Сутність інновацій та їх класифікація.

Ключовим поняттям навчальної дисципліни „Інноваційний менеджмент” є поняття „Інновація”. Що криється під тлумаченням цього терміну?

Інновація (innovation) (англ.) – утворено з двох слів – латинського „новація”(новизна, нововведення) та англійського префікса „in” – „в”, „введення”. В буквальному перекладі – введення нового, відновлення.

На сьогоднішній день не існує єдиного тлумачення цього терміну. Цей термін може мати різні значення в різних контекстах, їх вибір залежить від конкретних цілей вимірю­вання або аналізу. Ось як тлумачать це поняття видатні зарубіжні та вітчизняні вчені, а також провідні міжнародні організації.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) визначає поняття інновації таким чином: "інновація — цей новий додаток наукових і технічних знань, що приводить до ринкового успіху". Канадське статистичне управління розглядає інновацію як "трансформацію ідеї в новий або поліпшений продукт або робочий процес, що користується попитом на ринку". Американські фахівці дотримуються схожої точки зору з питання визначення нововведень: " Нововведення — це вся система, за допомогою якої ідея або винахід вперше перетворюються на комерційну реальність. Це — успішне упровадження продукту або послуг на ринок або в економіку.

Хаберланд, німецький спеціаліст, вважає, що "нововведення охоплює науково-технічні, технологічні, економічні і організаційні зміни, що відбуваються в процесі відтворювання. Його основними характеристиками є: якісна новизна виробів, способів виробництва і технологій в порівнянні з передуючими, темп реалізації, динаміка циклу нововведення, економічна ефективність, соціальні наслідки". Б. Санто вважає, що інновація - це такий суспільно-техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів приводить до створення кращих за своїми якостями виробів, технологій та дає прибуток (у разі, коли інновація орієнтована на економічний зиск), її поява на ринку може принести додатковий дохід. На думку Б. Твісса, інновація - процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту. «Це... процес, що об'єднує науку, техніку, економіку й управління. Він полягає в одержанні новизни і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи комплекс відносин, виробництво, обмін, споживання». Й. Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційну комбіна­цію виробничих чинників, створену підприємницьким духом. Саме Й. Шумпетером уперше був уведений у науковий лексикон термін «інновація». Крім того, інновація розглядалась Й. Шумпетером як нова функція виробницт­ва, «нова її комбінація». Й. Шумпетер встановив п’ть типів інновацій:

1) створення нового товару;

2) створення нового способу виробництва;

3) відкриття нового ринку збуту;

4) застосування нового джерела чи виду сировини, енергії;

введення нових принципів організації діяльності фірми.

Л. І Федулова в підручнику „Інноваційна економіка” дає наступне визначення: Інновація – кінцевий результат діяльності з реалізації нового, чи вдосконаленого продукту, що реалізується на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності. В підручнику Василенко О.В. „Інноваційний менеджмент” – інновації – це новостворені і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

В наведених визначеннях є три моменти, які потребують уточнення. По-перше, під терміном "інновація" деякі автори розуміють результат творчого процесу у вигляді нової продукції (тех­ніка), технології, методу, а деякі – процес введення нових виробів, елеме­нтів, підходів, принципів замість діючих. Відповідно розрізняються два типи інновацій: продуктові і процесні.

Продуктові інновації охоплюють упровадження нових або вдосконалених продуктів.

Процесні інновації - це процес освоєння нової або значно вдосконаленої продук­ції, організації виробництва, управління виробництвом. Випуск такої продукції неможливий при викорис­товуванні наявного устаткування або вживаних методів виробництва.

По-друге, неоднозначна відповідь на питання, що саме слід вважати інновацією? Чи повинна інновація бути "абсолютно" новою, єдиною, першою в історії людства? Або ж нноватором є і той, наприклад, хто першим в своїй сфері діяльності упровадив інновацію, давно відому в інших сферах? Чи не є інноватором і той, хто відкрив і упровадив щось для себе абсолютно нове, проте вже давно відоме для оточуючих?

