступенем новизни конструкторських рішень вироби мають такі характеристики:

· виріб А — традиційний, створений з використанням наявних технічних рішень;

· виріб Б — принципово новий, сконструйований на основі нового технологічного принципу, не має аналогів в Україні та за кордоном;

· виріб В — новий використаний оригінальний інженерний підхід; не має вітчизняних аналогів, а за кордоном аналогічні прилади створюються з використанням дещо іншого принципу.

Вибір найефективнішого зразка має ґрунтується на кількісному та якісному аналізі сукупності певних груп факторів. Загальна характеристика й оцінювання впливу окремих груп факторів зводяться ось до чого.

Виробничі фактори

1.1. Найповніше (раціональне) використання виробничої потужності. Інформація про трудомісткість виробів за стадіями оброблення й річний фонд часу наведено в табл. 12.1. Вплив цього фактора визначається за допомогою укрупнених розрахунків завантаження резервних потужностей за трьома стадіями оброблення. Відповідного висновку можна дійти на основі визначення й порівняння коефіцієнтів завантаження устаткування. Середній коефіцієнт перевиконання норм, що враховується під час обчислень, становить за стадіями: заготовчою — 1,1; механообробною і складальною — 1,2.

Таблиця 12.1

ПИТОМА ТРУДОМІСТКІСТЬ ВИРОБІВ І РІЧНИЙ
ФОНД ЧАСУ ЗА СТАДІЯМИ ОБРОБКИ

Стадія оброблення	Трудомісткість одиниці виробів, нормо-год	Річний фонд часу за стадіями оброблення (резервна потужність), год
А	Б	В
Заготовча			5,25
Механообробна			13,50	12 000
Складальна			17,00	10 000
Річна програма випуску, од.				—

1.2. Можливі витрати на підготовку та освоєння виробництва. По виробу А може використовуватися традиційна технологія, потрібні додаткові витрати на придбання технічної документації. Для розроблення виробу Б необхідно створити спеціальну групу проектантів і нову дільницю плат печатного монтажу. Процесу освоєння виготовлення виробу В мають передувати незначні додаткові розробки й деякі зміни в технології його виготов­лення. Очікувані витрати на підготовку й освоєння виробництва продукції наведено в табл. 12.2.

Таблиця 12.2

ОРІЄНТОВНІ ТРИВАЛІСТЬ І ВЕЛИЧИНА ВИТРАТ
НА ПІДГОТОВКУ Й ОСВОЄННЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ

Виріб	Тривалість підготовки й освоєння виробництва, місяців	Витрати, грн
А		21 000
Б		11 8000
В		43 000

1.3. Окремі якісні техніко-експлуатаційні показники. За рів­нем надійності, довговічності та ремонтопридатності виріб А відповідає вимогам чинного вітчизняного стандарту. Виріб Б додатково забезпечує вищу точність вимірювань. Виріб В має підвищену довговічність порівняно з технічним параметром виробу А.

1.4. Використання конструкційних матеріалів. Для виготов­лення виробів А і В використовуються традиційні матеріали, а виробу Б — платина та інші нетрадиційні матеріали.

1.5. Розширення кооперованих зв’язків. Поставки комплектуючих вузлів і деталей здійснюються з використанням усталених кооперованих зв’язків. Стосовно виробу Б необхідно укласти нові угоди щодо поставки кількох комплектуючих деталей: для цього існує реальна можливість, оскільки є попередня домовленість з конкретними постачальниками. Водночас виникла потреба знайти можливого постачальника трьох комплектуючих деталей для виробу В.

1.6. Використання уніфікованих вузлів і деталей під час проектування виробів. Передбачено забезпечити високий рівень уніфікації вузлів і деталей у процесі проектування нових виробів. Інформацію для визначення рівня уніфікації спроектованих виробів подано в табл. 12.3.

