Дані для розрахунку середньозваженої норми запасу

Найменування ресурсів	Витрати, тис. грн	Норма запасу, дні
Арматура
Цемент
Щебінь
Пісок

2.6. Розрахунок нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві. На малому підприємстві «Омега» добовий випуск радіоприймачів становить 120 од. Оптова ціна одного радіоприймача — 136 грн. На початку виробничого циклу, тривалість якого — 7 днів, у виробництво запускаються одноразові витрати матеріалів вартістю 69 грн. Рентабельність продукції становить 29 %.

Визначити норматив власних оборотних коштів, що відволікається підприємством «Омега» в запаси незавершеного виробництва.

2.7. Обчислення нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві конкретного виробу. Виробнича фірма почала виготовляти новий виріб А, валові витрати на виробниц­тво (собівартість) якого становлять 10 000 грн. Згідно з виявленим ринковим попитом річна виробнича програма нового виробу сформована в розмірі 350 од. За встановленою технологією тривалість виробничого циклу становить 4 дні. Вартість сировини й матеріалів, оброблення (переробка) яких започатковується в пер­ший день виробничого циклу, дорівнює 40 % валових витрат на виробництво (собівартості) нового виробу А. Решта витрат за днями виробничого циклу розподіляється рівномірно. Кількість робочих днів у році — 250.

Визначити норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві нового виробу А.

2.8. Обґрунтування нормативу оборотних коштів у незавер­шеному виробництві підприємства. Розрахувати норматив оборотних коштів у незавершене виробництво державного підприємства «Сантал» на підставі наведених далі даних.

1. Річний обсяг виготовлюваної продукції в розрахунковому році має становити 12 000 од., а валові витрати на виробництво (собівартість) одиниці продукції — 345 грн.

2. Виробничий цикл триватиме 7 днів.

3. Поточні витрати розподіляться за днями виробничого циклу так: одноразові витрати (витрати першого дня виробничого циклу) — 65 %; рівномірно наростаючі витрати решти днів виробничого циклу — 35 % загальної собівартості одного виробу (вважати, що рік має 250 робочих днів).

2.9. Визначення коефіцієнта наростання поточних витрат. Обчислити коефіцієнт наростання витрат, використовуваний для визначення нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві, за наведених далі умов виробничо-господарської діяльності підприємства «Онік». У структурі виробничої собівартості виготовлюваної підприємством продукції частка сировини становить 20 %, основних матеріалів — 30 %, купованих напівфабрикатів — 35 %, заробітної плати та інших операційних видатків — 15 %. Тривалість виробничого циклу за наявного технологією виготовлення продукції становить 30 календарних днів. Поточні витрати розподіляються так: а) на сировину та основні матеріали — протягом перших 10 днів; б) на куповані напівфабрикати —протягом останніх 10 днів; в) витрати на оплату праці та інші операційні видатки — рівномірно протягом усіх 30 днів виробничого циклу.

2.10. Розрахунок нормативу оборотних коштів. Сформувати за допомогою конкретних обчислень норматив оборотних коштів державного підприємства «Буран» на наступний за звітним рік, використавши наведену далі інформацію.

1. Середній виробничий запас сировини, основних матеріалів і купованих напівфабрикатів на підприємстві у звітному році становив 16 днів. Попередні розрахунки показали, що поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення виробництва й упорядкування (відновлення) кооперувальних зв’язків з іншими постачальниками дасть можливість скоротити інтервал поставок матеріальних ресурсів на 0,7 доби. Крім цього, на 0,3 доби зменшиться інтервал поставок завдяки поліпшенню роботи (руху) транспорту. У кошторисі витрат на виробництво в розрахунковому році на сировину, основні матеріали та напівфабрикати виділено 41 280 тис. грн.

2. У звітному році на кожний мільйон гривень товарної продукції було витрачено допоміжних матеріалів на суму 30 тис. грн. Згодом є можливість зменшити питомі витрати допоміжних матеріалів на 5 %. Фактичний обсяг товарної продукції досяг 112 900 тис. грн. У розрахунковому році обсяг виробництва продукції має зрости на 20 %. Раніше допоміжні матеріали завозилися на підприємство в середньому один раз на два місяці. Середній запас допоміжних матеріалів заплановано скоротити на 5 днів.