І, нарешті, що саме може вважатися інновацією для конкретного підприємства? Вважається, що для визначення інновації орієнтиром можуть бути, наприклад, різка зміна продуктивності, якість продукції, поява нового продукту і т.д. При цьому вирішальне значення має швидкість змін. Різкий стрибок замість поступального просування виділяє саме інновацію. Помітимо, що далеко не завжди процес створення, наприклад, нової техніки або технології є інноваційним.

В той момент, коли окреме підприємство, вірніше, окремий інноватор на якомусь підприємстві займається розробкою раніше не відомих виробів, технологічних процесів, послуг і т.д. він, як правило, ще не в змозі сказати, чи буде те, що він займається і що представляється йому новим, згодом визнано інновацією. Те, що дійсно є інновацією, підтверджується як такою лише згодом, коли нова ідея розвинулася углиб і вшир в економіці і отримала загальне визнання.

Що ж до підприємств, то інновації тут є якісно новими виробами або технологіями, що вперше ввозяться на ринок або запроваджені на підприємстві (як у виробничій так і в адміністративній сферах). Таке тлумачення інновації дозволяє підприємству самому визначати для себе, які саме зміни в виробах або технологічних процесах воно вважає інноваціями.

Всі існуючі визначення можна класифікувати по п'яти основних підходах: 1) об'єктному; 2) процесному; 3) об'єктно-утилітарному; 4) процесно-утилітарному; 5) процесно-фінансовому [3].

Суть об'єктного підходу полягає у тому, що інновація виступає як об'єкт - результат НТП: нова техніка, технологія. Розрізняють базисні інновації, які ре­алізують крупні винаходи і стають основою формування нових поколінь і на­прямів техніки; поліпшуючі інновації, що звичайно реалізовують дрібні і сере­дні винаходи і переважно у фазах розповсюдження і стабільного розвитку нау­ково-технічного циклу; псевдоінновації (інновації, що раціоналізують), направ­лені на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технологій.

Упровадження нового продукту визначається як базисна продуктова ін­новація, якщо йдеться про продукт, можлива область застосування якого, а та­кож функціональні характеристики, властивості, конструктивні або використані матеріали і компоненти істотно відрізняють його від продуктів, що раніше ви­пускалися. Такі інновації направлені на освоєння нових поколінь машин і мате­ріалів і засновані на принципово нових технологіях або на поєднанні існуючих технологій в новому їх застосуванні. Прикладом базисних інновацій (принци­пово нових) можуть служити заміни індикаторів на основі світлодіодів індика­торами на рідких кристалах або парового двигуна двигуном внутрішнього зго­рання.

Поліпшуючі інновації зачіпають вже існуючий продукт, якісні або вартіс­ні характеристики якого були помітно поліпшені за рахунок використовування ефективніших компонентів і матеріалів, часткової зміни однієї або ряду техніч­них підсистем. Ці інновації служать розповсюдженню і вдосконаленню освоє­них поколінь техніки (технології), створенню нових моделей машин і різнови­дів матеріалів, поліпшенню параметрів вироблюваних товарів і технологій їх виробництва. Підвищення ККД двигуна внутрішнього згорання або перехід від котушкових магнітофонів до касетних - приклади поліпшуючої інновації.

Слід розрізняти інновації і неістотні видозміни продуктів і технологічних процесів (так звані псевдоінновації), під якими маються на увазі естетичні (у кольорі, декорі і т.п.), а також незначні технічні або зовнішні зміни в продукті, що залишають незмінним його конструктивне виконання і що не роблять до­сить помітного впливу на параметри, властивості, вартість будь-якого виробу і вхідних в нього матеріалів і компонентів; розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва продуктів, що не випускалися раніше на да­ному інноваційному підприємстві (ІП), але вже відомих на ринку з метою задоволення поточного попиту і збільшення доходів ІП.

В рамках процесного підходу під інновацією розуміється комплексний процес, цю включає розробку, упровадження у виробництво і комерціалізацію нових споживних цінностей товарів, техніки, технології, організаційних форм.

