Додаткове Запропонуйте прийоми для розвитку уяви молодших школярів у контексті ТРВЗ-технології.

Наприклад, після ознайом­лення учнів з жанровими особливостями оповідання, з метою закріплення й поглиблення знань, учитель пропонує школярам слово у фокусі – оповідання, а потім діти обирають ще три слова, що не пов’язані зі словом у фокусі. Наприклад, будинок, парасолька, яблуко. Після чого учні повинні дібрати до кожного слова ще три, які характеризують його: будинок – просторий, затишний, охайний; парасолька – яскрава, красива, велика; яблуко – червоне, соковите, солодке. Учитель пропонує скласти учням твір, у якому пов’язати в одну розповідь слово у фокусі з дібраними словами та їх характеристиками. При цьому вчитель просить відбити основні жанрові характеристики оповідання: відобразити життя одного персонажа протягом невеликого відтинку часу (день, тиждень), нерозгалужену сюжетну лінію.

Приклад оповідання.

Парасолька

У затишному просторому будинку жила велика яскрава Парасолька. Жила зовсім одна. Іноді їй бувало самотньо, особливо тоді, коли на вулиці було сонячно, адже парасольки гуляють тільки в дощову погоду. Та одного осіннього дня, коли на вулиці мрячив дощик, вийшла Парасолька на вулицю погуляти і біля свого будинку побачила червоне соковите солодке, але сумне Яблуко. Вона здивувалася незнайомцю, адже ніколи його не бачила. Яблуко пояснило, що сьогодні вночі був приморозок, і воно так змерзло на гіллі, що не втрималося і впало додолу. Тепер Яблуко зовсім розгублене й не знає що робити, адже скоро зима, а в нього немає прихистку. Парасольці стало шкода яблуко, і вона запросила Яблуко до себе в гості на всю зиму. Яблуко захоплювалося красою Парасольки і було їй вельми вдячне за гостинність

Досить цікавою й ефективною, на наш погляд, є гра «Теремок», яку доцільно використо­вувати на підсумкових заняттях. Цей метод допоможе поглибити й узагальнити знання дітей щодо специфічних ознак літературних жанрів, сприятиме розвитку уяви молодших школярів. Учитель пропонує учням уявити, що він живе в теремку. А зовуть його – Героїко-фантастична

казка. Він усіх радий бачити у себе в гостях, але охорона пропускає лише ті літературні жанри, які мають щось із ним спільне. Отже, кожен із учасників гри – це певний літературний жанр, які школярі вже вивчили на уроках читання. Щоб зайти до теремка, вони повинні назвати спільну рису, що об’єднує їх з оповіданням, наприклад: спільною ознакою оповідання й героїко-фантастичної казки є наявність сюжетної лінії; вірша – наявність поетичних описів; повісті – наявність одного головного героя, довкола якого розгортаються всі події; п’єса – наявність діалогів. Далі вчитель може ускладнити завдання, запропонувавши своїм гостям познайомитися, назвавши при цьому ту ознаку, яка відрізняє їх від героїко-фантастичної казки, наприклад: оповідання – немає фантастичних подій, вірші – мають римовані рядки; повість – головний персонаж не обов’язково чинить надзвичайні справи, немає фантастичних подій; п’єса – немає описів персонажів і природи.

Морфологічний аналіз можна використати для характеристики персонажів твору: діти повинні виділити характерні риси персонажа, за ними скласти про нього загадку. Для полег­шення роботи над складанням загадки вчитель пропонує опору-алгоритм: 1) обираємо об’єкт; 2) заповнюємо ліву частину таблиці: 3-4 порівняння; 3) заповнюємо праву частину таблиці; 4) заповнюємо зв’язки «Як», «Але не»; 5) читаємо загадку.

Наприклад, під час вивчення твору А. Лотоцького «Школа Володимира Великого» можна запропонувати скласти загадку про великого князя Київської Русі Володимира Великого:

На що схоже? Який?	Слова-зв'язки	Від чого відрізняється?
мудрий	але не	книга
вирішує долі	але не	Бог
має владу	але не	цар

Розвитку творчої уяви сприяє метод фантастичні гіпотези. Учитель пропонує школярам пофантазувати та уявити, що могло би відбутися за певних умов. Діти придумують історії, сюжет яких будується на обговоренні: що було б, якби...? Наприклад, після опрацювання твору О. Єфимова «Я жила книга за часів Київської Русі» можна запропонувати учням поміркувати над такими питаннями: «Що було б, якби за часів Київської Русі виникло книгодрукування? Якби змінилася доля книги? А чи це могло б якось вплинути на нас?».

Досить вдалим для розвитку емпатії і творчої уяви, на нашу думку, є один із прийомів методу синектики – емпатійна аналогія. В її основу покладено принцип ототожнення себе з об’єктом, що розглядається.

Наприклад, після опрацювання твору О. Вишні «Любіть книгу!» можна запропонувати учням таке завдання: «Пофантазуйте та перетворіться на книгу. Уявіть, що ви книга, яку загубили й залишили одну, але хтось її знайшов і розмалював. Розкажіть про те, що ви відчували при цьому». Для того, щоб школярі краще зосередилися на своїх внутрішніх відчуттях, можна запропонувати їм заплющити очі, дати час на фантазування. Очевидно, що така діяльність передбачає лише індивідуальну роботу школярів, а потім колективне обговорення того, що вони відчули. Слід пам’ятати, що в таких навчально-виховних ситуаціях дуже важливе емоційне налаштування вчителя, сформованість у нього вміння навіювати, розвиненість творчої уяви