Сутність та основні поняття теорії інноватики та інноваційного менеджменту

Сутність та основні поняття теорії інноватики та інноваційного менеджменту

 

План.

1. Сутність інновацій та їх класифікація.

2. Інноваційний процес, як об’єкт інноваційного менеджменту.

3. Інноваційна діяльність

4. Характеристика інноваційної інфраструктури.

5. Зміст, завдання та функції інноваційного менеджменту.

6. Процес прийняття рішень в інноваційному менеджменті.

7. Методи інноваційного менеджменту.

 

Рис. 1. Система класифікації інновацій

Класифікаційна ознака по предмету і сфері застосування інновацій припускає їх розподіл на продуктові інновації (нові продукти і нові матеріали), ринкові інновації (інновації, що відкривають нові сфери застосування продукту; інновації, що дозволяють реалізувати продукт на нових ринках), інновації-процеси (технології, організація процесу виробництва і управлінські процесі.

За ступенем новизни інновації можуть бути основані на нових відкриттях або створеними на основі нового способу, застосованого до відкритих явиш. Технічне оновлення 80-х років у області електроніки корінним чином відрізняється від всіх попередніх тим, що воно зароджувалося не в руслі послідовного освоєння нових винаходів, а в підвищенні експлуатаційних характеристик винайденого раніше.

За характером потреб, що задовольняються інновації можуть бути орієнтовані на існуючі потреби або можуть створювати нові.

За місцем і роллю в процесі виробництва можна виділити основні і доповнюючі інновації. Основні продуктові інновації створюють нові ринки і лежать в основі нових галузей, доповнюючі продуктові - розширюють ринок у відповідних областях. Основні технологічні - складають базис крупних технологічних систем, доповнюючі технологічні - розвивають наявні базисні технології.

За масштабами розповсюдження можуть бути виділені інновації, що стали основою для нової галузі, що виробляє однорідний продукт, і інновації, які знаходять застосування у всіх галузях і сферах народного господарства.

За спрямованістю дії на процес виробництва інновації підрозділяються на розширюючі, раціоналізуючі і заміщаючі.

Розширюючі інновації націлені на глибше проникнення в різні галузі і ринки наявних базисних інновацій (наприклад, комп'ютеризація - від обмеже­ного використовування великих ЕОМ до масового застосування персональних комп'ютерів). Ті, що раціоналізують по суті близькі до поліпшуючих. Заміщаю­чі інновації призначені для заміни одних (старих) продуктів або технологій ін­шими (новими), заснованими на виконанні тих же функцій. Наприклад, заміна газових світильників на електричні.

 

 

Рис. 2. Життєвий цикл інновацій

 

Сутність першої фази - створення новинки - складається з комплексу робіт, спрямованих на перетворення результатів науково-дослідних розробок у зразки нових виробів, їх адаптацію до ринку та оцінювання умов включення в економічний обіг. Комплексність цих робіт полягає в тому, що вони поєднують одночасно створення чи пристосування існуючого виробничого апарату для організації виробництва нового товару. На цій фазі також починаються маркетингові дослідження під час продажу перших дослідних партій (зразків), що має велике значення для введення інновації на ринок. Ця фаза є виключно збитковою.

Друга фаза пов'язана з освоєнням виробництва та зростанням обсягів продажу, досягненням запланованого рівня рентабельності. Припадаючи на сферу виробництва, цей етап є найважливішим у всьому життєвому циклі продукції, бо саме тут реалізується матеріально-речова основа інноваційного циклу. На даній фазі споживачі відкривають для себе новизну й оцінюють її як споживчу вартість.

Третя фаза - фаза зрілості. Вона характеризується зменшенням темпів зростання виробництва, стабілізацією. Слід зазначити, що довготривалість масового випуску нового продукту спричиняє подвійний вплив на ефективність. З одного боку тривале виробництво нової продукції забезпечує високі економічні результати, задовольняючи попит та забезпечуючи накопичення для відтворення; з іншого - виникає необхідність оновлення продукції, бо це є обов'язковою умовою утримання місця на товарному ринку і підвищення конкурентоспроможності. Усе це потребує оптимізації часу виробництва з урахуванням змін темпів зростання його економічної ефективності. На цій фазі збільшується конкуренція внаслідок дифузії та тиражування нововведення. Дифузія інновацій – передача і застосування передових інновацій.

Четверта фаза – фаза занепаду: моральне старіння продукту. Попит падає, нововведення стає неконкурентоспроможним і витісняється іншими новаціями. Тому ще до настання цієї фази фірми прагнуть модернізувати продукт або створити новий. Для забезпечення постійного розвитку це робиться одночасно. Можна продовжити життєвий цикл інновації, якщо активно працювати в маркетинговій сфері, підтримуючи попит на дану продукцію шляхом зниження цін, через рекламу або інші канали збуту. Однак маркетингові заходи без проведення науково-дослідних робіт для покращання продукції даного параметричного ряду, без розроблення та освоєння нових видів продукції носять тимчасовий характер, тому лідируючі компанії, які самостійно розробляють і реалізують новий продукт, постійно працюють над удосконаленням чи створенням нового продукту.

 

Інноваційна діяльність

 

Інноваційна діяльність - діяльність, направлена на використовування і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення оновлення номенклатури і поліпшення якості продукції (товарів, послуг), що випускається, вдосконалення технології їх виготовлення з подальшим упровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому і зарубіжних ринках. Інноваційна діяльність, пов'язана з капітальними вкладеннями в інновації, називається інноваційно-інвестиційною діяльністю.

Інноваційна діяльність включає цілий комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які в своїй сукупності при­водять до інновацій.

Різновидами основних видів інноваційної діяльності можуть бути:

а) підготовка і організація виробництва, включаючи придбання виробни­чого устаткування і інструменту, зміни в них, а також в процедурах, методах і
стандартах виробництва і контролю якості, необхідних для створення нового
технологічного процесу;

б) передвиробничі розробки, що включають модифікації продукту і тех­нологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових техно­логій і устаткування;

в) маркетинг нових продуктів, який передбачає види діяльності, пов'язані з
випуском нової продукції на ринок, включаючи попереднє дослідження ринку,
адаптацію продукту до різних ринків, рекламну кампанію;

г) придбання неупредметненої технології зі сторони у формі патентів, лі­цензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг тех­нологічного змісту;

д) придбання упредметненої технології – машин і устаткування, по своєму технологічному змісту пов'язаних з упровадженням на IП продуктових або процесних інновацій;

є) виробниче проектування, що включає підготовку планів і креслень для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій.

У основі інноваційної діяльності лежить науково-технічна діяльність (НТД), тісно пов'язана зі створенням, розвитком, розповсюдженням і застосу­ванням науково-технічних знань у всіх областях науки і техніки. Поняття НТД розроблене ЮНЕСКО і є базовою категорією міжнародних стандартів в статис­тиці науки і техніки. Відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО НТД як об'єкт ста­тистики охоплює три її види:

а) наукові дослідження і розробки;

б) науково-технічну освіту і підготовку кадрів;

в) науково-технічні послуги.

 

Сутність та основні поняття теорії інноватики та інноваційного менеджменту

 

План.

1. Сутність інновацій та їх класифікація.

2. Інноваційний процес, як об’єкт інноваційного менеджменту.

3. Інноваційна діяльність

4. Характеристика інноваційної інфраструктури.

5. Зміст, завдання та функції інноваційного менеджменту.

6. Процес прийняття рішень в інноваційному менеджменті.

7. Методи інноваційного менеджменту.