Сучасна система міжнародних організацій. Їх класифікація.

Міжнародні організації - це організаційно-правова форма міждержавного співробітництва. У системі міжнародних організацій для координації діяльності створюються спільні органи, координаційні комітети.Класифікація міжнародних організацій, зумовлена їх значною кількістю, різноманітністю сфер діяльності, здійснюється за такими базовими критеріями.1. За характером членства та юридичною природою учасників розрізняють міждержавні (міжурядові) і неурядові.Міжнародна міжурядова організація - це об'єднання держав, створене на основі договору з метою досягнення спільних цілей, для якого характерним є членство держав, наявність установчого міжнародного договору, постійних органів, здійснення діяльності в інтересах держав-членів, поважаючи їх суверенітет як суб'єкта міжнародного права. Неурядова міжнародна організація створюється на основі об'єднання фізичних чи юридичних осіб у формі асоціацій, федерацій і діє в інтересах членів для досягнення конкретних цілей.2. За предметом діяльності виокремлюють політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні, з питань охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін.3. За колом учасників міждержавні організації поділяються на універсальні, відкриті для участі всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи), і регіональні, членами яких можуть бути держави одного регіону.4. За компетенцією розрізняють організації загальної та спеціальної компетенції. Діяльність організацій загальної компетенції охоплює всі сфери відносин між державами-членами: політичну, економічну, соціальну, культурну (ООН, Рада Європи, Ліга арабських держав).Організації спеціальної компетенції налагоджують співробітництво в окремій сфері (Всесвітня поштова спілка, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародне агентство з атомної енергії).5. За характером повноважень міжнародні організації поділяються на міждержавні й наддержавні (наднаціональні). До першої групи належать майже всі міжнародні організації, метою яких є здійснення міждержавного співробітництва і рішення адресовані державам-членам. Головною метою наддержавних організацій є здійснення інтеграції, а їх рішення поширюються безпосередньо на фізичних та юридичних осіб держав-членів. Наприклад, такою наддержавною організацією є Європейський Союз (ЄС).6. За умовами участі міжнародні організації поділяються на відкриті, у яких будь-яка держава може стати членом, і закриті, де прийом проводиться згідно із запрошенням засновників.7. За цілями і принципами діяльності: правомірні - створюються відповідно до міжнародного права; протиправні - створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права із цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру та міжнародної безпеки.

 

Система органів ООН.

Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Ге­неральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат.Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН).Генеральна Асамблея — ГА (General Assembly)— є головним політичним консультативним органом ООН. Кожна держава може бути представлена в ній делегацією щонайбільше з п'яти осіб. Од­на держава має в Генеральній Асамблеї один голос. Кожна країна представлена в ГА дипломатом високого рангу, але час від часу міністри закордонних справ і навіть голови держав також відвіду­ють сесії ГА. Рішення з таких важливих питань, як підтримання миру і безпеки, прийом нових членів і бюджетні питання, потре­бують більшості в дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів. Рада Безпеки ООН.Рада Безпеки, згідно зі Статутом, несе головну відповідаль­ність за підтримання міжнародного миру і безпеки. У 1965 р. кількість її членів було збільшено з 11 до 15 (перша поправка до Статуту ООН): п'ять постійних членів — Великоб­ританія, Китай, Росія, США, Франція — і десять членів, які оби­раються Генеральною Асамблеєю на два роки за географічною ознакою. П'ять з десяти членів переобираються щороку. Кожен член Ради має один голос. На відміну від інших органів ООН, тільки Рада Безпеки має право приймати рішення, обов'язкові для виконання всіма чле­нами ООН. Рада Безпеки проводить свої засідання у Нью-Йорку, коли в цьому виникає необхідність. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) — головний орган з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН. Членів ЕКОСОР обира­ють строком на три роки, щорічно по 18 членів. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів.ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю в один місяць: у Нью-Йорку і в Женеві. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада має такі функції і повноваження:—обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;проводить дослідження, складає доповіді, розробляє реко­мендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сфе­рах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;—скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;—веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;погоджує діяльність спеціалізованих установ через кон­сультації з ними і надання рекомендацій;надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамб­леї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохан­ня останніх;консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.Рада з Опіки ООН.Рада з Опіки — один із шести головних органів 0014, на який покладено завдання спостереження за управлінням підопічними територіями (територіями, що були колоніями). Рада уповноваже­на вимагати і розглядати звіти держав, що управляють цими тери­торіями відносно політичного, економічного, соціального прогре­су підопічних територій, розглядати (консультуючись з місцевою владою) петиції з підопічних територій і направляти туди спеці­альні місії. Міжнародний Суд.Міжнародний Суд — головний судовий орган ООН, до юрис­дикції якого входять усі питання, що передаються йому держава­ми, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договора­ми і конвенціями. Цей орган складається з 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років. Судді обираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Місцезнаходження суду — Гаага (Нідерланди). Країни-члени мо­жуть передавати на розгляд Міжнародного Суду справи про при­кордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні ко­палини та інші спірні питання.Секретаріат ООН.Секретаріат — адміністративний орган ООН, який обслуго­вує інші органи, виконує програми і втілює в життя політику, розроблену ними. Робота Секретаріату включає: керівництво операціями з підтримування миру; організацію міжнародних кон­ференцій з проблем світового значення; підготовку оглядів сві­тових економічних та соціальних тенденцій і проблем; здійс­нення досліджень; перекладання виступів, документів; забезпе­чення світових засобів масової інформації відомостями про діяльність ООН. Секретаріат очолює Генеральний секретар, якого призначає Ге­неральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки.