Рекомендації щодо до оформлення основного тексту курсових, дипломних робіт та магістерських дисертацій

 

Оформлення роботи має відповідати загальним вимогам, що висуваються до наукових робіт згідно з державним стандартом ДАК України.

Набір тексту роботи здійснюється на комп'ютері через 1,5 міжрядкових інтервали (29-30 рядків на сторінці), друк – на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Times New Roman. Висота шрифту - 14 мм. Поля: ліве, верхнє і нижнє - 20 мм, праве - 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, креслення – звичайним, інтервал – звичайний, щільність тексту - однаковою, колір шрифту – чорний, відступ абзацної строки – 1, 25см.

Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи: “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки.

Крім цього дипломна робота та магістерська дисертація повинні у своїй структурі мати обов’язкові елементи (завдання, пояснювальна записка, титульний аркуш тощо), зразки яких наведені у додатках.

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами (без знака №) у правому верхньому куті сторінки. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до нумерації, але номер сторінки не ставиться. Далі нумерація є наскрізною, тобто продовжується до кінця роботи, включаючи додатки і список використаних джерел. Номер сторінки не вказується на титульному аркуші, пояснювальній записці та завданні до роботи. До загального обсягу робои не входять додатки, список використаних джерел. При цьому всі сторінки цих структурних частин мають наскрізно нумеруватися.

На титульному аркуші зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента, наукового керівника та консультанта, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назвах навчального закладу та теми роботи не допускаються.

Зміст має відповідати плану роботи, який затверджено разом із темою. На сторінці зі змістом зазначається номер початкової сторінки кожної складової диплому.

Якщо робота містить маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік надається перед вступом і відображається у змісті як “Перелік умовних скорочень”.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи (при потребі - пункти). Кожний розділ починають з нової сторінки.

Номер розділу ставлять римськими цифрами після слова “РОЗДІЛ”, без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Колонтитул розташовується у верхньому ряду сторінок, по центру не підкреслюється, шрифт 12.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу (арабськими цифами) складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу ставиться крапка. Наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка ставиться крапка. Підрозділ починається з нової сторінки тільки в тому випадку, якщо після його заголовку на сторінці вміщується менш ніж три рядки тексту.

Якщо у роботах підрозділи поділені на пункти, то їх нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера ставиться крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього параграфа першого розділу).

Посилання в тексті на джерела надають у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга цифра - номеру сторінки. Наприклад, [32, с. 85].

У першому розділі на підґрунті огляду літератури розкривають стан наукової проблеми (задачі). Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, студент повинен зазначити ті питання, що залишились невирішеними й, отже, визначити своє місце у вирішені проблеми, визначити об’єкт і предмет дослідження, сформулювати мету й завдання дослідження навести методи вирішення завдань дослідження.

Між структурними частинами роботи повинен просліджуватися чіткий логічний зв’язок, тобто розділи мають бути пов’язані між собою й починатися з короткого опису питань, що розкриваються в даному розділі в їхньому взаємозв’язку з попередніми й наступними розділами.

Наприкінці кожного розділу обов’язково формулюють висновки зі стислим викладенням наукових і практичних результатів тієї частини дослідження, що була розглянута в розділі. У висновках не слід переказувати те, що було зроблено в розділі, а коротко підсумувати основні ідеї розділу.

Висновки є завершальною й особливо важливою частиною курсової роботи, що має продемонструвати результати дослідження, ступінь реалізації поставленої мети та завдань. У висновках проводиться синтез усіх отриманих результатів дослідження та їхнє співвідношення із загальною метою й завданнями курсової роботи. Слід навести найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки й практики. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.

Висновки краще представляти у вигляді послідовно пронумерованих абзаців відповідно до завдань, що були поставлені на початку роботи у вступі. При цьому кожен абзац має містити окремий завершений логічно висновок чи рекомендацію.

Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи. Зразок оформлення списку використаних джерел наведено в Бюлетені ДАК України, № 11, 2009. Кожне джерело, що включено до списку, має бути відбито в тексті роботи.

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх за порядком зазначення відповідних посилань у тексті. Кожний такий додаток необхідно починати з нової сторінки.

Додаток має містити заголовок, надрукований симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком Г, І, Й, О, Ь. Наприклад: додаток А, додаток Б тощо.

Текст кожного додатка, якщо необхідно, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад; А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) - перша формула додатка А.

ПАМ’ЯТКА ЩОДО ЦИТУВАННЯ

У ході підготовки курсової, дипломної роботи або магістерської дисертації слід обов’язково дотримуватися правил цитування.

Цитата є точним, дослівним уривком з будь-якого тексту, включеного у власний текст. Цитати, як правило, наводяться тільки для підтвердження аргументів або описів автора. Найбільшої уваги заслуговує сучасна література або першоджерела. Вторинну літературу варто цитувати як най економніше, наприклад, для того, щоб заперечити окремі висновки авторів. Загальний підхід до цитування полягає в тому, що цитати можуть бути в кожному розділі і параграфі, за винятком тих місць, де автор розвиває свою позицію або підсумовує результати дослідження.

Курсова чи дипломна робота не повинна бути переповнена цитатами, які погано пов’язані між собою. На одній сторінці тексту не повинно бути більше трьох цитат. Якщо ж вимагається більша кількість цитат, то їх краща подавати у переказі з вказівкою на джерело. Під час цитування чужий текст поміщається в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він подається у першоджерелі. Якщо цитата відтворює лише частину речення цитованого тексту, то після лапок, які відкриваються, ставлять три крапки, і розпочинають її з малої літери.

Маленька літера ставиться і в тому випадку, коли цитата органічно входить до складу речення, незалежно від того, як вона розпочиналася у джерелі. Внизу сторінки або у дужках після цитати подається точне посилання на видання, з якого почерпнуто цитату. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається лише тоді, коли це не викривляє смисл усього фрагмента, і позначається трьома крапками у місцях пропуску.

Якщо з цитованого уривка не ясно, про кого або про що говориться, в круглих дужках наводиться пояснення автора з поміткою його ініціалів. Якщо у наведеній цитаті виділяються якісь слова, то відразу ж у дужках пишеться «курсив наш» або «виділено нами» та ініціали автора роботи. Теж саме стосується перекладних цитат. Після першої такої цитати, що зустрічається в роботі у круглих дужках курсивом зазначається «Тут і далі—переклад наш» та ініціали автора роботи.

Посилання в тексті наводяться у квадратних дужках, в яких зазначається номер, під яким у списку літератури наведено відповідне джерело та сторінка, на якій знаходиться відповідне посилання.