Особливості створення ідей на підприємстві.

Створення інновацій може розглядатись як:

· індивідуальне авторство,

· колективну творчість, яка сьогодні переважає в інноваційній діяльності.

Виділяють такі типи творчого потенціалу членів колективу (команди):

- прометеї – особистості, які мислять творчо, перші з них генерують ідеї у загальному вигляді, другі - їх підхоплюють, перетворюють та роблять придатними до практичного застосування, треті – шукають їм застосування у нових сферах. Частка таких працівників в колективні до 6%,

- ерудити – особи, що самостійно не спроможні творити, але володіють глибокими різнобічними знаннями, є першими опонентами прометеїв. Частка таких працівників в межах 25-33%,

- систематизатори фактів - роль таких осіб зведена до первинного оброблення потоку інформації й поділу його на менші частини. Частка цих працівників - 20%,

- збирачі й реєстратори фактів – працівники, які займаються збиранням, описуванням, накопичуванням та збереженням інформації, яку в подальшому будуть використовувати інші,

- звичайні працівники – особи, які працюють над вирішенням проблем за допомогою шаблонів та готових методик, і виконують в основному підготовчу та допоміжну роботу.

Частка особистостей, здатних мислити творчо, не перевищує 15% членів колективу, а решта займається лише механічним виконанням вказівок керівництва. Будь-яка колективна творчість завжди базується на індивідуальних творчих процесах, наслідки яких в подальшому спільно аналізуються, оцінюються та обробляються.

Організація творчого інноваційного процесу в рамках команди є досить важкою задачею.

 

Створення творчої команди і творчого процесу

Команда – це група спеціалістів, члени якої повинні мати загальні особисті, розділяти загальні цінності та інтереси, гармонійно взаємодіяти між собою в процесі виконання робочих функцій і вносити свої пропозиції.

Основні ролі, які виконують члени команди: генератор ідей, менеджер ресурсів, координатор, організатор, контролер, виконавець, реалізатор, спеціаліст.

Формування творчого процесу в команді має такі складові:

1. найм і підбір працівників, що володіють творчими здібностями (високий рівень інтелекту, сильна мотивація, професійне відношення до роботи),

2. стимулювання творчості в команді,

3. підготовка команди,

4. взаємодія між керівником та членами команди в процесі інновацій,

5. подолання перешкод на шляху створення інновацій.

Інноваційний менеджер повинен володіти не тільки звичайними навиками керівництва командою (навики постановки задач, планування, контролю), але повинен уміти приймати ризик, працювати з ідеями, які не формульовані остаточно, відхилення від інструкцій, швидко реагувати, проявляти ентузіазм і надихати.

Організація повинна забезпечити комфортні умови для творчості і створення інноваційних ідей. Виділяють такі критерії, що характеризують наявність в організації творчого середовища:

· висока прихильність до інновацій і творчості у всіх сферах діяльності,

· гнучкість організаційної структури (здатність оперативно реагувати на зміни, мінімальна кількість барєрів між персоналом підрозділів, горизонтальна організаційна структура),

· толерантність до невдач і відсутність неприхильності до ризику, намагання виокремлювати позитивні уроки з проблемних ситуацій.

· стимулювання командної роботи до інновацій (створення атмосфери відкритості, залучення працівників до справ організації, факти та дані доступні для всіх членів команди, наявність позитивного ставлення до змін),

· відкритість і конструктивність взаємодії, організація ефективного обміну інформацією для створення нових ідей.

Формуваня ідей в процесі створення інновацій

Процес управління колективним пошуком ідей передбачає такі етапи:

1. аналіз напрямів інноваційного розвитку організації, дослідження її ринкових та виробничо-збутових можливостей - дозволяє знайти перспективні види діяльності та виступає підґрунтям для пошуку нових ідей

2. аналіз і фільтрація інформації, аналіз різноманітних документально-інформаційних потоків, зокрема масивів науково-технічної документації

3. проведення підготовчих дій, ознайомлення із процедурою пошуку ідей, ухвалити рішення щодо критеріїв відбору ідей;

4. постановка цілей проведення досліджень, постановка задачі

5. застосування методу генерації ідей,

6. структурування отриманих ідей,

7. відбір, оцінка та аналіз ефективності ідеї,

8. отримання кінцевого результату

9. тестування ідеї, перевірка її шляхом проведеного анкетування у споживачів і аналізу отриманих результатів.