3. Звітного року фактичний запас палива на підприємстві був таким, що його вистачило б на 28 діб, і це на 25 % перевищувало б нормативний запас цього виду ресурсу. Через майбутні зміни в умовах поставляння палива його нормативний запас має скоротитися на 3 доби. За розробленим кошторисом виробництва передбачаються витрати на паливо в загальній сумі 7420 тис. грн.

4. Вартісний норматив оборотних коштів на запасні частини для ремонту технологічного устаткування у звітному році становив 4 коп. у розрахунку на кожну гривню вартості устаткування та транспортних засобів. Збільшення міжремонтного періоду та інші організаційно-технічні заходи уможливлять зменшення цього нормативу на 5 %. Як показали обчислення, наступного року очікувана середньорічна вартість устаткування і транспортних засобів становитиме 42 000 тис. грн.

5. Валові витрати на виробництво (собівартість) товарної продукції у IV кварталі розрахункового року мають становити 24 800 тис. грн. За відповідний квартал звітного року фактична норма залишків незавершеного виробництва дорівнювала в серед­ньому 5,3 доби. У розрахунковому році цю норму має бути скориговано з урахуванням 5%-го скорочення тривалості виробничого циклу. Коефіцієнт наростання витрат становитиме 0,8.

6. На підприємстві в цілому оборотні кошти в запасах тари й залишках швидкоспрацьовуваного інструменту, пристроїв та інвентарю у звітному році становили відповідно 62 і 380 тис. грн. обчисленнями доведено необхідність збільшити нормативи за згаданими елементами оборотних коштів відповідно на 12 та 8 %.

7. На початок розрахункового року очікуваний залишок витрат (видатків) майбутніх періодів дорівнює 700 тис. грн. За складеним кошторисом витрат видатки майбутніх періодів становитимуть 8000 тис. грн. Протягом розрахункового періоду валові витрати на виробництво (собівартість) товарної продукції дорівнюватимуть 4150 тис. грн цих видатків.

8. За IV квартал звітного року залишки готових виробів на складі підприємства були такі: нормативні — 3,5 доби, фактичні — 4 доби. У розрахунковому році норма на відвантаження продукції становитиме не півтора, а лише один день.

2.11. Обчислення нормативу оборотних коштів у запасах готової продукції. Визначити норматив власних оборотних коштів, укладених у запаси готової продукції на підприємстві «Домінант», за даними табл. 2.5. Плановий випуск товарної продукції за виробничою собівартістю в 2-му кварталі — 280 тис. грн.

Таблиця 2.5

ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ НОРМАТИВУ
ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ЗАПАСАХ ГОТОВОЇ
ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА «ДОМІНАНТ»

Виріб	Норма запасу в днях	Частка в загальному випуску продукції, %
Час на підбір	Час на комплектування	Час на упакування	Час на навантаження	Час на оформлення розрахункових документів
Верстат Г-5		—
Верстат ПР-09	—		0,5	0,5
Верстат ДЗ-9
Верстат АП-44	—	—	0,5	0,5

2.12. Визначення середньорічного залишку оборотних коштів та показників ефективності їх використання. На малому підприємстві «Техніком» залишки оборотних коштів становили: на початку року — 60 тис. грн, на 1 квітня — 55 тис. грн, на перше липня — 60 тис. грн, на 1 жовтня — 45 тис. грн і на кінець року — 64 тис. грн. Обсяг реалізованої продукції за рік — 880 тис. грн. Обчислити середньорічні залишки оборотних коштів і показники ефективності їх використання.

2.13. Уточнення потреби підприємства в оборотних коштах на наступний за звітним рік. У звітному році приватним підприємством «Крок» було реалізовано продукції на загальну суму 1200 тис. грн за наявності середньорічної суми оборотних коштів 800 тис. грн. Наступного року обсяг продажу продукції передбачається збільшити на 8 %. Коефіцієнт оборотності оборот­них коштів має зрости на 20 %.