Таблиця 12.3

Загальна кількість і кількість уніфікованих
деталей у спроектованих виробах

Виріб	Загальна кількість вузлів і деталей, од.	Кількість уніфікованих вузлів і деталей, од.
А
Б
В

1.7. Транспортабельність виробів. Транспортування виробів А потребуватиме виготовлення спеціальних і тому дещо дорожчих контейнерів, що призведе до підвищення валових витрат на виробництво (собівартості продукції) на 0,6 %. Для здійснення транспортування виробу Б можуть використовуватися звичайні пакувальні матеріали. Що ж до виробів В, то додаткові витрати на їх пакування й транспортування становитимуть 0,3 % собівартості продукції.

1.8. Структура й організація виробництва. Організація та освоєння випуску виробів А потребують деякого перепланування робочих місць, зумовленого зміною руху потоків вузлів і деталей. Необхідні певні зміни в чисельності ВТК підприємства у зв’язку з ускладненням процесу контролю якості виробів Б. Виготовлення виробів В може забезпечуватися за умови збереження наявної організації виробництва.

2. Фактори величини і стабільності
попиту на вироби

2.1. Широта попиту на нову продукцію. Як свідчать результати маркетингового дослідження, існує стабільний ринок збуту виробу А в межах України через брак досконаліших виробів цього типу. Вироби Б продаються на внутрішньому ринку, але не виключена можливість поставок цієї продукції на експорт за умови сприятливої ситуації на зовнішньому ринку. Збут продукції В здійснюється цілком на вітчизняному ринку.

2.2. Можливість створення різновидів виробів. Такої можливості немає стосовно виробу А. Проте є можливість на базі виробу Б розробити серію однотипних приладів, а щодо виробу В необхідне подальше дослідження, щоб виявити таку можливість.

Комерційні переваги

Очікується достатня прибутковість виробів А та В. Технічний рівень виробу Б дає змогу його сертифікувати й завдяки цьому одержати додатковий прибуток за рахунок надбавки до продажної ціни.

Рекламні витрати

Як показали розрахунки, витрати на рекламу виробу А не потрібні, а по виробах Б і В вони становитимуть приблизно 98 та
73 тис. грн щороку впродовж перших трьох років їх виготовлення.

Пропонується:

На основі зіставлення техніко-економічних показників альтер­нативних зразків нових електронно-вимірювальних приладів, а також кількісного та якісного аналізу виокремлених виробничих й інших факторів обґрунтувати найприйнятніший варіант організації виробництва продукції в АТ «Електроніка» з урахуванням його підприємницьких інтересів.

Ситуація 12.2. Обґрунтування вигіднішого варіанта бізнесової діяльності підприємства

Характеристика ситуації. Протягом кількох останніх років виробниче підприємство «Машпобут» виготовляло 1 вид виробів побутового призначення — пральну машину для механізованих фабрик-пралень. За звітний рік воно використало свою виробничу потужність на 80 %. Основні показники його діяльності за звіт­ний рік наведено в табл. 12.4.

Таблиця 12.4

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА «МАШПОБУТ» ЗА ЗВІТНИЙ РІК

Показник	Абсолютне значення, грн
Продажна ціна одиниці продукції
Обсяг реалізації продукції	772 200
Змінні витрати на виготовлення виробів	594 300
Постійні витрати на виробництво й реалізацію продукції	172 200
Валовий прибуток	15 700

Такі фінансові результати діяльності підприємства можна визнати недостатніми, оскільки валовий прибуток становить близько 4 % від величини власного капіталу фірми. Генеральна дирекція підприємства вважає більш-менш нормальними фінан­сові результати виробничо-комерційної діяльності, котрі реально забезпечують не менш як 10 % прибутковості власного ка­піталу.

На рівні генеральної дирекції висунуто кілька підприємни­цьких ідей (пропозицій).

Першу ідею висунув комерційний директор. Він запропонував знизити на 5 % продажну ціну виготовлюваного виробу, аби збіль­шити обсяг реалізації власної продукції.