Об'єктно-утилітарний підхід до визначення терміну «інновація» характе­ризується двома основними моментами. По-перше, як інновація розуміється об'єкт - нова споживна вартість, заснована на досягненнях науки і техніки. По-друге, акцент робиться на стороні утиліти нововведення (utility – корисність, вигідність) - здібності задоволь­нити суспільні потреби з великим корисним ефектом.

На відміну від об'єктно-утилітарного підхід процесно-утилітарний до визначення терміну «інновація» полягає у тому, що в даному випадку інновація представляється як комплекс­ний процес створення, розповсюдження і використовування нового практично­го засобу.

В рамках процесно-фінансового підходу під інновацією розуміється про­цес інвестування в новації, вкладення засобів в розробку нової техніки, техно­логії, наукові дослідження.

Таким чином, поняття „інновація” розповсюджується на новий продукт або послугу, спосіб їх виробництва, новину в організаційній, фінансовій, науково-дослідній і інших сферах, будь-яке удосконалення, що за­безпечує економію витрат або створює умови для такої економії, а також є корисним для суспільства.

Комплексний характер інновацій, їх різносторонність і різноманітність областей і способів використовування вимагають розробки їх класифікації.

Таблиця 1

Класифікаційна ознака	Види інновацій
За видом об’єкта інноваційної діяльності	1) інновації-продукти. Охоплюють впровадження нових або вдосконалених продуктів 2) інновації-процеси – Освоєння нової або значно вдосконаленої продукції, організації виробництва.
За роллю в реалізації цілей організації	1) поліпшувальні – проводяться в межах розвитку й удосконалення напрямів діяльності 2) стратегічні – створюють нові напрямки діяльності або забезпечують успішне функціонування існуючих напрямів на тривалий період
За значенням для реального напряму діяльності	1) базисні – радикально змінюють усталений або формують новий напрям діяльності; 2) модифікувальні – здійснюються в межах удосконалення й розвитку базисних; 3) псевдо інновації – зовнішні неістотні зміни продуктів або процесів, що не мають принципової новизни і не створюють жодних додаткових переваг для споживачів
За сферою діяльності підприємства	1) інновації на „вході” підприємства” – цільові, якісні чи кількісні зміни у виборі або використанні матеріалів, сировини, обладнання, інформації, працівників, інших видів ресурсів; 2) інновації „на виході підприємства” – зміни в результатах виробничої діяльності (виробах, послугах, технологіях); 3) інновації структури підприємства – цільові зміни у виробничих, обслуговувальних і допоміжних процесах
За змістом діяльності	1) технологічні – спрямовані на створення та освоєння виробництва нової продукції, технології й матеріалів, модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, реалізацію заходів з охорони навколишнього середовища; 2) виробничі – орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва тощо; 3) економічні – спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих витрат, зростання матеріального стимулювання, зацікавленості працівників, реалізацію системи обліку; 4) торговельні – використання нових методів цінової політики та форм взаємодії з постачальниками й замовниками; надання чи отримання фінансових результатів у формі кредитів, Інтернет-магазин тощо. 5) соціальні – пов’язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічного клімату в колективі; 6) управлінські – спрямовані на вдосконалення організаційної структури, стилю й методів прийняття рішень, використання нових засобів опрацювання інформації та документації.

 

По значущості в економічному розвитку інновації можна підрозділи: на базисні, поліпшуючі і псевдоінновації (що раціоналізують).

По спрямованості результатів інновації діляться на інновації як науковий інструментарій, інновації-процеси і інновації-продукти.

Класифікація інновацій по ступеню новизни - розподіл сукупності інно­вацій на однорідні по рівню новизни групи з метою оцінки їх значущості. По­няття новизни інновації може відноситися до продукту або технологічного процесу в цілому у разі його абсолютної новизни або тільки до деяких його елементів що змінюють функції і характеристики існуючого продукту або процесу. З цих позицій виділяються уже відомі вам базисні, поліпшу вальні і псевдоінновації. Класифікація інновацій по ступеню новизни здійснюється як по техноло­гічних параметрах, так і з ринкових позицій. З погляду технологічних парамет­рів інновації підрозділяються на: а) продуктові - застосування нових матеріалів і напівфабрикатів, а також комплектуючих, отримання принципово нових фун­кцій (принципово нові продукти); б) процесні - нова технологія виробництва, вищий рівень автоматизації, нові методи організації виробництва (стосовно но­вих технологій). По типу новизни для ринку у складі інновацій виділяються: нові вироби для галузі в світі, нові вироби для галузі в країні, нові вироби для даного ІП (групи ІП).