Уточнити для наступного за звітним року потребу підприєм­ства «Крок» в оборотних коштах і можливе вивільнення цих коштів завдяки плановому прискоренню їхньої оборотності.

2.14. Розрахунок необхідного обсягу основного та оборот­ного капіталу для започаткування бізнесової діяльності. Невелика група підприємців має намір створити товариство з обмеженою відповідальністю, яке вироблятиме й реалізовуватиме лічильники виробничого призначення «Сатурн». Для цього по­трібно знайти й орендувати придатне для виробничо-господар­ської діяльності приміщення; закупити офісні меблі й господарський інвентар загальною вартістю 300 тис. грн; придбати виробниче устаткування на суму 700 тис. грн.

У розрахунку на одиницю продукції матеріальні витрати становитимуть 48 грн, а інші змінні витрати — 32 грн. Усі витрати на виробництво розподіляються рівномірно протягом виробничого циклу. Придбання сировини й виготовлення виробів здійснюється щодня партіями по 200 од. Ціна реалізації одиниці продукції — 130 грн.

Матеріальні ресурси перебуватимуть у виробничих запасах протягом 20 днів, а в незавершеному виробництві — 10 днів. Запас готової продукції на складі підприємства має бути розрахований приблизно на 4 доби. Комерційний кредит під половину щоденної реалізації продукції братиметься терміном на 60 днів. Сума орендної плати за користування приміщенням становитиме 20 тис. грн, а створюваний резерв коштів — 10 тис. грн.

Обчислити загальну потребу підприємців у основному та оборотному капіталі для започаткування бізнесової діяльності.

2.15. Визначення тривалості одного обороту оборотних коштів підприємства. Очікується, що в поточному році обсяг реалізованої продукції підприємства «Балатон» становитиме 200 млн грн, а середній залишок нормованих оборотних коштів — 25 млн грн.

Визначити кількість оборотів і тривалість одного обороту оборотних коштів підприємства.

2.16. Обчислення суми вивільнення (економії) оборотних коштів фірми. За прогнозними розрахунками, фірма, що випускає товари народного споживання, у звітному періоді мала виробити товарної продукції на загальну суму 1200 тис. грн за наявності оборотних коштів у межах 150 тис. грн. Фактично за тих самих оборотних коштів фірма спромоглася випустити й реалізувати власної продукції на суму 1320 тис. грн.

Визначити суму вивільнення (економії) оборотних коштів фірми.

2.17. Розрахунок необхідної суми оборотних коштів малого підприємства й можливий розмір їх вивільнення (економії). У звітному році мале підприємство «Техносоюз» надало послуг власникам легкових автомобілів на суму 100 тис. грн. При цьому середньорічна сума оборотних коштів становила лише 8340 грн. За наявності незадоволеного попиту на автопослуги мале підприємство наступного за звітним року має намір збільшити обсяг надаваних послуг на 12 %, а оборотність оборотних коштів прискорити на 16 %.

Обчислити потребу малого підприємства з надання авто­послуг в оборотних коштах та можливу суму їхнього вивільнення (економії) за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності.

2.18. Визначення показників оборотності та вивільнення (економії) оборотних коштів унаслідок кращого їх використання. Протягом звітного року АТ «Азот» виробило й реалізувало товарної продукції на суму 900 тис. грн. Середньорічний залишок оборотних коштів становив 180 тис. грн. Наступно-
го розрахункового року обсяг реалізованої продукції має бути збільшений на 14 %. Крім цього, розроблені організаційно-економічні заходи з підвищення ефективності виробництва дадуть змогу скоротити оборотність оборотних коштів приблизно на 12 днів.

На підставі наведених даних обчислити показники оборотності оборотних коштів АТ «Азот», а також можливий обсяг їх вивіль­нення (економії) завдяки зазначеним організаційно-економічним заходам.

