Тепер. Зараз. Нині. Сьогодні.

Ці слова різні за лексичним значенням. Слово тепер виражає теперішній час. З таким же значенням вживаються слова нині, сьогодні. Зараз – характеризує момент розмови, тобто цієї миті, цієї хвилини.

Форум. Збори.

Форум – слово за походженням латинське (forum) і в перекладі означає “площа, двір”. Форумом у містах Стародавнього Риму називалась площа, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги, здійснювався суд. У сучасній літературній мові поширилося переносне значення цього слова – “широкі представницькі збори”. Синонімічними до нього є слова з’їзд, конференція, конгрес. Напр.: міжнародний форум молоді, форум кінематографістів. Це слово доцільно вживати для позначення зборів світового, міжнародного, всесоюзного масштабу. Скажімо, Міжнародний з’їзд славістів можна назвати форумом дослідників слов’янських мов, літератур, фольклору, історії та культури. І в такій назві віддзеркалиться високий публіцистичний стиль інформації.

Слово збори звичайно вживається стосовно зібрання членів певного колективу, організації з метою обговорення якихось питань чи проведення заходів. Це слово входить у численні стійкі словосполучення: відкривати, закривати збори, закриті збори, урочисті збори, установчі збори – представницька інституція, що створюється спеціально для вироблення програми діяльності якоїсь організації; писати протокол зборів, обирати голову, президію зборів, скликати колгоспні збори.

 

До складу синонімічного ряду можуть входити слова, різні за походженням (питомі українські та іншомовні, літературні та діалектні), за емоційно-експресивним забарвленням, за сферою вживання, проте всі вони об’єднуються спільним основним значенням, передають одне поняття.

Синоніми сучасної української мови поділяються на кілька груп залежно від характеру додаткових значень чи відтінків. Якщо синонімічні слова повністю збігаються за значенням, не мають додаткових відтінків, то їх називають абсолютними синонімами. Таких синонімічних пар в мові небагато. Поступово абсолютні синоніми розходяться або у значенні, або у вживанні, щоб не бути безцільними замінниками один одного. Синоніми, що означають те саме поняття, але відрізняються додатковими значеннєвими відтінками, називаються понятійними або смисловими, ідеологічними, наприклад: дивувати – приголомшувати – потрясати; здобуток – досягнення – завоювання. Якщо синоніми відрізняються емоційно-екпресивним забарвленням, їх називають стилістичними, наприклад: пити – дудлити – жлуктити; обличчя – лице – пика. Є ще понятійно-стилістичні, або семантико-стилістичні синоніми, що відрізняються і значеннєвими відтінками, й емоційно-еспресивним забарвленням, наприклад: поганий – гидкий – бридкий – осоружний, торжество – тріумф.

Висока мовна культура людини, точність у вживанні слова пов’язана з глибоким розумінням лексичного значення, вміння тонко відчувати значеннєві відтінки синонімів і добирати саме те слово, яке найточніше і найпотрібніше в даний момент. “Намагання до точності вислову, - зауважував видатний український мовознавець Л.А. Булаховський, - веде за собою, насамперед, роботу над синонімікою: використовуються наявні слова та вирази, близькі одні до одних за змістом, але з певними відмінностями в значенні або емоційному забарвленні” (Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов // Мовознавство. К., 1947. Т. 4-5. С. 147).

Зокрема, слово жінка належить до широковживаних у сучасній українській літературній мові. Жінкою називають будь-яку особу жіночої статі, дорослу людину, на відміну від маленької дівчинки, а також заміжню особу. Напр.: “- Галю, будь мені жінкою та й поїдьмо ізо мною, - каже Козак” (Марко Вовчок). Синонімом до іменника жінка є слово дружина – “заміжня особа стосовно до свого чоловіка”. Остання назва звична в офіційно-ділових мовних ситуаціях. Напр.: “До столиці України з офіційним візитом прибув Президент Литви з дружиною ”. Одружену жінку стосовно свого чоловіка називають супругою. Це слово вийшло з активного користування і вживається переважно в історичних творах, прислів’ях, приказках. Напр.: “ Так, беремо ми в юності супругу, Проте її не знаємо тоді. І лиш в тривогах, втратах і біді На схилку днів пізнаємо в ній друга” (І. Кочерга), “Нема кращого друга, як вірна супруга ” (присл.). Слово супруга є нормативним у російській мові, де воно позначене відтінком книжності, офіційності. У розмовно-побутовому стилі ним не варто захоплюватись. До речі, етимологічно воно пов’язане з поняттям супруги – “спряжка волів двох або кількох хазяїв”. У Г. Квітки-Основ’яненка читаємо: “То гляди, так якраз і є, був у нового хазяїна свій плуг, а то вже у супруги йде, а дальш, дальш, вже й піший”. Так, словник української мови за ред. Б. Грінченка фіксує слово супруга у значенні супряги: “Волів супруга добра”, у цьому ж значенні слово супруга збереглось у діалектах. Отже, етимологія слова супруга надає йому прихованого негативного відтінку “підневільний зв’язок”. На українському мовному грунті цей смисловий нюанс стає особливо відчутним.

Отже, літературно-нормативними стилістично доречними в усіх мовних ситуаціях виступають синоніми жінка, дружина.

Українська мова напрочуд багата на синоніми. “Безнадійні педанти викорчовують їх, свідомі митці любовно їх плекають”, - писав видатний український поет Максим Рильський (Рильський М.Т. передмова до “Матеріалів до синонімічного словника української мови” А.Багмета // Вітчизна. 1959. № 2. С.1).

Відшукати найдоречніше, найпотрібніше слово у цілому океані слів – нелегке завдання навіть для людей, що досконало володіють мовою. У таких випадках на допомогу приходять словники синонімів, у яких лексичні скарби мови зібрані й систематизовані, ніби розкладені на поличках. Такі словники дуже потрібні не тільки журналістам чи письменникам, а й учням, студентам, учителям і вихователям, бо допомагають знайти найточніший, найвлучніший вислів, а значить, розвивають і збагачують думку, виховують навички правильного спілкування, підносять мовну культуру, сприяють грамотному написанню ділових паперів.