Форми інновацій: патент, товарний знак, ноу-хау, відкриття, винаходи.

Патент – свідоцтво, яке видається компетентним органом держави винахідникові й посвідчує його авторство й виняткове право на винахід

Товарний знак – позначення, що здатне відрізняти товари одних юридичних чи фізичних осіб від однорідних товарів інших юридичних чи фізичних осіб.

Ноу-хау – термін, який застосовується для позначення зобов’язання щодо передачі на комерційній основі іншій організації технічних знань, виражених у формі документації, досвіду, навичок, включаючи інжинірингові послуги.

Винахід – нове, що має істотні відмінності, технічне рішення, яке може бути використано у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров’я й інших галузях

Відкриття – процес одержання раніше невідомих даних чи спостереження раніше невідомого явища природи; науковий результат особливо видатного характеру, який вносить радикальні зміни в рівень знань; розкриває раніше невідомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, служить джерелом нових винаходів.

Основні характеристики інновацій та п’ять комбінацій інновацій

Австрійський учений Й. Шумпетер виділяв п'ять видів існування інновації:

1. використання нової техніки, нових технологічних процесів чи нового ринкового забезпечення виробництва,

2. упровадження продукції з новими властивостями,

3. використання нової сировини,

4. зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення,

5. поява нових ринків збуту,

Основними характеристиками інновацій є те, що вони повинні: володіти новизною; задовольняти ринковий попит; приносити прибуток суб’єктам виробничої діяльності.

Основні характеристики інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність – це спільна діяльність учасників ринку в єдиному інноваційному процесі з метою створення і реалізації інновації. У основі інноваційної діяльності лежить науково-технічна діяльність. Науково-технічна діяльність охоплює:

1) наукові дослідження і розробки;

2) науково-технічну освіту і підготовку кадрів;

3) науково-технічні послуги.

Важливою характеристикою цієї діяльності є інноваційна активність – цілеспрямована підтримка високої сприйнятливості персоналу підприємства до нововведень за допомогою цілеспрямованих структур і методів управління.

В основі інноваційних процесів лежать:

- інноваційна діяльність (реалізується підприємствами);

- інноваційна політика (проводиться державою і підприємствами);

- інноваційний менеджмент(управління інноваціями на підприємствах).

Інноваційну діяльність умовно можна поділити на три складові:

1. Інноваційна ініціатива - поява нової ідеї і ухвалення рішення про втілення її у життя. Дуже важливо, щоб ініціювання інновацій відбувалося не лише на основі нових знань, а й з урахуванням можливості їх перетво­рення на комерційно привабливий продукт. Цього досягають шляхом вивчення готовності ринку до сприйняття інновації.

2. Визначення потреб ринку. Інноваціям мають передувати дослідження ринку, завдяки яким визначають напрями дослід­ницьких робіт, встановлюються критерії відбору іннова­ційних ідей, окреслюють коло пошуку конструктивних і дизайнерських рішень для створення інновації. Інколи фірми ще на стадії пошуку та генерування ідей шукають майбутніх спожива­чів і лише з їх участю матеріалізують ці ідеї.

3. Налагодження виробництва нового продукту для задоволення ринкових потреб. Відбувається з урахуван­ням виробничих потужностей підприємства-інноватора, його здатності фінансувати процес промислового освоєння новинки, можливості швидкого переналагодження устат­кування на її випуск.

Поняття та функції інноваційного менеджменту.

Інноваційний менеджмент – це сукупність форм, принципів, методів управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами та їхнім персоналом.

Метою інноваційного менеджменту є визначення напряму інноваційної діяльності організації таких галузей як: розроблення і впровадження нової продукції та технології; модернізація та удосконалення випущеної продукції та технології; подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції або послуг, зняття з виробництва застарілої продукції, економічні й соціально-психологічні зміни.