2.19. Обчислення рівня ефективності використання оборотних коштів фірми та обсягу додаткового їх залучення у звітному році. Визначити ефективність використання оборотних коштів фірми «Еталон» та обсяг додаткового їх залучення у звітному році, користуючись наведеними далі даними.

Середньорічна сума оборотних коштів цієї фірми дорівнює 650 тис. грн, а виторг від реалізації виробленої продукції — 2925 тис. грн. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів становить 0,222; їхня оборотність — 80 днів.

2.20. Розрахунок суми вивільнення (економії) оборотних коштів по виробничих підрозділах та АТ в цілому. На підставі даних, наведених у табл. 2.6, обчислити можливу суму вивільнення оборотних коштів у АТ «Авангард».

Таблиця 2.6

Обсяг реалізованої продукції
та оборотність оборотних коштів
виробничих підрозділів АТ «Авангард»

Виробничий підрозділ	Обсяг реалізованої продукції у звітному році, тис. грн	Тривалість одного обороту оборотних коштів, дні
очікувана	фактична
Головне підприємство
Перша філія
Друга філія

2.21. Визначення потреби в оборотних коштах підприємства та суми вивільнення (економії) оборотних коштів. У звітному році підприємство реалізувало продукцію на суму 100 000 тис. грн за середньорічної суми оборотних коштів 8340 тис. грн. Наступного року планується збільшити обсяг реалізації продукції на 12 %, а коефіцієнт оборотності оборотних коштів зросте на 15 %. Визначити потребу в оборотних коштах наступного року та суму оборотних коштів, які вивільняються завдяки прискоренню їхньої оборотності.

2.22. Обчислення приросту ефективності використання оборотних коштів за рахунок здійсненню технічних заходів. Визначити зміну рівня ефективності використання оборотних коштів, якщо завдяки запровадженню нової технології оброблення коефіцієнт використання матеріалу підвищився з 0,52 до 0,67. Решта техніко-економічних показників виробництва були такі: чиста маса виробу — 54,2 кг; щоденний випуск виробів — 24 од.; договірна ціна 1 т матеріалу — 38 300 грн; транспортно-заготівельні витрати — 32 % вартості матеріалів; середній інтервал поставки матеріалів — 20 днів; норма страхового запасу — 25 % поточного запасу матеріалів.

2.23. Розрахунок рівня ефективності використання оборотних коштів у порівнюваних періодах. Визначити рівень ефективності використання оборотних коштів фірми за показником кількості їх оборотів, якщо обсяг реалізації товарної продукції за 2 суміжні роки становив 25 300 і 28 400 грн, а середньорічна сума оборотних коштів дорівнювала відповідно 3370 та 3600 грн.

2.24. Визначення суми вивільнення (економії) оборотних коштів. Підприємство в плановому році повинно було реалізувати продукції на 1200 тис. грн за середньорічної суми оборотних коштів 120 тис. грн. Фактично за того самого обсягу оборотних коштів було реалізовано продукції на 1320 тис. грн. Визначити економію оборотних коштів.

2.25 Обчислення показників оборотності оборотних коштів і розміру їх вивільнення (економії) завдяки раціональнішому використанню в розрахунковому році. У базовому році приватне підприємство «Березань» виготовило й продало через власний магазин продукції на суму 640 тис. грн. Середній залишок оборотних коштів становив 160 тис. грн. У розрахунковому році передбачається збільшити обсяг продажу товарів власного виробництва на 12,5 %, а тривалість одного обороту скоротити на 12 днів.

На підставі наведених даних визначити показники оборотності оборотних коштів (кількість оборотів, тривалість одного обороту), а також розмір їхнього умовного вивільнення в разі раціональнішого використання в розрахунковому році.

2.26. Визначення можливого обсягу випуску продукції за незмінного розміру оборотних коштів. У звітному році на новоствореному приватному підприємстві «Бінго» реалізовано товарної продукції на 20 тис. грн, за середніх залишків оборот­них коштів 4700 грн. Обчислити можливий випуск продукції наступного за звітним року за незмінного обсягу оборотних коштів та зменшеної на 14 днів тривалості одного їхнього обороту.

