Загальна характеристика регіональних організацій: цілі, правова база, членство, структура, функції, участь в міжнародних відносинах.

Статут ООН (ст. 52) допускає існування "региональных угод або органів для дозволу таких питань, що відносяться до підтримки міжнародного світу і безпеки, які є відповідними для регіональних действий", обумовлюючи при цьому, що їх діяльність має бути сумісною з цілями і принципами ООН. Статут зобов'язав своїх членів за допомогою угод або органів забезпечувати мирний дозвіл місцевих суперечок і підтримувати контакти з Порадою Безпеки, якій надано право використовувати такі організації для примусових дій під його керівництвом. Регіональний статус мають також окремі загальнополітичні або комплексні по своїх функціях організації, які забезпечують співпрацю держав, розташованих в межах географічного району, і зацікавлених в координації зовнішньої політики, зовнішньоекономічних зв'язків, соціальних, культурних, правових стосунків. Для визнання організації регіональною необхідно:
1) просторова єдність держав-членів, їх розміщення в межах більш менш цілісного регіону;2) просторове обмеження цілей, завдань і дій держав-членів, тобто відповідна суб'єктному складу функціональна орієнтація без домагань на втручання в справи, що виходять за регіонально-координаційні рамки. Ліга арабських держав (ЛАД) очаток створенню ЛАД поклало прийняття 7 жовтня 1944 рбку Александрійського протоколу, який підписали представники Сирії, Лівану, Трансіорданії,Іраку, Єгипту, Саудівської Аравії, Ємену й арабського народу Палестини. Цілями Ліги є: забезпечення більш тісних відносин між державами — членами Ліги; координація їхніх політичних дій; абезпечення їхньої незалежності і суверенітету
Співробітництво членами ЛАД здійснюється в таких сферах: економічні і фінансові проблеми; транспорт і зв'язок; питання культури, охорони здоров'я; гуманітарні проблеми
Вищим органом ЛАД є Рада ЛАД, у якій представлені всі учасники Пакту. Рішення, прийняті Радою одноголосно, обов'язкові для всіх членів ЛАД; рішення, прийняті більшістю голосів, обов'язкові тільки для тих держав, які із ними погоджуються.
Організація американських держав (ОАД) — міжурядова регіональна організація, яка створена в 1948 році і включає більшість країн Західної півкулі. ОАД діє на основі статуту в редакції 1970 року, а також Міжамериканського договору про взаємну оборону 1947 року.
Цілі і принципи ОАД полягають у: підтримці миру і безпеки на континенті; мирному врегулюванні спорів між державами-членами; спільному опорі агресії; сприянні рішенню політичних, економічних і правових проблем американських країн; об'єднанні зусиль із метою економічного, соціального, науково-технічного і культурного прогресу та ін.Вищим органом ОАД є Генеральна асамблея, що збирається на щорічні сесії для розгляду проблем найбільш важливого характеру. Постійною радою ОАД скликається консультативна нарада міністрів закордонних справ. Виконавчі функції виконують декілька рад: постійна рада ОАД, міжамериканська економічна і соціальна рада, міжамериканська рада з освіти, науки і культури. Усі 3 ради підпорядковуються безпосередньо Генеральній асамблеї.
Європейський Союз (ЄС) був створений на основі Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), створеного в 1951 році, Європейського співтовариства з атомної енергії, створеного в 1957 році, і Європейського економічного співтовариства, утвореного в 1957 році в результаті об'єднання в 1957 році цих раніше самостійних організацій. Донедавна це об'єднання називалося Європейськими співтовариствами. Маастрихтські угоди 1992 року (набрали чинності в 1993 році) завершили процес юридичного оформлення механізму Співтовариств, передбачивши створення до кінця XX сторіччя тісного політичного і валютно-економічного союзу країн ЄС. Договір про Європейський Союз доповнений 17 протоколами і 33 заявами з різних аспектів домовленостей, у яких враховані результати референдуму в Данії, а також протоколом і угодою про соціальну політику, що передбачають створення єдиного соціального простору. Договором уведене єдине громадянство ЄС. Цілями ЄС є:— утвореннятісного союзу народів Європи, сприяння збалансованому і тривалому економічному прогресу,особливо за допомогою: а) створення простору без внутрішніх кордонів;б) посилення економічної і соціальної взаємодії; в) утворення економічного і валютного союзу і створення в перспективі єдиної валюти; — завердження власної ідентичності в міжнародній сфері, особливо шляхом проведення спільної зовнішньої політики і політики в галузі безпеки, а в перспективі і спільної оборонної політики; — розвиток співробітництва в сфері юстиції і внутрішніх справ; — збереження і збільшення спільного європейського надбання («aeguis communautaire»). Право Європейського Союзу складається з двох великих груп норм: — внутрішнє право Союзу як міжнародної організації; — право Союзу, що регулює конкретні види політичної, економічної, соціальної і культурної діяльності держав ЄС.
Головними органами ЄС є: Європейська Рада, Європейська комісія, Рада Європейського Союзу, Європейський парламент, Європейський суд. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) спочатку діяла як міжнародна конференція — Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Відповідно до рішення Будапештської наради в 1994 році Нарада трансформувалася в організацію, що почала свою діяльність із 1 січня 1995 року. Характерною рисою ОБСЄ є відсутність традиційного установчого документа міжнародних організацій — статуту. Цілями ОБСЄ оголошені: — забезпечення миру і безпеки в Європі;— підтримка розрядки міжнародної напруженості; — забезпечення дотримання прав людини; — дотримання у відносинах між країнами принципів міжнародного права. Органами ОБСЄ є: Контрольні конференції; Рада міністрів закордонних справ; Комітет вищих посадових осіб; Верховний комітет у справах національних меншин; Бюро по демократичних інститутах і правам людини; Секретаріат ОБСЄ; Парламентська асамблея; Арбітражний і світовий суд ОБСЄ; Світова комісія ОБСЄ по мирному врегулюванню спорів й інші органи.