Поняття і сутність міжнародного права. Функції міжнародного права.

Поняття і сутність міжнародного права. Функції міжнародного права.

Міжнародне право - це особлива правова система, що складається з юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між державами, а також між іншими учасниками міжнародних відносин у політичній, економічній, культурній та інших галузях. Характерні ознаки: Особливий предмет Правовогорегулювання. Міжнародне право регулює суспільні відносини, що виходять за межі як внутрішньої компетенції, так і територіальних кордонів держав.Особливі суб’єкти міжнародного права. Суб’єктами міжнародного права виступають головним чином суверенні держави, нації і народи, міжнародні міжурядові організації. Особливі об’єкти міжнародного права. Об’єктами міжнародного права є все те, з приводу чого суб’єкти міжнародного права можуть вступати в міжнародні правовідносини, що не відносяться виключно до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території кожної конкретної держави.Особливий порядок нормоутворення. У міжнародному співтоваристві держав відсутній владний наднаціональний орган, тому норми міжнародного права створюються безпосередньо самими суб’єктами міжнародного права, і насамперед державами. Функції міжнародного права - це основні напрямки його впливу на соціальне середовище, що визначаються його суспільним призначенням.Міжнародне право виконує в міжнародних відносинах такі функції:— координуючу функцію — полягає в тому, що за допомогою його норм встановлюють правила поведінки, які є стандартами для всіх держав у їх взаємовідносинах, щоб взаємодіяти сприяючи, а не заважаючи одна одній;
— регулюючу функцію — полягає в тому, що в нормах і загальновизнаних принципах держав закріплюються правила, без яких неможливе їх спільне існування та спілкування;— забезпечувальну функцію — полягає в тому, що міжнародне право містить норми, які спонукають держави дотримуватись певних правил поведінки як у мирний час, так і в період війни;— охоронну функцію — полягає в тому, що міжнародне право закріплює механізми, які захищають законні права й інтереси держави та дозволяють спільно (колективно) карати порушників.

 

Джерела міжнародного права. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН про джерела міжнародного права.

Джерела міжнародного права — це зовнішня форма виразу норм та основних принципів міжнародного права.Слід мати на увазі, що жодний із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерела. Деякі учені вважають, що перелік джерел сучасного міжнародного права міститься в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, прийнятого 26 червня 1945 року. Цей Статут, що є невід'ємною частиною Статуту ООН, виступає в якості міжнародного договору, у якому беруть участь майже всі держави світу.
Відповідно до цього документа до джерел міжнародного права належать:а) міжнародні конвенції як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визнані державами, що сперечаються;б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми;в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;г) судові рішення і доктрини, найбільш, кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визначення правових норм.

 

Правонаступництво держав.

Правонаступництво держав означає перехід прав і обов'язків однієї держави до іншоїНаслідок виникнення або припинення існування держави або її територіальних змін, а такожзміну однієї держави іншою у несенні міжнародної відповідальності за міжнародні стосунки таких територій.Підстави правонаступництва: розпад федеративної держави, об’єднання держав, передача частини території на підставі договору,виділення частини території.Об’єкти: державні архіви, державні борги, державна територія,участь в міжнародних угодах, участь в міжнародних міждержавних організаціях.

 

Система органів ООН.

Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Ге­неральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат.Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН).Генеральна Асамблея — ГА (General Assembly)— є головним політичним консультативним органом ООН. Кожна держава може бути представлена в ній делегацією щонайбільше з п'яти осіб. Од­на держава має в Генеральній Асамблеї один голос. Кожна країна представлена в ГА дипломатом високого рангу, але час від часу міністри закордонних справ і навіть голови держав також відвіду­ють сесії ГА. Рішення з таких важливих питань, як підтримання миру і безпеки, прийом нових членів і бюджетні питання, потре­бують більшості в дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів. Рада Безпеки ООН.Рада Безпеки, згідно зі Статутом, несе головну відповідаль­ність за підтримання міжнародного миру і безпеки. У 1965 р. кількість її членів було збільшено з 11 до 15 (перша поправка до Статуту ООН): п'ять постійних членів — Великоб­ританія, Китай, Росія, США, Франція — і десять членів, які оби­раються Генеральною Асамблеєю на два роки за географічною ознакою. П'ять з десяти членів переобираються щороку. Кожен член Ради має один голос. На відміну від інших органів ООН, тільки Рада Безпеки має право приймати рішення, обов'язкові для виконання всіма чле­нами ООН. Рада Безпеки проводить свої засідання у Нью-Йорку, коли в цьому виникає необхідність. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) — головний орган з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН. Членів ЕКОСОР обира­ють строком на три роки, щорічно по 18 членів. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів.ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю в один місяць: у Нью-Йорку і в Женеві. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада має такі функції і повноваження:—обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;проводить дослідження, складає доповіді, розробляє реко­мендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сфе­рах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;—скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;—веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;погоджує діяльність спеціалізованих установ через кон­сультації з ними і надання рекомендацій;надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамб­леї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохан­ня останніх;консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.Рада з Опіки ООН.Рада з Опіки — один із шести головних органів 0014, на який покладено завдання спостереження за управлінням підопічними територіями (територіями, що були колоніями). Рада уповноваже­на вимагати і розглядати звіти держав, що управляють цими тери­торіями відносно політичного, економічного, соціального прогре­су підопічних територій, розглядати (консультуючись з місцевою владою) петиції з підопічних територій і направляти туди спеці­альні місії. Міжнародний Суд.Міжнародний Суд — головний судовий орган ООН, до юрис­дикції якого входять усі питання, що передаються йому держава­ми, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договора­ми і конвенціями. Цей орган складається з 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років. Судді обираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Місцезнаходження суду — Гаага (Нідерланди). Країни-члени мо­жуть передавати на розгляд Міжнародного Суду справи про при­кордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні ко­палини та інші спірні питання.Секретаріат ООН.Секретаріат — адміністративний орган ООН, який обслуго­вує інші органи, виконує програми і втілює в життя політику, розроблену ними. Робота Секретаріату включає: керівництво операціями з підтримування миру; організацію міжнародних кон­ференцій з проблем світового значення; підготовку оглядів сві­тових економічних та соціальних тенденцій і проблем; здійс­нення досліджень; перекладання виступів, документів; забезпе­чення світових засобів масової інформації відомостями про діяльність ООН. Секретаріат очолює Генеральний секретар, якого призначає Ге­неральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки.

 

Правовий режим Арктики

Арктика - це частина земної кулі з умовним центром (Північним полюсом), до складу якої входять води Північного Льодовитого океану і його морів, а також ділянки суші Європи, Азії й Америки. Дотепер у географічній і юридичній науці немає загальновизнаного визначення цього поняття. Одним із найбільших здобутків Договору варто вважати призупинення висунення територіальних претензій на простори Антарктики з боку держав на строк дії Договору. З огляду на те, що Договір є безстроковим міжнародно-правовим актом, вирішення територіальних суперечок у такий спосіб є цілком прийнятним у наш час.Сучасний міжнародно-правовий режим Антарктики характеризується принципами демілітаризації та нейтралізації території. Створення військових баз, випробування зброї є забороненим на її території. Крім того, Антарктика не може бути у випадку війни перетворена у театр воєнних дій. Водночас Договір передбачає широкі можливості для держав щодо свободи досліджень в Антарктиці, зокрема обміну інформацією стосовно наукових робіт, обміну науковим персоналом, вільного доступу до результатів наукових досліджень.

 

Питання правонаступництва щодо міжнародних договорів та активів СРСР.