2.27. Розрахунок додаткового обсягу випуску продукції. Випуск продукції на підприємстві «Алансон» в базовому році становив 4750 тис. грн за середньорічного розміру оборотних коштів у 940 тис. грн. Обчислити додатковий обсяг випуску продукції в розрахунковому році, якщо середній розмір оборотних коштів зросте на 10 %, а кількість оборотів збільшиться на 5.

2.28. Визначення суми вивільнюваних оборотних коштів. За попередній рік фірма виконала ремонтні роботи на загальну суму 240 тис. грн. Середньорічний залишок оборотних коштів становив 20 тис. грн. Наступного року прогнозується збільшити обсяг робіт на 60 тис. грн. Здійснення кількох організаційно-технічних заходів уможливить скорочення тривалості одного обороту оборотних коштів на 10 %.

Обчислити суму оборотних коштів, що вивільняються.

 

РОЗДІЛ 3

Персонал, продуктивність
і оплата праці

Цей розділ як продовження ресурсної складової діяльності підприємства розглядає практичні задачі за такими блоками: пер­ший — визначення необхідної кількості працівників; оцінювання ціннісно-орієнтаційної єдності трудового колективу та привабливості праці, а також ділових якостей менеджера; виявлення впливу зміни чисельності й плинності персоналу відповідно на обсяг виробництва та витрати підприємства; другий — обчислення рівня й динаміки продуктивності праці, підвищення останньої під впливом дії окремих чинників; третій — розрахунки заробітної плати окремих категорій персоналу, фонду заробітної плати виробничих підрозділів і підприємства в цілому; оцінювання ефективності преміювання працівників, застосування бригадної форми організації та оплати праці.

Розрахунок необхідної кількості основних виробничих робіт­ників-відрядників здійснюється послідовним виконанням таких розрахункових процедур: 1) визначення трудомісткості виробничої програми підприємства (Т_ВП); 2) визначення річного фонду робочого часу одного робітника (Ф_РЧ); 3) з’ясування ступеня виконання норм виробітку робітниками-відрядниками (К _ВН); 4) безпосереднє обчислення кількості робітників (Ч) як співвідно-
шення трудомісткості річної програми й фонду робочого часу одного робітника, скоригованого на коефіцієнт виконання норм
виробітку:

(3.1)

Перевірка достатності чи недостачі наявної кількості зовнішніх працівників має ґрунтуватися на визначенні загальної кількості відвідувань торговельних підприємств і кількості відвідувань за рік у розрахунку на одного продавця (торгового агента) і порівнянні розрахункової та наявної кількості цих працівників.

Дослідження рівня ціннісно-орієнтаційної єдності трудового колективу певного виробничого підрозділу підприємства здійснюється за результатами анкетного опитування. Зміст опитування полягає в тому, що кожен робітник виробничого підрозділу на власний розсуд ставить на певне місце (від першого до останнього) виокремлену морально-ділову характеристику залеж­но від їхньої загальної кількості. На основі результатів анкетного опитування, занесених у спеціальну таблицю, послідовно:

1) визначаються загальна сума місць за кожною виокремленою морально-діловою характеристикою та середня сума місць за нею як частка від ділення загальної їхньої суми на кількості опитуваних робітників;

2) за величиною коефіцієнта середньої суми місць виявляються ті морально-ділові характеристики, що в результаті анкетного опитування посіли перші й останні місця;

3) підсумовується кількість робітників, які поставили відповідну морально-ділову характеристику на 3 перші місця (1, 2, 3) і 3 останні місця (n — 2, n — 1, n);

4) додаванням обчислюється загальна кількість робітників, які поставили відповідну морально-ділову характеристику на 3 перші та 3 останні місця;

5) визначається кількість можливих попадань у першу та останню трійку місць на основі множення кількості опитуваних робітників на 6 (кількість перших і останніх трьох місць);

6) безпосередньо розраховується коефіцієнт рівня ціннісно-орієнтаційної єдності трудового колективу як співвідношення величин, визначених у пунктах 4 та 5;

7) порівнюється розрахунковий коефіцієнт з рекомендованим його значенням, що має перевищувати 0,5, і формулюється висновок щодо досягнутого рівня ціннісно-орієнтаційної єдності трудового колективу підприємства.