На головних етапах інноваційного менеджменту розв’язуються такі задачі:

1.Планування — складання плану реалізації стратегії

2.Організація — визначення потреби в ресурсах для реалізації різних фаз інноваційного циклу, постановка задач перед співробітниками, організація роботи

3.Виконання — здійснення досліджень і розробок, реалізація плану

4.Керівництво — контроль і аналіз, коректування дій, нагромадження досвіду. Оцінка ефективності інноваційних проектів, інноваційних управлінських рішень, застосування нововведень.

Особливості діяльності менеджерів в інноваційній сфері

До менеджерів інноваційної діяльності відносять:

Менеджерів різного рівня, які координують роботу підрозділів інноваційної діяльності та зовнішніх партнерів

Керівників інноваційних підприємств, фірм загалом

Керівників творчих груп виконавців

Керівників лабораторій, відділів, функціональних служб

Керівників виробничих підрозділів

Існує декілька типових носіїв рольових функцій у процесі створення інновацій:

1. Антрепренер — базова фігура інноваційного управління. Це, енергійний керівник, який підтримує і просуває нові ідеї, не боїться підвищеного ризику і невизначеності, здатний до активного пошуку нестандартних рішень і подолання труднощів. Антрепренер орієнтується на вирішення задач зовнішнього характеру: створення організації, що діє в зовнішньому середовищі; координація служб фірми із зовнішньої діяльності; взаємодія із суб'єктами зовнішнього інноваційного середовища: ринкове просування нового продукту; пошук і формулювання потреби в нових розробках і новій продукції. Тому антрепренер займає такі посади, як керівник підрозділу нової продукції, керуючий проектом.

2. Інтрапренер — це фахівець і керівник, орієнтований на вирішення внутрішніх інноваційних проблем. У коло його завдань входить організація пошуку ідей, тобто застосування «мозкових штурмів», створення атмосфери творчості, залучення співробітників до інноваційного процесу. Як правило, це керівники групи, що відзначаються підвищеною творчою активністю.

3. Генераторами ідей можуть бути вчені, що висувають нові пропозиції, інженери, кваліфіковані робітники, фахівці функціональних служб, що виступають з так званими «вторинними» інноваціями. Традиційна практика неформального виділення «генераторів ідей» може підкріплюватися організаційними рішеннями: видатним новаторам привласнюються титули «генераторів ідей» з відповідними стимулами і пільгами, їхня активність впливає на кар'єрне просування.

4. Інформаційні воротарі повинні уміти накопичувати (читати, вивчати інформацію з різних джерел) і розповсюджувати новітні знання та передовий досвід, підживлювати інформацією творчий пошук працівників на різних етапах створення інновації та проведення організаційно-економічних змін на підприємстві.

5. Вільний співробітник - статус новатора. Такі люди є творчими, мрійниками, диваками та геніями. Вільний співробітник одержує повну свободу дій для генерації ідей з різноманітних питань та напрямів діяльності підприємства. Основне його завдання полягає у тому, щоб постачати системі організації підприємства нові ідеї незалежно від проблем, що виникають.

Сутність інноваційного процесу.

Інноваційний процес – це процес перетворення наукового знання в інновацію.

Форми інноваційного процесу

- простий внутріорганізаційний (натуральний) - процес створення і формування нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення не приймає безпосередньо товарної форми

- простий міжорганізаційний (товарний) - процес відділення функції виробника нововведення від функції його споживача: діють як мінімум два господарюючих суб'єкти: виробник і споживач. Тут нововведення виступає як предмет купівлі-продажу.

- розширений - процес створення нових виробників нововведення, порушення монополії виробника-початківця.

Натуральний інноваційний процес переходить у товарний, а потім і у розширений завдяки дифузії.

У міру перетворення інноваційного процесу виділяються дві його органічні фази:

а) створення|створіння| (включає послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організацію дослідного виробництва і збуту, організацію комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки|лише| створюються передумови такої реалізації)

б) дифузія — це поширення вже один раз освоєної і використаної інновації в нових чи умовах місцях застосування. У результаті дифузії зростає число як виробників, так і споживачів та змінюються їхні якісні характеристики. Дифузія відбувається через рекламу, ознайомлення із інноваціями, виставки, ярмарки тощо.