Держави, які є чи були суб'єктами Союзу Радянських Соціалістичних Республік, безвідносно до їхнього теперішнього статусу, і Союз РСР, як держава-попередник, поважаючи проголошений суверенітет, закріплений в актах, прийнятих вищими законодавчими органами держав, враховуючи необхідність кардинального перегляду всього комплексу відносин між державами, що входили до складу СРСР, усвідомлюючи, що гарантія обслуговування й погашення зовнішнього боргу СРСР є обов'язковою умовою подальшого входження у світове господарство, враховуючи неможливість гарантій погашення зовнішнього боргу СРСР без вирішення питань з розподілу активів СРСР, вважаючи, що питання правонаступництва державних боргових зобов'язань мають першочергове значення, беручи до уваги принципи міжнародного права й положення Віденської (1983 р.) конвенції "Про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів та державних боргів" укладають цей Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу й активів Союзу РСР.(Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР) Стаття 3. Сторони беруть на себе зобов'язання брати участь у погашенні та нести витрати з обслуговування державного зовнішнього боргу СРСР (далі - Борг) у частках, узгоджених Сторонами, і за умови виконання вищезазначеного зобов'язання беруть на себе зобов'язання гарантувати право власності кожної зі Сторін на належну їй частку активів СРСР (далі - Активи). Частка кожної зі Сторін у заборгованості за Боргом на 1 січня 1991 р. і Активах на момент правонаступництва визначається на підставі узгодженого Сторонами єдиного агрегованого показника. Розподіл боргу СРСР, що виник у 1991 році щодо продтоварів і товарів народного споживання, здійснюється за фактичним використанням державами-правонаступницями отриманих кредитів, решта - за агрегованим показником. Кожна зі Сторін несе роздільну відповідальність щодо інших Сторін з виплати належної їй частки Боргу. Сторони взаємно гарантують, що після повного погашення якою-небудь із Сторін суми Боргу, належної цій Стороні, вони не будуть пред'являти до цієї Сторони ніяких претензій щодо частини Боргу, яка залишатиметься непогашеною. Попередня структура Боргу й Активів, визначених на момент правонаступництва, наведена у Додатку N 1. Сторони погодились продовжити спільну роботу з виявлення, оцінки та розподілу боргів і активів СРСР для реалізації цілей цього Договору. Ніякі з положень цієї статті не перешкоджають будь-якій із Сторін взяти на себе солідарну відповідальність з виплати своїх часток Боргу на основі угоди між ними, якщо це не порушує цього Договору.

 

Види правонаступництва.

Протягом існування цього інституту міжнародного права вчені виробили декілька концепцій правонаступництва, зокрема:1. Універсального овногоправонаступництва - згідно з якою державу ототожнюють з юридичною особою, яка складається з єдності трьох елементів: території, населення і публічної влади. Відповідно, у випадку правонаступництва до нової держави переходять усі права та обов'язки, які пов'язані з ними елементами.2. Часткового правонаступництва - згідно з якою держава-попередниця зберігає всі права й обов'язки, які не пов'язані з суверенітетом над певною територією, усі решта зобов'язання переходять до держави-правонаступниці.3. "Tabula rasa" ("чистої дошки" або "чистого листа") - згідно з якою новоутворена держава не відповідає за зобов'язання держави-попередниці, оскільки перехід прав і обов'язків не відбувався.

 

Система договорів СОТ.