За аналогічною методикою досліджується досягнутий на підприємстві рівень привабливості праці (відповідності виконуваної роботи прихильності й запитам робітника, спеціаліста, керівника). У цьому разі встановлюються лише інші за назвою та кількістю одиничні показники привабливості праці.

Соціологи розробили модель оцінювання ділових якостей менеджерів (спеціалістів, керівників). Вона охоплює 3 послідов­но здійснювані визначально-обчислювальні дії: 1) самостійний вибір чи прийняття рекомендованих фахівцями істотних початкових показників оцінювання; 2) установлення системи оцінювання (β) у балах (рекомендована соціологами: а) якості немає — 1 бал; б) якість виявляється дуже рідко — 2 бали; в) якість виявляється не сильно й не слабко — 3 бали; г) якість виявляється час­то — 4 бали; ґ) якість виявляється систематично — 5 балів; 3) визначення спочатку коефіцієнта вагомості (α) кожної виокремленої якості (переважно експертним методом), а потім — коефіцієнта ділових якостей менеджера () (спеціаліста, керівника):

(3.2)

де i = 1, 2... n — кількість залучених експертів; j = 1, 2... m — кіль­кість оцінюваних якостей менеджера (спеціаліста, керівника); a _j — коефіцієнт вагомості j -ї якості, що визначається для кожної групи працівників за п’ятибальною системою; b _ij — оцінка і -м експертом j -ї якості менеджера (спеціаліста, керівника) за п’ятибальною системою.

Насамкінець розрахунковий коефіцієнт зіставляється з його значенням: мінімальним (), середнім (), максимальним (). На підставі такого порівняння формулюється певний висновок щодо рівня ділових якостей оцінюваного працівника.

Для виявлення ступеня впливу зміни чисельності персоналу на обсяг виробництва продукції обчислюється індекс зростання обох показників у розрахунковому році. На основі пропорції, в якій змінюються індекси оцінюваних показників, визначається частка впливу зміни чисельності персоналу на приріст обсягу виробництва продукції.

Певне аналітичне значення має визначення втрат (зменшення обсягу виконаних робіт) підприємства через плинність кадрів. Для розрахунку величини втрат у вигляді відносного зменшення обсягу виконаних робіт під впливом плинності персоналу (Q_ВР) достатньо скористатися формулою

(3.3)

де Ч_зв — кількість працівників, звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, осіб.; Т_рд — фактична кількість робочих днів у звітному році; Т_дзв — середня кількість відпрацьованих одним робітником днів до звільнення. Ч — облікова чисельність персоналу у звітному році, осіб.;

Досягнутий (очікуваний) рівень продуктивності праці (ПП) на будь-якому виробничому підприємстві визначається діленням обсягу реалізації продукції (товарної, валової, чистої) (ОР_п) на середньооблікову чисельність (Ч) промислово-виробничого персоналу:

(3.4)

Середньоденний виробіток одного робітника (ПП_д):

, (3.5)

де Т_лд — кількість відпрацьованих одним робітником людино-днів.

Середньогодинний виробіток на одного робітника (ПП_г):

(3.6)

де Т_лг — кількість відпрацьованих одним робітником людино-годин.

На основі рівня продуктивності праці можна розрахувати необхідну чисельність персоналу наступного за звітним року. Під час розв’язання окремих задач треба використовувати взаємозалежність темпів зміни виробітку та трудомісткості продукції. Останню можна кількісно виразити за допомогою двох формул:

(3.7)

(3.8)

де b — збільшення виробітку продукції в розрахунку на одного працівника %; m — зниження трудомісткості продукції, %.

Методика визначення частки приросту обсягу виробниц­тва продукції за рахунок підвищення продуктивності праці та збільшення чисельності персоналу передбачає послідовне здійснення таких розрахунків:

1) фактичного абсолютного та відносного приросту продукції у звітному році (тис. грн, %);

2) абсолютного приросту обсягу продукції у розрахунку на 1 % цього приросту;

3) абсолютного приросту обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці :

(3.9)

де і — фактична та очікувана продуктивність праці, тис. грн/особу; — фактична чисельність персоналу, осіб;

4) абсолютного приросту обсягу продукції завдяки збільшенню чисельності персоналу як різницю між загальним абсолютним приростом і абсолютним приростом за рахунок підвищення продуктивності праці, або за формулою

(3.10)

де — очікувана чисельність персоналу, осіб;

5) часток приросту обсягу продукції за рахунок відповідно підвищення продуктивності праці та збільшення чисельності пер­соналу у процентах (D Л_ПП(Ч)) за формулою

(3.11)

де DО_ПП(Ч) — абсолютний приріст обсягу продукції за рахунок відповідно підвищення продуктивності праці чи збільшення чисельності персоналу; DО_АБС/В — абсолютне значення 1 % приросту обсягу продукції.

Завдання щодо підвищення продуктивності праці за збереження постійної чисельності персоналу зводиться до визначення індексу збільшення обсягу виробництва продукції, а необхідне зниження трудомісткості продукції обчислюється за формулою (3.8).

За нормальних умов господарювання на виробничих підприємствах систематично змінюються обсяги та структура виробниц­тва продукції, що справляє відповідний вплив на динаміку продуктивності праці.

Визначення ступеня впливу зростання обсягу виробництва на підвищення продуктивності праці передбачає послідовно здійснювані розрахунки: 1) кількості працівників, у тому числі без основних виробничих робітників у базовому році; 2) відносного приросту обсягу виробництва продукції в розрахунковому році; 3) відносного зменшення кількості працівників (DЧ) у результаті збільшення обсягу виробництва:

(3.12)

де Ч_п — чисельність персоналу без основних виробничих робітників; DЧ_дік — збільшення кількості допоміжних робітників та інших категорій персоналу, %; DОР_п — приріст обсягу виробництва продукції, %;

4) початкової чисельності персоналу (Ч_вих) для розрахункового року, обчислюваної діленням обсягу виробництва продукції розрахункового року () на виробіток продукції на одного працівника в базовому році (ПП^б):

(3.13)

5) процентна підвищення продуктивності праці (DПП):

(3.14)

Що ж до виявлення ступеня впливу зміни структури виробництва на динаміку (підвищення чи зменшення) рівня продуктивності праці, то цей процес охоплює послідовний розрахунок: а) обсягу виробництва продукції без вартості купованих виробів і напівфабрикатів у базовому й розрахунковому роках; б) питомої трудомісткості продукції в порівнюваних роках, нормо-год; в) процента зміни (збільшення, зменшення) трудомісткості продукції; г) процента зміни продуктивності праці на основі використання формули (3.7).

У загальному випадку можливе підвищення продуктивності праці під впливом дії окремих чинників (технічних, організаційних, структурних) визначається з урахуванням очікуваної чи фактично досягнутої сумарної економії (абсолютного зменшення) виробничого персоналу підприємства за формулою (3.14). При цьому важливо знати методичні особливості обчислення абсолютної (відносної) економії робочої сили внаслідок дії різних груп чинників.

Зокрема, економію кількості працівників у результаті підвищення технічного рівня виробництва завдяки введенню в дію нового й модернізації діючого устаткування (Е_НМ) можна визначити на основі змін у структурі парку устаткування з урахуванням коефіцієнтів продуктивності певних його видів, користуючись такою формулою:

(3.15)

де Ч_вих — початкова чисельність персоналу; α_р/в — частка робітників-верстатників у загальній чисельності виробничого персоналу; , — частки і -ї групи устаткування в загальному його парку відповідно у звітному і розрахунковому роках; — ко­ефіцієнт продуктивності і -ї групи устаткування; n — кількість груп устаткування.

