Слухання музики («Три кити» Д. Кабалевського),

Обговорення особливостей кожного фрагмента

♦ Позначте пісенну музику плавними рухами рук, танцювальну — оплесками, а маршову — крокуванням на місці.

Повторне прослуховування музики («Три кити»Д. Кабалевського) з відповідними рухами

Вокально-хорова робота

Учитель. На початку уроку, коли ви заходили до класу, вас зустріла пісня. Послухайте її ще раз. Про що вона розповідає?

Слухання «Пісні про школу» Д. Кабалевського

♦ Чи відома вам ця пісня?

♦ Який настрій вона викликає?

Художник малює портрети, Вірші — то вже пишуть поети.

Письменник складає історії, А музика? Хто її створює?

Людина, яка створює музику,— це композитор.

Цю пісню написав російський композитор Дмитро Кабалевський. Зараз ми вивчимо її, адже ця пісня — про всіх, хто йде до школи, а отже, і про вас також.

Розучування «Пісні про школу» Д. Кабалевського [робота над поставою, початком співу, плавністю та м'якістю звуковедення)

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Бесіда

♦ Що таке музика?

♦ Якою буває музика та хто виконує музичні твори?

♦ Яких «трьох китів» музики ми сьогодні згадали?

Учні виходять із класу під музичний супровід («Пісня про школу»

Д. Кабалевського).

Запропонуйте гру-драматизацію для молодших школярів.

Гра-драматизація – це синтетичний вид діяльності молодших школярів. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути.

Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:

– драматизації з пальчиками (з ляльками бі-ба-бо);

– драматизація як гра самої дитини;

– імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.

Завітала казка до малят

(Заняття-драматизація за творами В.О.Сухомлинського)

Мета: продовжувати вчити дітей розігрувати дії за змістом художніх творів, використовуючи немовленнєві виражальні засоби (міміку, жести, відповідні рухи). Вчити оцінювати вчинки героїв казок В.О.Сухомлинського, розуміти зміст народних прислівїв, приказок.

Формувати вміння оцінювати певну моральну ситуацію й висловлювати свою думку щодо неї.

Розвивати емоційність, інтонаційну виразність під час промовляння віршів, закличок, прислів’їв, уміння входити в образи персонажів. Виховувати доброту, ввічливість, щирість, любов до матері, бажання допомагати іншим.

 

Учитель: Сьогодні у нас незвичайне заняття. Ми прочитали багато казок В.О.Сухомлинського.

- Чим вам подобаються його казки?

- Чого нас навчають казки?

І от сьогодні я пропоную вам здійснити подорож в чарівний світ казок Василя Олександровича Сухомлинського.

(учитель підводить дітей до «зачаклованого» Сніговика.)

- Погляньте, діти, як змінився наш друг Сніговик. Він був такий гарний, веселий. Морозець ще морозить, а зі Сніговиком щось не так. Дивно. Ось якийсь конверт. (Читають листа). «Я – прекрасна Снігова Королева! Я зачаклувала Сніговика, бо діти частіше згадують про нього, аніж про мене. Тепер і назавжди він залишиться таким».

- Чи правильно, заслужено назвала себе Снігова Королева прекрасною?

- Яких людей ми можемо назвати прекрасними?

- Прекрасні ті люди, які роблять добро. Послухайте прислів’я та розкажіть, як ви його розумієте: «Хто що вміє, те і діє»

- Шкода Сніговика. Як його врятувати?

- Давайте вирушимо до Снігової Королеви в країну Вічного холоду де відсутні доброта і теплі почуття. Можливо тоді ми знімемо злі чари зі Сніговика.

 

Вирушають у подорож. Зустрічають Зайчиків, які «плачуть».

- Зайчата, що сталося, чому ви плачете?

Зайчик 1: - Як нам не плакати, коли надворі холодно й ми вже замерзли!

Зайчик 2: - Ми загубилися в лісі й хочемо до своєї матусі!

Зайчик 3: - Хто малих нас пожаліє, хто нам лапоньки зігріє?

Діти «жаліють» зайченят.

- Давайте поміркуємо. Як можна допомогти зайчатам? Давайте попросимо Вітра зігріти їх.

Гукають вітер: - Вітер, Вітер! (Виходить вітер)

Вітре, Вітре, Вітровію, ти нам зайчиків зігрій!

Вітер: - Не можу, бо Снігова Королева прожене мене із землі навіки.

Діти гукають Сніг: - Снігу, Снігу, Сніговію, ти нам зайчиків зігрій!

Сніг: - Не можу, бо боюся, що Снігова Королева прожене мене.

Діти гукають Місяця: - Місяце, Місяченьку, зігрій нам зайченяток!

Місяць світить, вказуючи дорогу до Мами-Зайчихи. (Зайченята радіють, під музику стрибають. Зайчиха-мама обіймає своїх діток).

Учитель: - Діти, а як ви вважаєте, чи всі, до кого ми зверталися дійсно не могли допомогти зайченятам? І вітер, і Сніг теж могли допомогти показати їм дорогу до скирти, вони ж пролітали там, але виявилися боягузами.

- А ви не боягузи? Не боїтеся Снігової Королеви? Дивіться, як зайчата зраділи своїй мамі.

