Правовий статус повітряного простору і порядок користування ним

В неюридическом сенсі під повітряним простором розуміється надземний простір, заповнене повітрям. З точки зору права, повітряний простір є територією з певним юридичним статусом.Розрізняють два види повітряного простору по правовому положенню: простір, входить до складу території держави, так і міжнародне повітряне простір над відкритим морем і Антарктидою.Повітряне простір над сухопутною і водною територією держави перебуває під його суверенітетом. Висотна межа державної території встановлено в згідно з звичайними нормами міжнародного права на висоті 100-110 км Простір, що знаходиться вище цієї межі, відноситься до територій з міжнародним режимом.Міжнародне повітряне право регулює польоти тільки повітряних суден. Польоти в повітряному просторі космічних об'єктів регламентуються нормами космічного права.Повітряне судно являє собою літальний апарат, який може триматися в атмосфері за рахунок взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні. До повітряним суднам не відносяться: космічні кораблі, судна на повітряній подушці, метеорологічні кулі і безпілотні аеростати.Повітряні судна поділяються на цивільні і державні. У число останніх входять повітряні судна, використовувані на військовій, митній і поліцейській службах.Всі повітряні судна підлягають державній реєстрації. Цивільні суду заносяться до реєстру цивільних повітряних суден. Державні суду повинні мати знаки приналежність до збройних, митним, поліцейським силам держави. Військовий літальний апарат - це літальний апарат, що належить збройним сил якої-небудь держави, що має зовнішні ознаки (відмітний знак, бортовий номер), що відрізняють його від літальних апаратів інших держав. Літальний апарат знаходиться під командуванням офіцера, що перебуває на урядовій службі, ім'я якого внесено у список офіцерів збройних сил; екіпаж літального апарату підпорядкований регулярній військовій дисципліні.Повітряне судно може бути занесено до реєстру тільки однієї держави і мати тільки одну державну приналежність.Повітряні суду здійснюють два типи польотів: міжнародні польоти і польоти в межах однієї держави. Правовий режим повітряного простору України врегу­льований Повітряним кодексом України, прийнятим Верхов­ною Радою України 4 травня 1993 р.². Відповідно до ст. 1 Повітряного кодексу України їй належить повний і винят­ковий суверенітет над повітряним простором України, а структура повітряного простору, порядок її формування та зміни, правила користування повітряним простором відно­сяться до компетенції держави. На підставі ст. 9 Кодексу встановлюються повітряні коридори для перетинання дер­жавного кордону України, закриті зони, зони обмеження польотів та інші. Про всі обмеження з використання повітря­ного простору України всім заінтересованим особам повідом­ляють через канали систем аеронавігаційної інформації, що за законом доступна для всіх повітряних просторів України.На іноземні повітряні судна, їхні екіпажі та пасажирів, на майно, що ввезене в Україну або що вивозиться за межі її території, поширюється дія паспортних, митних, валют­них, санітарних, карантинних та інших правил, установ­лених чинним законодавством України.До міжнародним відносяться всі польоти, при яких перетинається кордон більш ніж однієї держави. Міжнародні польоти у свою чергу поділяються на регулярні і нерегулярні. Регулярні польоти здійснюються з метою перевезення вантажів, пасажирів і пошти доступні для будь-якої особи; здійснюються між одними і тими самими пунктами відповідно до опублікованого розкладу. Нерегулярні польоти - це епізодичні, разові польоти, наприклад, для забезпечення чартерних перевезень.

 

58.Особливості правосуб'єктності міжнародних організацій

скільки міжнародні організації є вторинними суб'єктами міжнародного права, то їхня міжнародна правосуб'єктність є похідною від правосуб'єктності держав. Уперше питання про правосуб'єктність міжнародних організацій виникло у зв'язку з діяльністю Ліги Націй, але так і не було вирішено до її ліквідації. Після Другої світової війни було створено ООН, що знову актуалізувало питання правосуб'єктності міжнародних організацій. Тому, коли у 1948 р. у Палестині було вбито службовця ООН, організація звернулася у Міжнародний суд ООН. У своєму консультативному висновку "Про відшкодування шкоди, заподіяної на службі ООН" цей авторитетний судовий орган підтвердив, що ця організація володіє міжнародною правосуб'єктністю. З цього моменту більшість учених вважає, що міжнародні організації володіють міжнародною правосуб'єктністю. Це підтверджується в низці міжнародних угод. Так, наприклад, у Віденській конвенції про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. зазначено, що міжнародна організація володіє такою правоздатністю укладати міжнародні договори, яка необхідна для виконання її функцій і досягнення її цілей. При цьому практика укладення міжнародних договорів з державами або між собою повинна відповідати їх установчим актам.Міжнародна правосуб'єктність міжнародної організації базується на положеннях, що закріплені в установчих документах - статутах та інших актах, які визначають її обсяг, виходячи із завдань та функцій цієї організації. Однак загальновизнано, що нині всі міжнародні міжурядові організації мають міжнародну правосуб'єктність.Оскільки обсяг прав і обов'язків визначається засновниками в момент створення організації і залежить від тих завдань та цілей, які вона повинна виконувати, а також сфери дії, то міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій може суттєво відрізнятися. Про зміст міжнародної правосуб'єктності міжнародних організацій можна робити висновки на основі аналізу відповідних міжнародних прав та обов'язків, а саме щодо їх:- права на привілеї та імунітети;- права створювати норми міжнародного права, у тому числі права на укладення договорів з державами, міжнародними організаціями, іншими суб'єктами міжнародного права;- права обміну представництвами з державами та міжнародними організаціями;- обов'язку щодо несення міжнародно-правової відповідальності за свої дії.Вважається, що серед чинних міжнародних організацій найширшою правосуб'єктністю володіє ООН та деякі її спеціалізовані установи.Серед інших ознак, які характеризують міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права, варто зауважити: їх створюють на основі міжнародно-правового акта, як правило, міжнародного договору (як виняток можна навести приклад ОБСЄ, яка діє без статуту); засновниками й учасниками міжнародної організації можуть бути лише держави та інші суб'єкти міжнародного права; наявність постійно діючих органів тощо.