Друга ідея, яка заслуговує на увагу, належить виробничому директору підприємства. Вона передбачає проектування й освоєння виробництва нового виду продукції — машини для миття посуду в закладах громадського харчування. Основні показники цього бізнес-проекту наведено в табл. 12.5. За складеним маркетологами прогнозом за перший рік функціонування нового виробн­ицтва очікуваний обсяг продажу виготовлюваних виробів може становити 1200 од., у наступні роки — по 3000 од. щороку.

Таблиця 12.5

РОЗРАХУНКОВІ (ПРОГНОЗНІ) ПОКАЗНИКИ БІЗНЕС-ПРОЕКТУ
ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА МАШИН ДЛЯ МИТТЯ ПОСУДУ

Показник	Абсолютне значення, грн
Вартість устаткування для нового виробництва	700 000
Змінні витрати на виготовлення однієї машини	337,5
Додаткові постійні витрати на річний випуск продукції (за винятком амортизаційних відрахувань)	202 500
Продажна ціна одного виробу

Специфічне міркування оприлюднив фінансовий директор підприємства. За його переконанням, розрахунок рентабельності продукції було зроблено некоректно, оскільки жодна частина постійних витрат загального характеру не була виокремлена для нового виду продукції. Він вважає, що сумісні витрати загального характеру, які нині становлять 101 400 грн, необхідно розподілити між обома видами продукції. При цьому дві третини цих витрат треба віднести на виробництво нового виду продукції.

Зміст аналізу ситуації має полягати ось у чому:

· по-перше, дати аналітичну оцінку обох бізнес-проектів продовження виробничо-комерційної діяльності підприємства «Машпобут», ураховуючи міркування його провідних функціональних директорів;

· по-друге, висловити власну думку стосовно виготовлення одного чи двох видів продукції на цьому підприємстві та економічно обґрунтувати граничні обсяги випуску кожного з виробів.

Ситуація 12.3. Еколого-економічне оцінювання та вибір ефективнішого інвестиційного проекту енергозабезпечення підприємств і населення великого міста

Характеристика ситуації. Згідно зі складеним облдержадміністрацією прогнозом соціально-економічного розвитку великого міста на 10 років (2006—2015), передбачаються подальший розвиток промислового виробництва, а також забудова нових житлових масивів. Це призведе до значного зростання енергоспоживання, унаслідок чого можливим стане дефіцит тепло- та електроенергії.

Енергопостачання підприємств, організацій і житлових будин­ків забезпечується підприємствами виробничо-енергетичного об’єд­нання «Міськенерго» (ТЕЦ-1, ТЕЦ-2, ТЕЦ-3). Для задоволення перспективних потреб необхідно значно збільшити виробництво тепло- та електроенергії. Попередні розрахунки показали, що тільки завдяки реконструкції та технічному переозброєнню діючих ТЕЦ досягти потрібних обсягів виробництва енергії не вдасться. Тому найімовірнішими варіантами нарощування енергетичних потужностей міста можна визнати: 1) будівництво нової ТЕЦ-4 для виробництва теплової та електричної енергії; 2) спорудження ГЕС середньої потужності для виробництва електроенергії; 3) реконструкція діючих ТЕЦ з метою збільшення виробництва теплової енергії.

Досягнутий рівень розвитку енергетики великого міста характеризується показниками, наведеними в табл. 12.6. За прогнозними розрахунками, потреба міста в тепло- та електроенергії на кінець перспективного періоду (2015) становитиме відповідно 1520 тис. Гкал і 2230 млн кВт·год. Унаслідок цього можливий дефіцит теплової енергії становитиме 460 тис. Гкал, а електроенергії — 840 млн кВт·год на рік.

Таблиця 12.6

ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЦТВА ЕНЕРГІЇ
ТА СПОЖИВАННЯ ПАЛИВА НА ТЕЦ МІСТА В 2005 р.