- У народі є таке прислів’я: «Де відвага, там і щастя». Як ви думаєте, зайченята зараз щасливі? Вони, напевне, люблять свою маму. А чи любите ви своїх мам?

- Давайте зараз завітаємо в гості до жінки, яка має семеро дочок.

- Доброго дня вам, господине!

Господиня: - Доброго дня, гості дорогі! Я тільки-но приїхала з далекої дороги. Мої доньки чекали на мене.

Перше донька: - Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем.

Друга донька: - Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води.

Третя донька: - Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою.

Четверта донька: - Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки.

П’ята донька: - Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси.

Шоста донька: - Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка.

Сьома донька: - Сідай, матусю, відпочинь, а я позамітаю.

Вихователь: - Які слова доньки говорили матусі?

- Діти, як ви вважаєте, хто по-справжньому любить маму? Той, хто про неї піклується.

- І ви, донечки, запам’ятайте, що маму треба любити не на словах, а на ділі. В народі так і кажуть: «Люби матір не словом, а ділом!»

Учитель: Люба матуся, підкажіть як нам потрапити до Снігової Королеви.

Матуся: Ідіть на Північ, там її володіння.

Діти ідуть і зустрічають Синичку. Синичка плаче.

- Люба Синичка, чому ти плачеш?

Синичка: - Як же мені не плакати, коли надворі так холодно і ніде їжі взяти.

Діти дають їй крихти хліба.

Синичка: - Дякую, діти, але зажурилася я ще й тому, що була в мене подружка Мар’янка. Вона щодня приходила і приносила мені їжу. І ось вже цілісінький тиждень її немає. Мабуть вона забула про мене.

Діти: - Ні, Синичко, ми знаємо цю дівчинку, вона ходить у нашу групу. Але зараз вона хвора, вдома.

Синичка: - То покажіть мені дорогу до неї.

Підходять до будиночка, стукають, Мар’янка виглядає у вікно, виходить.

Мар’янка: - Хто це стукає? Люба Синичко, як ти мене знайшла?

Синичка: Мені допомогли твої друзі. Послухай, Мар'янко, мою пісеньку – я принесла тобі її в дарунок.

Синичка під музику рухається, «співає».

Мар’янка: - Ура, я вже зовсім здорова! Дякую тобі, Синичко, і вам, друзі!

Учитель: Про дружбу в народі теж існує багато прислів’їв. Можливо хтось із вас знає і розкаже нам? (Діти розказують відомі їм прислів’я про дружбу).

Синичко, чи не підкажеш нам дорогу до Снігової Королеви?

Синичка: - Ідіть прямо, не звертайте, аж до соснового лісу.

Діти дякують і йдуть до сосонок. Зустрічають там Снігову Королеву.

Снігова Королева: - Як ви наважилися прийти до мене? Дорогу до мене долають лише сміливці. Гей, Вітровію, гей, Сніговію, заморозьте й засипте снігом оцих неслухів-дітей!

Учитель: Стій, Королево, притримай свій гнів, не для того ми прийшли, щоб ти нас заморозила. Хочемо розказати тобі скільки цікавих пригод, зустрічей було у нас на шляху до тебе. Розкажіть, дітки, що ми доброго сьогодні зробили?

- Допомогли зайченятам зігрітися і знайти свою маму;

- Зрозуміли, як потрібно любити свою маму і навчили цьому шестеро дочок;

- Нагодували Синичку;

- Допомогли Мар’янці одужати.

Снігова Королева: - От так дивина! Якісь добрі справи роблять!

Учитель: - Так, саме добрі справи, бо дітки ходять до дитсадка, багато слухають і вчаться. А ти, щоб не була такою сердитою, пограй з нами в гру, можливо, й сама зрозумієш, що таке «Добрі справи»

Психологічний етюд «Подумаємо про доброту» Діти отримують картки із зображенням сюжету казки, визначають у якому сюжеті йдеться про добро – кладуть до червоного сердечка, а в якому про зло – до чорного. Біля червоного сердечка більше малюнків, отже, добрих людей і добрих вчинків в світі більше, ніж зла та байдужості.

 

Учитель: - Яким може бути сердечко людини? (добрим, сміливим, люблячим, лагідним, справедливим, турботливим, щедрим…)

Королева: - Від цієї гри й мені захотілося зробити щось добре. Гаразд, зніму чари зі Сніговика: «Тари, бари, растабари, я знімаю злії чари!»

(Сніговик не розчакловується. Діти допомагають Сніговій Королеві)

Учитель: - Погляньте, діти, ось наш Сніговик уже розчаклований.

Отже, ми зробили ще добрі справи – зробили добрішою Снігову Королеву, й зняли чари зі Сніговика!

Сніговик: - Гей, довкола диво-килим,

Покриває землю снігом білим,

Раді, раді всі малята,

Адже знову можна в сніжки грати!

Гра «Веселі й спритні»

Снігова Королева: Бачу, всі розумні й дужі

І до того дуже дружні.

На прощання всім малятам

Хочу я гостинців дати.

Учитель: Дякуємо тобі, Снігова Королево! Ну що, дітки, сподобалась вам подорож? Що сподобалось найбільше? Як потрібно любити маму? Яке сердечко у мами? А у вас?