Слід зупинитися на деяких видах інновацій, що розрізняються по областях застосування і етапах НТП:

- технічні з'являються у виробництві продуктів з новими або поліпшени­ми властивостями;

- технологічні виникають при застосуванні поліпшених, досконаліших способів виготовлення продукції;

- організаційно-управлінські пов'язані з процесами оптимальної органі­зації виробництва, транспорту, збуту і постачання;

– інформаційні вирішують задачі організації раціональних інформаційних потоків у сфері науково-технічної і інноваційної діяльності, підвищення достовірності і оперативності отримання інформації;

- соціальні направлені на поліпшення умов праці, рішення проблем охо­рони здоров'я, освіти, культури.

Різні види інновацій знаходяться в тісному взаємозв'язку і пред'являють специфічні вимоги до інноваційного механізму. Так, технічні і технологічні ін­новації, впливаючи на зміст виробничих процесів, одночасно створюють умови для управлінських інновацій, оскільки вносять зміни в організацію виробництва.

Виділено дванадцять основних ознак класифікації, більшість з яких розглянута різними авторами

З причин виникнення інновації можна розділити на реактивні і стратегічні.. Реактивні інновації (РІ) - це інновації, які забезпечують виживання фірми як реакція на нововведення, здійснені конкурентом, тобто РІ фірма вимушена виробити вслід за конкурентом, щоб бути в стані вести боротьбу на ринку. Стратегічні інновації (СІ) - це інновації, упровадження яких носить попереджуючий характер з метою отримання конкурентних переваг в перспективі.

Рис. 1. Система класифікації інновацій

Класифікаційна ознака по предмету і сфері застосування інновацій припускає їх розподіл на продуктові інновації (нові продукти і нові матеріали), ринкові інновації (інновації, що відкривають нові сфери застосування продукту; інновації, що дозволяють реалізувати продукт на нових ринках), інновації-процеси (технології, організація процесу виробництва і управлінські процесі.

За ступенем новизни інновації можуть бути основані на нових відкриттях або створеними на основі нового способу, застосованого до відкритих явиш. Технічне оновлення 80-х років у області електроніки корінним чином відрізняється від всіх попередніх тим, що воно зароджувалося не в руслі послідовного освоєння нових винаходів, а в підвищенні експлуатаційних характеристик винайденого раніше.

За характером потреб, що задовольняються інновації можуть бути орієнтовані на існуючі потреби або можуть створювати нові.

За місцем і роллю в процесі виробництва можна виділити основні і доповнюючі інновації. Основні продуктові інновації створюють нові ринки і лежать в основі нових галузей, доповнюючі продуктові - розширюють ринок у відповідних областях. Основні технологічні - складають базис крупних технологічних систем, доповнюючі технологічні - розвивають наявні базисні технології.

За масштабами розповсюдження можуть бути виділені інновації, що стали основою для нової галузі, що виробляє однорідний продукт, і інновації, які знаходять застосування у всіх галузях і сферах народного господарства.

За спрямованістю дії на процес виробництва інновації підрозділяються на розширюючі, раціоналізуючі і заміщаючі.

Розширюючі інновації націлені на глибше проникнення в різні галузі і ринки наявних базисних інновацій (наприклад, комп'ютеризація - від обмеже­ного використовування великих ЕОМ до масового застосування персональних комп'ютерів). Ті, що раціоналізують по суті близькі до поліпшуючих. Заміщаю­чі інновації призначені для заміни одних (старих) продуктів або технологій ін­шими (новими), заснованими на виконанні тих же функцій. Наприклад, заміна газових світильників на електричні.