Найважливіші проблеми багатостороннього регулювання міжна-родної торгівлі, шляхи її лібералізації вирішуються на переговорах,юридичною основою яких були положення ГАТТ 1947 р. Багато-сторонні переговори проходять у формі раундів (періодичних сесій)протягом декількох років (іноді 7 років). Усього відбулося 9 раундівбагатосторонніх торговельних переговорів.Отже, Світова організація торгівлі — це, з одного боку, органі-зація, а з другого — сукупність міжнародних правових документів,багатосторонніх торговельних договорів, що визначають права таобов'язки країн — членів у сфері міжнародної торгівлі та формуваннянаціональних торгових політик.Система СОТ складається з таких багатосторонніх угод:1) торгівля товарами:а) Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1994 р.) та пов'язаніз нею угоди:Угода про застосування Статті УІІ ГАТТ 1994 (митна оцінка);Угода про перевідвантажувальну інспекцію;Угода про технічні бар'єри в торгівлі;Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;Угода про процедури ліцензування імпорту;Угода про захисні заходи;Угода про субсидії та компенсаційні заходи;Угода про застосування Статті УІ ГАТТ 1994 (антидемпінг)Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи;Угода про текстиль та одяг;Угода про сільське господарство;Угода про правила визначення походженняб) домовленості та рішення:домовленість про положення ГАТТ 1994 р. щодо платіжногобалансу;рішення щодо випадків, якщо митні адміністрації мають під-стави для сумнівів щодо правдивості або точності задекларо-ваної вартості;домовленість про тлумачення Статті ХУІІ ГАТТ 1994 р. (дер-жавні торговельні підприємства);домовленість про правила і процедури врегулювання супере-чок;домовленість про тлумачення Статті ІІ: 1 (б) ГАТТ 1994 р.(зв'язування тарифних поступок);рішення про торгівлю та охорону навколишнього природногосередовища;механізм огляду торговельної політики.торгівля послугами: Генеральна угода про торгівлю послугами(ГАТС);права інтелектуальної власності: Угода про торговельні аспек-ти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).До основних правових документів належать також багатосторон-ні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою;Угода про державні закупівлі.Регулювання міжнародної торгівлі товарами (ГАТТ 1994).Головні правила торгівлі товарами сформульовані в Генеральнійугоді з тарифів і торгівлі 1994 р., яка складається з чотирьох частин:«Загальні положення», «Правила торговельної політики», «Проце-дурні питання», «Торгівля та розвиток».У практиці регулювання міжнародної торгівлі існують чотириправила, установлені Генеральною угодою з тарифів та торгівлі.Перше правило: захист національної промисловості здійснюєть-ся тільки за допомогою тарифів.Друге правило: тарифні ставки повинні бути зниженні та пов'я-зані, щоб уникнути подальшого підвищення.Третє правило: торгівля на підставі положень режиму найбіль-шого сприяння (РНС).Четверте правило: торгівля на основі положень національного режиму.

 

Поняття і сутність міжнародного права. Функції міжнародного права.

Міжнародне право - це особлива правова система, що складається з юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між державами, а також між іншими учасниками міжнародних відносин у політичній, економічній, культурній та інших галузях. Характерні ознаки: Особливий предмет Правовогорегулювання. Міжнародне право регулює суспільні відносини, що виходять за межі як внутрішньої компетенції, так і територіальних кордонів держав.Особливі суб’єкти міжнародного права. Суб’єктами міжнародного права виступають головним чином суверенні держави, нації і народи, міжнародні міжурядові організації. Особливі об’єкти міжнародного права. Об’єктами міжнародного права є все те, з приводу чого суб’єкти міжнародного права можуть вступати в міжнародні правовідносини, що не відносяться виключно до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території кожної конкретної держави.Особливий порядок нормоутворення. У міжнародному співтоваристві держав відсутній владний наднаціональний орган, тому норми міжнародного права створюються безпосередньо самими суб’єктами міжнародного права, і насамперед державами. Функції міжнародного права - це основні напрямки його впливу на соціальне середовище, що визначаються його суспільним призначенням.Міжнародне право виконує в міжнародних відносинах такі функції:— координуючу функцію — полягає в тому, що за допомогою його норм встановлюють правила поведінки, які є стандартами для всіх держав у їх взаємовідносинах, щоб взаємодіяти сприяючи, а не заважаючи одна одній;
— регулюючу функцію — полягає в тому, що в нормах і загальновизнаних принципах держав закріплюються правила, без яких неможливе їх спільне існування та спілкування;— забезпечувальну функцію — полягає в тому, що міжнародне право містить норми, які спонукають держави дотримуватись певних правил поведінки як у мирний час, так і в період війни;— охоронну функцію — полягає в тому, що міжнародне право закріплює механізми, які захищають законні права й інтереси держави та дозволяють спільно (колективно) карати порушників.