Розділ 1.5. Основні реквізити документів за державним стандартом

 

Розділ 1.1. Поняття літературної мови.

Стилі мовлення.

 

Українська мова належить до слов’янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні і громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має і свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно – східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою (“ Енеїда”, “ Наталка Полтавка”, “ Москаль – чарівник”). Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше “ своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно – мовної і словесно – художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній наукового, публіцистичного та і інших стилів літературної мови... У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усно розмовні форми народної мови”. Традиції Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.

Використовуючи мову в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на зайняті відрізняється від виступу на зборах. Залежно від цілеспрямованості висловлювання і змісту, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень тощо.

Літературна мова поділяється на стилі. Слово “ стиль “ багатозначне. Походить від латинського слова stilus – “паличка для письма”, тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і середньовіччя. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання. В українській літературній мові звичайно виділяють п’ять функціональних стилів:

- науковий;

- офіційно – діловий;

- публіцистичний;

- художній;

- розмовно – побутовий.

Кожний із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

 

Назва стилів	Види творів, у яких реалізується стиль	Основні ознаки стилів і жанрів мовлення
Мета мовлення	Сфера спілкування	Форма реалізації стилю	Мовні особливості стилю
Розмовний		Обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив	Побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими	Діалог	Широко використовується побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвленні і просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення тощо
Науковий	Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія	Повідомлення про результати наукових досліджень	Наука, техніка, освіта	Монолог	Характерні мовні засоби, терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу
Офіцій-ноділовий	Закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо	Регулювання офіційно-ділових стосунків	Офіційно-ділові стосунки	Монолог (діалог)	Переважають стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення, відсутність емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний
Публіцистичний	Виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія	Обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку	Громадсько-політичне життя	Монолог (діалог)	Використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвленні слова, риторичні питання, вигуки, повтори, тон мовлення пристрасний, оцінний
Художній	Трагедія, комедія, драма, роман, водевіль, повість, поема, вірш, байка	Різнобічний влив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів	Мистецтво слова	монолог	Застосовуються всі мовні засоби, особливо широко – слова в переносному значенні

 

 

Розділ 1.2. Класифікація документів.

 

Найважливішою класифікаційною ознакою документа буде його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформаційного блоку до розглянутого предмета чи до напрямку діяльності. Відповідно до цього виділяють різні види документів за ознаками класифікації та особових ділових груп.

Так за найменуванням розрізняють:

- листи;

- телеграми;

- телефонограми;

- довідки;

- заяви;

- службові записки;

- інструкції;

- протоколи тощо.