10. співвідношення ідей з можливостями її реалізації на підприємстві і коригування ідей

Майнд-менеджмент – це застосування технологій представлення потоків інформації у вигляді, що потребує мінімального часу і психологічних ресурсів для пошуку, аналізу, розуміння.

Шляхи та методи пошуку ідей

- знаходження вже існуючих ідей і відбір з них найбільш перспективних,

- генерування нових ідей, що найбільш адекватні поставленим цілям організації. У випадку вибору другого варіанту – для організацій, що займаються створенням інновацій, важливим є пошуки джерел інноваційної ідеї. Генерування та відбір ідей для створення нового продукту є найважливішою вихідною передумовою успішного інноваційного проекту.

Методи пошуку інноваційних ідей: 1.Пасивний пошук - знаходження вже існуючих ідей і відбір з них найбільш перспективних.

2.Активний пошук (пошук джерел інноваційної ідеї та генерування ідей):

- емпіричні методи: опитування спеціалістів, споживачів, матеріали виставок і ярмарків, оцінка публікацій,

- системно-логічні методи:

Мозковий штурм. Колектив фахівців для вирішення поставленої задачі поділяють на дві групи: одна група генерує ідеї (учасники висловлюють максимальну кількість думок, включаючи реальні та навіть фантастичні, без критичного їх огляду та аналізу), а інша проводить аналіз висунутих ідей, пошук раціональної основи.

KJ-метод. Ціль методу — виявлення взаємозв’язків між окремими ідеями і рішеннями, які на перший погляд не мають нічого спільного.

Метод синектики. Генерування ідей колективом фахівців завдяки підключення методу спонтанного створення аналогій і асоціацій в напрямі загального вирішення досліджуваної проблеми.

Ліквідація тупикових ситуацій. Методвирішення масштабних і складних задач завдяки винайдення нових напрямів розв’язування, коли неможливо знайти прийнятне рішення відомими традиційними методами. Учасникам необхідно відійти від відомих засобів вирішення проблем, вийти за межі накопичених знань, досвіду.

Метод інверсії (зворотного руху). Передбачає вико­ристання протилежних існуючому поглядів щодо вирі­шення нової проблеми, як от: розглянути функції об'єкта з іншого боку (пилосос може бути і розпилювачем рідини); замість дій, які передбачає існуюча технологія, застосува­ти протилежні (охолоджувати замість нагрівати — спосіб консервування овочів та фруктів);

Метод ідеалізації. Ґрунтується на уявленні про ідеаль­ний спосіб задоволення певних потреб споживача (тобто без витрат). Звідси створюють ідеї щодо інструментів, які можуть задовільнити цей ідеальний образ (наприклад, будинок, виготовлений із стандар­тних блоків, компонуючи які можна постійно перебудову­вати і добудовувати власне житло протягом усього життя, витрачаючи для цього значно менше коштів, ніж при по­купці іншого будинку, щоразу, коли виникає потреба роз­ширення житлової площі).

Метод ключових запитань. Доцільно застосовувати для накопичення додаткової інформації щодо ринкової си­туації, зокрема під час просування нового товару на ринок.

Метод аналогій. Використовується найчастіше спон­танно, коли якийсь факт, предмет чи явище у навколиш­ньому середовищі підказує нове конструктивне чи дизай­нерське рішення нового товару. Наприклад, телевізійна башта побудована за принципом колоска. По­дібно до того, як стійкість колоска обумовлена наявними у його стінках рослинними волокнами, стійкість