Розрахунок економії робочої сили завдяки розвитку кооперованих зв’язків (Е_КЗ) збільшенням частки купованих виробів і напівфабрикатів у собівартості товарної продукції здійснюється на основі формули

(3.16)

де , — частки купованих виробів і напівфабрикатів у пов­ній собівартості товарної продукції відповідно у звітному та розрахунковому роках, %.

Для визначення економії робочої сили внаслідок кращого використання робочого часу (Е_РЧ) може бути застосована формула

, (3.17)

де α_вр — частка виробничих робітників у загальній чисельності персоналу підприємства; Т_рд⁰, Т_рд¹— кількість робочих днів відповідно у звітному та розрахунковому роках.

Певна економія робочої сили можлива також у результаті зниження втрат від виробничого браку підприємства. Її можна розрахувати множенням початкової чисельності персоналу підприємства на зменшену частку втрат від виробничого браку продукції.

Умовне вивільнення робітників унаслідок підвищення продуктивності праці (Е_пп) визначається за формулою:

(3.18)

де І_ПП — індекс зростання продуктивності праці.

Якщо за умовою задачі відомі строки здійснення заходів, під впливом яких відбулися зростання продуктивності праці та умов­не вивільнення працівників, то результати розрахунків мають бути скориговані на частку року, упродовж якої діяли заходи. У разі здійснення заходів рівномірно протягом року до результатів розрахунків застосовується коефіцієнт 0,5.

На динаміку продуктивності праці — річного виробітку на одного робітника (ПП⁰, ПП¹) та обсягу виробництва продукції (ОВ_п⁰, ОВ_п¹) помітно впливають кількість робітників (Ч_р⁰, Ч_р¹) середня кількість відпрацьованих днів одним робітником (Т_р⁰, Т_р¹), середньодобовий виробіток (ПП_д⁰, ПП_д¹), середня тривалість робочої зміни (Т_зм⁰, Т_зм¹), середньогодинний виробіток одного робітника (ПП_г⁰, ПП_г¹) відповідно попереднього (індекс «0») і розрахункового (індекс «1») років.

Для розрахунків ступеня впливу зазначених початкових показників на динаміку продуктивності праці у процентах застосовуються такі формули:

· зміни середньої кількості відпрацьованих днів (DВ_д):

(3.19)

· зміни тривалості робочої зміни (DТ_зм):

(3.20)

· зміни середньогодинного виробітку одного робітника (DПП_г):

(3.21)

Визначення ступеня впливу зазначених показників на динаміку обсягу виробництва продукції у процентах здійснюється за допомогою таких формул:

· зменшення (збільшення) кількості робітників (DЧ_р):

(3.22)

· зміни середньої кількості відпрацьованих днів (DТ_р):

(3.23)

· зміни середньої тривалості робочої зміни (DТ_зм):

(3.24)

· збільшення середньогодинного виробітку одного робітника (DПП_г):

(3.25)

Необхідне збільшення продуктивності праці, яке має компенсувати збільшення тривалості відпусток (DПП_{зб. в}) певної кількості працівників, можна розрахувати, користуючись формулою

(3.26)

де , — тривалість відпусток відповідно до й після їх збіль­шення, днів; a_{зб. в} — частка робітників, яким збільшено відпустку; Ф_рч — річний фонд робочого часу, днів.

Зазвичай місячний заробіток робітника за умови застосування різних систем заробітної плати (крім простої погодинної та за посадовими окладами) складається із суми основного заробітку за відповідною системою та премії. Зокрема, загальний місячний заробіток робітника (ЗП_р) певного розряду обчислюється за такою формулою:

(3.27)

де ТС_г — годинна тарифна ставка, грн; Д_в — кількість відпрацьованих за місяць змін; Т_зм — тривалість робочої зміни, год; ПМ_вп, ПМ_пп — розмір премії відповідно за виконання та перевиконання планового завдання, процент від тарифного фонду заробітної плати (годинної тарифної ставки); В_пп — процент перевиконання планового завдання.

Специфічним є розрахунок місячної заробітної плати допоміжного робітника, який обслуговує основних робітників-відрядників. Спочатку обчислюється розцінка за 1 виріб для допоміжного робітника (Р_ДР) за формулою